Рішення № 9000122, 08.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

08.12.2009Справа №2-7/4862.1-2009 За позовом Приватного підприємства “Ялатив” (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Горького, 50, ідентифікаційний код 31770086)

До відповідача Товарної біржі “Таврійська універсальна біржа” (95024, м. Сімферополь, вул.. 1-ї Кінної Армії,17а, кв.92, ідентифікаційний код 35593501)

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: 1) Закрите акціонерне товариство “Кримський Титан” (96012, м. Армянськ, Північна промзона, ідентифікаційний код 32785994); 2) Фонд майна Автономної Республіки Крим (95000, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)

Про визнання недійсним протоколу та стягнення 107 400,00 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача – Фролов С. О., предст., дов. від 19.10.2009 р.

Від третіх осіб: 1) не з’явився (клопотання); 2) не з’явився.

Суть справи: Приватне підприємство “Ялатив” звернулось до Господарського суду АР Крим з позовної завою до Товарної біржі “Таврійська універсальна біржа”, за участю третьої особи - Закритого акціонерного товариства “Кримський Титан”, в якій просить суд визнати недійсним протокол №72 біржових торгів від 15.04.2008 р., складений за результатами проведених товарною біржею торгів щодо продажу належного ЗАТ “Кримський Титан” незавершеного будівництвом нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Армянськ, Північна промзона. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 107400,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.04.2008 р. на Товарній біржі “Таврійська універсальна біржа” були проведені біржові торги з продажу належного ЗАТ “Кримський Титан” об’єкту незавершеного будівництва, переможцем яких було визнано Приватне підприємство “Ялатив”. Звертаючись до суду з позовом у цій справі. Позивач стверджує, що торги відповідачем були проведені з порушенням відповідного порядку та вимог чинного законодавства. Так, позивач посилається на те, що другий учасник торгів - ПП «Агродія» був допущений відповідачем без сплати вступного внеску, тобто є підставною особою. Також позивач звертає увагу на недоліки та неточності, які були допущені при складанні протоколу біржових торгів №72 від 15.04.2008 р., а також стверджує, що Закрите акціонерне товариство “Кримський Титан” є державним підприємством, у зв’язку з чим відчуження його майна може бути здійснено виключно за згодою Фонду державного майнам України, чого дотримано не було.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що заставний внесок від ПП «Агродія» надійшов 15.04.2008 р. у вигляді готівкових коштів напряму до каси біржі, що підтверджується прибутковим касовим ордером 12ААД №440400 від 15.04.2008 р. Відповідач стверджує, що зауваження Приватного підприємства “Ялатив” були розглянуті та 23.04.2008 р. на його адресу був направлений виправлений примірник протоколу №72, в якому зазначено, що строки сплати придбаного майна продовжуються до 05.05.2008 р. включно, проте, навіть в цей строк вартість майна сплачена не була, через що біржові торги були визнані такими, що не відбулися, а результати торгів – недійсними. При цьому, відповідач звернув увагу на те, що в пункті 4.3 укладеного з позивачем договору на брокерське обслуговування чітко зазначено, що у випадку відмови клієнта від сплати товару, сума сплаченого заставного внеску не повертається.

Закрите акціонерне товариство “Кримський Титан” проти вимог Приватного підприємства “Ялатив” заперечувало та пояснило, що ЗАТ “Кримський Титан” не є ані державним підприємством, ані об’єктом управління державної власності в розумінні положень Закону України «Про управління об’єктами державної власності», а позивачем не надані жодні докази на підтвердження допущених в процесі проведення торгів порушень.

Ухвалою ГС АР Крим від 02.09.2008 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, був залучений Фонд майна Автономної Республіки Крим.

В процесі розгляду справи позивачем неодноразово змінювався предмет позову. Згідно з останніми змінами позивач просив стягнути з відповідача 107400,00 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, при цьому посилаючись на те, що виправлений варіант протоколу був отриманий позивачем лише 07.05.2008 р., у той час як вже 06.05.2008 р. відповідачем біржові торги були визнані такими, що не відбулися. Таким чином, позивач вважає, що внаслідок дій відповідача він був позбавлений можливості здійснити оплату у встановлений строк.

Рішенням ГС АР Крим від 17.12.2008 р. позов був задоволений в повному обсязі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.03.2009 р. рішення ГС АР Крим від 17.12.2008 р. у справі № 2-9/5160-2008 скасоване, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.08.2009 р. постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.03.2009 р. та рішення ГС АР Крим від 17.12.2008 р. скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа передана на розгляд судді Дворному І. І. із привласненням номеру 2-7/4862.1-2009 та ухвалою від 16.09.2009 р. була прийнята до провадження.

У судове засідання представники позивача та Фонду майна Автономної Республіки Крим не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Представник ЗАТ «Кримський Титан» у судове засідання не з’явився, однак направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2008 року на Товарній біржі «Таврійська універсальна біржа» були проведенні біржові торги з продажу належного Закритому акціонерному товариству “Кримський Титан” незавершеного будівництва нерухомого майна, розташованого у м. Армянськ, АРК, Північна зона. Стартова ціна майна складала 1342500,00 грн.

Приватне підприємство «Ялатив» у встановленому порядку подало відповідачеві заявку на участь в торгах і сплатило гарантійний внесок в сумі 107400 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 58 від 14.04.2008 року та не заперечується сторонами по суті.

За наслідками торгів Приватне підприємство «Ялатив» визнане переможцем, запропонувавши за об’єкт ціну 1842500 грн.

Результати торгів від 15.04.2008 року оформлені протоколом №72 біржових торгів (т. І, а. с. 7), який був висланий на адресу позивача факсимільним зв’язком.

21.04.2008 р. на адресу Товарної біржі «Таврійська універсальна біржа» надійшов лист №22 від Приватного підприємства «Ялатив» (т. І, а. с. 10), в якому останнє просило зупинити процедуру оплати по біржових торгах по протоколу №72 від 15.04.2008 року у зв’язку з деякими недоліками у даному протоколі (невідповідність суми цифрами та прописом, невідповідність строків оплати тощо).

23.04.2008 року позивачу був направлений виправлений варіант протоколу №72 (т. І, а. с. 56).

Уточнений протокол біржових торгів був отриманий позивачем 07.05.2008 року.

06.05.2008 року відповідачем у зв’язку з відсутністю оплати, біржові торги з продажу належного Закритому акціонерному товариству “Кримський Титан” незавершеного будівництва нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Армянськ, АРК, Північна зона, були визнані такими, що не відбулися, результати проведених товарною біржею «Таврійська товарна біржа» торгів були визнанні недійсними (т. І, а. с. 55).

В рамках цієї справи Приватне підприємство “Ялатив” просить стягнути з Товарної біржі “Таврійська універсальна біржа” 107400,00 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, при цьому посилаючись на те, що внаслідок дій відповідача він був позбавлений можливості здійснити оплату у встановлений строк.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Так, оскільки відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам, 14.04.2008 р. між ТОВ «Земспецпроект» (Брокер) в особі брокера Брокерської контори №4 ТБ «Таврійська універсальна біржа» Муртазаєвої Ленари Енверівни та Приватним підприємством «Ялатив» (Клієнт) був укладений договір про надання брокерських послуг №3/14, пунктом 1.1 якого було визначено, що Клієнт доручає, а Брокер зобов’язується здійснити на товарній біржі «Таврійська універсальна біржа» угоду на купівлю від імені та за рахунок клієнта наступного майна ЗАТ “Кримський Титан” – незавершене будівництвом нерухоме майно, розташоване за адресою: АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона, початкова вартість якого складає 1342500,00 грн.

В пункті 3.1 Договору сторони обумовили сплату заставного внеску в розмірі 8% від початкової ціни об’єкту – 107400,00 грн.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що протягом 10 календарних днів після реєстрації біржового протоколу на ТБ «Таврійська універсальна біржа» клієнт зобов’язаний сплатити повну вартість товару за виключенням заставного внеску.

У випадку відмови клієнта від оплати товару суми внесеного заставного внеску, сплати за реєстрацію біржового контракту, сума винагороди брокера та реєстраційний внесок в біржових торгах клієнту не повертаються (п. 4.3 Договору).

Отже, умовами договору був передбачений обов’язок позивача оплатити вартість придбаного на торгах об’єкту протягом 10 календарних днів з дати реєстрації біржового протоколу.

Вказаний договір недійсним не визнавався, вимоги про його розірвання не заявлялися.

В біржовому протоколі №72 від 15.04.2008 р. передбачено, що Приватне підприємство “Ялатив” повинно протягом 10 календарних днів внести суму у розмірі 1735 100,00 грн. (ціна продажу об’єкту за виключення заставного внеску).

При цьому, на звороті протоколу зазначено, що у випадку, якщо покупець не внесе всієї належної суми в передбачені терміни, результати торгів вважаються недійсними, а торги такими, що не відбулися, про що письмово повідомляються всі сторони.

Після розгляду зауважень позивача до протоколу біржових торгів, відповідач разом із супровідним листом №5 від 22.04.2008 р. (т. ІІ, а. с. 133) направив на адресу Приватного підприємства “Ялатив” виправлену копію протоколу №72. При цьому, в супровідному листі зазначено, що строк для остаточного розрахунку переноситься на 05.05.2008 р. Згідно з наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням (т. ІІ, а. с. 134), виправлена копія протоколу була відправлена позивачеві 23.04.2008 р., та отримана ним 07.05.2008 р.

Враховуючи те, що торги були визнані відповідачем такими, що не відбулися, 06.05.2008 р., тобто до отримання Приватним підприємством «Ялатив» примірника виправленого протоколу №72, позивач вважає, що саме біржею були створені умови, що унеможливили здійснення оплати об’єкту, внаслідок чого торги були визнані такими, що не відбулися.

Однак, суд звертає увагу на те, що на звороті виправленого протоколу біржових торгів №72 також міститься зауваження про те, що якщо покупець не внесе всієї належної суми в передбачені терміни, результати торгів вважаються недійсними, а торги такими, що не відбулися, про що письмово повідомляються всі сторони.

Отже, умови щодо обов’язковості оплати вартості придбаного майна та наслідки невиконання такої умови (у вигляді визнання торгів такими, що не відбулися) є незмінними. Більш того, відповідні зміни до пунктів 4.1 та 4.3 договору про надання брокерських послуг №3/14 від 14.04.2008 р. внесені не були.

Також суд звертає увагу на те, що ані укладеним між сторонами договором про надання брокерських послуг, ані Правилами біржової торгівлі, ані будь-яким іншим актом не передбачена можливість зупинення оплати товару, придбаного на біржових торгах. Позивачем під час розгляду справи також не було повідомлено, чим саме передбачена така можливість.

У той же час, на необхідність з’ясування цієї обставини безпосередньо звернув увагу Вищий господарський суд України в постанові від 11.08.2009 р. у цій справі.

Згідно зі статтею 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На думку суду, направлення позивачем зауважень до протоколу проведення біржових торгів, в яких містилися претензії по оформленню протоколу, не звільняє його від обов’язку по оплаті вартості придбаного майна, прийнятого на себе за договором про надання брокерських послуг №3/14 від 14.04.2008 р., оскільки відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право на звернення до господарського суду реалізується шляхом подання відповідного процесуального документа – позовної заяви, обов’язковими елементами якої є предмет позову та підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами, до яких належать обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Посилання на законодавство являє собою юридичні підстави позову. У позовній заяві повинні бути викладені норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Вказані положення засновані на принципах рівності сторін в господарському процесі та змагальності. Так, статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та ст. 7 Закону України «Про судоустрій України». Принцип рівності перед законом і судом означає рівність суб’єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов’язку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи – учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності. Оскільки суд зобов’язаний попередити про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, ризик настання цих наслідків покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. З урахуванням викладеного, суд вважає, що збирання судом будь-яких доказів в обґрунтування правомірності вимог заявника є фактично перекладанням обов’язку сторони на суд, що суперечить принципам рівності та змагальності.

Суд зазначає, що заявляючи вимогу про стягнення з відповідача гарантійного внеску у сумі 107400,00 грн., Приватне підприємство “Ялатив” посилається на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки вважає, що підстави для знаходження у відповідача цієї суми коштів відсутні.

Так, статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Суд зазначає, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

До відсутності правової підстави вищевказана стаття відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним або коли закінчився строк дії договору, на підставі якого особа користувалася майном, тощо.

Отже, з наведеного можна зробити висновок, що правило статті 1212 Цивільного кодексу України застосовується до позадоговірних зобов'язань.

Зокрема, на вказане звернув увагу Вищий господарський суд України, який в постанові у цій справі зазначив, що набуття або збереження майна за рахунок іншої особи може в ряді випадків відбуватися і відповідно до договору або закону – в цьому разі зобов’язання з безпідставно набутого майна не виникають.

Як вже було вказано вище, у даному випадку отримання відповідачем гарантійного внеску у сумі 107400,00 грн. було передбачено умовами укладеного між сторонами договору про надання брокерських послуг №3/14 від 14.04.2008 р., в якому були передбачені строки для здійснення остаточного розрахунку, а також обумовлено, що у випадку відмови клієнта від оплати товару суми внесеного заставного внеску, сплати за реєстрацію біржового контракту, сума винагороди брокера та реєстраційний внесок в біржових торгах клієнту не повертаються.

Отже, саме укладений між сторонами договір про надання брокерських послуг №3/14 від 14.04.2008 р., який не був розірваний чи визнаний недійсним у судовому порядку, є підставою для отримання відповідачем спірної суми коштів, у зв’язку з чим покладені Приватним підприємством «Ялатив» в основу цього позову правові підстави (ст. 1212 ЦК України) не є обґрунтованими, а вказані правові норми не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати суд покладає на позивача відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.