Рішення № 9021415, 06.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.09                                                                                           Справа№ 25/200

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Рабен Україна” (м.Київ)

до відповідача:Закритого акціонерного товариства “Завод комунального транспорту” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості за надання транспортно-експедиційних послуг за заявкою-договором №135-79-802-0009 від 19.02.2008 року в сумі 40 004,11 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Борсук О.П.-представник, довіреність від 26.10.2009 року

від відповідача :Не з»явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Рабен Україна” (м.Київ) до Закритого акціонерного товариства “Завод комунального транспорту” (м.Львів) про стягнення заборгованості за надання транспортно-експедиційних послуг за заявкою-договором №135-79-802-0009 від 19.02.2008 року в сумі 40 004,11 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.08.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 14.08.2009 року. Ухвалою від 14.08.2009 року розгляд справи відкладено до 21.08.2009 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 21.08.2009 року розгляд справи відкладено до 31.08.2009 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 31.08.2009 року розгляд справи відкладено до 05.10.2009 року, у зв»язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 05.10.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 06.10.2009 року, за клопотанням позивача. Ухвалою від 06.10.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 16.10.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 16.10.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 22.10.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 22.10.2009 року розгляд справи відкладено до 29.10.2009 року, у зв»язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою від 29.10.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 06.11.2009 року, за клопотанням сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.08.2009 року, про відкладення від 14.08.2009 року, від 21.08.2009 року, від 31.08.2009 року, від 22.10.2009 року, про оголошення перерви від 05.10.2009 року, від 06.10.2009 року, від 16.10.2009 року, від 29.10.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

14.08.2009 року за вх.№16770 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

02.09.2009 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 05.10.2009 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 05.10.2009 року позивач подав клопотання про витребування у відповідача оригіналів необхідних документів.

05.10.2009 року за вх.№20330 позивач подав заяву про зменшення суми позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 22 517,00 грн.

06.10.2009 року за вх.№20413 позивач надав пояснення по суті спору, в якому свої позовні вимоги підтримує повністю.

16.10.2009 року за вх.№21356 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

22.10.2009 року за вх.№21878 позивач подав письмове пояснення по суті спору.

22.10.2009 року за вх.№21876 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

22.10.2009 року за вх.№21877 позивач подав заяву про уточнення суми позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 19872, 42 грн., судові витрати покласти на відповідача.

06.11.2009 року за вх.№22928 позивач надав письмове пояснення по суті спору.

06.11.2009 року за вх.№22927 позивач надав письмове пояснення по суті спору, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 19872, 42 грн., судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні 29.10.2009 року позивач подав заяву, згідно якої не погоджується з відзивом відповідача в частині заперечення щодо стягнення 20% штрафу, в частині заборгованості в розмірі 9 463,96 грн., пені 1 209,09 грн., 3% річних –355,25 грн., інфляційних збитків –1 506,82 грн. погоджується.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.08.2009 року, про відкладення від 14.08.2009 року, від 21.08.2009 року, від 31.08.2009 року, від 22.10.2009 року, про оголошення перерви від 05.10.2009 року, від 06.10.2009 року, від 16.10.2009 року, від 29.10.2009 року не виконав повністю, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив.

В судовому засіданні 31.08.2009 року відповідач подав відзив на позов, в якому визнає заборгованість перед позивачем в розмірі 9463,96 грн.

В судовому засіданні 06.10.2009 року сторони подали спільне клопотання про продовження терміну розгляду справи понад строк, встановлений ст.69 ГПК України.

16.10.2009 року за вх.№21339 відповідач подав відзив на позов, в якому визнає суму боргу в розмірі 12535,12 грн.

В судовому засіданні 29.10.2009 року відповідач подав заяву про визнання суми штрафу в розмірі 1 887,39 грн.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 06.11.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

19.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Рабен Україна” (надалі –позивач, експедитор) та Закритим акціонерним товариством “Завод комунального транспорту” (надалі –відповідач, замовник) укладено заявку-договір №135-79-802-0009 (надалі –договір) на транспортно-експедиційне обслуговування. Відповідно до умов договору, експедитор прийняв на себе зобов»язання організовувати перевезення вантажів замовника, а замовник зобов»язався сплатити експедитору за надані послуги 2500 Євро в гривневому еквіваленті на день розмитнення а/м, виходячи з офіційного курсу гривні до євро, встановленого НБУ, що становить 100 Євро = 778,5585 гривень.

