Постанова № 8991496, 03.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.12.09Справа №2а-3590/08/6 (13 г. 26 хв.)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Латиніна Ю.А.,

при секретарі Усковій О.І.,

за участю представника позивача Дербеньової Н. М., представників відповідача Гетманчука І. І., Сачка О. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

,

за позовом Приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим"

до Красноперекопської об'єднанної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Приватне підприємство "Продовольча компанія "Агрокрим" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, з урахуванням уточнень вх. ОАС від 22.01.2009 р. № 1648/н до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002401502/0 від 11.09.2008 р. про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 25440,00 грн. та стягнення з Державного бюджету бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 1426,25 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, висновки документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2008 року є необґрунтованими та необ’єктивними. Позивач також вважає, що акт перевірки від 02.09.2008 р. № 927/15-02/30933340 не підтверджує достовірно наявність факту порушення та має суперечливі висновки, тому не може бути підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Враховуючи викладене позивач вважає, що відмова у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 25440,00грн. згідно податковому повідомленню-рішенню Красноперкопької ОДПІ від 11.09.2008 р. № 0002401502/0 є неправомірною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.11.2009 року роз’єднані позовні вимоги Приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" до Красноперекопської ОДПІ в АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про визнати нечинним податкового повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ від 11.09.2008 року № 0002401502/0 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 25440,00 грн. та про стягнення на користь позивача з Державного бюджету заборгованість з податку на додану вартість у сумі 1426,25 грн. Виділити позовні вимоги Приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" до Красноперекопської ОДПІ в АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про стягнення на користь позивача з Державного бюджету заборгованість з податку на додану вартість у сумі 1426,25 грн. в окреме провадження. Справі за позовом Приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" до Красноперекопської ОДПІ в АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про стягнення на користь позивача з Державного бюджету заборгованість з податку на додану вартість у сумі 1426,25 грн. привласнено №2а-12785/09/6/0170.

У судовому засіданні 03.12.2009 року представник позивача на позовних вимогах щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002401502/0 від 11.09.2008 р. про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 25440,00 грн. наполягав, з підстав викладених у позовній заяві та доповненнях до неї.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав викладених у запереченнях та доповненнях до заперечень на позовну заяву.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „ПК „Агрокрим” зареєстровано виконавчим комітетом Красноперекопської міської ради АРК 26.06.2000р. у якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з ЄДРПОУ.

Судом встановлено, що ПП „ПК „Агрокрим” з 02.10.08р. є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100142734 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Судом також встановлено, що ПП „ПК „Агрокрим”, як платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування, прийняло рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування за липень 2008 року та подало податковому органу податкову декларацію від 04.08.08р.(вх. № 11764) (а.с.25-27) та заяву вх. від 04.08.2008 р. (а.с.29) про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування у сумі 25440,00 грн., яка відображена у даній податковій декларації.

Після подання декларації податковому органу ПП „ПК „Агрокрим” для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників подало 04.08.08р. органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття.

До декларації за липень 2008 року додано розрахунок суми бюджетного відшкодування вх. № 11765 від 04.08.2008 р. (а.с. 28).

Для визначення достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2008р. Красноперекопська об’єднана державна податкова інспекція провела документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій декларації за липень 2008 року, за наслідками якої оформлено акт перевірки від 02.09.2008 р. № 927/15-02/30933340 (а.с.9-16).

У висновку акту перевірки від 02.09.2008 р. № 927/15-02/30933340 зазначене наступне.

В результаті перевірки, проведеної на підставі підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підтверджено бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 25440,00 грн., задеклароване позивачем у податковій декларації з ПДВ за липень 2008р., у зв’язку із чим працівники контролюючого органу дійшли висновку про доцільність розглянути питання про проведення позапланової (виїзної) документальної перевірки ПП "Продовольча компанія "Агрокрим", з метою виявлення достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2008р.

У висновку акту перевірки зазначено, що при складенні податкових декларацій з ПДВ за червень та липень 2008р. підприємством порушено:

- абз «а» п.п. 7.7.2 п, 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 68/97-ВР (зі змінами та доповненнями) Фірмою «Агрокрим» завищено суму ПДВ, заявлену до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок за липень 2008 року на суму 25440,00 грн.

- 3 абз. «а» п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) Фірмою «Агрокрим» завищено суму ПДВ, заявлену до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок за липень 2008 року на суму 25440,00 грн.

- п.п. 5.3.3, п.5.3, ст.5 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» підприємством в податкових деклараціях не вірно відображені обсяги поставки, що зсовуються за нульовою ставкою, а саме експортні операції;

- п.п. 5.12.1 та п.п. 5.12.2 п.5.12 ст.5 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 1%» затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» «Агрокрим» завищено суму ПДВ, заявлену до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок за липень 2008 року на суму 25440,00 грн.;

- п. 9 розділу II «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» затвердженої наказом Державної митної служби Украйни від 9 липня 1997 р. № 307 згідно якого ванатажно - митна декларація заповнена з порушенням.

Виходячи з вищенаведеного встановлено, що сума бюджетного відшкодування ПДВ позивача за липень 2008р. складатиме 0,00грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 11.09.2008 р. № 0002401502/0, яким згідно з п.п „б” п.п. 4.2.2. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та згідно з п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у відповідності до п.п. 7.7.2 та п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 цього Закону (далі –Закон про ПДВ) відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 25440,00 грн. (а.с.17).

Не погодившись з висновками акту перевірки від 02.09.2008 р. за № 927/1502/30933340 та податковим повідомленням - рішенням від 11.09.2008 р. № 0002401502/0 позивач просить суд визнати нечинним спірне податкове повідомлення –рішення.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) –це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення поняття “суб’єкт владних повноважень” наведено у пункті 7 частини першої статті 3 КАС України, відповідно до якого –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із системного аналізу частини другої статті 2 КАС України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС випливає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у випадку, коли він виникає з публічно-правових відносин за участю суб’єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, п.п. 7.7.7 п. 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та за результатами проведення документальних невиїзних (камеральних) перевірок у разі з'ясування факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, мають право надсилати платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Отже, орган державної податкової служби є суб’єктом владних повноважень, який у правовідносинах, пов’язаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізує надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цього органу є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно п. 1.8 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом, визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Безпосередній порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) врегульований п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно п.п 7.7.3. платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно вимог п.п 7.7.4. платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Податкове зобов’язання –загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного від'ємного значення суми податку є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Законодавче визначення бюджетного відшкодування, як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, пов’язане із сплаченими платником сумами податку.

Отже, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Акт перевірки не встановлює допущених позивачем порушень порядку обчислення бюджетного відшкодування, що підлягає поверненню позивачу із бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку.

Судом встановлено, що для розгляду питання про відшкодування з бюджету суми ПДВ позивачем надані відповідачеві усі необхідні документи у відповідності вимогам чинного податкового законодавства, що підтверджується наданими суду документальними доказами, а саме: копіями декларацій з ПДВ за перевірений період з відповідними додатками; копіями вантажних митних декларацій, підтверджуючих факт вивезення (єкспортування) товару за межі митної території України відповідно до митного законодавства; копіями виданих податкових накладних на продані товари, в тому числі за межі митної території України, на підставі яких сформовано податкові зобов’язання; копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахуваня коштів на користь іншого платника, в оплату придбаних товарів(послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання; копіями реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за червень та липень 2008 року.

Суд зазначає, що вищенаведеною перевіркою не виявлено взаємовідносин із суб’єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні та інші документи яких визнано судом недійсними, або з суб’єктами господарювання, місцезнаходження яких не встановлено, не встановлено відхилень податкових зобов’язань з ПДВ за червень ти липень 2008 року.

Тобто, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що в даному випадку підтверджується факт надмірної сплати позивачем податку на додану вартість у розмірі 25440,00 грн., яку заявлено до бюджетного відшкодування за липень 2008 року.

В спірному повідомлення-рішення вказано про порушення позивачам п.п. 7.7.2 та п.п. 7.7.11 Закону України "Про ПДВ".

Відповідно до п.п. 7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо за наслідками документальної невиїзної( камеральної) перевірки або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються:

а) сума заниження заявленої платником суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом, та підстави для її вирахування;

б) сума перевищення заявленої платником суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом, та підстави для її вирахування;

в) підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування у разі з’ясування факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Із системного аналізу п.п. 7.7.7 п.7.7 ст. 7 наведеного Закону випливає, що у разі невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, податкове повідомлення може мати тільки одну з підстав, передбачених цим підпунктом.

Відповідно до абз. “а”п.п 7.7.11 Закону України №168 такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування:

особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України) (абзац другий підпункту "а" підпункту 7.7.11 пункту 7.7статті 7 );

особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів)

особа, яка не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців (абзац четвертий підпункту "а" підпункту 7.7.11 пункту 7.7статті 7).

У пункті 1.32 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства” термін „господарська діяльність” визначено як будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

На думку відповідача приватне підприємство „Продовольча компанія „Агрокрим” не має права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки надало з прочерками декларацію за травень 2008 року, що свідчить про відсутність діяльності, тобто, не є особою, яка провадила діяльність протягом останніх 12 календарних місяців.

Суд вважає, що відсутність у травні 2008 року операцій з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) не є доказом того, що позивач є особою, яка не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд вважає висновки відповідача неправомірними та такими, що зроблені з помилковим тлумаченням, на його думку, положень Закону України “Про податок на додану вартість” абзацу 4 п.п. „а” п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 щодо позивача, як особи, яка не має права на отримання бюджетного відшкодування, тобто, висновок носить характер суб’єктивних припущень.

Як вже було зазначено відповідно до абзацу 4 п.п. „а” п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців.

Протяг (у) –простір, проміжок часу (протяг), продовження (про час) (вказівка на більш тривалий період часу) –Українсько-російський словник В.С. Ільін, К.П. Дорошенко ( та інші).

Суд вважає, що відсутність у травні 2008 року операцій з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) не є доказом того, що позивач є особою, яка не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців, виходячи з етимологічного значення слова “протягом”.

Суд зауважує, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби повноваженням тлумачити Закон України “Про податок на додану вартість, на свій власний розсуд.

При таких обставинах суд дійшов висновку, що відповідач діяв упереджено, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є покладення обов’язку щодо доказування на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його дій.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0002401502/0 від 11.09.2008 р.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач в процесі прийняття оскаржуваного рішення діяв безпідставно, з порушенням приписів ст. 19 Конституції України.

Враховуючи досліджені судом обставини справи суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0002401502/0 від 11.09.2008 р.

Згідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Оскільки позивачем заявлена вимога про визнання оскаржуваного рішення відповідача нечинним, суд, враховуючи повноваження суду, визначені ст.162 КАС України, приходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог у зв’язку з необхідністю повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002401502/0 від 11.09.2008 р.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 10.12.09 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 14.12.2009 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції № 0002401502/0 від 11.09.2008 р. на суму 25440,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (п\р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку) на користь Приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" (96000, Ар Крим, м. Красноперекопськ, мікрорайон, 1, б. 18, кв. 63, ідентифікаційний код 30933340) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                         Латинін Ю.А.