Рішення № 8991330, 25.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/8625.03.10 За позовом Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Зварювальне обладнання –

СТКО»

Про           стягнення 1826, 53 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Тодорович В.П. –по дов. № К-31-67/1 від 11.02.2010

Від відповідача не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зварювальне обладнання - СТКО»1826,53 грн. заборгованості, яка складається з: 1 568,77 грн. основного боргу та 257,76 грн. пені, в зв’язку з неналежним виконанням взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди № 1185-А від 01.01.2009.

Позивачем в судовому засіданні 25.03.2010 в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5366,93 грн. основного боргу, що складається з 4956,23 грн. за комунальні послуги та 410,70 грн. відшкодування плати за землю, а також 257,76 грн. пені.

Відповідач в засідання суду не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 24.02.2010 та ухвалі від 11.03.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Ухвали суду надсилались за адресами, що зазначені в позовній заяві : за юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 23.03.2010 : м. Київ, вул. Івана Кудрі, 5 та за адресою об’єкта оренди: м. Київ, вул. Горького, 56.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 25.03.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009 між Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зварювальне обладнання - СТКО» (орендар) було укладено договір оренди № 1185/А нерухомого майна, що знаходиться на балансі ІЕЗ ім.. Є.О.Патона НАН України (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме державне майно, що знаходиться на балансі ІЕЗ ім.. Є.О.Патона НАН України (далі –майно), кімната 9-14 поверх 1, корпус 1, що розміщено за адресою м. Київ, вул.. Горького, 56, площею 79,80 кв. м. Майно передається в оренду під офіс (п. 1.2. договору).

За умовами п. 2.1. договору майно передається орендодавцем орендарю за актом приймання-передачі. Право користування та зобов‘язання за цим договором з‘являються у орендаря з дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі.

Факт передачі орендодавцем та відповідно прийняття орендарем майна підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі від 01.01.2009.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих комунальних послуг за період з 01.01.2009 до 01.03.2010 та відшкодування плати за землю, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4956,23 грн. та відповідно 410,70 грн. та нарахована пеня в розмірі 257,76 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що договір набуває чинності з дня підписання акту приймання-передачі і діє до 31.12.2009 включно.

Як свідчать матеріали справи орендар звільнив, а орендодавець прийняв визначене договором майно згідно акту про звільнення приміщень ІЕЗ ім.. Є.О.Патона НАН України 28.02.2010.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 01.10.1995 зі змінами або результатми конкурсу на право оренди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку –листопад 2008 року при 15% орендній ставці за все приміщення разом з ПДВ 5831,78 грн.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця:

-          відшкодування комунальних платежів (додаток № 1), які становлять 1 123,34 грн.;

-          відшкодування плати за землю (додаток № 2), який становить 131,46 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору нарахування орендарю орендної плати, відшкодування комунальних платежів, плати податку на землю здійснюється щомісячно станом на перше число місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що орендар сплачує авансом за два місяці вперед орендну плату та інші платежі згідно п. 3.2., а надалі за кожний місяць –до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно одержаних рахунків.

При цьому пунктом 3.8. договору встановлено, що орендну плату та інші платежі за договором орендар сплачує до дня фактичного звільнення приміщень. Закінчення дії договору не звільняє орендаря від сплати заборгованості, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 4.2.2. договору орендар зобов‘язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати платежі за договором.

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків в частинні внесення плати за комунальні послуги та відшкодування плати за землю, в результаті чого виникла заборгованість за період з 01.01.2009 до 01.03.2010, що становить 4956,23 грн. та відповідно 410,70 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати комунальних послуг у розмірі 4956,23 грн. та відшкодування плати за землю в сумі 410,70 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання договірних зобов‘язань по сплаті комунальних послуг та плати за землю слід зазначити наступне

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

З умов договору вбачається, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов договору в частині сплати комунальних платежів та плати за землю.

В п. 3.6. договору, на який позивач посилається в обґрунтування нарахування пені на вказані платежі, йде мова про відповідальність лише за несвоєчасне або не в повному обсязі перерахування орендної плати.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені, нарахованої на борг за комунальні послуги та плати за землю, в розмірі 257,76 грн. безпідставні та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення пені.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зварювальне обладнання - СТКО»(м. Київ, вул. Івана Кудрі, 5, код ЄДРПОУ 31514066) на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України (м. Київ, вул. Боженко, 11, код ЄДРПОУ 05416923) 4 956 (чотири тисячі дев‘ятсот п‘ятдесят шість) грн. 23 коп. боргу за комунальні послуги, 410 (чотириста десять) грн. 70 коп. відшкодування плати за землю, 53 (п‘ятдесят три) грн. 67 коп. державного мита та 225 (двісті двадцять п‘ять) грн. 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 26.03.2010.