Постанова № 8994618, 12.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2010                                                                                           № 33/562

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників:

позивача: Колосовський Ю.О., дов.від 25.09.09,

відповідача: Бесклетний М.Є., дов.від 22.01.10 № 23-ГО/10,

3-ої особи 1: не з’явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином,

3-ої особи 2: Білоус А.М., нот.зав.дов.від 25.01.10 № 94,

3-ої особи 3: Козій С.М., дов.від 14.08.09 № 06-11/б.б/17612,

прокуратури: Карпенко Н.М., старший прокурор, посв.№ 17 від 18.01.07,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” та апеляційне подання Прокуратури міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2009

у справі № 33/562 ( )

за позовом                               Підприємства з іноземними інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Кіровоград-Нафта”

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк”

третя особа відповідача           Товариство з обмеженою відповідальністю “Євроінвест-Технології”,

           Національний банк України

           Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк"

за участю Прокуратури міста Києва

про                                                   визнання недійсним договору та усунення перешкод у здійсненні права власності

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Кіровоград-Нафта” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (далі – відповідач) про визнання недійсним іпотечного договору від 28.12.07 № 363/Ziп-07-1 та усунення перешкод у здійсненні права власності на майно, яке є предметом іпотечного договору.

В процесі розгляду справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Євроінвест-Технології”, Національний Банк України, Публічне акціонерне товариство “Родовід Банк”.

11.11.09 Прокуратура міста Києва звернулася до Господарського суду міста Києва з листом, в якому повідомила про вступ прокурора у розгляд справи № 33/562 на стороні відповідача для захисту фінансово-економічних інтересів держави.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.09 позов задоволено повністю. Рішення мотивовано тим, що умови генерального договору від 03.12.07 № 363-07 не спричиняють виникнення у сторін зобов’язань з надання та повернення кредитних коштів; спірний іпотечний договір не забезпечує виконання дійсного зобов’язання, оскільки такі зобов’язання не виникли безпосередньо з генерального договору, а також не забезпечує задоволення вимоги, яка може вплинути в майбутньому; на момент підписання іпотечного договору кредитного договору, який встановлює конкретно визначення зобов’язання сторін з надання та повернення кредиту, не існувало; оскільки спірний іпотечний договір підлягає визнанню недійсним, то відсутні правові підстави для існування заборони відчуження належного позивачеві нерухомого майна.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, та прийняти нове про відмову в позові. Скаргу аргументовано тим, що станом на момент укладення іпотечного договору між відповідачем та третьою особою 1 фактично були укладені кредитні договори, які є невід’ємними частинами генерального договору і містять зобов’язання видати кредит.

Прокуратура міста Києва звернулася з апеляційним поданням на зазначене рішення, в якому просить судове рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Апеляційне подання прокурора мотивовано тим, що зміст спірного іпотечного договору з додатками містить всі істотні умови, передбачені ст.18 Закону України “Про іпотеку”, та забезпечує дійсні зобов’язання сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.10 відповідачеві відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційну скаргу прийнято до розгляду на 01.03.10.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.10 Прокуратурі міста Києва відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційне подання прийнято до розгляду на 01.03.10.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 25.02.10 № 01-23/1/1 змінено склад суду у даній справі.

Оскільки апеляційною скаргою і апеляційним поданням оскаржується одне і те ж рішення суду, колегія судів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги та апеляційного подання в одному апеляційному провадженні.

Прокурором в судовому засіданні для долучення до матеріалів справи надана копія постанови Верховного Суду України від 22.12.09 у справі № 30/93, яка, на думку прокурора, є аналогічною з даною.

В результаті розгляду апеляційної скарги та подання прокурора в судовому засіданні 01.03.10 оголошено перерву до 12.04.10.

До Київського апеляційного господарського суду 31.03.10 від представника відповідача надійшов відзив на апеляційне подання, в якому він підтримує доводи, викладені в поданні, та просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Представник звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що за період з 03.12.07 по дату укладення спірного іпотечного договору (28.12.07) між відповідачем та третьою особою 1, на виконання та в межах генерального договору, укладено 4 кредитних договори, а саме: від 03.12.07 № 363-01/КВ-07, від 04.12.07 № 363-02/КВ-07, від 17.12.07 № 363-03/КВ-07 та від 24.12.07 № 363-04/КВ-07. Згадані кредитні договори є невід’ємними частинами генерального договору. Особливо відповідач підкреслює, що місцевим господарським судом при розгляді даної справи було встановлено, що відповідно до п.1.1 спірного іпотечного договору іпотека за цим договором забезпечує вимоги банку (іпотекодержателя) за генеральним договором від 03.12.07 № 363-07 та/або будь-якими з договорів, укладених в межах генерального договору.

