Постанова № 8991519, 15.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.12.09Справа №2а-10723/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим ускладі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Дубініной А.В., за участю представника позивача - Ресницького В.У.,

представників відповідача – Кузміна В.В.,Громакової Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим

про визнання рішення нечинним,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з адміністративним позовом Дочірнє підприємство «Санаторій «Лівадія» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим про визнання нечинним в повному обсязі як таке, що суперечить діючому законодавству, рішення ДПІ у м.Ялта № 0010432303 від 31.08.2009 року по застосування штрафних (фінансових) санкцій відносно ДП «Санаторій Лівадія» ЗАТ «Укопрофоздоровниця» у розмірі 2627,5 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2009 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, зазначених в ньому, пояснив, що співробітниками ДПІ в м.Ялта 15.08.2009 року проведена перевірка ДП «Санаторій Лівадія» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За наслідками перевірки складено акт, в якому зазначено про незабезпечення позивачем щоденного роздрукування фіскальних звітних чеків, порушення режиму попереднього програмування найменування послуги, незабезпечення суми наявних коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка вказана в денному звіті РРО.

Представник позивача зазначив, що на підставі акту перевірки винесено рішення про застосування штрафних санкцій відповідно до п.4, п.6. ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР на загальну суму 2627,5 гривень.

Представник позивача пояснив, що в рішенні про застосування штрафних санкцій зазначено, що вони прийняті на підставі акту перевірки № 1571/01/12/23/02650788 від 15.08.2009 року, при цьому платнику податків вручений акт перевірки з порядковим номером 01011, отже, рішення про застосування штрафних санкцій прийнято на підставі акту, номер якого не відповідає оригіналу.

Представник позивача зазначив, що у порушення вимог діючого законодавства у матеріалах перевірки відсутні докази оформлення направлення на перевірку та видачу наказу керівником відповідача про проведення позапланової перевірки, а також їх вручення під розписку позивачу.

Представник позивача зазначив, що згідно Положення про ведення касових операцій у національній валюті України з боку перевіряючи акт підписують службові особи, що здійснювали перевірку, а з боку підприємства - його керівник та головний бухгалтер. Таким чином, при проведенні перевірки співробітниками ДПІ в м.Ялта допущені грубі порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті України.

Представник позивача пояснив, що у зв’язку з тим, що позивач не зобов’язаний здійснювати операції із застосуванням РРО, то і застосування штрафних санкцій до позивача на підставі зазначеного закону є неправомірним.

Представник позивача зазначив, що при купівлі співробітниками ДПІ в м.Ялта путівки на санаторно-курортне лікування, у фіскальному чеку вказано путівка, у зв’язку з тим, що позивачем була реалізована саме путівка, як комплекс послуг, а не койко – дні. Кількість койко-днів, умови лікування та мешкання відпочиваючих відображаються в самій путівці, а не у фіскальному чеку.

Представник позивача зазначив, що позивачем не порушено п.11 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР, в зв’язку з чим застосування до нього штрафних санкцій в сумі 85,00 гривень є неправомірним.

Представник позивача зазначив, що застосування до позивача штрафних санкцій за незабезпечення щоденного роздрукування фіскальних звітних чеків є необґрунтованим, у зв’язку з тим, що законом не передбачено багатократна відповідальність за не розпечатування щоденних Z-звітів. Однак, співробітники ДПІ в м. Ялта застосували до позивача штрафні санкції за одне і те ж порушення 6 разів.

Представник позивача пояснив, що незабезпечення суми наявних коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка вказана в денному звіті РРО, жодними первинними документами не підтверджується.

У судовому засіданні представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, зазначили, що в ході проведення перевірки позивача 15.08.2009 року з контролю за здійсненням розрахункових операцій встановлено нероздрукування позивачем щоденних фіскальних чеків за 09.05.2009 року, 02.06.2009 року, 09.06.2009 року, 04.07.2009 року, 15.07.2009 року, 09.08.2009 року. За зазначене порушення до позивача рішенням про застосування штрафних санкцій № 0010432303 від 31.08.2009 року застосовані штрафні санкції на підставі п.4 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР у розмірі 2040,00 гривень.

Представники відповідача зазначили, що перевіркою встановлено незабезпечення позивачем відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному Х-звіті РРО. Зазначена невідповідність склала 100,50 гривень. На підставі ст.22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 502,5 гривень.

Представники відповідача пояснили, що перевіркою встановлено порушення позивачем режиму попереднього програмування найменування товару, а саме при реалізації 2 путівок у чеку № 3248 не зазначена кількість днів проживання та кількість осіб, на яку придбана путівка. За зазначене порушення на підставі п.6 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 85,00 гривень.

Вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідачем по справі є Державна податкова інспекція у м.Ялта АР Крим. Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м.Ялта АР Крим є суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання нечинним рішення, суд зобов’язаний перевірити, чи здійснювалася перевірка позивача відповідачем на підставі закону, які повноваження мала Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим щодо проведення цієї перевірки, чи діяли посадові особи Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у зв’язку з проведенням перевірки позивача.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Дочірнє підприємство «Санаторій «Лівадія» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АРК, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 446126, Довідкою з ЄДРПОУ серії АБ № 052811 від 10.03.2009 року.

Таким чином, судом встановлено, що Дочірнє підприємство «Санаторій «Лівадія» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» являється суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м.Ялта АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Органи податкової служби зобов’язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб’єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлений Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

Згідно п.2 ч.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари(послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Так, відповідно до ч.1 ст.15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від6 липня 1995 року N 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Суд зазначає, що відповідно до ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Судом встановлено, що працівниками податкового органу Семиніним О.О. та Русяєвим К.О. на підставі направлень № 002931 від 01 серпня 2009 року та № 002930 від 01 серпня 2009 року, плану – графіку контрольно – перевірочної роботи відділу контролю за розрахунковими операціями ДПІ у м.Ялта на серпень 2009 року на підставі пункту 2 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ із змінами та доповненнями з метою здійснення контролю за додержанням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявності торгових патентів та ліцензій проведено перевірку ДП «Санаторій «Лівадія» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з питань дотримання вимог Законів України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

Судом встановлено, що за результатами перевірки позивача складено акт перевірки № 1571/01/12/23/02650788 від 15.08.2009 року (надалі –Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено про наявність у позивача реєстратора розрахункових операцій (реєстраційне посвідчення № 0112007529, фіскальний № 0112007529, версія внутрішнього програмного забезпечення 52-01).

В акті перевірки зазначено про проведення розрахункової операції із застосуванням РРО при наданні послуг – оплата за 2 путівки в корпус № 10 на 21 день на суму 13136,00 гривень по 308,00 гривень з людини на день та за броню на 2х осіб по 100,00 гривень. Зазначено про здійснення роздрукування та видачу чеку № 3246.

В акті перевірки вказано про порушення режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, а саме в касовому чеку № 3248 не зазначена кількість днів проживання та кількість осіб, а зазначено слово «путівка».

Перевіркою встановлено друкування на РРО фіскальних звітних чеків та їх зберігання в КОРО з порушенням, а саме незабезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків за 09.05.2009 року, 02.06.2009 року, 09.06.2009 року, 04.07.2009 року, 15.07.2009 року, 09.08.2009 року.

В акті перевірки зазначено, що на місці проведення розрахунків було в наявності 35796,00 гривень, при цьому сума грошових коштів, яка зазначена в денному звіті РРО склала 35896,50 гривень, сума невідповідності грошових коштів склала 100,50 гривень.

В акті вказано, що перевірку проведено в присутності реєстратора Локай Н.І.

В висновках до акту перевірки зазначено, що під час перевірки встановлено порушення п.9, п.11, п.13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від6 липня 1995 року N 265/95-ВР.

Судом встановлено, що реєстратор Локай Н.І. з актом перевірки ознайомилася, акт перевірки підписала без зауважень, один примірник акту перевірки отримала.