Згідно з даними міжнародної автомобільної накладної (CMR) №0001157, вантаж за договором (двигуни) був доставлений на Західну регіональну митницю 03.03.2008 року, що підтверджується печаткою Західної регіональної митниці №458, а розмитнений –11.03.2008 року, що підтверджується печаткою Західної регіональної митниці №215. Вантаж був доставлений за адресою: вул.Стрийська,45, м.Львів, Україна 11.03.2008 року, а 12.03.2008 року відповідач отримав розвантажений вантаж, що підтверджується печаткою ЗАТ «Завод комунального транспорту». Таким чином, за твердженням позивача, вказаним документом підтверджується факт організації позивачем транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів, одержувачем яких виступив відповідач.

Відповідно до ст.2 договору, послуги вважаються виконаними після розвантаження вантажу за адресою розвантаження. Оскільки, позивач 11.03.2008 року відразу доставив вантаж за вказаною адресою після розмитнення товару, його послуги вважаються виконаними, відповідно до умов договору та конвенції, 11.03.2008 року. Відповідач прийняв розвантажений вантаж лише 12.03.2008 року, відповідно до печатки відповідача на міжнародній автомобільній накладній (CMR) №0001157.

Таким чином, факт виконання позивачем своїх зобов»язань у повній відповідності до умов договору та вимог законодавства, що зокрема, підтверджується відсутністю будь-яких зауважень зі сторони одержувача вантажу (відсутні запису відповідних графах міжнародної автомобільної накладної), підтверджується міжнародною автомобільною накладною (CMR) №0001157.

По факту виконаних послуг позивач виставив відповідачу, згідно ст.6 договору рахунок-фактуру №КІ-0001907 від 11.03.2008 року на суму 19463,96 грн., що становило 2500, 00 Євро, виходячи з офіційного курсу гривні до євро, встановленого НБУ на день оформлення рахунка-фактури та рахунок-фактуру №КІ-0001920 від 11.03.2008 року на суму 5449,91 грн., що становило 700, 00 Євро, виходячи з офіційного курсу гривні до євро, встановленого НБУ на день оформлення рахунка-фактури.

11.03.2008 року позивач та відповідач підписали та скріпили печатками акт №КІ-0001907 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (надалі –акт), в якому зазначено, що представники замовника та представник виконавця склали вказаний акт про те, що виконавцем були надані, а замовником отримані послуги за рахунком №КІ-0001907 від 11.03.2008 року по маршруту Німеччина, Koln –Україна, Львів: а/м RZ57261/KR4009P. При цьому, в акті зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

За твердженням позивача, виставлені рахунки фактур №КІ-0001907 від 11.03.2008 року та №КІ-0001920 від 11.03.2008 року, акти, податкові накладні №2346, 2347 та 2348 та міжнародна автомобільна накладна (СMR) №0001157 були надіслані відповідачу рекомендованим листом та вручені відповідачу 13.03.2008 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 13.03.2008 року з відбитком календарного штемпеля місця приймання. За умовами договору, зокрема ст.7, ЗАТ «Завод комунального транспорту»повинен був здійснити оплату наданих послуг протягом 7 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ «Рабен Україна». Однак, протягом вказаного терміну, за твердженням позивача, відповідач не перерахував коштів за виставленими рахунком-фактурою №КІ-0001907 та рахунком-фактурою №КІ-0001920.

Також позивач наголошує, що 19.07.2008 року позивач надіслав рекомендованим листом з описом вкладених документів відповідачу лист –вимогу (вих.№807-506 від 14.07.2009 року) (надалі –лист) про вимогу сплатити борг перед позивачем та доклав до нього виставлені рахунки, акти, податкові накладні. Цей лист, за твердженням позивача, відповідач отримав 23.07.2008 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендованого) від 23.07.2008 року з відбитком календарного штемпеля місця отримання.

Як стверджує позивач, відповідач за надані послуги не розрахувався та не надав інформацію на запит ТзОВ «Рабен Україна»про причину несплати. Таким чином, за підрахунком позивача, сума боргу, яку повинен сплатити відповідач, становить 24913,87 грн.

Враховуючи те, що договір належить до договорів транспортного експедирування та відповідає всім вимогам ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», відповідно до положення ч.2 ст.14 вказаного Закону, за невиконання або неналежне виконання обов»язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Тому, на думку позивача, крім суми основного боргу, згідно ст.15 договору, відповідач також повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення в розмірі –5811,71 грн., штраф в розмірі 20% від вартості замовлених послуг в сумі 4982,77 грн., 3% річних в сумі – 733,08 грн., інфляційні збитки в сумі 3562,68 грн.

Отже, загальна сума боргу, за підрахунком позивача, становить 40004,11 грн.

05.10.2009 року за вх.№20330 позивач подав заяву про зменшення суми позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 22 517,00 грн.

22.10.2009 року за вх.№21877 позивач подав заяву про уточнення суми позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 19872, 42 грн., та судові витрати покласти на відповідача.

Однак відповідач не погоджується із позицією позивача, оскільки в позовній заяві зазначається, що 19 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено заявку-договір № 135 -79- 802 - 0009 на транспортно-екпедиційне обслуговування, згідно якого 12 березня 2008 року відповідач отримав вантаж за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45. Відповідач наголошує, що, незважаючи на посилання позивача на понаднормативну затримку розвантаження транспорту, в Акті № К1-0001907 здачі - прийняття робіт (надання послуг), який підписаний обома сторонами та поданий в якості доказу, зазначено загальну вартість робіт (послуг) з ПДВ 19 463,96 грн. за рахунком №КІ-0001907 від 11.03.2008 р. до оплати та вказано, що Сторони претензій одна до одної не мають, що свідчить про відсутність претензій з боку позивача по понаднормативній затримці розвантаження транспорту, та неправомірному включенню штрафних санкцій за простій у випадку відсутності претензій у обох сторін. Позивачем, на думку відповідача, невірно визначено розмір основного боргу - 24 913,87 грн. , який відповідно до Акту № КІ-0001907, підписаного обома Сторонами 11.03.2008 р., складав 19 463,96 грн.

Позивач згадує про лист-вимогу (вих.. № К1 807-506 від 14 липня 2008 року), згідно якого, відповідно до вимог позивача, ЗАТ «Завод комунального транспорту»заборгував 14 913,87 грн., в якому є посилання на механічну помилку в обрахуванні боргу в таблиці - недоставлена цифра «1»перед цифрами 9 463,96 грн. в колонці «Сумма». Тобто, за твердженням позивача, механічне вирахування загальної суми боргу збилося на 10 000 грн.

Фактично ж на момент отримання листа - вимоги відповідачем здійснено дві оплати в рахунок погашення заборгованості за рахунком №КІ-0001907 від 11.03.08 р. - 5 000,00 грн. 9 квітня 2008 року та 5 000,00 грн. 16 квітня 2008 року через «Український професійний банк», згідно виписки з банківського рахунку, а тому вищезазначений лист-вимога від 14 липня 2008 року є підтвердженням того, що станом на 14 липня 2008 року позивач отримав 10 000 грн. від відповідача в рахунок погашення заборгованості. Крім цього, відповідач заперечив проти стягнення 20% штрафу.

16.10.2009 року за вх.№21339 відповідач подав відзив на позов, в якому визнає суму боргу в розмірі 12535,12 грн.

В судовому засіданні 29.10.2009 року відповідач подав заяву про визнання суми штрафу.

На час розгляду справи відповідач не подав докази погашення боргу, позовні вимоги частково визнав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, представив в судовому засіданні відзив, в якому визнає позовні вимоги позивача в розмірі 14 422,51 грн., явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить –19872,42 грн.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем не виконані, а також, що відповідач в судовому засіданні визнав борг у сумі 14 422,51 грн., у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Крім того, згідно ст.8 договору, нормативний простій під завантаженням /вивантаженням/ митним оформленням складає 48 годин. Згідно ст.9 договору, експедитор має право нарахувати штраф замовнику за понаднормативний простій автомобіля у розмірі еквівалента в гривнях 100 Євро за кожну почату добу простою, включаючи вихідні та святкові дні, якщо автомобіль був поданий раніше, ніж за 36 годин до початку таких. За даними міжнародної автомобільної накладної (CMR) №0001157 простій становить 9 днів, з них 48 годин (2 дні) –з 03.03.2008 року по 04.03.2008 року включно нормативний простій, та 7 днів –з 05.03.2008 року по 11.03.2008 року –понаднормативний простій.

Таким чином, за підрахунком позивача, сума штрафу за понаднормативний простій становить 700 Євро в гривневому еквіваленті, виходячи з офіційного курсу гривні до євро, встановленого НБУ на день оформлення рахунка-фактури - 100 Євро = 778,5585 гривень, що становить 5 449,91 грн.

Нарахований у відповідності ст. 9 Заявки-Договору та виставлений в Рахунку-фактурі № КІ-000І920 від 11.03.2008 року штраф за понаднормативний простій є відшкодуванням збитків понесених позивачем внаслідок такого простою, а також повідомленням про наявність простою. Згідно ч. 5 ст. 225 ГКУкраїни, сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

У зв'язку з тим, що за Договором позивачем надаються транспортно-експедиційні послуги з міжнародного перевезення вантажу, до правовідносин за Договором застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р., ратифікована Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів»від 1 серпня 2006 року № 57-V) (далі - Конвенція). Відповідно до ч.1 ст. 9 даної Конвенції, накладна, оскільки не доведено інакше, слугує доказом умов договору та свідченням прийняття вантажу перевізником. За даними міжнародної автомобільної накладної (СМК) № 0001157 простій з вини Відповідача становить 9 днів, з них: 48 годин (2 дні) - з 03 березня по 04 березня 2008 року включно - нормативний простій, та 7 днів -з 05 березня 2008 року по 11 березня 2008 року включно - понаднормативний простій.

Суду не надано доказів, що відповідач попередив ТОВ «Рабен Україна»про умови розмитнення товарів, а також про обставини, які призвели до простою вантажу під час митного оформлення, хоча, відповідно ч.1 ст. 11 Конвенції, відправник повинен до передачі вантажу долучити до накладної чи надати в розпорядження перевізника необхідні документи та повідомити всі необхідні дані для виконання митних чи інших формальностей. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі - Закон), експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Відповідно до ч. 3 ст. 8 даного Закону, експедитор за дорученням клієнтів оформляє документи та організовує роботи відповідно до митних вимог. Так, посилаючись на Заявку-Договір № 135-79-802-0009 від 19.02.2008 р, таких доручень не було вказано в Заявці. Відповідно митне оформлення було здійснене відповідачем самостійно або з залученням відповідних осіб, які мали би надати такі послуги. А тому, саме відповідач відповідальний за належне та своєчасне розмитнення вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

А тому, позивач, відповідно до ч.3 ст. 216 ГК України, має право на відшкодування збитків, понесених з вини відповідача. Заявка-договір № 135-79-802-0009 від 19.02.2008 р. містить погоджений розмір штрафу за понаднормативний простій та, який становить еквівалент в гривнях 100 Євро за кожну почату добу простою. Зазначену умову договору погоджено та прийнято відповідачем, про що свідчить підпис на заявці-договорі повноважного представника відповідача, що засвідчений печаткою підприємства.

Підтвердженням факту простою є міжнародна товарно-транспортна накладна СМR № 0001157.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Рабен Україна” (м.Київ) до Закритого акціонерного товариства “Завод комунального транспорту” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості за надання транспортно-експедиційних послуг за заявкою-договором №135-79-802-0009 від 19.02.2008 року в сумі 19872,42 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №29491 від 17.07.2009 року на суму 4 004,04 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №29492 від 17.07.2009 року на суму 315,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту» (79026, м.Львів, вул.Стрийська, 45; р/р 2900740003476 Львівська філія ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 385468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» (юридична адреса: бульвар Русанівський,7, Дніпровський р-н, м.Київ, 02154; фактична адреса: вул..Броварська,150, смт.Велика Димера, Броварський р-н, Київська обл. 07442; код ЄДРПОУ 32306522, п/р 26000003046600 в АБ «ІНГ Банк Україна»м.Київ, МФО 300539, ІПН 323065226539) –19 872 (дев»ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 42 коп. –боргу, 198 (сто дев»яносто вісім) грн. 72 коп. –сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя