Рішення № 9000127, 16.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

16.12.2009Справа №2-29/6079-2009 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Екохліб- Плюс» (95000, м. Сіферополь, вул. Шполянської, буд. 7/9, кв. 7, код ЄДРПО України 33655670).

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (95053, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, буд. 17-А, код ЄДРПО України 34700645).

Про стягнення 5113,70 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Лещенко Г. П., довіреність №39 від 01.06.2009р., представник.

Від відповідача – Міндіч М. О., довіреність №23 від 12.01.2009р., представник.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екохліб- Плюс» звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» про стягнення заборгованості за договором поставки б/н від 01.01.2009р. в сумі 5113,70 грн. у тому числі: 4401,96 грн. сума основного боргу; 451,66 грн. – пеня; 241,98 грн. – індекс інфляції та 18,29 грн. – 3% річних

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує грошові зобов’язання за договором поставки.

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує, посилається на те, що позивачем не надано, як доказ виникнення у відповідача обов’язку по сплаті за поставлену продукцію, податкових накладних якими було поставлено товар та в зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій не підлягають задоволенню, а також відповідач посилається, що із п. 5.6 договору поставки від 01.01.2009р. неможливо встановити з якого саме моменту починається перебіг 30 календарних днів, протягом яких належить оплатити отриманий товар, тому останній вважає, що строк оплати товару не настав.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін суд –

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екохліб- Плюс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (продавець), укладений договір поставки від 01.01.2009р.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару та підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної або інших документів, що мають юридичну силу.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за отриманий товар шляхом безготівкових розрахунків. Оплата товару здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів.

На підставі договору постачання від 01.01.2009р., позивач у період з 10.01.2009р. по 24.09.2009р. поставив відповідачу товар на суму 7862,70 грн.

Відповідач у свою чергу сплатив вартість отриманого товару лише в сумі 5500,00 грн., що підтверджується випискою по видатковим накладним та актами звірки взаєморозрахунків (а.с. 14-18).

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався передати товар у власність відповідача, а останній прийняти і сплатити його на умовах, визначених договором п.п.1.1.;1.2., але відповідач практично впродовж періоду з 10.01.2009р. по 24.09.2009р. (останнє відвантаження товару) своєчасно оплати не проводив, що підтверджується актами взаєморозрахунків і станом 24.09.2009р., з урахуванням боргу з 2008 рік за поставлений і неоплачений товар на суму 2039,26грн. - заборгованість склала 4401,96 грн.

В ході виконання взаємних зобов'язань за договором від 01.01.2009р. між позивачем і відповідачем були підписані акти звірки взаєморозрахунків з 01.01.09р. по 31.01.09р.; 01.04.09р. по 30.04.09р.; з 01.03.09р. по 31.07.09р.;с 01.08.09р. по 30.09.09р.

У зв'язку з припиненням оплат за відвантажений товар з боку відповідача без повідомлення позивача про причини порушення договірних зобов'язань, позивач з метою досудового врегулювання спору, спрямував на адресу відповідача претензію, яка залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений законом або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6.5 договору, у разі невчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Позивачем розрахована пеня за період з 01.06.2009р. по 16.11.2009р. в сумі 451,66 грн., збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 241,98 грн., 3% річних 18,29 грн., згідно розрахунку який міститься в матеріалах справи.

Стаття 32 ГПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не приймає доводи відповідача викладені у відзиві на позов з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Враховуючи наведені норми та положення п. 1.2 договору, відповідач отримав право власності на товар, що поставлявся за вказаним договором, в день прийняття товару. Проти факту отримання товару на суму 7862,70 грн., відповідач не заперечує.

Таким чином, суд вважає, що 30-ти денний строк для оплати отриманого відповідачем товару, повинен розраховуватися з моменту отримання товару відповідачем, що і зроблено позивачем.

Відповідач не представив суду належних доказі відсутності заборгованості, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

На підставі викладено, керуючись ст. ст. 49, ст.82 - 84 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (95053, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, буд. 17-А, код ЄДРПО України 34700645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екохліб- Плюс» (95000, м. Сіферополь, вул. Шполянської, буд. 7/9, кв. 7, код ЄДРПО України 33655670) заборгованість в сумі 4401,96 грн., пеню в сумі 451,66 грн., збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 241,98 грн., 3% річних - 18,29 грн., витрати п сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.