Рішення № 89944180, 22.06.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2020 року м. Київ № 320/5210/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" (далі - позивач) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2018 р. № 0009524201 та № 0009514201.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно винесено податкові повідомлення-рішення. Стверджує, що ним правомірно задекларовано прибуток і податковий кредит, який сформовано на підставі реальних господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланра», що підтверджується первинними документами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2018 року відкрито провадження по справі суддею ОСОБА_1 та призначено підготовче засідання.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду № 19 від 15 січня 2019 р. справу № 320/5210/18 призначено на повторний автоматичний розподіл справ у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду.

15 січня 2019 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями ця справа передана на розгляд судді Журавлю В.О.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Журавля В.О. від 18 січня 2019 р. прийнято адміністративну справу до провадження. Цією ж ухвалою вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

12 лютого 2019 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були реальними. У ході перевірки встановлено, що відповідно до платіжних доручень ТОВ «Астерс Груп» на підставі формально складених документів про нібито здійснені господарські операції перераховано на користь ТОВ «Ланра» кошти в сумі 1 702 707 грн 60 коп., а станом на 31 січня 2017 р. по взаємовідносинах між ними обліковується кредиторська заборгованість в сумі 5 388 028 грн 26 коп. Докази здійснення реальних господарських операцій між цими контрагентами відсутні. Тому податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2018 р. № 0009524201 та № 0009514201, які є законними.

22 березня 2019 р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує твердження відповідача. Зазначає, що доводи відповідача щодо відсутності реальних господарських операцій є необґрунтованими, оскільки є первинні документи, які мають усі необхідні реквізити, контрагенти були внесені до відповідних реєстрів, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16 серпня 2019 р.

16 серпня 2019 р. до суду від представника позивача надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. У цей же день від представника відповідача надійшла заява про вирішення питання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на розсуд суду.

У зв`язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 16 серпня 2019 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

У період з 21 березня 2018 р. по 11 квітня 2018 р. відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланра» за січень 2017 року із відповідним їх відображенням у податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

Установлено, що 16 грудня 2016 р. між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланра» (виконавець) укладено договір про надання послуг №АГД/6. Відповідно до п.1.1 договору в порядку та на умовах даного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з проведення аналізу господарсько-фінансової діяльності замовника згідно додатків до даного договору (завдання), що є невід`ємною частиною даного договору (послуги), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги в порядку та в строк визначений даним договором або у відповідних завдань до даного договору.

Згідно з п. 4.2 договори про надання послуг № АГД/6 від 16 грудня 2016 р. замовник здійснює оплату послуг за цим договором протягом 20 календарних днів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

Щодо договору про надання послуг № АГД/6 від 16 грудня 2016 р. позивачем надано наступні документи:

- рахунок на оплату № 37 від 31 січня 2017 р. на суму 58800 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ на суму 9 800 грн. 00 коп., рахунок на оплату № 36 від 31 січня 2017 р. на суму 117 600 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ на суму 19 600 грн. 00 коп., рахунок на оплату № 35 від 31 січня 2017 р. на суму 117 600 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 19 600 грн. 00 коп.;

- акт надання послуг № 69 від 31 січня 2017 р. на суму 58 800 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 9 800 грн. 00 коп.; № 68 від 31 січня 2017 р. на суму 117 600 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ на суму 19 600 грн. 00 коп.; № 67 від 31 січня 2017 р. на суму 117 600 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ на суму 19 600 грн. 00 коп.

14 грудня 2016 р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Ланра» (виконавець) укладено договір про надання послуг №АЗБ/6. Відповідно до п.1.1 цього договору в порядку та на умовах даного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з проведення аналізу господарсько-фінансової діяльності замовника згідно додатків до даного договору (завдання), що є невід`ємною частиною даного договору (послуги), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги в порядку та в строк, визначений даним договором або у відповідних завданнях до даного договору.

Згідно з п. 4.2 договору про надання послуг №АЗД/6 від 14 грудня 2016 р. замовник здійснює оплату послуг за цим договором протягом 20 календарних днів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

Щодо договору про надання послуг № АЗД/6 від 14 грудня 2016 р. позивачем надано наступні документи:

- рахунок на оплату № 32 від 31 січня 2017 р. на суму 117 600 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ на суму 19 600 грн. 00 коп.; рахунок на оплату № 34 від 31 січня 2017 р. на суму 58 800 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ на суму 9 800 грн. 00 коп.; рахунок на оплату № 33 від 31 січня 2017 р. на суму 117 600 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ на суму 19 600 грн. 00 коп.;

- акт надання послуг № 64 від 31 січня 2017 р. на суму 117 600 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ на суму 19 600 грн. 00 коп.; акт надання послуг № 66 від 31 січня 2017 р. на суму 58 800 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ на суму 9 800 грн. 00 коп.; рахунок на оплату № 31 від 31 січня 2017 р. на суму 117 600 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ на суму 19 600 грн. 00 коп.

11 січня 2017 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Ланра» (постачальник) укладено договір поставки №ПМ/1-2017 пакувальних матеріалів. Відповідно до п.1.1 договору постачальник бере на себе зобов`язання поставити (передати у власність) товар покупцю в асортименті, кількості та за цінами, викладеним у додатках (специфікаціях) до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату в порядку, в строки та на умовах, визначених даним договором.

Згідно з п. 4.2 договору поставки № ПМ/1-2017 від 11 січня 2017 р. постачальник зобов`язується надати покупцю разом з товаром наступні документи: видаткову накладну, інші документи на товар, в тому числі документи на відповідність товару.

Обов`язок розвантаження товару покладається на покупця (уповноваженого належним чином представника покупця) (п.4.6 договору поставки № ПМ/1-2017).

Згідно з п. 5.1, п. 5.2 та п. 5.3 договору поставки № ПМ/1-2017 від 11 січня 2017 р. ціна на товар (ціна даного Договору) встановлюється в національній валюті України - гривнях (з урахуванням податку на додану вартість) і вказується в Додатках (специфікаціях) до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Вартість тари, упакування та маркування Товару внесені в її ціну. Ціна договору визначається сумарно виходячи з загальної вартості (ціни) Товару, що зазначена у всіх специфікаціях та поставляється від постачальника до покупця за цим договором (п. 5.1). Покупець оплачує вартість товару постачальнику в розмірі, передбаченому в п.5.1. даного договору в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дня поставки включно (п.5.2). Фактом повної оплати покупцем вартості товару є дата зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника (п. 5.3).

Відповідно до вимог п. 9.3 договору поставки № ПМ/1-2017 від 11 січня 2017 р. за прострочення оплати поставленого товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення.

Щодо договору поставки № ПМ/1-2017 від 11 січня 2017 р. позивачем надано наступні документи: додатки № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 до договору поставки № ПМ/1-2017 від 11 січня 2017 р., якими визначено специфікації № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 (товар, який поставляється, його кількість та його вартість); видаткові накладні № 9 від 20 січня 2017 р., № 3 від 27 січня 2017 р., № 8 від 20 січня 2017 р., № 7 від 19 січня 2017 р., № 6 від 19 січня 2017 р, № 11 від 26 січня 2017 р., № 10 від 24 січня 2017 р., № 5 від 17 січня 2017 р., № 4 від 16 січня 2017 р.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 18 квітня 2018 р. № 977/28-10-42-01/35995595, в якому встановлено такі порушення:

- порушено п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2017 року на суму 952 205 грн;

- п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 сг.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2017 року на загальну суму 898 005 грн.

18 квітня 2018 р. позивачем подано заперечення на цей Акт перевірки.

11 травня 2018 р. відповідачем прийнято рішення № 20209/10/28-10-42-01-11 про розгляд заперечення, яким визнано, що висновки акту відповідають вимогам законодавства. У цьому ж рішенні позивача повідомлено, що у тексті акту виявлені смислові та орфографічні помилки, у зв`язку з чим:

- по тексту Акту замінено прізвище « ОСОБА_2 » на «ОСОБА_3»;

- в абз. 1 cтop. 3 Акту викладено у наступній редакції: Перевіркою повноти декларування сум доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування за період з 1 січня 2017 р. по 31 березня 2017 р. встановлено його заниження в сумі 4 800 028 грн. 20 коп.;

- в абз. 4, 5 cтop. 5 Акту викладено у наступній редакції: Оборотно-сальдова відомість по субрахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з постачальниками» по взаємовідносинах ТОВ «Астерс Груп» із ТОВ «Ланра» за період січень 2017 року, відповідно якої станом на 1 січня 2017 року обліковується кредиторська заборгованість в сумі 1 702 707 грн. 60 коп. та станом на 31 січня 2017 року в сумі 5 388 028 грн. 26 коп. В ході проведення перевірки встановлено, що відповідно платіжних доручень (детальний перелік яких наведено в додатку 8 до акту перевірки ) ТОВ «Астерс Груп» перерахувало на користь ТОВ «Ланра» за період січень 2017 року кошти в сумі 1 702 707 грн. 6 коп., а станом на 31 січня 2017 р. по взаємовідносинах обліковується кредиторська заборгованість в сумі 5 388 028 грн. 26 коп.

