Постанова № 8996733, 07.12.2009, Харківський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2009 р. № 2а- 43188/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_1

Відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заявуОСОБА_1 до Військової частини А-4104 про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутовихпитань та допомоги на оздоровлення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А-4104, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4316,37грн., з яких по грошовому забезпеченню: допомогу на оздоровлення за період 2009 р., в розмірі - 1399,98 грн., допомогу на оздоровлення за період 2008 р., в розмірі - 1513,35 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період 2008 р., в розмірі 1346,55 грн., індексацію грошового забезпечення: вересень 2008 р. - 27,82 грн., жовтень 2008 р. - 28,67 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він проходить службу у Військовій частині А-4104 та має право на грошове забезпечення у 2008-2009 р., яке відповідач не виплатив, а саме грошову допомогу на оздоровлення за 2009 р. в розмірі 1399,98 грн., за 2008 р. - в розмірі 1513,35 грн. та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2008 р. у розмірі 1346,55 грн. та індексацію грошового забезпечення за вересень 2008 р. -27,82 грн., жовтень 2008 р. - 28.67 грн.

Вказана заборгованість по грошовому забезпеченню підтверджується довідкою відповідача № 1/9/18/1467 від 28.10.2009 р. та на даний час не виплачена.

В судовому засіданні позивачем заявлено клопотання про визнання поважною причини пропуску звернення до суду, у зв'язку з постійним наголошенням відповідача, що гроші будуть виплачені.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав до канцелярії суду заперечення проти позовної заяви, в якій позов не визнав та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, а справу розглядати за його відсутності. В обґрунтування заперечень зазначив, що за позивачем рахується заборгованість матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, проте військова частина є державною, бюджетною організацією (тобто фінансується з держбюджету). Згідно роз'яснення Головного управління Держказначейства України «Про перехід Міністерства Оборони України, служби безпеки України, правоохоронних органів на Казначейське виконання видатків» від 14.12.92р. № 17-66/663-9659 військова частина А4104 - є розпорядником грошових коштів третього рівня, тобто отримує від довольчого органу відповідні грошові кошти на відповідні статті видатків. Тобто довольчим органом військової частини А4104 є Повітряне Командування Збройних сил України - військова частина А-0215 (м.Вінниця), відкіля ним надходять грошові кошти на рахунки військової частини А4104, які відкриті у Головному управлінні Держказначейства України по Чугуївському району у Харківській області). Таким чином кошторис затверджується військовою частиною А-0215 (м.Вінниця), який відповідно надходить з Міністерства Оборони України, тому зазначені кошти не виплачені військовою частиною у звязку з обмеженим фінансуванням з боку Міністерства оборони України, а тому вважає, що вини військової частини у невиплаті грошових коштів немає. Крім того, представник відповідача послався на те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, на підставі чого просив суд в позові відмовити.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А4104 на посаді начальника радіовисотоміра радіолокаційної групи батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення, має військове звання - сержант.

Відповідно до наказу командира військової частини А4104 від 16.09.2008 р. №176 позивач убув у чергову відпустку на 30 діб з 16.09.2008 р. по 15.10.2008 р.

03 вересня 2008 року позивачем був поданий рапорт на імя командира військової частини А 4104, за якими виданий наказ №176, де відповідно до п.3.1 передбачено виплату грошової допомоги на оздоровлення, яка відповідно до довідки фінансово-економічної служби військової частини А4104 дорівнює 1513,35 грн.

Відповідно до наказу командира військової частини А4104 від 15.07.2009 р. №131 позивач убув у чергову відпустку на 35 діб з 15.07.2009 р. по 18.08.2009 р.

03 липня 2009 року позивачем був поданий рапорт на імя командира військової частини А 4104, за якими виданий наказ №131, де згідно з п.3.1 передбачено виплату грошової допомоги на оздоровлення, яка відповідно до довідки фінансово-економічної служби військової частини А4104 дорівнює 1399,88 грн.

Вказана грошова на оздоровлення за 2008 та 2009 роки була нарахована, але не виплачена.

25 січня 2008 року позивачем було подано рапорт до командира військової частини А4104 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань згідно наказу МО України № 75 від 05.03.2001 р. та вказівки Директора Департаменту фінансів від 29.12.2007 р. № 248/9/608.

07 лютого 2008 року видано наказ №25, де п.5 передбачено виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка відповідно до довідки фінансово-економічної служби військової частини А4104 була нарахована у сумі 1346,55 грн., але на теперішній час не виплачена.

Також, згідно довідки позивачу була не виплачена індексація грошового забезпечення за вересень-жовтень 2008 року в розмірі 56,49 грн.

