Рішення № 89939925, 15.06.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/270/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Каліуш О. В., за участі секретаря судового засідання Франчук А. О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представниці третьої особи Бондарєвої В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, третя особа Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, його скасування, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

14 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, третя особа ПАТ «Лисичанськвугілля» в якому просить:

1) поновити строк на оскарження наказу № 904-о від 06.12.2019 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та визнати причину пропуску строку на оскарження поважними;

2) визнати протиправним та скасувати наказ № 904-о від 06.12.2019 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » та звільнення його від виконання обов`язків генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля» відповідно до п.1 ст. 41 КЗпП України;

3) поновити ОСОБА_1 на посаді виконувача обов`язків генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля»;

4) стягнути з ПАТ «Лисичанськвугілля» заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 06.12.2019 по 02.01.2020 в сумі 25273,6 грн;

5) стягнути з Міністерства енергетики та захисту довкілля України моральну шкоду в сумі 1000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що 06 грудня 2019 року наказом Міністра енергетики та захисту довкілля України № 904-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення від виконання обов`язків генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля» відповідно до пункту 1 статті 41 КЗпП України.

Оскаржуваний наказ йому було вручено 07.12.2019.

З метою відновлення своїх прав, він 03 січня 2020 засобами поштового зв`язку направив до Луганського окружного адміністративного суду адміністративний позов про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Тобто, адміністративний позов був поданий ним у межах строків, визначених ч.1 ст. 233 КЗпП України.

В подальшому, 10.01.2020 ухвалою судді Луганського окружного адміністративного суду йому було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі та роз`яснено право звернутися з позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства. Зазначену ухвалу разом з позовною заява та додатками до неї він отримав 13.01.2020.

У зв`язку із помилковістю у визначенні предметної юрисдикції спору з питань порушення його конституційних прав, він фактично допустив порушення строків, визначених ч.1 ст. 233 КЗпП України.

З огляду на помилковість його дій щодо визначення суду до якого він звернувся з метою поновлення його порушених конституційних прав, зокрема, права передбаченого ст. 43 Конституції України, вважає причини пропуску зазначеного строку, на момент звернення до суду загальної юрисдикції, поважною, в контексті положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Своє звільнення за п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України вважає незаконним з огляду на таке. Як убачається з оскаржуваного наказу підставою про притягнення його до дисциплінарної відповідальності стала записка заступника директора Департаменту вугільно - промислового комплексу ОСОБА_3 . від 02.12.2019 № 8.3-вих/21-19, а також його пояснення від 04.12.2019 № 01/12-819.

Зазначені документи стали підставою для помилкової кваліфікації відповідачем його дій, як одноразового грубого порушення трудових обов`язків, в розумінні п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України та як наслідок застосування такого дисциплінарного заходу, як звільнення.

Відповідач в преамбулі наказу № 904-о, окрім посилання на доповідну записку заступника директора Департаменту вугільно – промислового комплексу, зазначив про невиконання ним планових показників роботи ПАТ «Лисичанськвугілля», допущення заборгованості із заробітної плати та за спожиту електроенергію, а також перед держбюджетом без зазначення відповідних термінів, або дати, які могли би свідчити саме про наявність такого (таких) саме одноразових порушень. Більше того, за своєю сутністю доповідна записка заступника директора Департаменту вугільно- промислового комплексу є лише фіксацією факту загальних недоліків та порушень в організації роботи, у зв`язку з чим остання не може бути належним та достатнім доказом правомірності його звільнення. Натомість, як вбачається із тексту цієї доповідної записки, а також тексту його пояснень, ці документи є фактично ідентичними і останні лише констатують про наявність в діяльності ПАТ «Лисичанськвугілля», що до моменту покладення на нього обов`язків генерального директора, а саме за період 2018-2019 р.р. На підтвердження зазначеного факту на адресу відповідача неодноразово надходити листи – запити від нього, як керівника підприємства про надання відповідного фінансування, а також у наданні допомоги при вирішенні питань щодо наявності заборгованостей як по заробітній платі, держбюджетом так і перед постачальниками електроенергії, але жодних відповідей на ці листи не надходило.

Окрім цього, ці листи не були прийняті до уваги уповноваженими особами (органами) відповідача під час прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності та взагалі під час оцінки його діяльності, як керівника ПАТ «Лисичанськвугілля».

Як убачається з пункту 27 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суди при вирішенні питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, повинні виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду. З огляду на це, а також на обставини, викладені в доповідній записці заступника директора Департаменту вугільно – промислового комплексу, його поясненнях, а також у численних його листах на адресу відповідача, де неодноразово зазначалося про наявність проблеми на підприємстві, у тому числі про відсутність фінансування, а також причини цієї відсутності. Тобто на момент видання наказу № 904-о відповідачем не було правильно та належним чином застосовано положення п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України, а також положення, визначені статтями 147-1,148,149 КЗпП України, якими визначено правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Відповідачем проігнорована стаття 149 КЗпП України, так як відповідач не звертався особисто до нього надати письмові пояснення про начебто виявлені конкретні порушення трудової дисципліни особисто ним, що підтверджується листом ПАТ «Лисичанськвугілля» від 04.12.2019 № 01/12-819, який з невідомих підстав в порушення ст. 149 КзПП України, визначений відповідачем у якості особистого його письмового пояснення.

Звертає увагу, що особисті письмові пояснення викладаються на аркуші А-4, а не на офіційному бланку підприємства для листування, у зв`язку з чим, лист ПАТ «Лисичанськвугілля» від 04.12.2019 № 01/12-819 не може вважатися його особистим письмовим поясненням, а також на підставі того, що в ньому викладена інформація щодо фінансово- господарського становища Товариства та пояснення виникнення такого становища на запит Міністерства, які підписані ним як в.о. генерального директора, що не є тотожним з письмовими особистими поясненнями порушника трудової дисципліни відповідно до ст. 149 КЗпП України.

Також не було встановлено: чи був факт порушення; яка у цьому провина працівника (умисна, необережна, відсутність провини працівника); обставини порушення, його причини; ставлення працівника до порушення; відношення працівника до подальшої роботи.

Не визначений також термін начебто виявленого порушення трудової дисципліни від якого необхідно здійснювати відлік часу на притягнення до відповідальності винного працівника відповідно ст. 148 КЗпП України.

Таким чином недотримання роботодавцем обов`язку витребувати пояснення від порушника трудової дисципліни є беззаперечною підставою для скасування стягнення у вигляді звільнення з роботи.

Крім того, важливим елементом вищенаведених приписів є те, що звільнення керівника можливе лише за порушення, яке має ознаку одноразовості. У зв`язку із цим як рішення компетентного органу власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення керівника. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити цілу систему порушень, за які він був звільнений, а повинен містити лише одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків із зазначенням відповідної дати та часу такого порушення, що в свою чергу в оскаржуваному наказі не зазначено.

В свою чергу, якщо порушення має тривалий, а не разовий характер, зокрема неналежне керівництво роботою ввіреного підрозділу, ослаблення контролю за роботою підлеглих працівників тощо, це фактично позбавляє роботодавця законних підстав для застосування положень п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 15.04.2019 у справі 4671/605/18.

Крім того, як неодноразово зазначалося в судовій практиці з розгляду трудових спорів, роботодавець, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, повинен виходити з характеру проступку, а не лише факту невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й в цілому можливість виконання ним зазначеного обов`язку. Тобто задля належного застосування положень п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України роботодавцеві необхідно встановити саме наявність вини в діях працівника до якого будуть застосовані вищенаведені положення. Однак, як убачається з наказу № 904-о, а також матеріалів його листування із відповідними органами управління Міністерства енергетики та захисту довкілля України, всі необхідні умови для застосування п.1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України при його звільненні не були виконані, у зв`язку із чим, як зазначалося раніше, цей наказ є незаконним та підлягає скасуванню. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 01.02.2018 у справі № 661/1171/16-ц.

За період з моменту видання наказу № 904-о, а саме з 06.12.2019 та до теперішнього часу, 02.01.20 він фактично не перебуває у трудових відносинах з Міністерством енергетики та захисту довкілля України, у зв`язку із чим не отримує відповідну заробітну плату. З огляду на це, з урахуванням того, що середня заробітна плата за жовтень – листопад 2019 року складала 24103 грн, а кількість робочих днів у грудні 2019 року складала 22 дні, а у січня 2020 – 2 дні, то фактичний розмір не отриманої заробітної плати внаслідок вимушеного прогулу складає 25 273,6 грн.

Крім того, діями відповідача йому спричинена моральна шкода, яка полягає в такому. Так, його звільнення, яке мало місце 06.12.2019 було здійснено без попереднього попередження та будь-яких пояснень з боку уповноважених осіб відповідача. В свою чергу оскаржуваний наказ взагалі був надісланий засобами електронної пошти на адресу ПАТ «Лисичанськвугілля». Така форма надіслання наказу призвела до його розповсюдження серед користувачів електронної пошти, які в свою чергу є його підлеглими. Наведене свідчить про зниження його авторитету серед підлеглих йому працівників, а подальше звільнення, яке триває вже понад 1 місяць, призвело до того, що він позбавлений можливості отримувати гідну заробітну плату та працювати за отриманням ним фахом та професією. Враховуючи зазначені критерії вважає, що моральна шкода у вигляді 1000,00 грн є співмірною з огляду на засади розумності та співмірності відшкодування із спричиненою шкодою.

Відповідач Міністерство енергетики та захисту довкілля України подав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с.42-49), в якому просив: застосувати строки пропуску позовної давності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, пославшись на таке.

Відповідач заперечує та вважає недоведеними та безпідставними доводи позивача щодо поновлення строку на оскарження наказу від 06 грудня 2019 року № 904-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » та визнання причин пропуску строку на оскарження поважними.

Так, місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі обчислюється на інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Як убачається із наданої копії наказу Мінекоенерго від 06 грудня 2019 року № 904-о, позивач був ознайомлений з його змістом ще 06.12.2019 про що свідчить особистий підпис позивача та напис «ознайомлений».

Так, згідно частини першої статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачу трудової книжки.

Таким чином, законодавством чітко врегульовано питання стосовно звернення із позовами про поновлення на роботі та надано місячний строк для звернення за захистом своїх прав. У цьому випадку ОСОБА_1 своєчасно не скористався своїм процесуальним правом та подав позов лише 14 січня 2020 року.

У свою чергу, відповідно до статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі впливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У позовній заяві з додатками не наведено жодної поважної причини та обґрунтованих мотивів стосовно поновлення строку на оскарження наказу Мінекоенерго від 06 грудня 2019 року № 904-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

За таких обставин, вважає, що ОСОБА_1 повинно бути відмовлено у поновленні строку на оскарження вищезазначеного наказу.

Щодо оскаржуваного наказу зазначив таке. Підставою для звільнення ОСОБА_1 була доповідна записка заступника директора Департаменту вугільно – промислового комплексу ОСОБА_4 від 02.12.2019 № 8.3. – вих./21-19, а також пояснення виконуючого обов`язки генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля» Ласікова Ю. О. від 04.12.2019 № 01/12-819.

Зазначені документи стали підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Зміст положень ч.3 ст. 99 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законних підстав або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Виходячи з зазначеної норми, поновлення працівника на роботі можливе лише у разі його незаконного звільнення або переведення.

Згідно з п. 18 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 № 6 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справи про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

В той же час, позивач не зазначив які саме положення оскаржуваного наказу не відповідають або суперечать закону чи актам вищої юридичної сили.

Згідно з положеннями ст. 4 Закону України від 21.09.2006 № 185-У «Про управління об`єктами державної власності» суб`єктом управління об`єктами державної власності є, зокрема, Міністерство.

За положеннями ст. 6 вищевказаного Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних унітарних підприємств, у яких не утворено наглядову раду, установ, організацій та господарських структур, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, та в яких не утворено наглядову раду.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботи є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення.

У разі якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника немає.

З позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 759/19440/15 вбачається, що неможливо визнати наказ незаконним, якщо він відповідає нормам законодавства.

Також наголошує, що викладені доводи в позовній заяві стосовно звільнення ОСОБА_1 відповідно до п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України носять помилковий характер, адже відповідно до копії наказу Міненерговугілля від 06 грудня 2019 року № 904-о, ОСОБА_1 було звільнено відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України для застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Як убачається із копії листа Мінекоенерго від 02.12.2019 № 1.1-22-13746 Міністр енергетики та захисту довкілля ОСОБА_5 звертається особисто до виконуючого обов`язки генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля» ОСОБА_1 щодо надання особистих пояснень останнім. ОСОБА_6 документ у відповідь на вище зазначений лист Міністра, назвав «пояснення» і в преамбулі вказав, що надає «особисте пояснення….».

Як убачається з доповідної записки заступника директора Департаменту вугільно – промислового комплексу ОСОБА_4 від 02.12.2019 № 8.3 – вих./21-19, одноразовим грубим порушенням ОСОБА_1 як виконуючого обов`язки генерального директора слугувала несвоєчасна виплата заробітної плати.

При обранні виду стягнення власник або уповноваженим ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено про пусток, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівнику під розписку.

Письмові пояснення виконуючого обов`язки генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля» Ласікова Ю. О. були надані 04.12.2019 № 01/12-819.

Крім того, представник позивача не спростовує той факт, що доповідна записка заступника директора Департаменту вугільно-промислового комплексу Пижова від 02.12.2019 № 8.3- вих./21-19 є фіксацією порушення та недоліків у роботі ОСОБА_1 .