01.03.10 службою діловодства Київського апеляційного господарського суду зареєстровано відзив позивача на апеляційну скаргу та апеляційне подання, в якому він просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу та подання прокурора – без задоволення. У відзиві представник позивача підкреслює, що рішення суду є законним і обґрунтованим, прийнятим після повного з’ясування всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.10 у відповідача витребувані додаткові документи, необхідні для вирішення даного спору.

В судове засідання 12.04.10 не з’явився лише представник третьої особи 1, яка була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.

Представник відповідача надав витребувані ухвалою суду апеляційної інстанції документи, а представник третьої особи 2 – відзив на апеляційну скаргу та апеляційне подання. У відзиві представник зазначає, що повністю погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі та апеляційному поданні та просить їх задовольнити, скасувавши оскаржуване рішення, та прийняти нове рішення про відмову в позові. Крім того, представник підкреслює, що положення генерального договору, на який зроблено посилання у спірному іпотечному договору та який визначено як основне зобов’язання, передбачають виникнення вимог у майбутньому. Ці вимоги виникли в подальшому на підставі укладених між відповідачем та третьою особою 1 кредитних договорів, які є невід’ємними частинами генерального договору.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, подання прокурора, відзивів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга та апеляційне подання підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач просить визнати недійсним з моменту укладання іпотечний договір від 28.12.07 № 363/Ziп-07-1, укладений між ним та відповідачем, та усунути перешкоди у здійсненні ним права власності на майно, яке є предметом згаданого іпотечного договору шляхом виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек. Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірний іпотечний договір укладений на забезпечення виконання неіснуючих зобов’язань за генеральним договором від 03.12.07 № 363-07, який носить загальний характер і не може бути забезпечений іпотекою.

Колегією суддів встановлено, що 03.12.07 між відповідачем (за текстом договору – банк) та третьою особою 1 (за тестом договору – позичальник) був укладений генеральний договір № 363-07 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій (далі - генеральний договір), який визначає загальні принципи та порядок кредитування позичальника та проведення банком інших видів активних банківських операцій щодо позичальника.

Відповідно до п. 2.4 генерального договору його ліміт становить 40000000,00 грн. (або еквівалент цієї суми в іноземній валюті (доларах США, євро, російських рублях) по курсу Національного банку України на дату укладення відповідного Договору кредиту.

Загальною метою використання кредитних коштів за генеральним договором є задоволення поточних потреб позичальника в оборотних коштах, придбання позичальником основних та оборотних засобів, а також на інші цілі, які відповідають статутній діяльності позичальника та не суперечать вимогам чинного законодавства України. Конкретні цілі використання кредитних коштів зазначаються в договорах кредиту, укладених сторонами в межах цього генерального договору (п.2.6 генерального договору).

У п.2.5 генерального договору сторони погодили, що за користування кредитними коштами в рамках цього генерального договору позичальник повинен сплачувати банку проценти у максимальному розмірі 25 процентів річних.

Згідно з п.2.7 генерального договору строк здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій за цим договором становить з 03.12.07 по 03.12.12 включно.

В п.3.3 генерального договору сторонами узгоджено, що сума та валюта кредитних коштів, які надаються позичальнику, сума та валюта банківської гарантії, яка надається за виконання зобов’язань будь-якого з клієнтів та сума авалю визначаються конкретним договором кредиту в межах невикористаного позичальником залишку ліміту генерального договору, що розраховується у валюті кредитної операції за офіційним курсом НБУ на день укладення такого договору кредиту.

В наступних пунктах генерального договору (3.4 та 3.5) зазначено, що конкретні строки користування кредитними коштами, процентні ставки за користування кредитними коштами, розмір комісій та інших платежів, порядок їх нарахування та сплати, об’єкти кредитування; строки дії банківських гарантій, особи, на користь яких вони надаватимуться, плата за надання банківських гарантій та інші умови проведення кожної з операцій в межах цього генерального договору, визначаються сторонами окремо в договорах кредиту, укладених в межах генерального договору.

Пунктом 4.1 генерального договору передбачено, що виконання позичальником зобов’язань за цим договором та за кожним з укладених в його межах договорів кредиту (повернення кредиту, сплата процентів за його користування, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим договором та договорами кредиту) забезпечується іпотекою нерухомого майна. Виконання умов забезпечення за генеральним договором та кожним з укладених в його межах договорів кредиту означає належне оформлення договору застави (іпотеки, поруки, гарантії) та вчинення всіх дій, що дозволяють договору забезпечення (договору застави, іпотеки, поруки, гарантії тощо) набути чинності (п.4.2 генерального договору).

Колегією суддів встановлено, що на виконання генерального договору між відповідачем (за текстом договору – “іпотекодержатель”) та позивачем (за текстом договору – “іпотекодавець”) укладено іпотечний договір від 28.12.07 № 363/Ziп-07-1.

Відповідно до ст.1 Закону України від 05.06.03 № 898-IV “Про іпотеку” (далі – Закон про іпотеку) іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов’язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов’язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ст.3 Закону про іпотеку).

На підставі ст.18 Закону про іпотеку іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: відомості про іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб, зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, посилання на видачу заставної або її відсутність.

В п.1.1 іпотечного договору зазначено, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за генеральним договором № 363-07 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківський операцій, будь-якими договорами, укладеними в межах генерального договору (додатковими договорами про внесення змін та доповнень до цих договорів), а також за будь-якими іншими додатковими договорами про внесення змін до цього генерального договору, які можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі щодо збільшення суми ліміту генерального договору та/або процентів, строків, укладеним між іпотекодержателем та позичальником.

Далі в п.1.1 іпотечного договору зазначено, що за умовами генерального договору позичальник зобов’язаний до 03.12.12 включно, у порядку за строки, встановлені генеральним договором та/або будь-яким з договорів, укладених в межах генерального договору, виконати всі свої зобов’язання перед іпотекодержателем за генеральним договором та за всіма договорами, що будуть укладені в межах генерального договору, а саме: повернути іпотекодержателю кредитні кошти у валюті фактичної заборгованості по кожному з договорів, укладених в межах генерального договору, у розмірі встановленого ліміту генерального договору – 82500000,00 грн.; сплатити іпотекодержателю проценти за користування кредитними коштами у максимальному розмірі 25 процентів річних (конкретний розмір процентної ставки за користування кредитними коштами визначається сторонами в кожному окремому договорі, укладеному в межах генерального договору, та не повинен перевищувати вказаного максимального розміру); сплатити іпотекодержателю комісії за користування кредитними коштами у розмірах та порядку, визначених у генеральному договорі та договорах, укладених в межах генерального договору; сплатити іпотекодержателю штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених генеральним договором та договорами, укладеними в межах генерального договору (надалі все перелічене визначається як “основне зобов’язання”).

Відповідно до п.1.2 іпотечного договору предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 68,3кв.м, що розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Леніна набережна імені, буд.11; нежилий комплекс будівель загальною площею 32,1 кв.м, що розташований за адресою: Кіровоградська обл., Новомиргородський район, м. Новомиргород, вул. Леніна, буд. 4; комплекс будівель, що розташований за адресою: Кіровоградська обл., Олександрівський район, с. Нова Осота, вул. Чкалова, буд. 45; будівля АЗС № 5 загальною площею 13,2 кв.м, що розташована за адресою: Кіровоградська обл., Новомиргородський район, селище Капітанівка, вул. Смілянська, буд.1; комплекс будівель, що розташований за адресою: Кіровоградська обл., Маловисківський район, с. Злинка, вул. Щорса, буд. 22.

09.12.08 між відповідачем (іпотекодержатель) та позивачем (іпотекодавець) укладено договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 363/Ziп-07-1 від 28.12.07, яким пункти 1.1, 1.2 та 1.3 іпотечного договору викладені в новій редакції. Так, в п. 1.1 встановлено ліміт кредитування генерального договору в сумі 131000000,00 грн., а в п. 1.2 - з переліку предмету іпотеки виключені нежитлові приміщення, загальною площею 68,3 кв.м, що розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Леніна, буд.11.

Отже, як зазначено вище, зміст основного зобов’язання, забезпеченого іпотекою, визначається генеральним договором та будь-якими договорами (в тому числі кредитними договорами), укладеними в межах генерального договору, які є його невід’ємними частинами. Дане не суперечить положенням Закону про іпотеку.

Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до його припинення або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст.7 Закону про іпотеку якщо вимога за основним зобов’язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, яким обумовлено основне зобов’язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов’язання.

В якості додатків до позовної заяви позивачем надано копію кредитного договору (в національній валюті) від 23.12.08 № 363-13/к-08. Проаналізувавши зміст названого договору, колегія суддів встановила, що договір було укладено між відповідачем (банк) та третьою особою 1 (позичальник), за умовами якого банк відкрив позичальникові відновлювальну відкличну кредитну лінію, в межах якої надав кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування - 42800000,00 грн., строк кредитної лінії - з 23.12.08 до 20.08.09 включно, мета використанні коштів – поповнення обігових коштів, процентна ставка – 20 процентів річних. Договір містить 11 статей, в яких розкриваються умови надання кредиту (ст.2), умови забезпечення виконання позичальником зобов’язань за договором (ст.3), умови повернення кредиту, сплати процентів та комісії (ст.4), відповідальність сторін (ст.8), строк дії договору (ст.10) та інші умови. В преамбулі кредитного договору сторонами узгоджено, що при укладанні цього договору сторони керуються умовами генерального договору № 363-07. Кредитний договір є невід’ємною частиною зазначеного генерального договору.

Отже, в кредитному договорі від 23.12.08 № 363-13/к-08 визначено суму кредитування, строки надання кредитних коштів, процентні ставки за користування кредитними коштами, відповідальність за порушення умов договору тощо. Крім того, зазначений кредитний договір містить пряме посилання на положення генерального договору та є його невід’ємною частиною.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує, що судом проігноровано факт укладання між ним та третьою особою 1 на виконання та в межах генерального договору інших кредитних договір, а саме: від 03.12.07 № 363-01/КВ-07, від 04.12.07 № 363-02/КВ-07, від 17.12.07 № 363-03/КВ-07 та від 24.12.07 № 363-04/КВ-07.

При підготовці даної справи до розгляду та при розгляді справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що в матеріалах справи відсутні перелічені кредитні договори та відсутні будь-які посилання на них.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 03.03.10 відповідачем були надані копії кредитних договорів № 363-01/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 03.12.07, № 363-02/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 04.12.07, № 363-03/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 17.12.07, № 363-04/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 24.12.07.

Аналіз наданих договорів свідчить, що чотири кредитних договори фактично укладені до укладання іпотечного договору. Ці кредитні договори є невід’ємними частинами генерального договору (в преамбулі договорів про це зазначено) і містять зобов’язання видати кредит. В договорах визначено суму кредитування, строки надання кредитних коштів, процентні ставки за користування кредитними коштами, відповідальність за порушення умов договору тощо.

В п.2.10 генерального договору сторонами погоджено, що всі зобов’язання, які випливають з генерального договору та з будь-яких договорів кредиту, укладених сторонами в його межах, вважаються зобов’язаннями за цим генеральним договором.

Отже, висновок суду першої інстанції, що генеральний договір містить лише загальні принципи і порядок кредитування та не містить будь-яких зобов’язань, не відповідає матеріалам справи та спростовується самим змістом генерального договору. Спірним іпотечним договором забезпечені дійсні зобов’язання сторін.

Таким чином, оскільки спірний іпотечний договір містить посилання на генеральний договір, який носить характер основного зобов’язання, а іпотекою забезпечені дійсні та реальні правочини, то, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним іпотечного договору.

Оскільки іпотечний договір 28.12.07 № 363/Ziп-07-1 судом апеляційної інстанції не визнано недійсним, отже, він є чинним і повинен виконуватись сторонами. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині усунення перешкод у здійсненні права власності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 22.12.09 у справі № 30/90.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” та апеляційне подання Прокуратури міста Києва є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.09 у справі № 33/562 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 4 ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Таким чином, витрати, пов’язані зі сплатою державного мита при зверненні з апеляційною скаргою, підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” задовольнити.

Апеляційне подання Прокуратури міста Києва задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.09 у справі № 33/562 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Кіровоград-Нафта”(25006, м. Кіровоград, вул. Леніна, 13, код ЄДРПОУ 30331012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк”(01133, бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, код ЄДРПОУ 19357325) 127,50 (сто двадцять сім) гривень 50 копійок витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи № 33/562 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

16.04.10 (відправлено)