Постанова № 8994613, 12.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2010                                                                                           № 47/159

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників:

позивача: Слабоус Є.А., дов.від 01.01.10,

відповідача: Наконечний В.В., дов.від 09.11.09 № 408,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Приватна фірма “Силует”

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2009 (підписано 27.07.09)

у справі № 47/159 ( )

за позовом                               Приватного підприємства “Приватна фірма “Силует”

до                                                   Відкритого акціонерного товариства трест “Київміськбуд-1” імені М.П. Загороднього

про                                                   стягнення 156600,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Приватна фірма “Силует” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства трест “Київміськбуд-1” імені М.П. Загороднього (далі – відповідач) про стягнення 156600,00 грн. заборгованості за поставлений товар по договору поставки від 28.02.08 № 166/2к, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 1566,00 грн. та послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.09 позов задоволено частково: суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 114610,27 грн., розстрочивши виконання рішення строком на три місяці рівними частинами (у серпні 1009р. – 38203,42 грн., у вересня 2009р. – 38203,42 грн., у жовтні 2009р. – 38203,43 грн.); витрати, пов’язані зі сплатою державного мита, в сумі 1146,10 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 86,36 грн.; в іншій частині позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивачем, як постачальником, було виконано умови договору поставки на суму, яка підтверджується видатковими накладними, долученими позивачем до матеріалів справи; за поставлений товар відповідачем сплачено лише частково; доказів протилежно відповідачем надано не було.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Скаргу аргументовано тим, що в рішенні не відображено всіх документів і доказів, копії яких приєднувалися до матеріалів справи; виходячи з розрахунків, сума боргу відповідача перед позивачем становить 154870,36 грн. Крім того, позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що при розгляді справи судом залишено поза увагою видаткові накладні від 30.07.08 № РН-380 та від 02.09.08 № РН-380/1.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.09 позивачеві відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження згаданого вище рішення, апеляційну скаргу прийнято до провадження з призначенням її розгляду на 14.12.09.

В судовому засіданні 14.12.09 оголошено перерву до 18.01.10 для надання можливості сторонам врегулювати спір шляхом укладання мирової угоди.

15.01.10 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для узгодження повного тексту мирової угоди, стосовно якої між сторонами досягнуто домовленості. В судовому засіданні 18.01.10 представник відповідача не заперечував проти поданого позивачем клопотання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.10 розгляд справи було відкладено на 08.02.10.

Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.10 № 47/159 продовжено строк вирішення спору у даній справі.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.10 № 01-23/1/6 змінено склад колегії суддів у даній справі, а саме: замість судді Григоровича О.М. до складу суду введено суддю Ропій Л.М.

В судовому засіданні 08.02.10 представник позивача заявив, що сторони не дійшли згоди щодо врегулювання спору. В зв’язку з цим позивач просив оскаржуване рішення скасувати, вимоги апеляційної скарги задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В процесі дослідження матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що відповідачем не виконано вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 26.11.09.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.10 № 47/159 розгляд справи відкладено на 24.02.10.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.02.10 № 01-23/1/1 змінено склад суду у даній справі.

В судове засідання 24.02.10 представник позивача не з’явився, відповідачем вимоги попередньої ухвали суду не виконано, в зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 12.04.10 (ухвала від 24.02.10 № 47/159).

12.04.10 в засіданні суду представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. У відзиві представник підкреслює, що надані позивачем разом з апеляційною скаргою видаткові накладні від 30.07.08 № РН-380 та від 02.09.08 № РН-380/1 не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзиву, колегія суддів встановила наступне.

Згідно з п.1 ст.712 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

28.02.08 між позивачем (за текстом договору “постачальник”) та відповідачем (за текстом договору “покупець”) укладено договір поставки № 166/2к (далі – договір поставки).

Предметом даного договору визначено, що постачальник зобов’язується виготовити та доставити на будівельний об’єкт покупця двері протипожежні металеві протиударні з межею вогнестійкості 0,5 год. (EI-30) у кількості 119 штук та передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (п.1.1 договору).

В пунктах 1.2 та 1.3 договору поставки сторони узгодили, що поставка товару здійснюється партіями. Партією вважається кількість товару, що поставляється за одною товарно-транспортною накладною (актом прийому-передачі). Номенклатура (асортимент), кількість, ціна за одиницю та загальна вартість визначаються сторонами в специфікації (додаток № 1), яка є невід’ємною частиною договору.

До договору поставки укладено три додатки: специфікація № 1 на загальну суму 269376,00 грн., специфікація № 2 на загальну суму 199510,04 грн., специфікація № 3 на загальну суму 134700,22 грн.

В п.4.1 договору поставки сторони передбачили, що постачальник приступає до виконання робіт по виготовленню дверей після зарахування на його поточний рахунок грошових коштів від покупця п.6.1 в повному обсязі. Відвантаження продукції здійснюється на протязі 25-ти робочих днів з моменту надходження передоплати від покупця на рахунок постачальника.

Пунктом 6.1, на який є посилання в п. 4.1 договору поставки, визначено, що покупець у термін 5-ть банківських днів від дати підписання договору перераховує постачальнику в якості передоплати робіт по виготовленню дверей 70% загальної суми договору, вказаної в специфікації, що складає 188563,20 грн., в тому числі ПДВ. Зазначена оплата є підставою для початку виготовлення постачальником дверей.

Як вбачається з копій банківських виписок від 24.03.08, 13.05.08, 24.07.08, 29.08.08 та 09.09.08 відповідачем було сплачено 134688,00 грн., 134688,00 грн., 41990,10 грн., 70000,00 грн. та 67350,15 грн. авансу за двері протипожежні згідно з договором поставки від 28.02.08 № 166/2к.

Відповідно до п.4.2 договору поставки постачальник передає, а покупець приймає товар на об’єкті на підставі видаткової накладної згідно довіреності. З моменту підписання видаткових накладних до покупця переходить право власності на товар.

В п. 4.4 договору поставки сторонами визначено, що датою поставки кожної окремої партії товару вважається дата фактичної передачі товару згідно видаткової накладної в місці поставки у присутності представників сторін, які мають відповідні повноваження.

До матеріалів справи позивачем було надано копії видаткових накладних та довіреностей, які свідчать, що 02.09.08 за видатковою накладною № РН-421 відповідач отримав від позивача двері на загальну суму 7340,01 грн., за видатковою накладною від 18.09.08 № РН-448 – на загальну суму 134700,30 грн., за видатковою накладною від 29.09.08 № РН-421/1 – на загальну суму 151910,21 грн., а разом на суму 293950,52 грн.

17.11.08 позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату заборгованості на суму 156600,37 грн. Відповідач, в свою чергу, надав відповідь, зазначивши, що сума вимоги не відповідає даним його бухгалтерського обліку та запропонував здійснити звірку взаєморозрахунків між підприємствами, після чого буде здійснено остаточні розрахунки.

В процесі вирішення спору до матеріалів справи було долучено додаткові документи, які вказували на отримання відповідачем від позивача дверей згідно умов договору поставки. Зокрема, згідно видаткової накладної від 11.04.08 № РН-137 та довіреності, виписаної на ім’я Квасницького В.П 11.04.08 серії ЯОФ № 847070, відповідач отримав від позивача двері на загальну суму 53820,00 грн., згідно видаткової накладної від 17.04.08 № РН-137/1 - на загальну суму 68172,00 грн., згідно видаткової накладної від 18.04.08 № РН-137/2 – на загальну суму 62928,00 грн., згідно видаткової накладної від 18.04.08 № РН-137/3 – на загальну суму 84456,00 грн. Загальна вартість отриманого товару за цими накладними становить 269376,00 грн.

Крім того, до матеріалів апеляційної скарги позивачем надано копії видаткових накладних від 30.07.08 № РН-380 та від 02.09.08 № РН-380/1, які, як зазначав у відзиві відповідач, не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів частково погоджується з таким аргументом відповідача. Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що 15.04.09 між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, в якому мається посилання на зазначені видаткові накладні, а поставки по цим накладним були враховані при вирахуванні існуючої заборгованості.

Таким чином, за видатковими накладними від 30.07.08 № РН-380 та від 02.09.08 № РН-380/1 відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 40260,09 грн.

Підрахувавши вартість отриманого товару, колегія суддів встановила, що відповідачем від позивача отримано дверей на загальну суму 603586,61 грн. (293950,52 грн. + 269376,00 грн. + 40260,09 грн.). Даний факт не заперечувався представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В п.6.2 договору сторонами передбачено, що покупець на протязі 3-х банківських днів від дати поставки та передачі всього товару по даному договору перераховує постачальнику в якості остаточної оплати робіт по виготовленню дверей 30% загальної суми договору, вказаної в специфікації.

Як вбачається з зазначених вище копій банківських виписок відповідачем на розрахунковий рахунок позивача сплачено 448716,25 грн. в якості авансу за двері згідно договору поставки. Інших платежів здійснено не було.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідач не виконав в повному обсязі зобов’язання щодо оплати отриманого товару згідно договору поставки, то тим самим він порушив умови зазначеного договору та положення ст.629 ЦК України, в якій зазначено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. А отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 154870,36 грн. (603586,61 грн. – 448716,25 грн.).

Крім того, позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що, виходячи з його розрахунків, відповідач йому винен 154870,36 грн.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.09 у даній справі підлягає зміні в частині стягнення основної суми заборгованості.

Відповідно до частини 4 ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Таким чином, витрати, пов’язані зі сплатою державного мита при зверненні з позовною заявою та апеляційною скаргою, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Приватна фірма “Силует” задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.09 у справі № 47/159 змінити, виклавши пункти 2 та 3 резолютивної частини в наступній редакції:

“2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства трест “Київміськбуд-1” імені М.П. Загороднього (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 6, код ЄДРПОУ 04012655) з рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства “Приватна фірма “Силует” (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 11, код ЄДРПОУ 22866125) 154870,36 (сто п’ятдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят) гривень 36 копійок основної заборгованості.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства трест “Київміськбуд-1” імені М.П. Загороднього (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 6, код ЄДРПОУ 04012655) з рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства “Приватна фірма “Силует” (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 11, код ЄДРПОУ 22866125) 1548,70 (одну тисячу п’ятсот сорок вісім) гривень 70 копійок державного мита та 116,69 (сто шістнадцять) гривень 69 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

3.          В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.09 у справі № 47/159 залишити без змін.

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства трест “Київміськбуд-1” імені М.П. Загороднього (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 6, код ЄДРПОУ 04012655) з рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства “Приватна фірма “Силует” (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 11, код ЄДРПОУ 22866125) 765,76 (сімсот шістдесят п’ять) гривень 76 копійок витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита при поданні апеляційної скарги.

5.          Доручити Господарському суду міста Києва видати накази відповідно до пунктів 2, 4 резолютивної частини даної постанови.

6.          Матеріали справи № 47/159 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

16.04.10 (відправлено)