Щодо надання наказу Мінекоенерго від 06.12.2019 № 904-о для ознайомлення ОСОБА_7 шляхом надсилання на e-mail Управління по роботі з персоналом Міністерства енергетики та вугільної промисловості листом від 07.12.2018 за № 16.2 – ВИХ/2344-18 звернулося до підприємств паливно – енергетичного комплексу, підпорядкованим Міністерству щодо надання контактів для обміну документацією.

В свою чергу ПАТ «Лисичанськвугілля» листом від 08.01.2019 № 14/4 надало для комунікації поштову адресу підприємства та e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

Враховуючи вимогу законодавства щодо зобов`язання власника у день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення з роботи та неможливість це зробити особисто чи поштою, наказ Мінекоенерго від 06.12.2019 № 904-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » було надіслано на загальний e-mail ПАТ «Лисичанськвугілля».

З огляду на це можна дійти висновку, що виконуючого обов`язки генерального директора ОСОБА_1 із наказом від 06 грудня 2019 року № 904-о було ознайомлено в установленому законом порядку.

Щодо стягнення моральної шкоди зазначив таке. Позивачем не обґрунтована та ні чим не підтверджена сума моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн. ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності між діями Мінекоенерго та спричиненою позивачеві моральною шкодою безпосереднього причинного зв`язку, тобто не доведена вина Мінекоенерго у заподіяній позивачеві шкоді.

Також зазначив, що Мінекоенерго є державною установою, яка утримується за рахунок бюджетних коштів і здійснює свої видатки в межах встановленого бюджетного фінансування. Кошти мають цільове призначення і використовуються відповідно до затвердженого кошторису. Цільових бюджетних програм, відповідно до яких можливо фінансування витрат на погашення заборгованості за зобов`язаннями підприємств, установ чи організацій, що входять до сфери управління Міністерства, Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» не передбачено.

Крім того, представником позивача не враховано та не доведено особливу правову природу моральної шкоди, як і не врахований короткочасний період давності подій, описаних у позовній заяві. У цьому контексті у доводах позивача відсутні належні та допустимі докази на підтвердження нематеріальних витрат.

У постанові від 12.09.2018 у справі № 335/11779/16-ц ВС вказав, що сама лише наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь – якою особою, так як необхідності довести наявність всіх складових цивільно – правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Крім того, позивач не звертався до спеціальних експертних установ на предмет проведення психологічної експертизи, передбаченої Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень для підтвердження факту заподіяння моральної шкоди та причинно – наслідкового зв`язку. З огляду на вище наведе, можна струджувати про недоведеність факту наявності моральної шкоди саме у розмірі 1000,00 грн.

Третя особа ПАТ «Лисичанськвугілля» подало письмові пояснення на позов ОСОБА_1 (а.с. 80-84), в яких просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, пославшись на таке.

Згідно із відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ПАТ «Лисичанськвугілля», єдиним засновником (акціонером) і центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство є Міністерство енергетики та захисту довкілля України.

Відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 02 вересня 2019 року № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство енергетики та вугільної промисловості реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля.

Позивача призначено в.о. генерального директора 18.07.2019 згідно із наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 16.07.2019 № 72-к/к, а звільнено 06.12.2019 на підставі наказу Мінекоенерго від 06.12.2019 № 904-о. Строк перебування на посаді – 5 місяців 12 днів.

Відповідно до пункту 9. 5 розділу 9 Статуту ПАТ «Лисичанськвугілля», затвердженого наказом Мінекоенерго від 22.11.2019 № 439 генеральний директор несе відповідальність за заборгованість Товариства до державного бюджету до доведення підприємства до банкрутства.

Згідно із пунктом 9.7 розділу 9 цього Статуту повноваження генерального директора припиняються за рішенням Мінекоенерго, як єдиного акціонера. Підстави припинення повноважень генерального директора встановлюються законодавством, цим Статутом та контрактом з ним.

Позивачем за період виконання обов`язків керівника ПАТ «Лисичанськвугілля» (з 18.07.2019 по 06.12.2019) було допущено грубе порушення трудових обов`язків – несвоєчасна виплата заробітної плати працівника підприємства, яке спричинило збільшення заборгованості товариства по сплаті єдиного соціального внеску (ЄСВ).

Факт заборгованості з виплати заробітної плати підтверджується:

-звітами із праці за формою № 1- ПВ (місячна), затвердженою наказом Держстату від 10.06.2016 № 90, за липень – листопад 2019 року. Так, сума заборгованості з виплати заробітної плати (код рядка 2010) на 01.08.2019 склала 21508,6 тис. грн, на 01.09.2019 – 23000,9 тис. грн, на 01.10.2019 – 51693,8 тис. грн, на 01.11.2019 – 82363,7 тис. грн, на 01.12.2019 – 24605,7 тис. грн;

-доповідною запискою заступника директора Департаменту вугільно – промислового комплексу ОСОБА_4 від 02.12.2019 за № 8.3 – вих/21-19 на ім`я міністра ОСОБА_8 . Так, заробітної плати за липень 2019 року нараховано 47,2 млн. грн, а виплачено тільки 45, 3 млн. грн, за серпень 2019 року нараховано 44,5 млн. грн, а виплачено 43,1 млн. грн, за вересень 2019 року нараховано 48,2 млн. грн, а виплачено тільки 46,1 млн. грн.

Також факт порушення позивачем трудових обов`язків, який полягає у несвоєчасній виплаті заробітної плати працівникам підприємства, підтверджується особистими поясненнями ОСОБА_1 від 04.12.2019 № 01/12-819, наданими на ім`я міністра ОСОБА_9 .

Згідно із ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Неналежне виконання позивачем своїх посадових обов`язків спричинило порушення цього конституційного права працівників підприємства. У свою чергу міністерством цьому факту була надана належна правова оцінка, та винну посадову особу було притягнуто до встановленої законом дисциплінарної відповідальності.

У зв`язку з цим, Мінекоенерго, діючи у межах дискреційних повноважень, керуючись статтями 147-149 КЗпП України, Положенням по Мінекоенерго, затвердженим постановою КМУ від 21.01.2015 № 32 (в редакції постанови КМУ від 18.09.2019 № 847), згідно з Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України «Про управління об`єктами державної власності» та статтею 49 Закону України «Про акціонерні товариства», Статутом ПАТ «Лисичанськвугілля», після отримання від ОСОБА_1 письмових пояснень, притягнуло його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення від виконання обов`язків генерального директора підприємства.

Згідно із п. 12-1 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» міністр, як керівник міністерства, призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У зв`язку із звільненням 18.07.2019 ОСОБА_10 з посади керівника ПАТ «Лисичанськвугілля», посада генерального директора стала вакантною. Оскільки підприємство залишилося без керівника, наказом Міненерговугілля від 16.07.2019 № 72-к/к, тимчасово, з 18.07.2019 до призначення керівника товариства у встановленому порядку, виконання обов`язків генерального директора було покладено на ОСОБА_1 .

Тобто між міністерством і позивачем не укладався строковий трудовий договір, ОСОБА_1 тимчасово виконував обов`язки генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля» згідно із вищевказаним наказом. Накази про покладення виконання обов`язків керівника товариства і накладення дисциплінарного стягнення міністром в межах компетенції згідно із Законом України «Про центральні органи виконавчої влади», Статуту ПАТ «Лисичанськвугілля».

Водночас, позивач перебував у трудових правовідносинах з ПАТ «Лисичанськвугілля», саме за рахунок коштів підприємства йому нараховувалася і виплачувалася заробітна плата.

Посади «виконуючий обов`язки генерального директора» не існує у штатному розписі ПАТ «Лисичанськвугілля». Покладення виконання обов`язків керівника за своєю правовою природою є тимчасовим заходом, який передбачає виконання обов`язків керівника даного підприємства в обмежений у часі термін, а саме до моменту призначення органом управління на цю посаду керівника підприємства та укладення з ним відповідного контракту. Засновник (або уповноважений ним орган) в межах дискреційних повноважень приймає рішення про покладення обов`язків керівника юридичної особи та приймає рішення про увільнення від їх виконання.

Увільнення від виконання обов`язків генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля» шляхом притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не є звільненням в розумінні КЗпП України, тому відсутнє порушення положень трудового законодавства у спірних правовідносинах.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про Мінекоенерго, затвердженого постановою КМУ від 18.09.2019 № 847, Мінекоенерго здійснює добір кадрів в апарат Мінекоенерго і на посади керівників підприємств, установ, та організацій, що належать до сфери його управління.

Постановою КМУ від 03.09.2008 № 777 (в редакції постанови КМУ від 15.11.2019 № 927) затверджено Порядок проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки.

Відповідно до пункту 18 цієї постанови, переможець конкурсного відбору оголошується на засіданні комісії з дотриманням вимог пункту 12 цього Порядку. Рішення комісії є підставою для укладення протягом двох тижнів контракту між суб`єктом управління та переможцем конкурсного відбору.

