Рішення № 8992726, 16.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.10                                                                                           Справа№ 32/42

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Закритого акціонерного товариства „Житомирський м’ясокомбінат”, м.Житомир.

До відповідача: Приватного підприємства „Агросоюз-Захід”, м.Львів.

Про стягнення 444010,43 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Лашин О.В. –представник (довіреність вих. №17/02 від 23.02.2010р.).

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Закритим акціонерним товариством „Житомирський м’ясокомбінат”, м.Житомир до Приватного підприємства „Агросоюз-Захід”, м.Львів про стягнення 444010,43 грн. з яких 378 782,15 грн. основний борг, 14 014,86 грн. інфляційні нарахування, 6 444,50 грн. три відсотки річних та 44768,92 грн. пені.

Ухвалою суду від 25.02.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.03.2010р. Рішення прийнято 16.03.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог вих. №12/03 від 10.03.2010р., в якій просить стягнути з відповідача 438 266,01 грн. з яких 378 782,15 грн. основний борг, 14 014,86 грн. інфляційні нарахування, 6 444,50 грн. три проценти річних та 39 024,92 грн. пені. Позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №5104582 від 26.02.2010р. –вручено 01.03.2010р. Станом на 16.03.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності відповідача по наявних у ній матеріалах, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача господарський суд,-

встановив:

16.02.2009р. між Закритим акціонерним товариством „Житомирський м’ясокомбінат” (продавець), в особі генерального директора Полякова В.К. та Приватним підприємством „Агросоюз-Захід” (покупець), в особі директора Качмар А.В. було укладено договір купівлі-продажу №16/02-09 (далі по тексту –договір), відповідно до якого продавець зобов’язувався передати м’ясо та м’ясні вироби, субпродукти, в подальшому товар, в кількості, асортименті та по цінах, відповідно до видаткових накладних на товар, які є невід’ємною частиною цього договору, а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити цей товар.

Згідно п.2.1. та 2.2. договору товар відпускається покупцю по цінах, які діяли на момент відвантаження товару. Ціна, асортимент, кількість товару, сума вартості партії товару зазначаються у видаткових накладних.

За умовами п.5.1. договору покупець сплачує вартість товару по факту відвантаження, або за домовленістю сторін по 100 відсотковій передоплаті.

Згідно п.6.2. договору за несвоєчасну оплату отриманого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Позивач на виконання умов договору передав, а відповідач прийняв товар (м’ясо та м’ясні вироби, субпродукти) на загальну суму 525 782,15 грн. згідно видаткових накладних: №Ж-00027854 від 19.06.2009р. на суму 255522,96 грн. та №Ж-00028707 від 26.06.2009р. на суму 270259,19 грн.

Відповідач отримав товар через представника –Воловецького Романа Михайловича згідно довіреностей №134 від 18.06.2009р. та №140 від 25.06.2009р.

Відповідач неодноразово надсилав позивачу гарантійні листи: вих. №47 від 26.06.2009р., №50 від 14.07.2009р., №69 від 24.09.2009р., в яких гарантував погашення заборгованості, зокрема в останньому листі до 01.10.2009 року.

Позивач надав суду підписаний з відповідачем акт звірки взаєморозрахунків з 01.06.2009р. по 30.06.2009р., згідно якого борг останнього станом на 30.06.2009р. складав 475 782,15 грн.

Відповідач сплатив борг частково, сума заборгованості становить 378 782,15 грн.

Зважаючи на те, що між сторонами не було встановлено строку проведення розрахунків за поставлений товар, позивач, згідно вимог ст.530 ЦК України направив відповідачу вимогу (вих.№ 10 від 07.12.2009р.) про погашення в семиденний строк з дня її отримання існуючої заборгованості в сумі 378782,15 грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення. Докази скерування вимоги на адресу відповідача та її вручення знаходяться в матеріалах справи.

Отже, станом на 17.02.2010р. (дата позовної заяви) основний борг становить 378 782,15 грн.

Позивач керуючись умовами п.6.2. договору, у зв’язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка згідно поданого ним уточненого розрахунку становить 39 024,92 грн.

Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував 3% річних які згідно поданого ним уточненого розрахунку становлять 6 444,50 грн. та збитки від інфляції, які згідно поданого ним уточненого розрахунку становлять 14 014,86 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості становить 438 266,01 грн., з яких 378 782,15 грн. основний борг, 39 024,92 грн. пеня, 14 014,86 грн. інфляційні нарахування, 6 444,50 грн. три відсотки річних.

При винесенні рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виконання позивачем зобов’язань по договору підтверджується видатковими накладними: №Ж-00027854 від 19.06.2009р. на суму 255522,96 грн., та №Ж-00028707 від 26.06.2009р. на суму 270259,19 грн. (оригінали оглянуто в судовому засіданні). Загальна сума по накладних становить 525782,15 грн. Товар (м’ясо та м’ясні вироби, субпродукти) був отриманий представником відповідача - Воловецьким Романом Михайловичем згідно довіреностей №134 від 18.06.2009р. та №140 від 25.06.2009р. (оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Відповідач оплатив борг в сумі 147000,00 грн., відтак, станом на 17.02.2010р. (дата позовної заяви) основний борг відповідача перед позивачем становить 378782,15 грн., який підлягає стягненню.

Щодо нарахованих позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних слід зазначити наступне:

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов»язань в повному обсязі, позивач правомірно ставить вимогу про стягнення пені, інфляційних та 3% річних.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу сторони не передбачили строку оплати за отриманий товар, отже застосуванню підлягає ч.2 ст.530 ЦК України, де вказано якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач надіслав відповідачу вимогу вих. № 10 від 07.12.2009р. про сплату 378782,15 грн. боргу протягом семи днів з моменту отримання вимоги, яка як вбачається із поштового повідомлення, отримана останнім 17.12.2009р., отже прострочення має місце з 24.12.2009р.

Щодо суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, заявлених до стягнення, вони є завищеними, оскільки при їх нарахуванні позивач неправильно визначив термін прострочення: пеня, інфляційні та 3% річних нараховані з 26.06.2009р. по 19.01.2010р., в той час, коли прострочення має місце з 24.12.2009р. (вимога про сплату боргу отримана відповідачем 17.12.2009р. + 7 днів на оплату ).

Судом здійснено розрахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за період з 24.12.2009р. по 19.01.2010р., згідно якого пеня становить 5744,00 грн., інфляційні нарахування 10302,88 грн., 3% річних 840,59 грн.

Відтак, з відповідача на користь позивача правомірно підлягає стягненню 378 782,15 грн. основного боргу, 5744,00 грн. пені, 10302,88 грн. інфляційних нарахувань та 840,59 грн. 3% річних, всього 395669,62 грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 655, 663 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Агросоюз-Захід», юр. адреса: 79015, м.Львів, Франківський район, вул.Героїв УПА, 73, поштова адреса: 79040, м.Львів, вул.Д.Апостола, 14 (код ЄДРПОУ 33252578) на користь Закритого акціонерного товариства „Житомирський м’ясокомбінат” (10025, Житомирська область, м.Житомир, Корольовський район, вул.Баранова, 127; код ЄДРПОУ 32122069 378 782,15 грн. основного боргу, 5744,00 грн. пені, 10302,88 грн. інфляційних нарахувань, 840,59 грн. 3% річних, держмито в сумі 3956,70 грн. та 213,07 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням в законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя