Постанова № 8996731, 10.12.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10.12.2009 р.                                                                                 № 2-а- 41527/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.

за участю:

представника позивача –Шевченко В.І.

представника відповідача –Матофій Р.М., діє за дорученням № 8867/10/10-023 від 26.05.09

представника третьої особи - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Явір-2000"

до Державна податкова інспекція в Червонозаводському районі міста Харкова, третя особа - ПП "Візит-сервіс"

провизнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 28.08.2009р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Податкове повідомлення-рішення № 0000301820/0 від 28.08.2009р. винесене відповідачем безпідставно, всупереч діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник третьої особи проти задоволення позову заперечував, посилаючись на виконання угоди, яка визнана відповідачем нікчемною, сторонами в повному обсязі. Представник третьої особи в судовому засіданні зазначив, що товар, якій був поставлений позивачу, був попередньо придбаний у різних постачальників, зокрема, ПП «ДС», ТОВ «Меблеві технології», ТОВ «РоСт» та ін. В судове засідання, призначене на 10 грудня 2009 року представник третьої особи не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи буз участі його представника.

          Суд заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ фірма «Явір-2000» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Візит-сервіс» по ланцюгу постачання від ТОВ „ПБК „Вертикаль» за період 01.04.2006 по 30.06.2008р., про що складено Акт № 3798/182/30882019 від 14.08.09 (а.с. 8-21, т. 1)

З матеріалів справи вбачається, що на підставі зазначеного акту невиїзної перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення від 28.08.2009р. № 0000301820/0, яким з посиланням на встановлене порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7, п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» здійснено донарахування ТОВ фірма «Явір-2000» податку на додану вартість на загальну суму 24003,00 грн. (основний платіж – 16002,00 грн., штраф – 8001,00 грн.). (а.с. 6, т. 1)

Дослідження судом акту документальної невиїзної перевірки № 3798/182/30882019 від 14.08.09 показало, що фактичною підставою для відображення в акті порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7, п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і винесення спірного податкового повідомлення – рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність договору № 7-ПР від 01.01.2007 на постачання повару (меблевої фурнітури), укладеного між ТОВ фірма «Явір – 2000» з ПП „Візит-сервіс» по ланцюгу постачання від ТОВ «ПБК Вертикаль». (а.с. 20, т. 1)

Перевіряючи цей висновок, а відтак і прийняті на його підставі спірні податкові повідомлення – рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Як вказано вище, підставою для відображення в акті порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7, п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і винесення спірного податкового повідомлення – рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність договору № 7-ПР від 01.01.2007 на постачання повару (меблевої фурнітури), укладеного між ТОВ фірма «Явір – 2000» з ПП „Візит-сервіс» по ланцюгу постачання від ТОВ «ПБК Вертикаль».

В судовому засіданні було встановлено, що між ТОВ фірма «Явір – 2000» (покупець) та ПП „Візит-сервіс» (постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу № 7-ПР від 01.01.07, предметом якого була поставка товарно-матеріальних цінностей. (а.с. 26, т. 1) Відповідно до копій накладних ПП „Візит-сервіс» було поставлено, а ТОВ фірма «Явір – 2000» було прийнято меблеву фурнітуру у період липень 2006 року – березень 2008 року. (а.с. 69-170, т. 1)

Відповідно до виписки по особовому рахунку ТОВ фірма «Явір – 2000» позивачем було здійснено перерахування коштів у сумах, що відповідають сумам, вказаним в рахунках-фактурах та накладних на отриману меблеву фурнітуру, ПП „Візит-сервіс» за зазначені вище товари. (а.с. 242, т. 1; а.с. 1, 9,12,14-16,18,19,21,23-29,30-38, т. 2)

Позивачем надано до суду копії документів складського обліку меблевої фурнітури, яка поступала та використовувалася у безпосередній господарський діяльності ТОВ фірма «Явір – 2000», а саме: картки складського обліку матеріалів, акти списання (а.с. 44-122, 179-233, т. 2), з яких вбачається надходження на склад та рух меблевої фурнітури, отриманої позивачем від ПП „Візит-сервіс».

Крім того, позивачем надано суду копії накладних та зведену відомість отриманої фурнітури, з аналізу з вказаних документів та документів складського обліку, судом встановлено використання вказаної продукції позивачем під час виготовлення готової продукції, та реалізації готової продукції в подальшому кінцевим споживачам.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору поставки взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем в акті перевірки визнано нікчемним договір № 7-ПР від 01.01.2007 на постачання повару (меблевої фурнітури), укладеного між ТОВ фірма «Явір – 2000» з ПП „Візит-сервіс», однак з акту перевірки вбачається, що відповідачем визнано неправомірним включення до складу податкового кредиту з ПДВ і сум податку, сплаченого в ціні товару, придбаного позивачем у ПП «Візит-сервіс» і в 2006 році, тобто до укладення договору № 7-ПР від 01.01.07

Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем згідно вказаного договору було здійснено оплату за товари, поставлені ПП «Візит-Сервіс», в розмірі 96009,23 грн. Однак, з досліджених в судовому засіданні копій накладних та даних акту перевірки, судом встановлено, що вказана сума була сплачена ПП «Візит-Сервіс» за період з липня 2006 року по березень 2008 року. Договір, який визнано відповідачем нікчемним було укладено лише 01.01.07. Представником відповідача в судовому засіданні не надано суду пояснень, з яких підстав відповідач дійшов висновку, що постачання товарів у 2006 році було здійснено на підставі договору від 01.01.07.

Представником відповідача в судовому засіданні не надано суду пояснень та доказів в обґрунтування висновку, що товари, придбані позивачем у ПП «Візит-сервіс», були попередньо придбані останнім у ТОВ «ПБК «Вертикаль». З пояснень представника третьої особи – ПП «Візит-сервіс» встановлено, що вказані товари були придбані у інших контрагентів. Жодних заперечень щодо вказаних пояснень представником відповідача суду надано не було.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/, на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Позивач не здійснював господарських операцій безпосередньо з ТОВ «ПБК «Вертикаль».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, підтверджено представником позивач, не заперечувалося представником відповідача, позивачем було отримано від ПП «Візит-сервіс» належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, придбаної відповідно до укладеної угоди. Вказана продукція була оплачена підприємством в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Такими чином, позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі податку на додану вартість, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов’язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов’язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов’язання продавця.

           Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина перша ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

          Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрать з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 67 Конституції України, ст. 204, 215, 216, 219, 220, 228 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

          1. Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Явір-2000" до Державна податкова інспекція в Червонозаводському районі міста Харкова, третя особа - ПП "Візит-сервіс" про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити в повному обсязі.

          2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 28.08.2009р.

          3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Явір-2000" (ідентифікаційний код 30882019, місцезнаходження: пров. Ващенківський, 28б, м. Харків, 61010) витрати по сплаті державного мита у сумі 3,40 (три грн. 40коп.) грн.

4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Повний текст постанови виготовлено 15 грудня 2009 року.

Суддя                                                                                           Волкова Л.М.