Рішення № 8991903, 22.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/8622.03.10 За позовомСпоживчого товариства виробничої фірми "Агрореммаш"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалкомплекс"

про стягнення 7 854,50 грн. Суддя Р.В.Бойко

Представники сторін:

від позивача: Базюченко А.О.

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Споживче товариство виробнича фірма "Агрореммаш" (надалі –СТ ВФ "Агрореммаш") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалкомплекс" (надалі –ТОВ "Укрметалкомплекс") про стягнення 7453,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань не поставив позивачу металеві труби, у зв’язку з чим останній відмовився від виконання зобов’язання та просить стягнути з відповідача суму перерахованої попередньої оплати в розмірі 7294,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних збитків у розмірі 80,24 грн., 3% річних у розмірі 17,99 грн. та процентів за користування грошовими коштами у розмірі 61,45 грн., нарахованих відповідно до ст. 536 ЦК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2010 р. порушено провадження у справі № 48/86 та призначено її до розгляду на 01.03.2010 р.

Присутній у судовому засіданні 01.03.2010 р. представник позивача подав уточнення до позовної заяви, згідно з яким збільшив розмір позовних вимог в частині інфляційних збитків, 3% річних та процентів за користування грошовими коштами, та просить суд стягнути з відповідача відповідно інфляційні збитки у розмірі 277,18 грн., 3% річних у розмірі 64,15 грн. та проценти за користування грошовими коштами у розмірі 219,17 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення ухвали про порушення провадження у справі, витребувані судом документи не подав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2010 р. розгляд справи відкладено до 22.03.2010 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та неподанням витребуваних доказів.

У судове засідання 22.03.2010 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання 22.03.2010 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений ухвалою суду від 01.03.2010 р., про що свідчить відмітка про відправку на звороті у нижньому лівому куті ухвали.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представника позивача, присутнього в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи, згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рахунку-фактури № СФ 589 від 28.10.2009 р. відповідач зобов’язався поставити позивачу металеві труби на загальну суму 14294,00 грн.

13.11.2009 р. позивач платіжним дорученням № 3180 перерахував на рахунок відповідача попередню оплату за товар у розмірі 7294,20 грн.

Проте, відповідач взятих на себе зобов’язань не виконав, продукцію позивачу не поставив, у зв’язку з чим останній звернувся з вимогою за вих. № 246 від 19.11.2009 р. про повернення суми попередньої оплати в розмірі 7294,20 грн. та відмовою від подальшого виконання зобов’язання.

У відповідь відповідач надав гарантійний лист, в якому зобов’язався погасити заборгованість рівними частинами у строк до 25.01.2010 р. та до 20.02.2010 р.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).

Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч .2).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлені, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Таким чином, правовідносини, що виникли між ТОВ "Укрметалкомплекс" та СТ ВФ "Агрореммаш" слід вважати, як укладення господарського договору поставки у спрощений спосіб, що породжує виникнення господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

19.11.2009 р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. № 246, в якій повідомив про відмову від подальшого виконання зобов’язання та вимогав повернути суму попередньої оплати в розмірі 7294,20 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача у сумі 7294,20 грн., що останнім спростовано не було. Отже, встановлені судом обставини свідчать, що строк виконання грошового зобов’язання настав. Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем на день розгляду справи не надано. Тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 7294,20 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання за період листопад, грудень 2009 р. та січень 2010 р. інфляційних збитків у розмірі 277,18 грн., 3% річних у розмірі 64,15 грн. та процентів за користування грошовими коштами у розмірі 219,17 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений законом строк свого обов’язку по поверненню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

У відповідності з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правомірною є вимога позивача про стягнення інфляційних збитків у розмірі 277,18грн. та 3% річних у сумі 64,15 грн. за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за період листопад, грудень 2009 р. та січень 2010 р.

Проте, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами в сумі 219,17 грн. з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами.

Згідно ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому, письмовий договір, в якому погоджено розмір процентів за користування чужими коштами у сторін відсутній, що також є обов’язковим в силу приписів статті 1055 Цивільного кодексу України, положення якої застосовуються до комерційного кредиту (ч. 2 ст. 1057 ЦК України). До того ж судом задоволено вимогу про стягнення 3% річних.

За таких обставин, позовні вимоги задовольняються судом частково в частині стягнення 7294,20 грн. основного боргу, 277,18 грн. інфляційних збитків та 3% річних у сумі 64,15 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування чужими коштами в сумі 219,17 грн. необхідно відмовити із викладених вище підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалкомплекс" (03151, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 72, оф. 32; ідентифікаційний код 36241930) на користь Споживчого товариства виробничої фірми "Агрореммаш" (09112, Київська область, м. Біла Церква, шосе Сквирське, 29, а/с 52; ідентифікаційний код 30221510) основний борг у розмірі 7294,20 грн., інфляційні збитки у розмірі 277,18 грн., 3% річних у сумі 64,15 грн., державне мито у розмірі 99,15 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 229,41 грн.

Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко