Рішення № 9000029, 14.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2009Справа №2-29/5485-2009 За позовом – Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12, код ЄДРПО України 00039002) в особі Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Красноперекопськ Автономної Республіки Крим» (96000, м. Красноперекопськ, вул. Спортивна, 12, код ЄДРПО України 09324419).

До відповідача – Фізичної особи – підприємця Борисенко Оксани Олександрівни (97534, Сімферопольський район, с. Денисівна, вул. Сонячна, буд. 3, Ідентифікаційний номер 2887005103).

Про стягнення 438037,23 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

представники:

Від позивача – Біченков М. В., довіреність б/н від 16.10.2009р., ю/к.

Від відповідача – Дудчєнко О. О., довіреність №322 від 18.11.2009р., представник.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк» в особі Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Красноперекопськ Автономної Республіки Крим» звернулося до господарського суду АР Крим із позовом до відповідача – Фізичної особи – підприємця Борисенко Оксани Олександрівни про стягнення заборгованості за кредитним договором № 06-628 від 20.12.2006р. в сумі 438037.23 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 300000,00 грн. з урахуванням індексу інфляції – 308667,32 грн.; заборгованість за відсотками – 81716,05 грн. та пеня – 47653,86 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору, посвідченого 22.12.2006. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В., зареєстрованого у Реєстрі під №9404, а саме: 1/2 частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 2 га, що розташована на території Молочненської сільської ради Сакського району АР Крим, кадастровий номер 0124384700050010069, яка належить Борисенко Оксані Олександрівні на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯД №584039, виданого Сакським районним відділом земельних ресурсів та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010701500063.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує грошові зобов’язання за кредитним договором, яку він самостійно не погашає.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилається на те, що невиконання грошових зобов’язань за кредитним договором, пов’язано з економічною кризою у державі, що є не переробною силою. Відповідач посилається також на те, що якщо він міг знати про погіршення економічної ситуації, він не укладав би кредитний договір з позивачем. Крім того, відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан родини та відсутність грошових коштів.

При цьому відповідач у своїх запереченнях зазначив, що не заперечує проти передачі предмета іпотеки позивачу, однак позивач не зазначив у позовній заяві початкову ціну предмета іпотеки, що є обов’язковим при зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, у своїх запереченнях позивач просить розірвати кредитний договір, задовольнити позовні вимоги частково з урахуванням визначення початкової вартості предмета іпотеки та відмовити в задоволенні пені з урахуванням інфляції на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України.

За клопотанням сторін строк вирішення продовжувався відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –

встановив:

20 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії «Відділення Промінвестбанку у м. Красноперекопськ АР Крим» та фізичною особою - підприємцем Борисенко Оксаною Олександрівною укладений кредитний договір № 06-628 к (далі Кредитний договір).

Згідно п. 2.1 Кредитного договору відповідачу було надано кредит у сумі 300000,00 грн.

Видача кредиту Відповідачу підтверджується випискою з позичкового рахунку №20744561362143.

Відповідно пункту 2.2. Кредитного договору відповідач прийняв на себе зобов'язання повернути кредитні кошті у повному обсязі не пізніше 18 грудня 2009 року,

Термін повернення кредиту повинен був відбуватися за наступним графіком (договір №06-628к/1 про внесення змін до п.2.2 Кредитного договору): 31 січня 2009 р. - 25 000,00 грн; 28 лютого 2009 р- 25 000,00 грн; 31 березня 2009 р- 25 000,00 грн; 30 квітня 2009 р. - 25 000,00 грн; 31 травня 2009р. - 25 000,00 грн.; 30 червня 2009р. - 25 000,00 грн.; 31 липня 2009 р. - 25 000,00 грн.; 31 серпня 2009 р. -25 000,00 грн.; 30 вересня 2009р. - 25 000,00 грн.; 31 жовтня 2009р. - 25 000,00 грн.; 30 листопада 2009р. - 25 000,00 грн.; 19 грудня 2009 р. - 25 000,00 грн.

Пунктом 4,2.1 Кредитного договору передбачено. що позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом перед банком відповідно до п.2.2 Кредитного договору.

Відповідно до п.п 3.2-3.4 Кредитного договору плату за користування кредитом встановлено банком в розмірі 18 відсотків. Нарахування відсотків починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком в останній робочий день звітного місяця за період з першого по останній календарний день місяця та сплачуються позичальником в день нарахування.

Пунктом 4.2.2 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом на умовах та в порядку, передбаченим Кредитним договором, а також суми неустойки, передбаченої цим договором.

Суд встановив, що відповідачем зобов'язання по поверненню кредиту відповідно графіку та сплати відсотків за користування кредитом відповідно вимог Кредитного договору не виконане, у зв'язку з чим станом на 06.10.2009р. за відповідачем склалсь заборгованість за кредитом у розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується випискою з позичкового рахунку №20744561362143.

Відповідно графіку станом на 06.10.2009р. відповідач повинен був погасити кредит у сумі 225 000,00 грн., фактично погашення кредиту з боку відповідача не відбулось.

Не погашена заборгованість за відсотками станом на 06.10.2009 р складає - 81 716, 05грн.

Відповідно до п. 4.3.4 Кредитного договору банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання кінцевого строку погашення кредиту) сплати в повному обсязі заборгованість за кредитом та/або заборгованість по відсотках за користування ним та/або суму неустойки, передбаченою цим договором, у випадках, коли:

-          позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачених Кредитним договором.

-          позичальником порушений графік погашення кредиту, вказаний в п.2.2 Кредитного договору.

Про необхідність дострокової сплати кредиту, відсотків з указаних вище підстав банк зобов'язаний письмово попередити позичальника не менше ніж за 10 календарних днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів.

Таке повідомлення відповідачу було направлено 11.03.2009 року (вих.02-215) та отримано ним 14.03.2009 року, що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

10 календарних днів після отримання відповідачем вимоги на дострокове погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі закінчилося 25.03.2009 року.

Пунктом 4.2.9 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний незалежно від настання кінцевого строку погашення кредиту сплатити заборгованість за кредитом, усі нараховані відсотки та неустойку за умови настання обставин, вказаних в п. 4.3.4 Кредитного договору.

Вимога Банку про дострокову сплату боргу за кредитним договором в повному обсязі відповідачем було проігноровано, кредитні кошті не повернути, заборгованість за відсотками не погашена, пеня не сплачена.

Таким чином, строк до вчинення дій по примусовому стягненню заборгованості у повному обсязі настав 25.03.2009 року.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України також передбачено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином згідно умовам договору.

Законодавством, зокрема, ст.525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідач допустив порушення умов кредитного договору, не погасивши в повному об'ємі у встановлений договором строк кредит, не сплативши відсотки за користування кредитом.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Вказана норма передбачає спеціальну відповідальність, яка не ототожнюється з неустойкою і не відноситься до передбачених ст. 549 ЦК України видів забезпечення виконання зобов'язань.

Відповідно розрахунку сума заборгованості за основним зобов'язанням (тіло кредиту) з урахуванням індексу інфляції до простроченої заборгованості за період з 01.02.2009 року по 30.06.2009 року склала 308 667,32 коп.

Відповідно до пункту 5.3 Кредитного договору за порушення термінів повернення кредиту і сплати відсотків з відповідача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми простроченого платежу.

Станом на 06.10.2009 р. розмір пені за прострочення повернення кредиту складає - 35 601,98 грн., за прострочення сплати відсотків - 12 051,88 грн.

Усього пеня нарахована за прострочення повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у розмірі - 47653, 86 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед банком станом на 06.10.2009р. з урахуванням індексу інфляції до тіла кредиту, пені нарахованої відповідно умов Кредитного договору, складає 438 037,23 грн. у тому числі: заборгованість за кредитом - 300 000,00 грн., з урахуванням індексу інфляції до простроченої заборгованості за період з 01.02.2009 року по 30.06.2009 року - 308 667,32 грн.; заборгованість за відсотками - 81 716,05 грн.; пеня нарахована за несвоєчасне повернення кредиту та сплаті відсотків за період з 06.10.2009р. по 05.10.2009р. - 47 653,86 грн.

Судом встановлено, що у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 06-628 к від 20.12.2006р. банком були укладені з відповідачем:

-          іпотечний договір, посвідчений 22.12.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрований у Реєстрі під №9404 (надалі Договір іпотеки), згідно якому в іпотеку банку відповідачем було передано нерухоме майно, а саме частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 2 га, що розташована на території Молочненської сільської ради Сакського району АР Крим, кадастровий номер 01 243 847 00 05 001 0069, яка належить відповідачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯД №584039, виданого Сакським районним відділом земельних ресурсів та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010701500063.

Предмет іпотеки зареєстровано:

22.12.2006р у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер 4276133, контрольна сума -7924ДВ81ЕД.

08.02.2007 року - в Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер •- 4468916, контрольна сума — ДЗГЗБЕ1В66.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні й користуванні іпотекодателя, при цьому іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, передбаченому цим Законом.

Частина 5 та 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» встановлюють, що у випадку порушення боржником основного зобов'язання забезпеченого іпотекою іпотекодержатель має право задовольнити вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права або вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом, порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки у відношенні зареєстрованих у встановленому порядку прав або вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права й вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно їхнього пріоритету -у послідовності їхньої державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у випадку не виконання або не належного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити своєї вимоги по основному зобов'язанню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно п.4 параграфу 10 договору іпотеки, у разі невиконання позичальником умов Кредитного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок цього майна свої вимоги в повному обсязі, включаючи суму кредиту, сплату процентів за користування кредитом, пеню, штраф, іншу заборгованість, платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з Кредитного договору, а також додаткових угод до нього.

Стаття 32 ГПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в якості підстав для відмови у задоволенні позову одночасно посилається на наступні обставини: невиконання грошових зобов’язань за кредитним договором, пов’язано з економічною кризою у державі, що є не переробною силою; якщо він міг знати про погіршення економічної ситуації то не укладав би кредитний договір з позивачем; тяжкий фінансовий стан родини та відсутність грошових коштів не дозволяють виконати зобов’язання за кредитним договором; позовна заява не містить початкову ціну предмета іпотеки.

Суд вважає, що зазначені підстави не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, у зв’язку з наступним.

Стаття 42 ГК України встановлює, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі:

-          вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

-          самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

-          вільного найму підприємцем працівників;

-          комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

-          вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

-          самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

За аналізу наведених норм суд робить що характеризуючою рисою підприємництва є ризик, пов’язаний з економічною самостійністю підприємця і тісно пов'язану з цим відповідальність за результати своєї діяльності.

Таким чином, відповідач повинен був передбачити можливість не виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, здійснити оцінку своїх майнових можливостей та після цього прийняти відповідне рішення, щодо укладення кредитного договору або ні.

Факт наявності у відповідача тяжкого фінансового стану не може бути підставою для позбавлення позивача права, використати надані йому законом способи захисту порушеного права.

Стаття 617 ЦК України встановлює, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, наведена норма ЦК України, встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідач не представив суду належних доказів існування не переробної сили або випадку, внаслідок якої він позбавлений можливості виконати зобов’язання за кредитним договором.

Суд вважає, що випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа.

Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності (таяння снігу в горах, щорічні сезонні мусонні дощі тощо), а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Стаття 617 ЦК України, встановлює перелік подій, настання яких не буде вважатися випадком, а отже не звільняє особу, що порушила зобов'язання, від відповідальності. До таких подій відносяться:

- недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника (кредитор не має нести негативні наслідки відносин між боржником та його контрагентами);

- відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання (вступаючи у договірні відносини, боржник несе відповідні ризики та має замінити відсутні товари на інші або вчиняти інші заходи щодо належного виконання зобов'язання);

- відсутність у боржника необхідних коштів (дана обставина слідує із загального розуміння грошей як родових речей і відомого ще з римських часів постулату, що "рід не гине". Отже незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання).

Враховуючи викладене, суд вважає, що фінансова криза підпадає під категорію ризиків, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності, тому наслідки такої кризи (відсутність коштів) не підпадає під ознаки не переробної сили або випадку в розумінні ст. 617 ЦК України.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність у позовній заяві позивача відомостей про початкову ціну предмета іпотеки, з огляду на те, що п. 4 Договору іпотеки чітко передбачає, що сторони оцінюють предмет іпотеки в 2 525000,63 грн. Ця обставина, також спростовує прохання відповідача задовольнити позовні вимоги частково з урахуванням визначення початкової вартості предмета іпотеки, оскільки сума позову значно менше суми вартості предмета іпотеки.

Щодо прохання відповідача у письмових запереченнях: розірвати кредитний договір та відмовити в задоволенні пені з урахуванням інфляції на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 60 ГПК України, відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Суд встановив, що відповідач у цій справі не звертався до суду із зустрічною позовною заявою про розірвання кредитного договору від 20 грудня 2006 року № 06-628 к, укладеного з Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії «Відділення Промінвестбанку у м. Красноперекопськ АР Крим», у зв’язку з чим, суд не знайшов підстав для розгляду цієї вимоги відповідача.

Відносно відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені з урахуванням інфляції, суд вважає, що підстави для відмови у позові в цій частині також відсутні, у зв’язку з наступним.

Частина 3 ст. 551 ЦК України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, наведена норма дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов:

-          якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків;

-          за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Враховуючи те, що ЦК України не містить переліку таких обставин, суд вважає, що це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації.

Вищій арбітражний суд України у своєму роз’ясненні від 29.04.94 р. N 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" із змінами та доповненнями, зазначив, що істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

Стаття 233 ГК України визначає в якості обставин, які беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть учать у зобов'язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням сторони. В останньому випадку сторона, що звертається з клопотанням, повинна доводити наявність підстав для зменшення неустойки.

Суд встановив, що відповідач за час розгляду судом цієї справи не виконував грошові зобов’язання за кредитним договором, у матеріалах справи також відсутні докази того, що відповідач намагався виконувати свої зобов’язання.

За викладених обставин, суд не знаходить підстав для застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Сукупність викладених вище обставин, свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне захисти майнові права позивача шляхом задоволення позовних вимог, що є предметом розгляду у цій справі.

Витрати позивача по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошено в судовому засіданні – 14.12.209р.

Повний текс рішення оформлено та підписано – 18.12.2009р.

На підставі викладено, керуючись ст. 49 ст.ст. 82 - 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Борисенко Оксани Олександрівні (97534 АР Крим, Сімферопольський район, с. Денисівка, вул. Сонячна, буд 3, п/р 26009501362143 у філії «Відділення Промінвестбанку у м. Красноперекопськ АР Крим», м. Красноперекопськ, код ДРФО 2887005103, МФО 324418 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Красноперекопськ АР Крим» (м.Красноперекопськ, вул. Спортивна, 12; п/р 361939011, МФО 324418, ЄДРПОУ 09324419) заборгованість за кредитним договором № 06-628 к від 20.12.2006 року у сумі 438 037,23 грн. у тому числі: заборгованість за кредитом - 300 000,00 грн. , з урахуванням індексу інфляції до простроченої заборгованості за кредитом за період з 01.02.2009 року по 30.06.2009 року 308 667,32 грн.; заборгованість за відсотками - 81 716,05 грн.; пеня нарахована за несвоєчасне повернення кредиту та сплаті відсотків за період з 06.10.2009р. по 05.10.2009р. - 47 653,86 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору, посвідченого 22.12.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрованого у Реєстрі під №9404., а саме 1/2 частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 2 га, що розташована на території Молочненської сільської Ради Сакського району АР Крим, кадастровий номер 01 243 847 00 05 001 0069, яка належить Борисенко Оксані Олександрівні на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯД №584039, виданого Сакським районним відділом земельних ресурсів та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010701500063.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Борисенко Оксани Олександрівні (97534 АР Крим, Сімферопольський район, с. Денисівка, вул. Сонячна, буд 3, п/р 26009501362143 у філії «Відділення Промінвестбанку у м. Красноперекопськ АР Крим», м. Красноперекопськ, код ДРФО 2887005103, МФО 324418 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Красноперекопськ АР Крим» (м.Красноперекопськ, вул. Спортивна, 12; п/р 361939011, МФО 324418, ЄДРПОУ 09324419) витрати по сплаті державного мита в сумі 4 380,37 грн., витрати на інформаційне - технічного забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.