Звертає увагу на положення частини третьої статті 99 ЦК України, згідно з якими повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Таким чином, покладення на ОСОБА_1 обов`язків генерального директора підприємства і наступне його звільнення від виконання здійснено міністерством в порядку реалізації господарської компетенції з управління державним підприємством як об`єктом державної власності. Відповідні накази міністра видавалися на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про центральні органи виконавчої влади», Положення про Мінекоенерго, Статутом ПАТ «Лисичанськвугілля».

Враховуючи наведене, покладення обов`язків керівника юридичної особи на позивача відбулося не з укладення трудового договору, а в порядку реалізації засновником (або уповноваженим ним органом) своїх повноважень щодо управління створеною ним юридичною особою для забезпечення реалізації нею цивільної дієздатності. Відтак, позивач неправильно визначив суть правовідносин, які склалися між ним та Мінекоенерго, та, як наслідок, застосував до цих правовідносин закон, який не підлягає застосуванню.

У зв`язку з цим, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування наказу від 06.12.2019 № 904-о; поновлення його на посаді виконувача обов`язків генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля» та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 06.12.2019 по 02.01.2020 в сумі 25273,60 грн необґрунтованими.

Позивач подав відповідь на відзив (а.с.119), в якій зазначив, що відповідачем, а також третьою особою не спростовуються факти того, що він перебував з ними у трудових правовідносинах і за порушення саме трудової дисципліни був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Крім того, ані відповідачем, ані третьою особою не було зазначено про те, що заборгованість із заробітної плати була утворена до його призначення на посаду, та в подальшому ним вживалися всі можливі, в межах компетенції заходи, у тому числі шляхом звернення до відповідача з листами про сприяння у вирішення цього питання, які були залишені поза увагою останнього та не були прийняті до уваги в якості пояснень на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Посилання відповідача та третьої особи про те, що він не перебував у трудових правовідносинах з відповідачем, оскільки він лише тимчасово виконував обов`язки спростовуються таким.

Так на період виконання таких обов`язків йому виплачувалася заробітна плата за рахунок коштів ПАТ «Лисичанськвугілля», на нього поширювалися правила трудового розпорядку, правила з техніки безпеки та охорони праці, а також його обов`язки були у нерозривному процесі як з організацією праці на підприємстві так і в цілому з виробничим процесом. Всі ці обставини свідчать про ознаки трудових відносин, які регулюються чинним КЗпП України. Більше того, оскаржуваним рішенням його було притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, як особу, яка перебуває у трудових правовідносинах. Таким чином можна дійти висновку про наявність між ОСОБА_1 та відповідачем саме трудових правовідносин, а не факту надання послуг.

Відповідач заперечення не подав.

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21.01.20 відкрито провадження у цій справі, справу призначено до судового розгляду, учасникам справи встановлені строки на подання заяв по суті (а.с.28).

19.02.20 судове засідання у цій справі було відкладено у зв`язку із неявкою в судове засідання позивача, представника відповідача.

24.03.20, 10.04.20, 30.04.20, 18.05.20 розгляд цієї справи було відкладено за клопотанням представниці третьої особи ПАТ «Лисичанськвугілля» у зв`язку із загальноукраїнським карантином.

Позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача ОСОБА_11 у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представниці третьої особи Бондарева В. В. у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, викладених у письмових поясненнях на позов.

Суд, заслухавши пояснення та доводи сторін, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх дослідженими доказами, встановив таке.

Судом установлено, що наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 16 липня 2019 року № 72к/к ОСОБА_1 з 18 липня 2019 року призначено виконуючим обов`язки генерального директора Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» за його згодою, на період до призначення керівника цього товариства у встановленому порядку (а.с.58).

02.12.2019 за вих. № 8.3- вих./21-19 директор Департаменту вугільно – промислового комплексу ОСОБА_4 подав Міністру енергетики та захисту довкілля України доповідну записку, згідно із якою, за 11 місяців 2019 року шахтами ПАТ «Лисичанськвугілля» фактично видобуто 173,0 тим тонн рядового вугілля, що на 31.5 тис. тонн менше плану та 95,5 тис. тонн менше відповідного періоду 2018 року. План з видобутку рядового вугілля виконано на 84,6 %. З 4 шахт ПАТ «Лисичанськвугілля» за січень – листопад поточного року жодна шахта не виконала програму з вибодутку вугілля. Всі шахти зменшили видобуток вугілля порівняно з попереднім роком. Найбільший рівень падіння вуглевидобутку спостерігається на ВП «Шахта ім. Д. Ф. Мельникова» (-17,9 тис. тонн). Видобуток по ПАТ «Лисичанськвугілля» здійснюється із перевищенням норми зольності на 4,4%. На ВП «Шахта ім. Д. Ф. Мельникова» зольність ви дубового вугілля склала 52,0%, що перевищує встановлену норму зольності на 5,7%.

Заборгованість із заробітної плати з нарахуваннями по ПАТ «Лисичанськвугілля» станом на 28.11.2019 становила 82,4 млн. грн. На погашення зазначеної заборгованості протягом 2019 року спрямовано 403,3 млн. грн, у т.ч. за рахунок: бюджетних асигнувань – 365, 1 млн. грн; коштів, отриманих за реалізовану у 2019 році вугільну продукцію, у сумі 38,2 млн. грн.

За 10 місяців 2019 року ПАТ «Лисичанськвугілля» нараховано 453,9 млн. грн заробітної плати з нарахуваннями. Станом на 28.11.2019 заборгованість із заробітної плати з нарахуваннями за 2016-2019 роки складає 82,4 млн. грн, у т.ч. за 2016 рік – 9,5 млн. грн. та за 2017 рік – 7.7 млн. грн. 2018 – 14,5 млн. грн, 2019 – 50,6 млн. грн (за вересень 2019 року нараховано 48,2 млн. грн, виплачено 46,1 млн. грн, за серпень нараховано 44,5 млн. грн – виплачено – 43,1 млн. грн, за липень 47,2 виплачено 45,3 млн. грн).

Заборгованість за спожиту електроенергію станом на 01.11.2019 становить 599,1 млн. грн.

Рівень розрахунків за спожиту електроенергію за 10 місяців становить 57,1% від загальної вартості. Крім того, зазначеним підприємством не виконуються розрахунки з бюджетом. З метою виправлення положення справ у господарській діяльності зазначеного підприємства запропоновано звільнити з займаної посади виконуючого обов`язку генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля» Ласікова Ю ОСОБА_12 О. відповідно до ст. 41 п. 1-1 КЗпП України – а.с.51-52.

02.12.2019 Міністром енергетики та захисту довкілля України запропоновано виконуючому обов`язки генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля» ОСОБА_1 надати особисті письмові пояснення щодо фактів, зазначених у доповідній записці заступника директора Департаменту вугільно-промислового комплексу С. Пижова від 02.12.2019 № 8.3 – вих./21-19 (а.с.53-54).

04.12.2019 ОСОБА_1 надані письмові пояснення Міністру енергетики та захисту довкілля з приводу невиконання планових показників роботи ПАТ «Лисичанськвугілля» за 11 місяців 2019 року та допущення заборгованості по заробітні платі, за спожиту електроенергію та перед бюджетом (а.с. 55-57).

Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 06 грудня 2019 року «904-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », відповідно до доповідної записки заступника директора Департаменту вугільно-промислового комплексу С. Пижова від 02.12.2019 № 8.3-вих/21-19, за невиконання планових показників роботи ПАТ «Лисичанськвугілля», допущення заборгованості із заробітної плати та за спожиту електроенергію, а також перед держбюджетом, протягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення 06 грудня 2019 року від виконання обов`язків генерального директора Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» ОСОБА_1 , відповідно до пункту 1 статті 41 КЗпП України (а.с.59).

Вирішуючи трудовий спір по суті заявлених вимог, суд дійшов таких висновків.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Стаття 41 КЗпП України визначає додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органі може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості. Так, і рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити цілу систему порушень, за які був звільнений позивач, а лише одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків, що в свою чергу в оскаржуваному наказі не зазначено.

Так, з оскаржуваного наказу від 06.12.2019 № 904-о вбачається, що відповідач звільнив ОСОБА_1 не за одноразове грубе порушення трудової дисципліни, а за низку порушень (невиконання планових показників роботи ПАТ «Лисичанськвугілля», допущення заборгованості із заробітної плати та за спожиту електроенергію, а також перед держбюджетом), які носили тривалий характер (деякі - 11 місяців 2019 року, деякі – протягом 2018-2019 років), про що зазначено в доповідній записці директора Департаменту вугільно – промислового комплексу ОСОБА_13 від 02.12.2019 за вих. № 8.3- вих./21-19, на підставі якої виносився наказ про звільнення. Тим більше, що зазначені у доповідній записці порушення виникли до призначення 18 липня 2019 року ОСОБА_1 виконуючим обов`язки генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля» .

Зазначене свідчить, що порушення мали тривалий, а не разовий характер, а тому суд приходить до висновку про відсутність у відповідача законних підстав для застосування положень п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Згідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Встановивши у судовому засіданні, що звільнення ОСОБА_1 було проведено з порушенням вимог п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, його скасування, поновлення на роботі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідачем не було дотримання порядок притягнення його до дисциплінарної відповідальності, передбачений ст. 149 КЗпП України та вважає їх безпідставними, оскільки зазначені доводи спростовуються встановленими фактичними обставинами у справі. А надання позивачем особистих пояснень на офіційному бланку підприємства не може вважатися порушенням відповідачем вимог ст. 149 КЗпП України.

Суд також відхиляє доводи третьої особи про те, що покладення обов`язків керівника юридичної особи на позивача відбулося не з укладенням трудового договору, а в порядку реалізації засновником (або уповноваженим ним органом) своїх повноважень щодо управління створеною ним юридичною особою для забезпечення реалізації нею цивільної дієздатності. Відтак, позивач неправильно визначив суть правовідносин, які склалися між ним та Мінекоенерго, та як, наслідок застосував до цих правовідносин закон, який не підлягає застосуванню та вважає їх безпідставними з огляду на таке.

З наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 06 грудня 2019 року «904-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » убачається, до позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення відповідно до п. 1 статті 41 КЗпП України. Тобто з зазначеного наказу не вбачається, що правовідносини між позивачем та відповідачем не були припинені з підстав, визначених ЦК України або інших актів цивільного законодавства. Притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення притаманне саме трудовим правовідносинам. Отже, суд вважає, що до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню саме вимоги діючого трудового законодавства – а саме КЗпП України.

Суд також не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи третьої особи про те, що посада виконуючого обов`язку генерального директора в штаті ПАТ «Лисичанськвугілля» відсутня, а тому позивач не може бути поновлений на роботі з огляду на те, що частиною 1 статті 235 КЗпП України передбачено поновлення працівника на попередній роботі.

Одночасно суд вважає необхідним на підставі ст. 234 КЗпП України поновити ОСОБА_1 місячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, визнавши причину пропуску строку поважною, оскільки, як убачається з пояснень позивача з метою відновлення своїх прав, 03 січня 2020 року він помилково звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовом про поновлення на роботі. Ухвалою судді Луганського окружного адміністративного суду від 10.01.20 у відкритті провадження йому було відмовлено у зв`язку з тим, що цей спір має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. Копію цієї ухвали він отримав 13.01.20 та вже наступного дня подав цивільний позов до суду. Такі доводи позивача підтверджуються копією позовної заяви ОСОБА_1 до Луганського окружного адміністративного суду із позначкою про реєстрацію 09.01.20 (а.с.8-10), копією ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі (а.с.11-12).

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з ПАТ «Лисичанськвугілля» заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 06.12.2019 по 02.01.2020 в сумі 25273,6 грн.

Проте, ПАТ «Лисичанськвугілля» залучено до участі в розгляді цієї справи лише в якості третьої особи. Клопотань про залучення співвідповідача позивач під час розгляду цієї справи не заявив.

Отже, на ПАТ «Лисичанськвугілля», яке у цій справі має статус третьої особи, не можуть були покладені матеріально-правові наслідки ухваленого судового рішення, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд прийшов до таких висновків.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Пленум ВСУ в п. 13 постанови «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 розяснив, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування відповідачем моральної шкоди суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 237-1 КЗпП України за мотивів доведеності факту порушення трудових прав позивача та спричинення такої шкоди. Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд враховує характер та ступінь душевних страждань ОСОБА_1 , яких останній зазнав у зв`язку із незаконним звільненням та позбавленням права на труд, та виходячи з засад розумності та справедливості, та вважає, що моральна шкода, завдана позивачу, підлягає відшкодуванню відповідачем у розмірі 1000,00 грн.

За таких обставин позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 840,80 грн, а також стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в частині вимог про поновлення на роботі у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), представник позивача адвокат Осика Максим Ігорович (адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Міністерства енергетики та захисту довкілля України (ЄДРПОУ 37552996, адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 35), третя особа Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» (ЄДРПОУ 32359108, адреса: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського,1) про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, його скасування, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 904-о від 06.12.2019 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 звільнено з посади виконавчого обов`язки генерального директора Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» за п.1 ст. 41 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді виконавчого обов`язки генерального директора Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля».

Стягнути з Міністерства енергетики та захисту довкілля України (ЄДРПОУ 37552996) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Міністерства енергетики та захисту довкілля України судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Стягнути з Міністерства енергетики та захисту довкілля України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Повний текст рішення складено 22 червня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки апеляційного оскарження рішення суду продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя: О. В. Каліуш