Постанова № 8999920, 17.12.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 грудня 2009 р. № 10/1010

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Мамонтової О.М.,

Черкащенка М.М., розглянувши матеріали касаційної скаргиВАТ "Черкаське хімволокно"

на постанову

та

на рішенняКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.08.2009 року

господарського суду Черкаської області від 27.04.2009 року

у справі господарського судуЧеркаської області

за позовомДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

доВАТ "Черкаське хімволокно"

простягнення в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Вознюк Є.В., Нестерчук А.П.,

- відповідача:Бабій М.В., ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ВАТ "Черкаське хімволокно" про стягнення 14420106,32 грн. основного боргу, 935312,46 грн. пені., 956782,43 грн. інфляційних втрат та 116558,69 грн. –3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №06/08-1498 ТЕ-36 від 29.09.2008 року на постачання природного газу.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.04.2009 року позов задоволено повністю. Стягнуто на користь позивача 14420106,32 грн. основного боргу, 935312,46 грн. пені., 956782,43 грн. інфляційних втрат та 116558,69 грн. –3% річних та 25618,00 грн. судових витрат.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.08.2009 року рішення місцевого господарського суду від 27.04.2009 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Судові рішення мотивовані обґрунтованістю і доведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ВАТ "Черкаське хімволокно" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.08.2009 року та рішення господарського суду Черкаської області від 27.04.2009 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судові рішення зазначеним вимогам не відповідають, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29.09.2008 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ВАТ "Черкаське хімволокно" (покупець) було укладено договір №06/08-1498 ТЕ-36 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов якого, позивач зобов'язується передати у власність відповідачу природний газ, а покупець - прийняти та здійснити його оплату на умовах договору.

За п. 6 вказаного договору №06/08-1498 ТЕ-36 від 29.09.2008 року, остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги природного газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору №06/08-1498 ТЕ-36 від 29.09.2008 року позивач впродовж жовтня-грудня 2008 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 33368944,26 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи додатковими угодами до вказаного договору, актами приймання-передачі газу від 31.10.2008р., від 30.11.2008р., від 31.12.2008р.

Як встановлено господарськими судами, згідно з наданим позивачем розрахунком суми боргу за договором №06/08-1498 ТЕ-36 від 29.09.2008 року відповідач частково сплатив вартість поставленого йому газу на суму 18948837,94 грн., чим заборгував позивачу 14420106,32 грн. (а.с.10).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ст.193 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як було встановлено апеляційним господарським судом, під час розгляду справи відповідач частково розрахувався із позивачем, сплативши платіжним дорученням №11 від 23.07.2009 року 11919485,03 грн. (а.с.65), тому судова колегія не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про стягнення заявленої суми боргу без врахування здійсненої оплати виходячи з наступного.

Так, залишаючи без змін рішення місцевого суду про задоволення позовних вимог, судом апеляційної інстанції не враховані положення ст.99, ГПК України, відповідно до якої, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з врахуванням особливостей, передбачених ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, апеляційний господарський суд при здійсненні розрахунку заборгованості відповідача, мав би врахувати часткову оплату грошових коштів в розмірі 11 919 485,03 грн. сплачених відповідачем 23.07.2009 року (а.с.143), чого зроблено не було.

Тому, за наведених обставин, оскільки під час розгляду справи позивачем було перераховано відповідачу за платіжними дорученням 11 919 485,03 грн. частини заборгованості, на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, а рішення попередніх судів в цій частині зміні.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України, та приймаючи до уваги, що залишок суми боргу відповідачем не заперечується та спростований не був, судова колегія дійшла до висновку про стягнення з відповідача 2 500 621,29 грн. заборгованості за отриманий по договору природний газ.

Згідно з приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, колегія суддів зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов’язання сплатити 3% річних та індекс інфляції виникає з моменту прострочення виконання грошового зобов’язання за весь час прострочення та не обумовлюється вимогою кредитора.

Враховуючи приписи зазначеної статті та встановленні судами попередніх інстанцій порушення відповідачем своїх зобов'язань по договору щодо оплати отриманого газу, що самим відповідачем не заперечується, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 956782,43 грн. інфляційних втрат та 116558,69 грн. - 3% річних, нарахованих за спірний період.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за п.п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, згідно п. 7.2 договору поставки природного газу №06/08-1498 ТЕ-36 від 29.09.2008 року, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Оскільки, відповідач порушив умови договору щодо оплати вартості природного газу, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 935312,46 грн. пені, яка нарахована, відповідно до розрахунку позовних вимог, виходячи із подвійної ставки НБУ, яка діяла протягом спірного періоду, за період з 11.11.2008 року по 31.03.2009 року, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України і заявлена в межах спеціального строку позовної давності, передбаченого ст. 258 ЦК України.

Щодо доводів касаційної скарги щодо необхідності додержання досудового врегулювання спору при зверненні з даним позовом, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Стаття 5 ГПК України не виключає можливості звернення особи до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Суди вірно врахували, що обрання певного способу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов’язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Частиною 1 ст. 222 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права в частині стягнення інфляційних втрат, пені та 3% річних, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування в цій частині.

Щодо інших доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони є необгрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а відповідно і не спростовують висновків суду покладених в основу судових рішень.

В частині розподілу судових витрат судова колегія вважає за необхідне зазначити, що враховуючи приписи ст. 49 ГПК України, а також те, що відповідачем було частково сплачено борг вже після порушення провадження у справі, тому судові витрати підлягають стягненню з відповідача у повній мірі.

Керуючись ст.ст. 801, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.08.2009 року та рішення господарського суду Черкаської області від 27.04.2009 року у справі №10/1010 змінити.

Резолютивну частину рішення господарського суду Черкаської області від 27.04.2009 року з даної справи викласти у наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" (18013, м.Черкаси, пр.Хіміків,74, код ЄДРПОУ 00204033) на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 2500621,26 грн. основного боргу, 935312,46 грн. –пені, 956782,43 грн. –інфляційних витрат, 116558,96 грн. –3% річних, 25500,00 грн. - державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення 11 919 485,03 грн. припинити."

Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідні накази згідно зі ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий                                                                      Н.О.Кочерова

Судді                                                                                О.М.Мамонтова

М.М.Черкащенко