Рішення № 8992722, 13.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.10                                                                                           Справа№ 32/41

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропродукт”, смт.Любар, Любарський район, Житомирська область.

До відповідача: Приватного підприємства „Агросоюз-Захід”, м.Львів.

Про стягнення 17 586,61 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Агропродукт”, смт.Любар, Любарський район, Житомирська область звернулось з позовом до Приватного підприємства „Агросоюз-Захід”, м.Львів про стягнення 17 586,61 грн. з яких 5 467,55 грн. інфляційні нарахування, 1769,12 грн. три проценти річних, 10349,94 грн. пеня.

Ухвалою суду від 18.02.2010р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.03.2010р. Розгляд справи було відкладено на 13.04.2010р. з підстав вказаних в ухвалі суду від 16.03.2010р.

Позивач в судове засідання повторно не з»явився, надіслав на адресу суду заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 5611 від 22.03.2010р.) в якій просить стягнути з відповідача 2302,27 грн. три проценти річних за період з 08.09.2009р. по 16.03.2010р., 10935,08 грн. інфляційних нарахувань за період з 08.09.2009р. по 16.03.2010р. та 13469,10 грн. пені за період з 08.09.2009р. по 16.03.2010р., всього 26706,45 грн. До заяви про збільшення позовних вимог долучено докази її надсилання відповідачу (опис вкладення у рекомендований лист від 16.03.2010р. та фіскальний чек № 14 від 16.03.2010р.) та докази доплати державного мита (платіжне доручення № 773 від 15.03.2010р.) у зв»язку із збільшенням ціни позову.

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору. Про порушення провадження у справі відповідач був повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень №5177067 від 19.02.2010р. –вручено 22.02.2010р. та №5177075 від 19.02.2010р. –вручено 22.02.2010р.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому він просить припинити провадження у справі в зв»язку із наявністю рішення господарського суду від 24.09.2009р. у справі № 24/116 між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав. Відповідач вказує на те, що він не заперечує факту наявності боргу за договором купівлі-продажу № 13/5, який виник внаслідок несвоєчасної оплати за отриману сировину, вважає, що позивач подвійно застосовує штрафні санкції, що є незаконним.

Враховуючи ст.22 ГПК України, якою позивачеві надано право до прийняття рішення у справі зменшити або збільшити розмір позовних вимог, судом розглядуються позовні вимоги про стягнення з відповідача 26706,45 грн. з яких 2302,27 грн. три проценти річних, 10935,08 грн. інфляційних нарахувань та 13469,10 грн. пені.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представників сторін, відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

24.09.2009р. господарський суд Львівської області прийняв рішення у справі № 24/116 згідно якого позовні вимоги ТзОВ «Агропродукт»задоволено частково та вирішено стягнути ПП «Агросоюз-Захід»на користь ТзОВ «Агропродукт 123286,94 основного боргу, 2877,30грн. втрат від інфляції, 9 023,08грн. пені, 1 138,27грн. 3% річних, 1 363,25грн. державного мита, 82,33грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 10000,00 грн. витрат на оплату послуги адвокатів.

Вищевказане рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2009р., відтак набрало законної сили з 02.12.2009р.

Відповідач не сплатив заборгованості по вищевказаному рішенню, в зв»язку з чим позивач на підставі ст.625 ЦК України, нарахував втрати від інфляції за період з 08.09.2009р. по 16.03.2010р., що згідно поданої ним заяви про збільшення позовних вимог становлять 10935,08 грн. та три проценти річних, що згідно заяви про збільшення позовних вимог становлять 2302,27 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 08.09.2009р. по 16.03.2010р., яка згідно поданої заяви про збільшення позовних вимог становить 13469,10 грн.

Всього позивач просить стягнути 26706,45 грн., крім того судові витрати по сплаті держмита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та витрати понесені по наданню правової допомоги адвокатом в сумі 4000,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов»язання згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав свого зобов»язання у строк, встановлений договором купівлі-продажу від 13.05.2009р. № 13/5.

Наявність боргу у відповідача встановлена рішенням господарського суду Львівської області від 24.09.2009р. у справі № 24/116, яке набрало законної сили 02.12.2009р. та не заперечується відповідачем.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.09.2009р. з відповідача було стягнуто 123286,94 основного боргу, 2877,30грн. втрат від інфляції, 9023,08грн. пені, 1138,27грн. 3% річних, 1363,25грн. державного мита, 82,33грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 10000,00 грн. витрат на оплату послуги адвокатів, всього 147771,17 грн. Рішення набрало законної сили 02.12.2009р.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Будь-яких проплат на виконання рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2009р. № 24/116 відповідач не здійснював.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз наведеної норми цивільного законодавства дозволяє зробити висновок про те, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки предметом позову є стягнення втрат, які завдано несвоєчасним виконанням грошового зобов»язання з боку відповідача, позивач підставно застосував положення ст.625 ЦК України, яка вказує на те, що інфляційні нарахування та три відсотки річних сплачуються за весь час прострочення.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не належить до передбачених законом підстав для припинення зобов»язання, не припиняє зобов»язальних правовідносин сторін, а тому не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов»язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми. Чинним законодавством не передбачено зупинення нарахування втрат від інфляції та річних відсотків.

Як вбачається із розрахунку позивача долученого до заяви про збільшення позовних при нарахуванні інфляційних, трьох процентів річних та пені відповідач брав за основу загальну суму, яка стягнута рішенням господарського суду від 24.09.2009р., а саме 147771,17 грн., що включає в себе 123286,94 основного боргу, 2877,30грн. втрат від інфляції, 9 023,08грн. пені, 1 138,27грн. 3% річних, 1 363,25грн. державного мита, 82,33грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 10000,00 грн. витрат на оплату послуги адвокатів.

Оскільки позивач не врахував ту обставину, що інфляційні та три проценти річних нараховуються від суми основного боргу, відтак судом здійснено розрахунок інфляційних та трьох процентів річних за період з 08.09.2009р. по 16.03.2010р. від суми основного боргу яка становить 123286,94 грн., а не 147771,71 грн.

Отже до стягнення підлягають інфляційні нарахування за період з 08.09.2009р. по 16.03.2010р. в сумі 10578,02 грн., три проценти річних за період з 08.09.2009р. по 16.03.2010р. в сумі 1925,31 грн.

Щодо нарахованої позивачем пені слід зазначити наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення

виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Як вбачається із п.7.2. укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 13/05 від

13.05.2009р., покупець за несвоєчасну оплату сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в день від неоплаченої суми.

При нарахуванні пені в сумі 13469,10 грн. за період з 08.09.2009р. по 16.03.2010р., позивач завищив її суму, оскільки не врахував вимоги ч.6 ст.232 ГК України про те, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня коли зобов»язання повинно бути виконано. Крім того, позивач при нарахуванні пені брав за основу суму 147 771,17 грн. в той час як сума основного боргу становить 123286,94 грн.

Суд, враховуючи ч.6 ст.232 ГК України, а також те, що рішенням господарського суду Львівської області від 24.09.2009р. з відповідача стягнуто пеню в сумі 9023,08 грн. за період з 23.05.2009р. по 07.09.2009р., здійснив розрахунок пені за період з 08.09.2009р. по 18.11.2009р. від суми 123286,94 грн.

Отже згідно здійсненого судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає пеня за період з 08.09.2009р. по 18.11.2009р. в сумі 4985,53 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, слід зазначити наступне:

14.01.2010р. між ТзОВ «Агропродукт»(замовник) та адвокатом Макаренко І.Я. (виконавець), який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 162 від 12.02.1994р. було укладено договір № 5 про надання правової допомоги, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов»язання надати замовнику правову допомогу з приводу стягнення із ПП «Агросоюз-Захід»штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов»язання за період з 08.09.2009р. Гонорар за даним договором визначений в сумі 4000,00 грн. Згідно п.2.1. вищевказаного договору виконавець бере на себе виконання наступної роботи: досудова стадія: проводить вивчення та аналіз матеріалів по справі, а також матеріалів та документів, наданих замовником; проводить вивчення та аналіз судової та господарської практики по предмету спору, роз»ясень та коментарів фахівців, державних служб; збирає відомості про факти, які можуть бути використані як доказ по справі; дає консультації з правових питань, що виникають; підготовлює та передає до суду позовні матеріали про стягнення суми заборгованості; судова стадія: бере участь в розгляді справи в суді в якості адвоката –представника позивача.

В підтвердження сплати 4000,00 грн. за послуги адвоката позивач надав видатковий касовий ордер б/н від 01.02.2010р.

Згідно ст.44 ГПК України до складу судових витрат відносяться послуги адвоката. За умовами ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. ст. 44, 48 ГПК України, ст. ст. 2, 12 Закону України «Про адвокатуру»судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають стягненню у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними платіжними документами. Вартість наданих адвокатських послуг підтверджуються договором №5 від 14.01.2010р. укладеним між ТзОВ «Агропродукт»та адвокатом Макаренко І.Я., який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 162 від 12.02.1994р., факт сплати позивачем 4000,00 грн. за надані послуги підтверджується видатковим касовим ордером від 01.02.2010р.

Визначена позивачем ціна позову становить 26706,45 грн., вартість витрат на послуги адвоката становить 4 000,00 грн. Суд, враховуючи те, що розгляд справи не є тривалим, спір між сторонами не є складним, адвокат не був присутній у жодному судовому засіданні, а також те, що розмір витрат на послуги адвоката не повинен бути неспівромірним, тобто явно завищеним, прийшов до висновку стягнути з відповідача 1 750,00 грн. за послуги надані адвокатом.

Щодо посилань відповідача на подвійне застосування позивачем штрафних санкцій, такі

твердження є безпідставними, оскільки рішенням господарського суду від 24.09.2009р. у справі № 24/116 було стягнуто штрафні санкції за інший період. Вимога відповідача про припинення провадження у справі в зв»язку з тим, що є рішення господарського суду про той же предмет і з тих же підстав також є безпідставною, оскільки в даній справі є інший предмет спору та інші

підстави.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог підлягає задоволенню частково, в сумі 17488,86 грн. з яких 10578,02 грн. інфляційних нарахувань, 1925,31 три проценти річних, 4985,53 грн. пені.

Згідно вимог ст.49 ГПК України судові витрати сплачені позивачем слід стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 610-612, 625, 649 ЦК України, ст.ст.174,193, 230-232 ГК України, ст.ст. 22, 33-35, 43, 44, 48, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про збільшення позовних вимог, задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Агросоюз-Захід», юр. адреса: 79015, м.Львів, Франківський район, вул.Героїв УПА, 73, поштова адреса: 79040, м.Львів, вул.Д.Апостола, 14 (р/р 26007301007437 у ЛФ ВАТ ВТБ БАНК, МФО 385316, код ЄДРПОУ 33252578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт», 13100, Житомирська область, Любарський район, смт.Любар, вул.Польова, 1 (р/р 26008746051001 в Житомирському РУ ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 311744, код ЄДРПОУ 31650272) 10578,02 грн. інфляційних нарахувань, 1925,31 три проценти річних, 4985,53 грн. пені, 174,89 грн. держмита, 154,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1750,00 грн. витрат на послуги адвоката.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням в законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя