Ухвала суду № 89919913, 11.06.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 червня 2020 року м. Рівне №460/2657/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Юрчук А.М., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: Феськов І.В ОСОБА_1 ,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про вступ у справу як представника в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_3 доВійськової прокуратури Південного регіону України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі – позивач) звернувся з позовом до Військової прокуратури Південного регіону України (далі – відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови внести зміни до п.1 наказу військового прокурора Південного регіону України від 27.04.2015 №289-к;

- зобов`язати відповідача внести зміни в п.1 наказу військового прокурора Південного регіону України від 27.04.2015 №289-к з викладенням його в наступній редакції: "керуючись ч.3 ст.119 Кодексу увільнити від роботи прокурора військової прокуратури Миколаївського гарнізону ОСОБА_3 у зв`язку з призовом на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку до дня звільнення з військової служби".

Ухвалою суду від 10.04.2020 позовна заява залишалася без руху. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог вказаної ухвали позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 24.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Судове засідання у справі призначено на 14.05.2020.

У судове засідання 14.05.2020 прибув позивач. Відповідач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.56).

Враховуючи зазначені обставини, судове засідання було відкладено до 11.06.2020 для повторного виклику відповідача.

09.06.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судове засідання 11.06.2020 відповідач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.56).

При цьому, 10.06.2020 від ОСОБА_2 надійшла заява про вступ у справу як представника, сформована в системі "Електронний суд".

Зазначеною заявою ОСОБА_2 просив суд залучити його у справу як представника Військової прокуратури Південного регіону України та надати йому доступ до електронної справи №460/2657/20 в підсистемі "Електронний суд".

На підтвердження повноважень до заяви долучено довіреність Військової прокуратури Південного регіону України від 05.05.2020 №05/3-1433вих-20.

У судовому засіданні позивач заперечив проти залучення до участі у справі ОСОБА_2 як представника відповідача, вказавши на те, що останнім не надано доказів належного уповноваження на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені відповідача у розумінні ст.59 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши заяву ОСОБА_2 про вступ у справу як представника відповідача, суд зазначає наступне.

Частинами першою, третьою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Відповідно до пп.19 п.1 розд. VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

30.09.2016 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".

Підпунктом 11 пункту 16-1 "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначені Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі – Закон №1697-VII).

Законом №1697-VII визначені умови та процедура здійснення прокурором представництва інтересів громадянина або держави у суді. Аналіз відповідних норм дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави у суді за умови, якщо таке представництво є обґрунтованим і суд має підтвердити ці підстави.

У даній справі орган прокуратури є відповідачем на загальних підставах.

Суд зазначає, що п.11 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про "самопредставництво" в Конституції України не йдеться, останнє передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

За загальним правилом право на самопредставництво юридичної особи – це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Змінами, внесеними до Кодексу адміністративного судочинства України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18.12.2019 №390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що "юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені" та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).

Аналіз цієї норми вказує на те, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено право особи діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Таким чином, самопредставництво органу державної влади/суб`єкта владних повноважень, згідно з положеннями ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). Повноваження адвоката як представника, згідно зі статтею 59 Кодексу адміністративного судочинства України, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про те, що долучена ОСОБА_4 .О ОСОБА_1 копія довіреності не є належним документом, що підтверджує повноваження представляти в суді інтереси Військової прокуратури Південного регіону України ані в порядку самопредставництва, ані в якості залученого представника (адвоката).

Відповідно до ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч.4 ст.87 Цивільного кодексу України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, спеціальним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV (далі – Закон №755-IV).

Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені у статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.

З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч.1 ст.7 Закону №755-IV).

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч.3 ст.9 Закону №755-IV).

При цьому, відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №755-IV, витяг з Єдиного державного реєстру містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, закріплений статтею 10 Закону Закону №755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань немає відомостей про Бескровного М.О., як про особу, що уповноважена представляти Військову прокуратуру Південного регіону України у порядку самопредставництва.

У сукупності викладеного суд дійшов висновку, що підстави для допуску до участі у справі ОСОБА_2 відсутні.

Керуючись статтями 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_2 у залученні його у справу як представника Військової прокуратури Південного регіону України та наданні доступу до електронної справи №460/2657/20 в підсистемі "Електронний суд".

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Дудар О.М.