31 серпня 2009 року на підставі акту перевірки прийнято рішення № 0010432303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ДП «Санаторій «Лівадія» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на суму 2627,50 гривень.

Судом встановлено, що зазначене рішення було отримано позивачем 03.09.2009 року.

Суд зазначає, що позивач в адміністративному позові просить визнати нечинним в повному обсязі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0010432303 від 31 серпня 2009 року.

Перевіряючи правомірність нарахування та стягнення відповідачем фінансових санкцій у розмірі 2627,5 гривень за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0010432303 від 31 серпня 2009 року до позивача застосовані фінансові санкції за незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, в розмірі 502,50 гривень.

Перевіряючи правомірність застосування до позивача зазначених штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ст.3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно пункту 5 статті 3 Закону суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України;

Щодо посилання представника позивача на той факт, що ДП «Санаторій «Лівадія» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» відноситься до підприємств, установ, організацій, що здійснюють торгівлю продукцією власного виробництва або до підприємств, установ і організацій усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у зв’язку з чим, позивач не зобов’язаний здійснювати діяльність з застосуванням РРО, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що суб’єкти підприємницької діяльності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування мають право за своїм власним вибором використовувати РРО або проводити розрахунки у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. Тобто дія п.1, 2, 13 статті 3 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"(щодо використання РРО) не поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності у сфері надання послуг у випадках встановлених законом, зокрема статтею 9 зазначеного Закону.

Суд зазначає, що згідно з рекомендаціями Міністерства економіки та зовнішньоекономічних зв’язків України від 09.09.1998 року "Щодо характеристик підприємств громадського харчування за типами і класами" підприємством громадського харчування є підприємство, призначене для виробництва кулінарної продукції, борошняних кондитерських та булочних виробів, їх продажу та (або) устрою споживання.

Відповідно до довідки АБ № 052811 від 10.03.2009 року з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД є: діяльність санаторно-курортних закладів, медична допомога, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, діяльність у сфері геології та геологорозвідування, будівництво будівель.

Отже, суд приходить до висновку, що ДП «Санаторій «Лівадія» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» при здійсненні діяльності санаторно – курортних закладів не відноситься до підприємств у сфері торгівлі та громадського харчування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач відповідно до п.1 ч.1 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не зобов’язаний здійснювати діяльність з застосуванням РРО, але за умови проведення розрахунків через касу з видачею прибуткового та видаткового ордерів.

При цьому, з акту перевірки судом встановлено, що позивач надавав послуги з використанням реєстратора розрахункових операцій (реєстраційне посвідчення № 0112007529, фіскальний № 0112007529, версія внутрішнього програмного забезпечення 52-01), при цьому покупцям та отримувачам послуг видається чек, а не касові ордери, отже, вимоги, встановлені ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на позивача не розповсюджуються.

Згідно з п.13 статті 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Таким чином, суд зазначає, що у випадку використання суб’єктом підприємницької діяльності РРО, він зобов’язаний забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

          Отже, суд зазначає, що позивач у випадку використання РРО зобов’язаний дотримуватися вимог п.13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від6 липня 1995 року N 265/95-ВР.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки відповідності суми коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій позивача виявлена різниця, яка складає 100,50 гривень (35796,00 гривень (сума готівки на місці проведення розрахунків) – 35896,50 гривень (сума готівкових грошових коштів, яка вказана в денному звіті РРО, копія якого знаходиться в матеріалах справи). Зазначене підтверджується актом перевірки, покупюрним описом готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків, а також Z-звітом, в якому зазначено, що на час проведення перевірки сума коштів складає 35896,50 гривень.

Відповідно до покупюрного опису готівкових грошових коштів від 15.08.2009 року на місці проведення розрахунку позивача були виявлені готівкові кошти в розмірі 35796,00 гривень.

Суд зазначає, що відповідно до ст.2 Закону місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти.

Факт знаходження 35796,00 гривень на місці проведення розрахунків підтверджується актом перевірки, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення податкового законодавства, допущені відповідачем, фіксує факти порушень законодавства та покупюрним описом готівкових коштів. Отже, акт перевірки та опис готівкових коштів є належними доказами по справі.

Таким чином, суд зазначає, що факт невідповідності суми коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій позивача на суму 100,5 гривень є доведеним та повністю підтверджується доказами по справі.

Відповідно до статті 22 Закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку штрафних санкцій:

-          за порушення пунктів 13 статті 3 Закону України № 265/95 від 06.07.1995 року відповідачем застосована фінансова санкція у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність відповідно до ст.22 вищезазначеного Закону, яка складає 502,50 грн (100,5 гривень х 5).

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем вірно застосовані фінансові санкції у розмірі 502,5 гривень.

Судом встановлено, що рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0010432303 від 31 серпня 2009 року до позивача застосовані фінансові санкції за порушення режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості в розмірі 85,00 гривень.

Перевіряючи правомірність застосування до позивача зазначених штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Згідно з п.11 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від6 липня 1995 року N 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Суд зазначає, що перевіркою встановлено порушення позивачем режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, а саме в касовому чеку № 3248 не зазначена кількість днів проживання та кількість осіб, а зазначено слово «путівка».

Суд зазначає, що відповідно до п.6 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від6 липня 1995 року N 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку штрафних санкцій:

-          за порушення пункту 11 статті 3 Закону України № 265/95 від 06.07.1995 року відповідачем застосована фінансова санкція за проведення розрахункових операцій через РРО з порушенням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до п.6 ст.17 вищезазначеного Закону, яка складає: 85,00 гривень (17,00 гривень х 5).

Суд зазначає, що у судовому засіданні представник позивача зазначив, що фіскальний чек № 3248, відбитий реєстратором ДП «Санаторій «Лівадія» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», при проведенні покупки путівки у кількості 1 штука ціною 13136,00 гривень за штуку містить всі необхідні дані та відповідає Положенню про форму та зміст розрахункових документів. Зазначений фіскальний чек повністю ідентифікує реалізований товар по всім необхідним позиціям: по кількості, вартості, одиниці виміру, назві.

Перевіряючи зазначене судом встановлено, що предметом продажу за чеком № 3248 була «путівка».

Відповідно до п.1.3 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 р. N 12, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 квітня 2009 р. за N 339/16355, путівка є документом, який надає застрахованій особі і члену її сім'ї право на отримання відповідних послуг у зазначеному в путівці санаторно-курортному закладі протягом указаного в ній терміну - 18, 21, 24 або 45 діб.

Суд зазначає, що відповідно до п.3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 01.12.2000 N 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за N 105/5296, касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити:

назву господарської одиниці;

адресу господарської одиниці;

для СПД, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України "Про податок на додану вартість"; перед номером друкуються великі літери "ПН";

для СПД, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери "ІД";

якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги);

вартість одиниці виміру товару (послуги);

найменування товару (послуги);

літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги);

позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати;

загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО";

для СПД, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери "ПДВ";

порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції;

фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН";

напис "ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК" та логотип виробника.

Суд зауважує, що співробітникам ДПІ у м.Ялта була реалізована саме путівка на санаторно – курортне лікування, як документ який дає право на отримання відповідних послуг у зазначеному в путівці санаторно-курортному закладі протягом визначеного строку, у кількості одна штука, де одиниця виміру – кількість путівок, а не койко- дні, на чому наполягав відповідач.

Суд зазначає, що кількість койко-днів, умови лікування, харчування та мешкання відпочиваючих відображається в самій путівці, а не у фіскальному чеку.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що фіскальний чек ДП «Санаторій «Лівадія» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» за № 3248 від 15.08.2009 року містить всі необхідні дані та відповідає Положенню про форму та зміст розрахункових документів, повністю ідентифікує реалізований товар по всім необхідним позиціям: по кількості, вартості, одиниці виміру, назві.

Таким чином, суд зазначає, що застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 85,00 гривень за порушення пункту 11 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від6 липня 1995 року N 265/95-ВР є неправомірним.

Судом встановлено, що рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0010432303 від 31 серпня 2009 року до позивача застосовані фінансові санкції на загальну суму 2040,00 гривень за друкування на РРО фіскальних звітних чеків та їх зберігання в КОРО з порушенням.

Перевіряючи правомірність застосування до позивача зазначених штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно п.9 ст.3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п.7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. N 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 106/5297 використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:

наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;

підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;

щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;

у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій;

ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

Згідно з п.7.7 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. N 614 у разі роздрукування на РРО протягом робочого дня декількох фіскальних звітних чеків усі вони підклеюються у відповідній книзі ОРО, записи в розділі 2 книги ОРО робляться за кожним фіскальним звітним чеком окремо. Якщо фіскальний звітний чек містить дані про операції службового внесення та службової видачі коштів, то графи 3 і 4 розділу 2 книги ОРО можна не заповнювати.

Суд зазначає, що перевіркою встановлено, що при перевірки КОРО відповідача встановлено незабезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків за 09.05.2009 року, 02.06.2009 року, 09.06.2009 року, 04.07.2009 року, 15.07.2009 року, 09.08.2009 року.

Відповідно до п.4 ст.17 Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку фінансових санкцій:

-          за порушення пункту 9 статті 3 Закону України № 265/95 від 06.07.1995 року позивачем застосована фінансова санкція у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до п.4 ст.17 Закону, яка складає 2040,00 гривень (340,00 гривень х6).

При перевірці законності застосування зазначених фінансових санкцій до позивача судом встановлено наступне.

Перевіряючи КОРО позивача за 2009 рік судом встановлено, що дійсно, фіскальний звітний чек за 09.05.2009 року за № 1342 роздрукований позивачем 10.05.2009 року, фіскальний звітний чек за 04.07.2009 року за № 1397 роздрукований позивачем 05.07.2009 року, фіскальний звітний чек за 15.07.2009 року за № 1408 роздрукований позивачем 16.07.2009 року, фіскальний звітний чек за 09.08.2009 року за № 1434 роздрукований позивачем 10.08.2009 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно застосовані до позивача штрафні санкції за незабезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків за 09.05.2009 року, 04.07.2009 року, 15.07.2009 року, 09.08.2009 року у розмірі 1360,00 гривень (340,00 гривень х4).

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на той факт, що застосування до позивача штрафних санкцій за незабезпечення щоденного роздрукування фіскальних звітних чеків є необґрунтованим, у зв’язку з тим, що законом не передбачено багатократна відповідальність за нероздрукування щоденних Z-звітів.

Суд зазначає, що Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від6 липня 1995 року N 265/95-ВР передбачає відповідальність за кожне невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, а не за сам факт встановленого перевіркою невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій взагалі.

Тому штрафні санкції в розмірі 1360,00 гривень застосовані відповідачем обґрунтовано.

Судом також встановлено, що фіскальні звітні чеки за 02.06.2009 року та 09.06.2009 року позивачем взагалі роздруковані не були, у зв’язку з тим, що зазначені дні були вихідними для позивача, 02.06.2009 року та 09.06.2009 року позивачем будь-які розрахункові операції не здійснювалися, що повністю підтверджується КОРО, вихідними та вхідними залишками коштів за попередні дні.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач не заперечував проти того, що зазначені дні були вихідними, в акті перевірки відповідач з приводу цього взагалі нічого не відобразив, будь-яких доказів, що це були робочі дні для позивача не надав.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги той факт, що 02.06.2009 року та 09.06.2009 року були вихідними днями для позивача, жодних розрахункових операцій позивач в зазначені дні не проводив, відповідач доказів зворотного не надав, суд приходить до висновку, що штрафні санкції до позивача за незабезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків за 02.06.2009 року та 09.06.2009 року в розмірі 680,00 гривень (340,00 гривень х 2) застосовані не правомірно.

З приводу посилань представника позивача на той факт, що у рішенні про застосування фінансових санкцій зазначено, що воно прийнято на підставі акту перевірки № 1571/01/12/23/02650788 від 15.08.2009 року, при цьому позивачеві вручено акт перевірки за № 01011, що свідчить про наявність двох актів за результатами однієї перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 (далі - Порядок) за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Такий акт є службовим документом, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до норм зазначеного Порядку Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в день його підписання реєструється в єдиному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби. Такий журнал прошнуровується, пронумеровується та скріплюється печаткою органу державної податкової служби (далі - єдиний журнал реєстрації актів). При цьому в акті на першому аркуші у верхньому лівому кутку зазначаються дата реєстрації акта перевірки та номер акта перевірки, який складається із порядкового номеру журналу реєстрації перевірок, коду структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки, коду за ЄДРПОУ суб'єкта господарювання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що акт, складений за результатами проведення перевірки позивача, відповідно до вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, був зареєстрований в єдиному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом органу державної податкової служби. При цьому, до номеру акту перевірки увійшов порядковий номер журналу реєстрації перевірок, коду структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки, коду за ЄДРПОУ суб'єкта господарювання.

Отже, доводи представника позивача щодо складання двох актів за результатами проведення однієї перевірки не знайшли свого підтвердження.

Щодо зауважень представника позивача відносно того, що рішення про застосування штрафних санкцій було прийнято через 15 днів після складання акту перевірки, тобто, у порушення п.4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, суд зазначає, що порушення строку прийняття рішення за результатами проведення перевірки на 5 днів не є підставою для скасування зазначеного рішення по суті.

Щодо посилань представника позивача на той факт, що проведення перевірки за відсутністю керівника підприємства та головного бухгалтера спричинило винесення необґрунтованого рішення, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що перевірка позивача проводилася у присутності реєстратора Локай Н.І., яка направлення на проведення перевірки позивача отримала, була ознайомлена з актом перевірки, який підписала без заперечень та один екземпляр акту отримала.

Суд зазначає, що під час проведення перевірки позивача зазначений працівник роботала у позивача, отже, була довіреною особою позивача.

Суд зазначає, що відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, суд зазначає, що відсутність у справі доказів щодо укладення трудового договору з реєстратором Локай Н.І. не дає підстав вважати її неналежним представником позивача. Суд підкреслює, що фактичний допуск позивач до роботи Локай Н.І. вважається укладенням трудового договору.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на той факт, що відсутність керівника позивача – платника податків – під час проведення перевірки є порушенням вимог законодавства України.

Як встановлено вище, перевірка відповідача була проведена у присутності реєстратора Локай Н.І., яка була належною особою для надання зауважень, заперечень, пояснень до акту перевірки та отримання екземпляру акту перевірки.

Судом встановлено, що реєстратор позивача скористалася наданим правом: ознайомилася з актом перевірки, підписала його без заперечень та отримала один екземпляр акту.

Отже, доводи представника позивача з зазначеного питання є необґрунтованими.

          Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що судом визнано неправомірним застосування до позивача штрафних санкцій на суму 85,00 гривень за порушення режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості та на суму 680,00 гривень за друкування на РРО фіскальних звітних чеків та їх зберігання в КОРО з порушенням, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0010432303 від 31.08.2009 року року в частині застосування штрафних санкцій на суму 765,00 гривень (680,00 гривень +85,00 гривень).

          В іншій частині штрафні санкції застосовані обґрунтовано.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання нечинним рішення про стягнення штрафних санкцій, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У судовому засіданні, яке відбулось 15.12.2009 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 21.12.2009 року постанова складена повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0010432303 від 31.08.2009 року року в частині застосування штрафних санкцій на суму 765,00 гривень.

3. Стягнути на користь позивача Дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 гривень.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складання у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                   Трещова О.Р.