16 травня 2019 р. на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2018 р. № 0009524201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватного підприємства на загальну суму 1 190 256 грн. 00 коп., з яких: за податковими зобов`язаннями - 952 205 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 238 051 грн. 00 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2018 р. № 0009514201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 122 506 грн. 00 коп., з яких за податковим зобов`язанням - 898 005 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 224 501 грн. 00 коп.

1 червня 2018 р. позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України на податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2018 р. № 0009514201, № 0009524201.

26 липня 2018 р. Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2018 р. № 0009514201, № 0009524201, а скаргу - без задоволення.

Позивач не погоджується із прийнятим податковими повідомленнями-рішеннями, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України).

Згідно з вимогами п. 187.1 ст. 187 ПК України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 185.1. ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Абзацом 1 п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

За приписами п. 198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 Господарського кодексу України).

Згідно з вимогами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до наведених норм обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Крім того, згідно з наведеними нормами закону податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що підтверджують її здійснення. Це означає, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону № 996-XIV.

Так, ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 9 Закону № 996-XIV первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 9 Закону № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також, відповідно до вимог п. 2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Згідно з вимогами статтею 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У цій справі необхідно встановити, чи були господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «Ланра» реальними, що безпосередньо впливатиме на правомірність висновків податкового органу.

Тому щодо вказаних господарських операцій суд звертає увагу на таке.

Щодо договору від 14 грудня 2016 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Ланра» про надання послуг № АЗБ/6. На підтвердження реальності цього договору позивачем надано рахунки на оплату та акти надання послуг, які формально мають необхідні реквізити.

Разом з тим, суд зазначає, що досліджені судом акти надання послуг не містять жодних відомостей про суть наданих послух, їх зміст та обсяг. У матеріалах щодо виконання договору відсутні передбачені вказаним договором звіти про проведені аналізи господарсько-фінансової діяльності замовника згідно з додатками до даного договору (завдання), відсутні також і платіжні доручення про сплату коштів за виконання завдань, відсутні податкові накладні, видаткові накладні та інші документи, які б підтверджували виконання виконавцем вказаних у договорі робіт (надання послуг, які визначені цим договором - передача документації від замовника до виконавця для дослідження та навпаки після дослідження тощо).

Щодо договору від 16 грудня 2016 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Ланра» про надання послуг № АГД/6. На підтвердження реальності цього договору позивачем надано рахунки на оплату та акти надання послуг, які формально мають необхідні реквізити.

Разом з тим, суд зазначає, що досліджені судом акти надання послуг не містять жодних відомостей про суть наданих послух, їх зміст та обсяг. У матеріалах щодо виконання договору відсутні передбачені вказаним договором звіти про проведені аналізи господарсько-фінансової діяльності замовника згідно з додатками до даного договору (завдання), відсутні також і платіжні доручення про сплату коштів за виконання завдань, відсутні податкові накладні, видаткові накладні та інші документи, які б підтверджували виконання виконавцем вказаних у договорі робіт (надання послуг, які визначені цим договором - передача документації від замовника до виконавця для дослідження та навпаки після дослідження тощо).

Щодо договору поставки №ПМ/1-2017 від 11 січня 2017 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Ланра». На підтвердження реальності цього договору позивачем надано додатки із специфікаціями, видаткові накладні, які формально мають необхідні реквізити.

Разом з тим, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні сертифікати якості/відповідності придбаного товару, які є обов`язковими та передбачені договором як невід`ємні документи на підтвердження господарського операції та виконання договору; відсутні товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування придбаного товару; відсутні довіреності на осіб, яким належним чином доручено здійснення розвантаження товару на умовах цього договору; відсутні документи на підтвердження наявності чи залучення техніки/осіб, які здійснювали розвантаження товару; відсутні платіжні доручення, які б підтверджували перерахування грошових коштів за придбаний товар; відсутні банківські виписки про зарахування коштів по товару на рахунки конкретного підприємства та інші документи, які б могли підтвердити реальність господарських операцій.

Суд бере до уваги, що в матеріалах справи відсутні будь-які платіжні доручення щодо сплати грошових зобов`язань за товар чи послуги відповідно до договорів про надання послуг № АГД/6 від 16 грудня 2016 р., № АЗД/6 від 14 грудня 2016 р. та договору поставки №ПМ/1-2017 від 11 січня 2017 р.

Судом також враховує, що відповідачем направлялися запити до позивача від 28 березня 2018 р. № 1, від 4 квітня 2018 р. № 2 про надання документів, а саме:

- документальне підтвердження транспортного перевезення товарів, хто здійснював перевезення та за чий рахунок (товарно-транспортні накладні) по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланра» за січень 2017 року;

- інформацію про стан дебіторської/кредиторської заборгованості станом на кінець періоду здійснення господарських взаємовідносин;

- інформацію про виробників придбаного товару у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланра» за період січень 2017 року;

- інформацію та документальне підтвердження щодо подальшого використання товарів, придбаних у контрагентів - постачальників за січень 2017 року з повним відображенням вищезазначених операцій в бухгалтерському обліку підприємства з наданням відповідних рахунків в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, на яких систематизовані та відображені первинні документа по здійснених фінансово-господарських операцій;

- оборотно-сальдові відомості, картки розгорнуті по бухгалтерським субрахункам 90 «Собівартість реалізації», 70 «Доходи від реалізації» в розрізі контрагентів та договорів щомісячно.

У зв`язку з ненаданням позивачем документів відповідачем складено відповідний Акт від 11 квітня 2018 р. № 111/28-10-42-01.

Суд також зазначає, що у справі є Акт звіряння взаємних розрахунків за січень 2017 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланра», яким зафіксовано стан дебіторської/кредиторської заборгованості у розмірі 5 388 028 грн. 26 коп.

Суд звертає увагу, що у вказаних вище договорах зазначено, що суми грошових коштів повинні бути перераховані на поточний банківський рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дня поставки включно (договір поставки № ПМ/1-2017 від 11 січня 2017 р.) та замовник здійснює оплату послуг за цим договором протягом 20 календарних днів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг (договори про надання послуг № АГД/6 від 16 грудня 2016 р., № АЗД/6 від 14 грудня 2016 р.).

Проте, позивачем не здійснено перерахування таких коштів, та станом на 30 вересня 2019 р. сформовано кредиторську заборгованість у розмірі 5 035 228 грн. 26 коп., а також не сплачено передбачену вказаними договорами пеню.

Суд також бере до уваги, що вказаний акт звірки підписаний лише однією стороною, а саме - позивачем, а підпис представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланра» відсутній.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що незважаючи на наявність певних документів, які формально мають необхідні реквізити, суд погоджується з висновком податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Так, про відсутність факту здійснення господарської операції свідчить, зокрема, наступне: всупереч даним податкового обліку учасників операції відсутні зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

При цьому суд зазначає, що документи щодо використання пакувальних матеріалів не свідчать про їх отримання від ТОВ «Ланра».

Отже, при визначенні права платника податків на формування витрат та податкового кредиту, судом перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання платником податків придбаних у контрагентів товарів та послуг. При цьому, суд виходить з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Оскільки у цій справі судом встановлено, що фактичного здійснення господарської операції не було, то за таких обставин надані позивачем відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов`язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення господарських операцій, не є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд зазначає, що сукупність приведених обставин дає суду підстави для висновку про нереальність спірних господарських операцій, що виключає правомірність віднесення платником податків до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними в рамках таких господарських операцій, а також правомірність віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат за цими операціями, не зважаючи на наявність у платника податків податкових накладних та інших первинних документів, що за змістом не відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведені позивачем доводи під час розгляду справи було спростовано відповідачем у повному обсязі.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем правомірно було винесено податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2018 р. № 0009524201 та № 0009514201, отже не порушено права позивача та дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України. Отже, позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому у задоволені адміністративного позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Оскільки у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі, то підстави для вирішення питання щодо відшкодування витрат на судовий збір відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп", адреса: вул. Лісова, буд. 6-г, м. Ірпінь, Київська область, 08205, код ЄДРПОУ - 3599559.

Відповідач - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, адреса: вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ - 39440996.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 22 червня 2020 р.