Постанова № 8999036, 25.11.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 8/949

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

          09 год. 25 хв.           № 2а-8489/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомДержавного підприємства «Авіаційний науково –технічний комплекс ім. О.К. Антонова»

ДоСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

Провизнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000014250 від 13.02.2009 р. За участю представників сторін

від позивача: Конюк Ю.В. за дов. № 35/3618 від 12.06.2009 р.

від відповідача: Костріца С.Ю. за дов. № 704/9/10-110 від 19.05.2009 р.

ВСТАНОВИВ:

          Державне підприємство «Авіаційний науково –технічний комплекс ім. О.К.Антонова»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000014250 від 13.02.2009 р.

          Представник позивача адміністративний позов підтримав, просив суд вимоги задовольнити. Свою позицію щодо скасування оскаржуваного рішення обґрунтовує тим, що рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України а саме: абз. 1 ст. 2, абз. 1, 5 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

          Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд у позов відмовити. В наданих суду запереченнях посилається на відповідність чинному законодавству прийнятого податковою інспекцією рішення, адже позивачем було порушено вимоги ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», за що цілком правомірно було застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000014250 від 13.02.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

          Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків на підприємстві позивача було проведено перевірку, за результатами якої було складено Акт від 03.02.2009 р. № 33/42-50/14307529 «Про результати документальної позапланової перевірки дотримання вимог валютного законодавства України Державного підприємства Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова згідно листа АБ «Брокбізнесбанк»№ 4/005-02 від 05.01.2009 р.».

          Проведеною перевіркою було встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні імпортного договору від 13.11.2007 р. № АН04-44(12), з нерезидентом Goodrich Hella Aerospace Lighting Systems GmbH (GLS) (Германія).

          Відповідно до встановлених порушень податковим органом було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.02.2009 р. № 0000014250, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 220 грн. 19 коп.

          Вищевказане рішення було оскаржено позивачем в порядку п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», але скарги податковими органами були залишені без задоволення, а рішення без змін.

          Позивач не погодився з вимогами, що пред’явлені у рішенні податкової інспекції та вважає, його таким, що не відповідає чинному законодавству України, порушує його права та охоронювані законом інтереси, а тому звернувся до суду з позовом за їх захистом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій виходячи з наступного.

          Державним підприємством «Авіаційний науково –технічний комплекс ім. О.К. Антонова» був укладений імпортний договір про купівлю товару на умовах СІП Київ (по ІНКОТЕРМС-2000) від 13.11.2007 р. № АН04-44(12) з нерезидентом Goodrich Hella Aerospace Lighting Systems GmbH (GLS) (Германія).

          Умови контракту: Покупець (ДП АНТК ім. О.К. Антонова) бажає купити товар на умовах СІП Київ (по ІНКОТЕРМС-2000), Україна, у відповідності з Додатком 1, який є невід`ємною частиною Контракту, а Продавець (Goodrich Hella Aerospace Lighting Systems GmbH (GLS)) бажає поставити товари у відповідності з Додатком 1 на умовах даного Контракту і СІП Київ (по ІНКОТЕРМС-2000). Оплата здійснюється в Євро без ПДВ, загальна сума даного Контракту складає 1540 Євро, включаючи експортну упаковку і транспортування на умовах СІП Київ (по ІНКОТЕРМС-2000), а також Додаткову угоду № 1 на загальну суму 7330,05 Євро. Додаткову угоду № 2 на загальну суму 1006,04 Євро, Додаткову угоду № 3 на загальну суму 18122,19 Євро, Додаткову угоду № 4 на загальну суму 4583,85 Євро, Додаткову угоду № 5 на загальну суму 1647,29 Євро.

          На виконання вказаного вище контракту, позивачем було здійснено передоплату Goodrich Hella Aerospace Lighting Systems GmbH (GLS) відповідно до наступних платіжних доручень:

-          № 115 від 01.07.2008 р. на суму 12919,94 Євро;

-          № 121 від 17.07.2008 р. на суму 1647,29 Євро;

-          № 122 від 17.07.2008 р. на суму 18122,19 Євро.

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Тобто, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, повинні бути виконані не пізніше 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Граничний термін отримання товарів за даним контрактом настає:

-          по платіжному дорученню № 115 від 01.07.2008 р. –28 грудня 2008 року;

-          по платіжному дорученню № 121 від 17.07.2008 р. –13 січня 2009 року;

-          по платіжному дорученню № 122 від 17.07.2008 р. –13 січня 2009 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поставкою імпортованого товару як об'єкта регулювання Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»і валютного контролю з боку податкових органів є фактичне надходження такого товару в Україну.

Отже, моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України, який збігається з державним кордоном України.

Посилання відповідача на те, що обов’язковим документом, що підтверджує поставку товару на митну територію України за імпортним контрактом є вантажно-митна декларація типу ІМ-40 судом не приймається, зважаючи на наступне.

Згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. N 574, вантажна митна декларація (надалі -ВМД) не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Дата оформлення вантажної митної декларації не завжди збігається з датою фактичного перетину митного кордону України, оскільки сама ВМД є документом, що підтверджує права особи на розміщення товарів у заявленому митному режимі і права та обов'язки зазначених у ній осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій (п. 8 Положення про вантажну митну декларацію).

Відповідно до пункту 2 Положення про вантажну митну декларацію, прийняття вантажної митної декларації для оформлення - закріплення посадовою особою митного органу факту внесення до ВМД декларантом усіх потрібних для митного оформлення товарів і транспортних засобів відомостей і наявності всіх доданих до декларації комерційних супровідних та інших документів, проставлення на ВМД штампа «Під митним контролем»та реєстрації декларації у журналі обліку вантажних митних декларацій.

Тобто дата оформлення ВМД - це дата випуску товару у заявлений митний режим, а не дата фактичного перетину митного кордону і, як наслідок, не дата імпорту товару.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа «Під митним контролем»(імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «Під митним контролем»(імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався (лист Державної митної служби України від 07.12.1995 р. N 11/18-5435).

Тобто, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа «Під митним контролем»(імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Отже, якщо товар береться митними органами під митний контроль, то це означає, що такий товар вже перетнув митний кордон України.

Таким чином, оскільки моментом здійснення імпорту є момент перетину митного кордону, то дата взяття товару під митний контроль і є моментом здійснення імпорту.

Відповідно до пункту 8 Положення про вантажну митну декларацію, ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів. Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Тобто, сама вантажна митна декларація є документом, що підтверджує права особи на розміщення товарів у заявленому митному режимі і права та обов'язки зазначених у ній осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій, а дата оформлення ВМД - це дата випуску товару у заявлений митний режим, а не дата фактичного перетину митного кордону і, як наслідок, не дата імпорту товару.

Отже, дата оформлення вантажної митної декларації не завжди збігається з датою фактичного перетину митного кордону України.

Таким чином, товар що перебуває під митним контролем, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто таким, що перетнув митний кордон України. Факт і дату такого перетину посвідчує штамп «Під митним контролем»на товаросупровідних документах з відповідною датою.

В листі Державної податкової адміністрації від 18.02.2002 р. № 2868/7/23-5317 зазначено, що датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного кордону України, що підтверджується проставленням відбитку штампа на ВМД, товаросупровідних документах, що означає початок перебування товару під митним контролем, але при обов'язковій наявності ВМД, оформленої відповідно до вимог п. 8 Положення про вантажну митну декларацію, яка засвідчує завершення митного контролю і надання митницею дозволу на розпорядження без митного контролю на митній території України або за її межами товарами, пропущеними через митний кордон України.

В листі Державної податкової адміністрації від 28.02.2006 р. № 3676/7/16-1517 зазначено, що початок митного оформлення відповідає дню подання митному органу митної декларації, а тому цей день слід вважати датою, на яку товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Також, в листі Державної податкової адміністрації від 27.04.2006 р. № 7987/7/25-0017 вказано, що датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного кордону України, що підтверджується проставленням відтиску штампа на ВМД, товаросупровідних документах і означає початок перебування товару під митним контролем, але за обов'язкової наявності під час перевірки ВМД типу ІМ-40, оформленої відповідно до вимог п. 8 Положення про ВМД.

Такі ж висновки зроблені і в Рішенні Державної податкової адміністрації України від 22.03.2002 р. № 31812/6/25-0315, прийнятого на користь підприємства позивача, де вказано, що імпортований товар надійшов на митну територію України, про що свідчить відмітка митниці «Під митним контролем»на рахунку - фактурі та на комерційному інвойсі.

Тобто, за змістом вищезазначених листів та Рішення Державної податкової адміністрації України, датою надходження товару на митну територію України вважається дата взяття цього товару під митний контроль, тобто поставлення відмітки «Під митним контролем»на товаросупровідних документах.

В абзаці 4 на сторінці 3 Рішення відповідача про результат розгляду первинної скарги від 10.03.2009р. № 2729/10/25-020 зроблено висновок, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України слід вважати дату завершення оформлення ВМД. При цьому зазначено, що подібні висновки викладені в листі Державної податкової адміністрації України від 11.05.2007 р. № 9433/7/22-6017.

Такий висновок зроблений Державною податковою адміністрацією України в листі від 11.05.2007 р. № 9433/7/22-6017 та відповідачем у Рішенні про результати розгляду первинної скарги від 10.03.2009 р. № 2729/10/25-020 з посиланням на підпункт 3.3 пункту З Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Національного банку України від 24.03.1999 р. № 136 (далі - Інструкція), де зазначено, що банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Але, за змістом цього підпункту Інструкції, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом, якщо цим документом є вантажна митна декларація, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі

вантажних митних декларацій.

Крім цього, відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції, здійснення поставки - це оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

Таким чином, Інструкцією передбачено, що поставка нерезидентом продукції на територію України може підтверджуватися не лише оформленою вантажною митною декларацією, а й іншими документами, що засвідчують виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки за договором.

Отже, оформлена вантажна митна декларація не є єдиним обов'язковим документом, що засвідчує поставку нерезидентом продукції на територію України, поставка товарів може підтверджуватись не тільки оформленою вантажною митною декларацією, а й іншими документами, що засвідчують виконання нерезидентом всіх зобов’язань за договором.

Ввезення товарів на територію України без порушення встановлених строків підтверджується наступними товаросупровідними документами:

-          інвойси № 95013828, 95038458, 95059528, 95014029, 95013829 з відтиском штампа «Під митним контролем»від 16.12.2008р. та особистої номерної печатки інспектора Бориспільської митниці № 068;

-          інвойси № 94832604, 94836408, 94849254, 94859096, 94859425, 94859428, 94859429, 94859430, 94860049 з відтиском штампа «Під митним контролем»від 31.07.2008р. та особистої номерної печатки інспектора Бориспільської митниці № 011;

-          інвойси № 94882546, 94882441 з відтиском штампа «Під митним контролем»від 11.08.2008р. та особистої номерної печатки інспектора Бориспільської митниці № 352;

-          інвойси № 94910893, 94901663, 94901436, 94887205 з відтиском штампа «Під митним контролем» від 01.09.2008р. та особистої номерної печатки інспектора Бориспільської митниці № 111;

-          вантажно-митні декларації типу ІМ-40, № 122000106/9/022347, № 122000106/9/614950, № 122000106/9/027467, № 122000106/9/616040.

Податковий орган застосовуючи до підприємства позивача пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, посилається на порушення позивачем строків поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом.

Але, вищенаведені документи свідчать про те, що фактичне ввезення та надходження вантажу на територію України відбувалося з 31.07.2008 р. по 16.12.2008 р., що в свою чергу підтверджує поставку товару на митну територію України у межах 180 календарних днів з дати перерахування авансового платежу на користь нерезидента по всіх платіжних дорученнях, а тому у податкового органу відсутні підстави для нарахування пені відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності винесеного ним рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000014250 від 13.02.2009 р., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000014250 від 13.02.2009 р.

3.          Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь Державного підприємства «Авіаційний науково –технічний комплекс ім. О.К. Антонова»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання повного тексту постанови: 18.12.2009 р.