Ухвала суду № 89975425, 22.06.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1617/15-ц

Провадження № 6/461/41/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2020 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Івасюти Н.В.,

представника стягувача ОСОБА_1 ,

представник заінтересованої особи ОСОБА_2 Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за поданням заступника начальника відділу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Онишкевича Р. про визначення частки майна боржника,

встановив:

заступник начальника відділу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Онишкевич Р. звернувся до суду з поданням про визначення 1/2 частки майна боржника, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виконання виконавчого листа №461/1617/15-ц від 02.06.2015 року, виданого Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованості у розмірі 8 329 468,86 гривень та судових витрат у розмірі 3 654 гривень.

В обґрунтування вимог подання посилається на відсутність у боржника коштів та майна, на які можливо звернути стягнення, а єдиним майном боржника є належна йому на праві спільної власності Ѕ частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 , набута ОСОБА_4 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , звернення стягнення на яку можливе тільки у випадку визначення належної боржнику частки у праві власності на це майно.

Представник відділу примусового виконання подав до суду заяву про розгляд подання за його відсутності, вимоги, викладені в поданні, підтримав в повному обсязі.

Представник стягувача в судовому засіданні подання підтримала, з мотивів викладених у письмових поясненнях та запереченнях.

Представник заінтересованої особи в судовому засіданні подання заперечив, з мотивів необґрунтованості такого. Подав до суду письмові заперечення, згідно яких квартира за адресою: АДРЕСА_1 чи її частка власністю боржника ОСОБА_3 не являється, а набута його дружиною ОСОБА_4 за її особисті кошти, одержані від продажу іншого майна, яке отримано нею у спадок. Вказав, що квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_4 , а між сторонами існує спір щодо вказаного нерухомого майна, який має бути вирішений судом в порядку позовного провадження. Просив відмовити у задоволенні подання повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження ВП№52657710 з виконання виконавчого листа №461/1617/15-ц від 02.06.2015 року, виданого Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованості у розмірі 8 329 468,86 гривень та судових витрат у розмірі 3 654 гривень.

13.10.2016 року державним виконавцем в порядку ст. ст. 3-5, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

02.11.2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В ході виконання рішення суду державним виконавцем з арештованих рахунків боржника та пенсії останнього стягнуто 19 501,67 боргу.

Заявник вказує, що іншого майна на яке можливо звернути стягнення не виявлено. Державним виконавцем встановлено, що боржник перебуває в шлюбі з ОСОБА_5 , який зареєстрований Лівобережним відділом реєстрації шлюбів міста Києва (№ актового запису 2521 від 08.10.1983) року. З даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 набула в шлюбі у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі - продажу квартири від 14.11.2019 року посвідченого державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М.

Покликаючись на положення ст.60 СК України, згідно яких майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому виконавець стверджує, що боржник ОСОБА_3 володіє 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Порядок примусового звернення стягнення на майно особи при виконанні судових рішень встановлено Законом України «Про виконавче провадження».

Зокрема, стаття 18 цього ж Закону встановлює, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 48 вказаного Закону, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ч.1 ст. 50 зазначеного Закону, звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Статтею 443 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Дослідивши обґрунтованість вимог і заперечень учасників щодо внесеного подання, встановивши обставини справи та правовідносини, які з них випливають, а також норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, оцінивши кожен доказ окремо на предмет його достовірності, допустимості та належності, а також всі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновків про відсутність підстав для задоволення подання, з огляду на нижченаведене.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначає представник ОСОБА_4 , квартира АДРЕСА_2 придбана ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу квартири від 14.11.2019 року, посвідченим державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 3-2208 за ціною 256 200,00 гривень за її особисті кошти. Зазначені кошти ОСОБА_4 одержала двома днями раніше від продажу за договором купівлі-продажу квартири від 12.11.2019 року, посвідченому приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. та зареєстрованому в реєстрі за № 2452, іншої квартири АДРЕСА_3 , яка, в свою чергу, була набута ОСОБА_4 в порядку спадкування на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.01.2019 року, посвідченим державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Гусар Л.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1-11. Таким чином, квартира АДРЕСА_2 є особистою приватною власністю ОСОБА_4 , оскільки зазначену квартиру вона купила за особисті кошти, одержані від продажу іншого майна одержаного в спадок.

При цьому, вказані доводи ні заявником, ні стягувачем не спростовані, а докази належності боржнику на праві власності квартири АДРЕСА_2 , або реєстрації цього права в порядку визначеному законом в матеріалах подання відсутні.

Згідно п.3 ч. 1 статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відтак, оскільки зазначене нерухоме майно було придбано одним з подружжя - ОСОБА_4 , яка не є боржником в межах даного виконавчого провадження, за особисті кошти, одержані від продажу іншого майна одержаного у спадок, таке, в силу положень ст. 57 СК України, не може вважатися спільною сумісною власністю подружжя поки протилежного не доведено в порядку та у спосіб визначений законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення подання.

Керуючись ст.ст. 260, 443 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

постановив:

У задоволенні подання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до розділу XII пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 354 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст ухвали складено 23 червня 2020 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.