Рішення № 89945060, 17.06.2020, Селидівський міський суд Донецької області

242/1395/20

2/242/839/20

РІШЕННЯ

Іменем України

17 червня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидівської міської ради про визнання права власності на жилий будинок з надвірними будівлями,-

ВСТАНОВИВ:

31.03.2020 р. позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позову зазначила, що вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 . У період спільного проживання, ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловіку було видано дозвіл на будівництво жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно акту від 31.10.1984 р. будинок був побудований та введений в експлуатацію. ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік помер, документ на право власності на будинок та надвірні споруди не отримував. Вона звернулася до нотаріальної контори за оформленням спадщини, проте отримала відмову через відсутність документів, що підтверджують право власності на будинок та надвірні споруди.

Просила визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою селища Курахівка Селидівської міської ради Донецької області, право власності на будинок, розташований у АДРЕСА_1 , та надвірні споруди: тамбур А-1, ганок-А, літня кухня Б-1, сарай В-1, гараж Г-1, погріб П-1, сарай К-1, сарай С-1, туалет У-1, душ Д-1, огорожа № 1, ворота № 11 металеві.

Процесуальні дії у справі.

02.04.2020 р. було відкрито провадження по справі.

30.04.2020 р. закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Позивач у судове засідання не з`явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином. Надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу в його відсутності.

Відповідач – Селидівська міська рада Донецької області – у судове засідання не з`явився. Про день слухання справи повідомлявся належним чином. Надав заяву, в якій просив розглянути справу на розсуд суду у відсутності представника.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 13.01.1973 р.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку із господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом про відвід земельної ділянки від 14.04.1983 р., Рішенням виконавчого комітету Курахівської селищної ради від 13.04.1983 р. № 48, актом про закінчення будівельних робіт від 31.10.1984 р., актом про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 31.10.1984 р., заявою про надання права на будівництво від 13.04.1986 р., технічним паспортом на будинок, державним актом на право приватної власності на землю.

Постановою від 27.01.2020 р. у вчиненні нотаріальних дій було відмовлено через відсутність документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У 1983-1984 роках питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (втратив чинність згідно з Указом від 22.02.1988 №8502-XI), Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Відповідно до позиції позивача, будинок було остаточно збудовано 1984 року, що підтверджується актом про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 31.10.1984 р.

Згідно абз 2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відтак, у померлого ОСОБА_2 у 1984 році виникло право власності на збудований будинок за адресою: АДРЕСА_1 , однак правовстановлюючі документи на новостворене майно відсутні.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на зазначений житловий будинок.

Позивач як спадкоємець першої черги звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Інші спадкоємці у померлого відсутні.

Згідно ст. ст.1216,1217,1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відтак позивач як спадкоємець першої черги має право на спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Згідно ст. 392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право власності на спадок видається за письмовою заявою спадкоємцями, які прийняли спадок в порядку встановленим цивільним законодавством; у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадок особа може звернутись в суд за правилами позовного провадження.

У зв`язку з тим, що померлий ОСОБА_2 за життя не зареєстрував право власності на житловий будинок, а відсутність документів, що підтверджують право власності на спадкове майно позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на отримання спадщини за законом, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на вказаний житловий будинок та надвірні споруди в порядку спадкування за законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 280,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до Селидівської міської ради Донецької області, код ЄДРПОУ э04052962, розташована за адресою: Донецька область, м.Селидове, вул..К.Маркса, 8, про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою селища Курахівка Селидівської міської ради Донецької області, право власності на будинок, розташований у АДРЕСА_1 , та надвірні споруди: тамбур А-1, ганок-А, літня кухня Б-1, сарай В-1, гараж Г-1, погріб П-1, сарай К-1, сарай С-1, туалет У-1, душ Д-1, огорожа № 1, ворота № 11 металеві.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя