Рішення № 89998154, 24.06.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2514/20

РІШЕННЯ

іменем України

24 червня 2020 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо нарахування сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відносно ОСОБА_1 за період із 01.01.2018 по 26.02.2020;

- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-41584-17 від 09.11.2018 на суму 15829,54 грн., № Ф-41584-17 від 11.02.2019 на суму 18276,72 грн., № Ф-41584-17 від 14.08.2019 на суму 23785,08 грн., № Ф-41584-17 від 12.11.2019 на суму 26539,26 грн., № Ф-41584-17 від 12.02.2020 на суму 29293,44 грн., № Ф-41584-17 від 14.08.2019р. на суму 7965,54 грн., № Ф-41584-17 від 12.11.2019р. на суму 2754,18 грн., складені Головним Управлінням ДПС у Хмельницькій області щодо ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) є передчасними та мають бути скасовані, оскільки винесені без належних підстав. Вказала, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах та працює на повну ставку, з моменту працевлаштування, вона є застрахованою особою і єдиний внесок за неї регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального. Крім того, із моменту реєстрації і до моменту припинення (25.02.2020), ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець жодної діяльності не вела, доходу не отримувала. Оскаржувані вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) вважає протиправними, тому звернулась в суд з вказаними позовними вимогами про їх скасування.

Ухвалою суду від 19.05.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. була винесена без належних підстав.

Суд, ухвалою від 01.06.2020 року відкрив провадження та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Надіслала до суду клопотання про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є окремими платниками єдиного внеску, незалежно від того, чи є вони одночасно найманими працівниками, за яких внесок сплачує також роботодавець. Вважає, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-41584-17 від 09.11.2018 на суму 15829,54 грн., № Ф-41584-17 від 11.02.2019 на суму 18276,72 грн., № Ф-41584-17 від 14.08.2019 на суму 23785,08 грн., № Ф-41584-17 від 12.11.2019 на суму 26539,26 грн., № Ф-41584-17 від 12.02.2020 на суму 29293,44 грн., № Ф-41584-17 від 14.08.2019р. на суму 23785,08 грн., № Ф-41584-17 від 12.11.2019р. на суму 2754,18 грн винесені на підставі, у межах повноважень контролюючого органу та у спосіб, що передбачений чинним податковим законодавством України, із врахуванням всіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а тому підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, так як явка сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Суд, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, дійшов висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що 07.09.2005 була проведена державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_1 від 07.09.2005, номер запису про державну реєстрацію 26730000000006559. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням здійснена 25.02.2020 (номер запису 26730060003006559).

Відповідачем 09.02.2018 року ОСОБА_1 була нарахована сума ЄСВ 8448,00 грн за 2017 рік. 19.04.2018 року позивачу нарахована сума ЄСВ 2457,18 грн за 1 квартал 2018 року; 19.07.2018 року нарахована сума ЄСВ 2457,18 грн. за 2 квартал 2018 року; 19.10.2018 року нарахована сума ЄСВ 2457,18 грн за 3 квартал 2018 року; 21.01.2019 року нарахована сума ЄСВ 2457,18 грн за 4 квартал 2018 року.

Також, 19.04.2019 року ОСОБА_1 нарахована сума ЄСВ 2754,18 грн за 1 квартал 2019 року; 19.07.2019 року нарахована сума ЄСВ 2754,18 грн за 2 квартал 2019 року; 21.10.2019 року нарахована сума ЄСВ 2754,18 грн за 3 квартал 2019 року; 20.01.2020 року нарахована сума ЄСВ 2754,18 грн. за 4 квартал 2019 року. Зазначене підтверджується інтегрованою карткою платника податків - ОСОБА_1 за 2018р., 2019р., 2020р.

В зв`язку із наявністю вказаної заборгованості з єдиного соціального внеску відповідачем сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-41584-17 від 09.11.2018 на суму 15829,54 грн., № Ф-41584-17 від 11.02.2019 на суму 18276,72 грн., № Ф-41584-17 від 14.08.2019 на суму 23785,08 грн., № Ф-41584-17 від 12.11.2019 на суму 26539,26 грн., № Ф-41584-17 від 12.02.2020 на суму 29293,44 грн., № Ф-41584-17 від 14.08.2019р. на суму 23785,08 грн., № Ф-41584-17 від 12.11.2019р. на суму 2754,18 грн.

Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-41584-17 від 12.02.2020 на суму 29293,44 грн позивач оскаржила її в адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 13.04.2020 №13044/6/99-00-08-06-01-06, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-41584-17 від 12.02.2020 залишено без змін, а скаргу фізичної особи ОСОБА_1 - без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі Закон № 2464-VI).

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що працівник це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.18 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.15 за №508/26953 (надалі Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Водночас соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Суд зазначає, що за висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Так, з інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 за 2018р., 2019р., 2020р. вбачається, що контролюючим органом 09.02.2018 року ОСОБА_1 була нарахована сума ЄСВ 8448,00 грн за 2017 рік. 19.04.2018 року позивачу нарахована сума ЄСВ 2457,18 грн за 1 квартал 2018 року; 19.07.2018 року нарахована сума ЄСВ 2457,18 грн. за 2 квартал 2018 року; 19.10.2018 року нарахована сума ЄСВ 2457,18 грн за 3 квартал 2018 року; 21.01.2019 року нарахована сума ЄСВ 2457,18 грн за 4 квартал 2018 року. Також, 19.04.2019 року ОСОБА_1 нарахована сума ЄСВ 2754,18 грн за 1 квартал 2019 року; 19.07.2019 року нарахована сума ЄСВ 2754,18 грн за 2 квартал 2019 року; 21.10.2019 року нарахована сума ЄСВ 2754,18 грн за 3 квартал 2019 року; 20.01.2020 року нарахована сума ЄСВ 2754,18 грн. за 4 квартал 2019 року.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивач - ОСОБА_1 з 01.06.2006 по даний час працює в АТ "Райффайзен Банк Аваль" на посаді головного менеджера з розвитку Преміум Банкінгу Управління розвитку Преміум Банкінгу, та це її основне місце роботи де вона працює повний робочий день (100% ставки). З моменту працевлаштування ОСОБА_1 є застрахованою особою, і ЄСВ за неї регулярно нараховується та сплачується роботодавцем в розмірі, не менше мінімального. Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями довідок АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 28.02.2020 №182/126/1, від 24.04.2020 №182/202, трудової книжки позивача серії БТ- НОМЕР_2 №7337193 від 12.04.2011.

Однак, за цей період їй, як фізичній особі-підприємцю, нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Водночас, Закон №2464-VI не містить норм щодо обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок у разі, коли такою особою фактично не ведеться підприємницька діяльність.

Факт державної реєстрації фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності не зобов`язує таку особу до активного її ведення.

Крім того, цим законом не визначено обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.

Наданою позивачем до суду копією довідки АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 24.04.2020 №182/202 підтверджено сплату страхувальником його роботодавцем єдиного внеску за застраховану особу (позивача) протягом спірного періоду.

Зважаючи на те, що основоположним принципом збору єдиного внеску є обов`язковість законодавчого визначення умов і порядку його сплати, відсутність у законі конкретної вказівки на необхідність сплати єдиного внеску у вищеописаному випадку свідчить на користь висновку про відсутність у позивача обов`язку з його сплати.

Крім того, визначальним у контексті саме цього спору на думку суду є мета сплати єдиного внеску - отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку.

Позивачу таке право гарантоване за рахунок її участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманого працівника та сплати єдиного внеску за неї роботодавцем за основним місцем роботи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску за спірний період.

Отже, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області безпідставно сформовано оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-41584-17 від 09.11.2018 на суму 15829,54 грн., № Ф-41584-17 від 11.02.2019 на суму 18276,72 грн., № Ф-41584-17 від 14.08.2019 на суму 23785,08 грн., № Ф-41584-17 від 12.11.2019 на суму 26539,26 грн., № Ф-41584-17 від 12.02.2020 на суму 29293,44 грн., № Ф-41584-17 від 14.08.2019р. на суму 23785,08 грн., № Ф-41584-17 від 12.11.2019р. на суму 2754,18 грн.

Таким чином, з огляду на зазначене вище слід визнати протиправними та скасувати вимоги ГУ ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-41584-17 від 09.11.2018 на суму 15829,54 грн., № Ф-41584-17 від 11.02.2019 на суму 18276,72 грн., № Ф-41584-17 від 14.08.2019 на суму 23785,08 грн., № Ф-41584-17 від 12.11.2019 на суму 26539,26 грн., № Ф-41584-17 від 12.02.2020 на суму 29293,44 грн., № Ф-41584-17 від 14.08.2019р. на суму 23785,08 грн., № Ф-41584-17 від 12.11.2019р. на суму 2754,18 грн.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд дійшов висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо нарахування сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 26.02.2020.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-41584-17 від 09.11.2018 на суму 15829,54 грн., № Ф-41584-17 від 11.02.2019 на суму 18276,72 грн., № Ф-41584-17 від 14.08.2019 на суму 23785,08 грн., № Ф-41584-17 від 12.11.2019 на суму 26539,26 грн., № Ф-41584-17 від 12.02.2020 на суму 29293,44 грн., № Ф-41584-17 від 14.08.2019р. на суму 23785,08 грн., № Ф-41584-17 від 12.11.2019р. на суму 2754,18 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Хмельницькій області судові витрати в сумі 2086,00 (дві тисячі вісімдесят шість гривень) грн за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24 липня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)

Головуючий суддя П.М. Майстер