Тобто, на теперішній час позивачу не виплачена загальна сума боргу 4316,37 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України регулювався Положенням про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністра Оборони України від 05 березня 2001 року № 75 до його скасування наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 259. Іншим наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 з цього питання затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Відповідно до п. 1.1 Положення № 75 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Воно складається з окладів грошового утримання та додаткових видів грошового забезпечення. До окладів грошового утримання належать оклади за військовим званням та посадові оклади. Додаткові види грошового забезпечення включають підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, одноразові й щомісячні винагороди, морське грошове забезпечення, матеріальні та грошові допомоги і премію.

Згідно з п.п. 36.1., 36.2. Положення № 75 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), солдатам (матросам), сержантам і старшинам, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога у розмірі місячного окладу грошового утримання. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Таким чином, у позивача було наявним право на отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за місцем його служби на підставі Положення № 75.

Згідно з п.п. 33.1, 33.3, 33.4 Положення № 75 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) у разі вибуття в щорічну чергову відпустку виплачується грошова допомога на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога на оздоровлення підлягає виплаті тільки військовослужбовцям, які мають право на чергову відпустку, тривалість якої визначена відповідно до чинного законодавства України. Виплата грошової допомоги військовослужбовцям проводиться на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому суми допомоги. Розмір грошової допомоги визначається виходячи з окладів грошового утримання та додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право згідно з чинним законодавством України на день вибуття в щорічну чергову відпустку.

Відповідно до п.п. 30.1., 30.2., 30.3. Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у разі вибуття в щорічну основну відпустку виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення підлягає виплаті військовослужбовцям, яким надана щорічна основна відпустка, тривалість якої визначена відповідно до законодавства України. Військовослужбовцям, яким на їх бажання щорічна основна відпустка надається частинами, грошова допомога на оздоровлення надається на їх бажання під час вибуття у першу чи другу частину відпустки. Виплата грошової допомоги військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Таким чином, у позивача було наявним право на отримання грошової допомоги на оздоровлення при вибутті в щорічну основну відпустку за 2008, 2009 роки в розмірі місячного грошового забезпечення за його рапортами на підставі наказу командира військової частини А 4104 , які наявні у матеріалах справи, згідно з нормами п.п. 33.1, 33.3, 33.4 Положення № 75 та п.п. 30.1., 30.2., 30.3. Інструкції № 260.

Слід зазначити, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога на оздоровлення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, яке відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” гарантується державою, та обовязок щодо їх виплат не ставиться в залежність від наявності фінансування військової частини з боку Міністерства оборони України.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян у військовій службі. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

В ст. 1 та ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), а під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі і грошове забезпечення.

Згідно з п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ № 159 від 21.02.01 р., компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни у гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі і грошове забезпечення.

Згідно довідки № 1/9/18/1467 від 28.10.2009 року, яка наявна в матеріалах справи, сума індексації грошового забезпечення позивачеві виплачена не була та складає 56,49 грн.

Суд відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через таке.

Відповідно до положень ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст. 100 КАСУ пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції „Про захист прав людини та основоположних свобод”, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в п. 34 Рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року по справі „Інтерсплав проти України” зазначається, що поняття „майно” у першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. Питання, яке має бути розглянуто, стосується того, наскільки обставини справи, що розглядається в цілому, давали заявникові права на майновий інтерес, захищений статтею 1 Першого протоколу. Отже, „майно” в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції охоплює як власне майно, так і майнові права належні до виплати кошти відповідно до національного законодавства.

Таким чином, мало місце втручання у право власності позивача. Фактично постійні недовиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення порушують право ОСОБА_1 на мирне володіння майном.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, суд вважає за необхідне, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати неправомірними дії Військової частини А-4104 щодо невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення.

На підставі викладеного, керуючись ч.7 ст. 43, ст. 64 Конституції України, п. 1.1, п.п. 36.1, 36.2 наказу Міністра оборони України № 75 від 05.03.01р. „Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України”, ст. ст. 1, 2, 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, ч.ч. 3 та 4 ст. 8, 11, ст.ст. 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини А-4104 про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення - задовольнити в повному обсязі..

Визнати неправомірними дії Військової частини А-4104 щодо невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення.

Стягнути з Військової частини А-4104 (Харківська область, м. Чугуїв, м-р Авіатор, код 07785381) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) заборгованість в розмірі 4316,37 грн., з яких по грошовому забезпеченню: допомогу на оздоровлення за період 2009 р., в розмірі -1399,98 грн., допомогу на оздоровлення за період 2008 р., в розмірі - 1513,35 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період 2008 р., в розмірі 1346,55 грн., індексацію грошового забезпечення: вересень 2008 р. - 27,82 грн., жовтень 2008 р. - 28,67 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 14.12.2009 р .

Суддя П'янова Я.В.