Рішення № 89975424, 17.06.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3167/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2020 року суддя Галицького районного суду міста Львова Волоско І.Р. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819) до ОСОБА_1 (адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

АТ «Ідея Банк» звернулись до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 180 807,80 грн. В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 23.04.2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z06.00617.005157424. Згідно кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 112 000,00 грн. зі сплатою 21,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. В позові зазначено, що позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується видатковими касовими (меморіальними) ордерами та заявою на видачу готівки. Однак, відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені договором кредиту, внаслідок чого станом на 24.03.2020 року утворилась заборгованість в розмірі 180 807,80 грн. Вказана заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку та довідкою-розрахунком заборгованості.

Ухвалою суду від 22.04.2020провадження у справі відкрито та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову були повідомлені належним чином.

Відповідачем не подано відзив на позовну заяву протягом строку, встановленого суддею відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надійшло.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи із наступного.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обов`язок сплатити неустойку відповідачем виникає у разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

Судом встановлено, що 23 квітня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір № Z06.00617.005157424, згідно з яким банк надав клієнту кредит у сумі 112 000,00 грн зі сплатою 21,99% річних. Відповідач, в свою чергу, зобов`язався сплатити проценти за користування кредитом та погасити кредит відповідно до графіку щомісячних платежів.

Відповідач отримав від банку кредитні кошти, але свої зобов`язання за договором виконав не у повному обсязі.

Відповідно до розрахунку суми боргу за кредитом, наданого позивачем, борг ОСОБА_1 станом на 24 березня 2020 року становить 180 807,80 грн. та складається з основного боргу - 104 501,29 грн, простроченого боргу - 7 086,96 грн., строкових процентів - 2 009,55 грн., прострочених процентів - 18 407,27 грн., нарахованої плати за обслуговування кредиту - 7 272,16 грн, простроченої плати за обслуговування кредиту - 35 496,72 грн. та пені за несвоєчасне погашення платежів - 6 033,85 грн.

Відтак, в розмір заборгованості, заявленої у позові, позивачем було вкладено нараховану плату за обслуговування кредиту - 7 272,16 грн. та прострочену плату за обслуговування кредиту - 35 496,72 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Відповідно до ч.2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунків щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно п.1.5 договору кредиту та страхування № Z06.00617.005157424від 23.04.2019 року та згідно із договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб позичальнику було встановлено плату за обслуговування кредиту, відповідно до п.5 Додатку №1 як «Інші послуги банку», яка включає в себе надання інформації за рахунками позичальника з використання засобі електронного зв`язку , а саме зі стаціонарних телефонів України, в Контакт - Центрі банку, шляхом направлення СМС - повідомлення щодо суми платежу за договором кредиту, зарахування платежу та погашення заборгованості за кредитом, надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника, опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із застосування різних каналів зв`язку тощо.

Однак, всупереч до ч.1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою надання інформації щодо кредиту відповідача має бути безоплатна, позивачем було встановлено плату за надання такої інформації.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватись будь - якою зустрічною оплатою збоку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично надання кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюються при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором , тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту - позивальнику.

Відтак, АТ «Ідея Банк» не мав права встановлювати такий платіж у кредитному договорі, за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами.

Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.

Відповідно до частину 2 статті 215 ЦПК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом( нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 2 статті 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором ( стаття 5 ЦПК України).

Зі змісту вказаної норми убачається, що суд вирішуючи спір, не вправі допускати неправильного застосування норм матеріального права - незалежно від того, чи міститься посилання на таке неправильне застосування норм матеріального права в доводах сторін спору. Це не суперечить засадам змагальності сторін, оскільки даний принцип полягає у прояві в змагальності формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі , та забезпечує повноту досліджень обставин справи.

Даний спір вирішується за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення( виклику) сторін.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву, не висловив свою позицію щодо позову, однак, суд вважає, що порушене право позивача в частині послуг банку з безоплатного надання інформації щодо кредиту , його обслуговування, підлягає судовому захисту.

Правова позиція про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною , викладена у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 708/195/19 (провадження № 61-1789св19) та 01 квітня 2020р. у справі №583\3343\19 ( провадження №61-22778св 19).

Враховуючи наведені правові висновки, позовна вимога АТ «Ідея Банк» про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати платежів за обслуговування кредиту, є необґрунтованою і в цій частині позов задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, суд вважає позов АТ «Ідея Банк» підставним в чистині стягнення основного та простроченого боргу, строкових та прострочених відсотків та пені за несвоєчасне погашення платежів у загальній сумі, та водночас відмовляє у задоволенні тієї частини вимог, що стосується стягнення плати за обслуговування кредиту.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційну задоволеним вимогам суму сплаченого АТ «Ідея Банк» судового збору в 2 070,58 грн. (138 038,92 / 180 807,80 х 2 712,12).

Керуючись ст.ст. 81, 128, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819) заборгованість за кредитним договором в сумі 138 038,92 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819) 2 070,58 грн. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» вартості послуг за обслуговування кредиту - відмовити у зв`язку із нікчемністю кредитного договору в цій частині.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Повний текст рішення складено 17.06.2020 року

Суддя І.Р.Волоско.