Рішення № 89944182, 22.06.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2020 року м. Київ справа №320/3943/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправними дії та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного сулу звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви):

- визнати протиправними дії Державного виконавця Тарасенка Вадима Олексійовича Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо прийняття постанови від 17 квітня 2020 р. про накладення арешту на грошові кошти в рамках ВП № 61870723;

- скасувати постанову Державного виконавця Тарасенка Вадима Олексійовича Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 17 квітня 2020 р. про накладення арешту на грошові кошти в рамках ВП № 61870723.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем при винесенні постанови від 17 квітня 2020 р. про накладення арешту на кошти боржника по виконавчому провадженню №61334585 в частині накладення арешту на грошові кошти у вигляді пенсії, що містяться на картковому рахунку із спеціальним режимом використання, який призначений для виплати та отримання пенсії, є захищеним, у зв`язку з чим позивач залишилася без джерел існування, оскільки є непрацездатною особою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 р. відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання по справі. Цією ж ухвалою витребувано від відповідача копію матеріалів виконавчого провадження № 61870723.

1 червня 2020 р. до суду від представника позивача надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

1 червня 2020 р. сторони у судове засідання не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

2 червня 2020 р. від органу ДВС надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що арешт накладено відповідно до закону, пенсійний рахунок позивача відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання, а тому відповідач діяв правомірно та відповідно до вимог законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Постановою Державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 23 липня 2012 р. відкрито виконавче провадження № 33576709 з виконання виконавчого листа № 2-2262, виданого 11 липня 2012 р. Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з позивача на користь КС «Перший кредитний альянс» боргу у сумі 1 341 638 грн. 65 коп.

17 квітня 2020 р. відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61870723 про примусове виконання постанови № 33576709, виданої 30 листопада 2012 р. Державною виконавчою службою Києво-Святошинського РУЮ, про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 87 981 грн. 15 коп.

17 квітня 2020 р. відповідачем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, які визначено в загальній сумі 369 грн. 00 коп.

Усі вказані постанови направлено на адресу позивача.

17 квітня 2020 р. відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладання арешту та/або звернення стягнення, які заборонено законом, та належать боржнику (позивачу) у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 88 350 грн. 15 коп. Вказану постанову направлено на адресу позивача.

29 квітня 2020 р. листом АТ КБ «Приватбанк» на запит адвоката представника позивача було повідомлено, що на виконанні у банка знаходиться постанова державного виконавця № 61870723 від 17 квітня 2020 р. про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках боржника (позивача). Банк зазначив, що кошти, на які не може бути звернено стягнення, визначені ст.73 Закону України «Про виконавче провадження», і пенсійні виплати не входять до переліку коштів, на які не може бути звернено стягнення. Банк також повідомив, що пенсійний рахунок не є рахунком із спеціальним режимом використання, тому у даному випадку норми ст.52 вказаного Закону щодо повернення банком без виконання постанови про арешт коштів не застосовуються. Порушень банком при виконанні постанови про арешт коштів не допущено.

Позивач вважає дії відповідача протиправними та постанову відповідача про накладення арешту на грошові кошти такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Закон № 1404-VIII визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина 1 статті 5 Закону № 1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з вимогами статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Приписи статті 18 Закону № 1404-VIII закріплюють, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

За приписами ст.48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до вимог статті 52 Закону №1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Отже, в контексті ст. 52 Закону №1404-VIII, наявні дві обставини, на підставі яких не підлягають арешту кошти:

- кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках;

- кошти, звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 758 від 22 червня 2012 р. рахунки із спеціальним режимом використання - рахунки, які відкриваються в Казначействі та його органах підприємствам, установам, організаціям для проведення розрахунків з надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, з погашення заборгованості перед державним бюджетом, з повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (Верховною Радою Автономної Республіки Крим, міськими радами) або під державні (місцеві) гарантії, з електронного адміністрування податків, для сплати заборгованості за електроенергію, для зарахування депозитних коштів та не бюджетні рахунки розпорядників бюджетних коштів;

Відповідно до Постанови Національного банку України №492 від 12 листопада 2003р. «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів» банк відкриває поточні рахунки фізичним особам для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) за зверненням суб`єкта господарювання, який укладає з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (розділ 5, пункт 68). Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (розділ 1, пункт 6). Тому даний рахунок, не є рахунком зі спеціальним режимом використання, і крім того, на нього можуть зараховуватися будь-які надходження (грошові кошти).

Відповідно до вимог статті 73 Закону №1404-VIII стягнення не може бути звернено на такі виплати:

1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;

2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;

3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;

4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;

5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами;

6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини;

7) допомогу при усиновленні дитини;

8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;

9) допомогу на дітей одиноким матерям;

10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;

11) допомогу на лікування;

12) допомогу на поховання;

13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;

14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.

Приписами частин 1 та 2 статті 56 Закону №1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Таким чином, наведеними законодавчими положеннями обмежені права державного виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, а саме, на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на рахунках із спеціальним режимом використання, кошти на інших рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом.

Судом встановлено, що постановою відповідача від 17 квітня 2020 р. ВП №33576709 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та належать боржнику (позивача).

Суд зазначає, що наведене у цій постанові формулювання не суперечить приписам Закону №1404-VIII.

Надаючи оцінку позовним вимогам про протиправність дій Державного виконавця Тарасенка Вадима Олексійовича Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо прийняття постанови від 17 квітня 2020 р. про накладення арешту на грошові кошти в рамках ВП № 61870723 суд зазначає про таке.

У ст. 73 Закону №1404-VIII визначено вичерпний перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення, і пенсійні виплати не входять до цього переліку коштів та не підпадають під дію ст.52 Закону.

Листом ПАТ КБ «Приватбанк» на запит адвоката представника позивача було підтверджено, що пенсійні виплати не входять до переліку коштів, на які не може бути звернено стягнення відповідно до ст.73 вказаного Закону, а пенсійний рахунок не є рахунком із спеціальним режимом використання.

Суд бере до уваги, що у матеріалах виконавчого провадження відсутнє повідомлення банку про те, що наявний у банку рахунок позивача, на який накладено арешт (чи підлягає накладенню арешт), є рахунком із спеціальним режимом використання чи рахунком, на який здійснюється зарахування пенсійних виплат.

За таких обставин суд визнає, що у відповідача на час винесення спірної постанови були відсутні відомості про будь-які особливості банківського рахунку позивача, на який було накладено арешт. Суд також зазначає, що цей рахунок не є рахунком із спеціальним режимом використання.

Отже, при винесенні спірної постанови державний виконавець вживав передбачених законом заходів для виконання судового рішення майнового характеру у визначений Законом №1404-VIII строк.

Тому суд визнає, що за таких обставин підстави для визнання протиправними дії відповідача щодо прийняття постанови від 17 квітня 2020 р. про накладення арешту на грошові кошти в рамках ВП № 61870723 відсутні, а в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити із зазначених мотивів і підстав.

Разом з тим, судом встановлено, що на вказаний банківський рахунок позивача надходили пенсійні виплати, з яких хоча і можливе здійснення відрахування, проте їх розмір має певні обмеження, встановлені законом.

Так, відповідно до вимог статті 68 Закону №1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно з вимогами частини 1 статті 69 Закону №1404-VIII підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 70 Закону №1404-VIII з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

Частиною 2 статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Суд зазначає, що накладення арешту на кошти позивача, що містяться на картковому рахунку, відкритому для виплати пенсії в АТ КБ «Приватбанк», означає неможливість позивачу розпоряджатися коштами не лише у розмірі, який встановлено частиною 2 статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але й у повному обсязі.

Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується … та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. Кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

Тому суд визнає, що накладення арешту на вказаний банківський рахунок по суті обмежило право позивача розпоряджатися коштами цього рахунку у розмірі, що перевищує відсоток, на який може бути звернено стягнення. Це означає, що право власності позивача на ці кошти порушено.

При цьому суд бере до уваги, що відповідачу не було відомо про ці обставини на час винесення спірної постанови, а стягнення відповідачем на певний відсоток, який дозволений законодавством для відрахування з пенсії, не звертався.

Статтею 59 Закону №1404-VIII врегульовано порядок зняття арешту з майна, накладеного виконавцем. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.5).

Частиною 5 статті 13 Закону №1404 визначено, що постанова про зняття арешту приймається виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За наведених обставин з метою захисту права власності позивача щодо коштів, розміщених на вказаному банківському рахунку, суд вважає необхідним позовні вимоги щодо скасування спірної постанови задовольнити.

Тому суд на підставі ч.5 ст.59 Закону №1404-VIII вважає необхідним скасувати постанову Державного виконавця Тарасенка Вадима Олексійовича Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 17 квітня 2020 р. про накладення арешту на грошові кошти в рамках ВП № 61870723.

Суд звертає увагу органу ДВС, що на виконання рішення суду про скасування спірної постанови Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області повинен у визначений Законом спосіб і порядок повідомити Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» для фактичного зняття арешту з банківського рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та надіслати відповідну постанову органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно ОСОБА_1 .

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з квитанцією від 14 травня 2020 р. № 38792 позивачем сплачено судовий збір на суму 840 грн. 80 коп.

Суд, керуючись ч. 3 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо часткового задоволення позовних вимог присуджує позивачу 700 грн. 00 коп. понесених витрат по оплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задоволено частково.

Скасувати постанову Державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тарасенка Вадима Олексійовича від 17 квітня 2020 р. про накладення арешту на грошові кошти, винесену у виконавчому провадженні ВП № 61870723.

Стягнути з Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (код ЄДРПОУ - 34903037) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 700 (сімсот) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 .

Відповідач - Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, адреса: вул. Л. Українки, 86, м. Вишневе, Київська область, 08132, код ЄДРПОУ - 34903037.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду - 22 червня 2020 р.