Ухвала суду № 89945058, 17.06.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Провадження № 6/242/80/20

Справа № 242/218/17

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Хацько Н.О., при секретарі Дурової Н.Г., за участю представника заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні приміщення Селидівського міського суду Донецької області заяву ОСОБА_2 , в інтересох якої діє ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_3 , приватний виконавець Хоменко Вадим Валерійович, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заяви зазначила, що рішенням від 25 травня 2017 року Селидівського міського суду Донецької області частково відновлено справу № 2-3938/10 по якій ухвалено рішення Ворошиловським районним судом м. Донецька від 26 травня 2010 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 03 лютого 2014 року, та яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4 000 000 грн. грошового зобов`язання, а також 1820 грн. судових витрат. 22 липня 2019 року Селидівським міським судом Донецької області було видано виконавчий лист на виконання рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 травня 2010 року, де зазначено, що рішення набрало законної сили 03 лютого 2014 року та строк пред`явлення до виконання 3 роки. Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2019 року поновлено строк пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі № 242-3938/10. Вважає, що виконавчий лист не підлягає виконанню, так як виданий помилково, оскільки виконавчий лист виданий ОСОБА_3 на підставі її заяви, в якій вона посилається на те, що їй роз`яснено ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 20 червня 2019 року про те, що вона повинна отримати виконавчий лист у канцелярії суду. Вважає, що така заява не підлягала задоволенню, оскільки суперечить фактичним обставинам та законодавству у порядку повторної видачі виконавчого листва, крім того ухвала Селидівського міського суду Донецької області від 20 червня 2019 року була скасована постановою Донецької апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, що є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. За даним виконавчим листом приватним виконавцем Хоменко В.В. 14 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження № 6183105. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2017 року було встановлено, що «07 серпня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення до виконання, мотивуючи свої вимоги тим, що вона оригінал виконавчого листа № 2-3938 виданий 10 червня 2010 року Ворошиловським районним судом м. Донецька втратила. Крім того зазначила, що оригінал виконавчого листа ОСОБА_3 направила на виконання до Ворошиловського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецька, а 16 червня 2011 року виконавчий лист було повернуто стягувану на підставі її заяви». Виходячи з чого вважає, що по справі вже видавався оригінал виконавчого листа, по якому було відкрито виконавче провадження та на підставі заяви ОСОБА_3 зазначене виконавче провадження було закрито. Зазначений оригінал виконавчого листа від 10 серпня 2010 року не визнавався судом таким, що не підлягає виконанню, а повторна видача оригінала виконавчого листа цивільно-процесуальним кодексом не передбачена. При видачі виконавчого листа № 2-3938/10 Селидівським міським судом Донецької області було зазначено, що рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 травня 2010 року, набрало законної сили 03 лютого 2014 року, однак це суперечить обставинам справи, оскільки вказане рішення набрало законної сили 10 червня 2010 року, зазначене рішення не було скасовано або змінено, тому зазначене рішення не може повторно набрати законної сили. Крім того суд помилково видав виконавчий лист зі строком пред`явлення до виконання 3 роки, у відповідності до вимог ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на період набрання рішенням законної сили, строк пред`явлення до виконання є один рік. Тому суд помилково видав виконавчий лист зі строком пред`явлення до виконання 3 роки. Ухвала Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2019 року та постанова Донецького апеляційного суду від 30 січня 2020 року не містить відомостей, по якому виконавчому документі у справі № 2-3938/10 поновлено строк пред`явлення до виконання, що не дає можливості ідентифікувати виконавчий документ та його виконання. Просить суд визнати виконавчий лист, виданий 22 липня 2019 року Селидівським міським судом Донецької області у справі № 2-3938/10 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 28 лютого 2020 року заяву прийнято до розгляду та зупинено виконання виконавчого листа № 2-3938/10 від 22 липня 2019 року до розгляду заяви.

Заявник ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву з клопотанням розглядати справу без її участі.

Представник заявника ОСОБА_2 – ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Заінтересована особа ОСОБА_3 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву з клопотанням про розгляд справи у її відсутність та просила у задоволенні заяви відмовити.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_4 , належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надав суду заяву з клопотанням про розгляд справи у його відсутність, 05 березня 2020 року надав суду відзив в якому зазначив, що проти заявлених вимог заперечує у повному обсязі. Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 04 квітня 2018 року ОСОБА_3 було відмовлено у видачі дублікату виконавчого лист, в обґрунтування відмови суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні данні, які підтверджують те, що заявником був отриманий оригінал виконавчого листа після перегляду рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 травня 2010 року судом апеляційної інстанції та був пред`явлений до виконання. Зазначена ухвала оскаржена не була. Донецький апеляційний суд у постанові від 10 жовтня 2019 року, яка набрала законної сили, відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа, також встановив, що ОСОБА_3 не було отримано виконавчий лист після перегляду рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 травня 2010 року судом апеляційної інстанції та зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку можливо лише після отримання стягувачем цього виконавчого документу, крім того ще посилався на зазначену ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 04 квітня 2018 року. Обставини справи, встановленні рішенням суду, яке набрало чинності та не скасовано, не підлягають повторному доказуванню, тому отриманий виконавчий лист ОСОБА_3 не може вважатися помилковим. У відповідності до вимог ст. 319 ЦПК України (у редакції станом на 03 лютого 2014 року) рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 травня 2010 року набрало законної сили після його перегляду апеляційним судом Донецької області 03 лютого 2014 року. Щодо строку пред`явлення до виконання виконавчого документів зазначив, що у відповідності до п. 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02 червня 2016 року) строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-3938/10 три роки, тобто до 04 лютого 2017 року. Крім того зазначив, що в ухвалі Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2019 року та постанові Донецького апеляційного суду від 30 січня 2020 року конкретно зазначено, який виконавчий документ отриманий по справі, зазначеними рішеннями взагалі вирішувалось питання щодо поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого документу, які не були скасовані та набрали законної сили, тому не можуть бути предметом розглядом разом з заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Виходячи з зазначеного просить суд відмовити в задоволенні заявлених вимог.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 432 ЦПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання..

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Законом України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» від 12.08.2014 року № 1632-VІІ (зі змінами та доповненнями) та розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 27/0/38-14, Селидівському міському суду Донецької області визначено територіальну підсудність справ Ворошиловського районного суду м.Донецька.

23 січня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про відновлення втраченого судове провадження по справі №2-3938/10, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 21 січня 2017 року (т. 1 а.с. 12).

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 25 травня 2017 року частково відновлено втрачене судове провадження по справі №2-3938/10 та відновлено зміст судового рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 26 травня 2010 року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 03 лютого 2014 року (т. 1 а.с. 53-57).

Рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька від 26 травня 2010 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 03 лютого 2014 року, у справі №2-3938/10 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4 000 000 грн. грошового зобов`язання, а також 1 820 грн. судових витрат.

07 серпня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі (т. 1 а.с. 78а-79).

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 26 вересня 2017 року заяву ОСОБА_3 про видачу дубліката виконавчого листа задоволено (т. 1 а.с. 106-107).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2017 року ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 26 вересня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 1 а.с. 153-157).

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 04 квітня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про видачу дубліката виконавчого листа відмовлено, через те, що в матеріалах справи відсутні дані, які підтверджують те, що заявником був отриманий оригінал виконавчого листа після перегляду рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 26 травня 2010 року судом апеляційної інстанції (т. 1 а.с. 205-206).

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 20 червня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі № 2-3938/10 відмовлено та роз`яснено заявнику, що дане питання не вирішується в порядку визначеному ст. 433 ЦПК України та оскільки вона не отримала виконавчий лист після перегляду Апеляційним судом Донецької області рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 26 травня 2010 року, вона не позбавлена права на підставі заяви отримати в канцелярії Селидівського міського суду Донецької області виконавчий лист (т. 1 а.с.244-245).

Постановою Донецького апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 20 червня 2019 року скасовано та в задоволені заяви ОСОБА_3 про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі № 2-3938/10 відмовлено, у зв`язку з відсутністю виконавчого документа, строк пред`явлення якого заявник просила поновити (т. 2 а.с. 46-48).

На підставі заяви ОСОБА_3 від 10 липня 2019 року, 23 липня 2019 року було направлено виконавчі листи по справі № 2-3938/10 (т.а. а.с. 253-254).

Відповідно до копії виконавчого листа виданого Селидівським міським судом Донецької області на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 травня 2010 року, виконавчий лист було видано ОСОБА_3 22 липня 2019 року, де зазначено, що рішення набрало законної сили 03 лютого 2014 року та строк пред`явлення виконавчого листа до виконання 3 роки. Тобто до 03 лютого 2017 року.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2019 року заяву ОСОБА_3 про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа по справі № 2-3928/10 задоволено та поновлено строк пред`явлення виконавчого документа по цивільній справі № 2-3938/10 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором займу грошей - до виконання (т. 2 а.с. 89-91).

Постановою Донецького апеляційного суду від 30 січня 2020 року ухвала Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2019 року залишена без змін (т. 2 а.с.140-142).

Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 61283105 від 14 лютого 2020 року приватним виконавцем Хоменко В.В. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-3938/10 виданий 22 липня 2019 року виданий Селидівським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4 000 000 грн. 00 коп. грошових зобов`язань, та судові витрати у розмірі 1 820 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст.432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст.432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом цієї норми закону підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення.

Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.

За правилами ч. 1, 5, 6, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так заявник у своїй заяві зазначає, що виконавчий лист виданий Селидівським міським судом Донецької області - Сидоренко О.О. на підставі її заяви, виданий помилково, оскільки суперечить фактичним обставинам та законодавству у порядку повторної видачі виконавчого листва, так як оригінал виконавчого листа № 2-3938/10 ОСОБА_3 було отримано після ухвалення рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 26 травня 2010 року, що є підставою для визнання виконавчого листа таким, що виданий помилково.

Відповідно до ч.4 ст.431 ЦПК України, протягом п`яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу, або, у разі її відсутності, рекомендованим чи цінним листом.

Тобто відповідно до норм зазначеної статті, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, надсилається стягувачу виконавчий документ на його офіційну електронну адресу, або, у разі її відсутності, рекомендованим чи цінним листом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з ст. 129-1 Конституції України, судове рішення у справі є обов`язковим для виконання. Держава забезпечує виконання судових рішень у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Після ухвалення рішення Ворошиловським районним судом м. Донецька від 26 травня 2010 року, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4 000 000 грн. грошового зобов`язання, а також 1820 грн. судових витрат, 10 червня 2010 року судом першої інстанції був виданий виконавчий лист, який позивачкою ОСОБА_3 був направлений для виконання до Ворошиловського районного відділу державної виконавчої служби у м. Донецьк Головного управління територіального управління юстиції у Донецькій області, а 16 червня 2011 року відповідно до п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» даний виконавчий лист було повернуто за письмовою заявою стягувача, що не заперечується сторонами по справі. (т. 1 а.с. 89).

03 лютого 2014 року ухвалою апеляційного суду Донецької області рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 травня 2010 року залишено без змін.

Судом встановлено, що рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 травня 2010 року було оскаржено в Апеляційному суді Донецької області та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, ухвала набрала законної сили.

Крім того судом встановлено, що ОСОБА_5 отримувала виконавчий лист 10 червня 2010 року виданий на підставі рішення Ворошиловським районним судом м. Донецька від 26 травня 2010 року.

Отже, виконавчий лист від 22 липня 2019 року ОСОБА_3 отримала після перегляду рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 травня 2010 року Апеляційним судом Донецької області від 13 лютого 2014 року, оригінал якого ОСОБА_3 раніше не отримувала.

Крім того, зазначені обставини були встановленні ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2017 року, ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 04 квітня 2018 року, постановою Донецького апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, які набрали законної сили, які у відповідно до вимог ст. 18 ЦПК України є обов`язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян.

Судом встановлено, що обставини зазначені ОСОБА_2 у заяві, були предметом розгляду та вирішувались судом раніше, що у відповідності до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України не доказуються при розгляді іншої справи, тому доводи заявника, щодо помилкової видачі виконавчого листа № 2-3938/10 є безпідставними.

Щодо зазначеного заявником ОСОБА_2 з приводу строку пред`явлення до виконання виконавчого документу № 2-3938/10 - один рік, тобто до 04 лютого 2015 року, те що ухвала Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2019 року та постанова Донецького апеляційного суду від 30 січня 2020 року не містять відомості, якому виконавчому документу поновлено строк пред`явлення до виконання, необхідно зазначити наступне.

Зазначені обставини були предметом розгляду Селидівського міського суду Донецької області та Донецького апеляційного суду (т. 2 а.с. 52-160).

Так ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2019 року, яка залишена без змін постановою Донецьким апеляційним судом від 30 січня 2020 року, які набрали законної сили, було вирішено питання про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа по цивільній справі № 2-3938/10 до виконання та встановлено, те щ строк пред`явлення виконавчого листа № 2-3938/10 до виконання становить три роки, тобто до 03 лютого 2017 року (т.2 а.с.89-91, 140-142).

Крім того вищезазначеними рішеннями було встановлено, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання поновлено у виконавчому документі виданому ОСОБА_3 22 липня 2019 року по справі № 2-3938/10.

Також необхідно зазначити, що висновок ОСОБА_2 , який вона зазначила у заяві, щодо строку пред`явлення виконавчого листа по справі № 2-3938/10 до виконання протягом одного року, зроблений помилково.

Тому зазначені ОСОБА_2 у заяві обставини, були предметом розгляду та вирішувались судом раніше, що у відповідності до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України не доказуються при розгляді іншої справи, тому доводи заявника, щодо невірного зазначення у виконавчому документі строку пред`явлення його до виконання є безпідставними.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заявником не доведено, що виконавчий документ № 2-3938/10 від 22 червня 2019 року було видано помилково, що є процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Обставини, які викладені в заяві, не підтверджені жодним доказом.

З урахуванням вищенаведеного, суд враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи, суд приходить до висновку про відсутність необхідності визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а заяву ОСОБА_2 суд вважає не обґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення.

Крім того, з урахуванням, того, що відпали підстави зупинення виконання виконавчим листом № 2-3938/10 від 22 липня 2019 року, зупиненого ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 28 лютого 2020 року, суд вважає за можливе поновити його виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 432 ЦПК України, суд,

постановив :

У задоволенні заяви ОСОБА_2 , в інтересох якої діє ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_3 , приватний виконавець Хоменко Вадим Валерійович, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню – відмовити.

Поновити виконання за виконавчим листом № 2-3938/10 від 22 липня 2019 року, зупинене ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 28 лютого 2020 року.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому цієї ухвали суду.

Повний текст рішення виготовлено 22 червня 2020 року.

Суддя Н.О. Хацько