Постанова № 8991310, 25.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.11.09Справа №2а-9927/09/8/0170 (12:07 год.) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК,Головного управління Державного казначейства України в АР Крим

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішень,стягнення

за участю представників сторін:

від позивача: Вовк Віктор Іванович, довіреність № 57 від 25.12.08, Тонконогова Тамара Вікторівна, довіреність № 36 від 23.11.09

від відповідача: Литовченко Ігор Володимирович, довіреність № 21/10/10-0 від 08.01.09

Сутність спору: Позивач – Відкрите акціонерне товариство «Кримський содовий завод» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим, Головного управління ДКУ в АРК, в якому просить суд визнати недійсним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0000142304/0 від 12.08.2009р., прийняте на підставі Акту документальної виїзної перевірки Красноперекопської ОДПІ в АР Крим № 970/23-4/05444546/95 від 31.07.2009р., яким було зменшено суму податкового кредиту по податку на додану вартість в розмірі 208397,00грн., визначений ВАТ «Кримський содовий завод» за декларований березень та квітень 2009р., а також просить суд відшкодувати з Державного бюджету України на користь ВАТ «Кримський содовий завод» на поточний рахунок № 260052715 у КРД ВАТ «Райффайзен банк «Аваль» м. Сімферополь суму бюджетної заборгованості по податку на додану вартість у розмірі 208397,00грн.

Позивач вказує, що виступаючи покупцем товарів (робіт, послуг), він не мав правових підстав на включення ПДВ до податкового кредиту у податковий період до настання визначених п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 169/97-ВР від 03.04.1997р. подій, як-то: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата одержання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), оскільки інших підстав, встановлюючих будь-яку дату виникнення права платника на податковий кредит, Законом не передбачено. У зв’язку з цим, він включив ПДВ до податкового кредиту після фактичного отримання від продавця податкових накладних, хоча самі господарські операції відбулися раніше.

На думку позивача, про помилковість висновків Красноперекопської ОДПІ, покладених в основу спірного податкового повідомлення-рішення, свідчить також те, що відповідачем не було виявлено та не було констатовано в актах перевірок випадків подвійного віднесення позивачем до податкового кредиту податкових накладних, які заявлені платником у перевірених періодах по операціям, які мали місце у попередніх звітних періодах.

При цьому, позивач також вважає, що при одержанні податкової накладної скористатися правом на податковий кредит покупець може протягом 3-х років (1095 днів) та протягом такого строку таке право не втрачає. Дана обставина, на його думку, підтверджується не тільки Законом України «Про податок на додану вартість», але такого висновку дійшла і ДПА України, про що свідчать її листи від 19.12.2005р. № 25233/7/16-1517-26, від 10.08.2006р. № 8799/6/16-1515-10, від 14.04.2008р. № 2008/№81 (1161).

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.08.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-9927/09/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, вказаних у запереченнях на позов (а.с. 171-173).

Щодо вимоги про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000142304/0 від 12.08.2009р., то на думку Красноперекопської ОДПІ, включення сум ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненнями, до складу податкового кредиту звітного періоду, на який припадає дата отримання податкової накладної, є порушенням норм п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, відповідно до яких датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідач вважає, що згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. податкова накладна повинна бути отримана покупцем у звітному періоді, на який приходиться дата виникнення податкових зобов’язань продавця, тобто в момент її складання.

Відповідач також стверджує, що від ВАТ «Кримський содовий завод» до ДПІ не надходило скарг про відмову постачальника надати податкову накладну, у зв’язку з чим, в обґрунтування своїх заперечень, посилається на Лист ДПА України № 3408/7/16-1517-26 від 23.02.2006р., в якому зазначено, що якщо платником не отримано від продавця податкову накладну та не вжито передбачених Законом заходів для включення сум податку до складу податкового кредиту, він втрачає право на його отримання, оскільки суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, не підлягають включенню до податкового кредиту (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Щодо вимоги про відшкодування з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 208397,00грн., то відповідач також вважає їх необґрунтованими та зауважує, що в результаті перевірки податкових декларацій за березень, квітень та травень 2009 року з використанням програми підсистемного співставлення даних податкової звітності та розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів податкової декларації з ПДВ встановлено, що платником податків, у порушення п.п. 7.2.6, п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7, п.7.3 ст. 7, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., завищено податковий кредит на суму 203225грн. за березень, на суму 5142грн. за квітень та 18280грн. за травень 2009 року, у зв’язку з чим за результатами перевірки відповідач дійшов висновку про те, що підлягає зменшенню від’ємне значення ПДВ, заявлене до відшкодування з бюджету у декларації за квітень 2009 року у розмірі 203225грн. та значення р. 26 декларації за квітень 2009 року на суму 5142грн. та травень 2009 року на суму 18280грн., що правомірно стало підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні.

Другий відповідач – Головне управління Державного казначейства України в АР Крим надав суду пояснення на позовну заяву, в яких зазначив банківські реквізити для бюджетного відшкодування ПДВ та просив їх врахувати при винесенні рішення по справі (а.с. 175-176).

Ухвалою від 25.11.2009р. по справі № 2а-9927/09/8/0170 суд роз’єднав позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод» до Красноперекопської ОДПІ в АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000142304/0 від 12.08.2009р., яким було зменшено суму податкового кредиту по ПДВ у розмірі 208397,00грн. та про відшкодування з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 208397,00грн. Виділив позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод» до Красноперекопської ОДПІ в АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про відшкодування з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 208397,00грн. в окреме провадження та привласнив справі за вказаним позовом № 2а-13602/09/8/0170.

Суд з’ясував у позивача під час судового засідання, що позовні вимоги до Головного управління ДКУ в АРК заявлені лише по вимозі про відшкодування з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 208397,00грн., тому у справі № 2а-9927/09/8/0170 єдиним відповідачем є Красноперекопська ОДПІ в АР Крим.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 150 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Кримський содовий завод» має статус юридичної особи з 03.08.1998р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 №448007, виданим Виконавчим комітетом Красноперекопської міської ради АР Крим (а.с.26) та Статутом ВАТ «Кримський содовий завод» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 27.04.2009р., номер запису 11421050015000005 (а.с. 9-25).

10.07-23.07.2009р. Красноперекопською ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Кримський содовий завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за квітень та травень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось за березень та квітень 2009р., за результатами якої складено акт перевірки №970/23-4/05444546/95 від 31.07.2009р. (а.с. 29-73), довідка про загальну інформацію щодо ВАТ «Кримський содовий завод» та результати його діяльності за період з 01.04.2009р. по 31.04.2009р. (а.с. 74-83) та довідка про загальну інформацію щодо ВАТ «Кримський содовий завод» та результати його діяльності за період з 01.05.2009р. по 31.05.2009р. (а.с. 84-101).

Згідно з п. 3 та п. 4 висновків акту перевірки, перевіркою встановлено, що на порушення вимог п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п.7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, ВАТ «Кримський содовий завод» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок в банку за квітень 2009р., яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось за квітень на суму 203225,00грн., а також на порушення вимог п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7, п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, ВАТ «Кримський содовий завод» завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду податкового кредиту з ПДВ за травень на суму 5142,00грн. (а.с. 72-72).

Не погодившись з даними висновками, ВАТ «Кримський содовий завод» надало на розгляд Красноперекопської ОДПІ заперечення на акт перевірки (вхід. № 6351/10 від 04.08.2009р.), за результатами розгляду яких листом за вих.№ 3694/10123-4 від 07.08.2009р. відповідач повідомив, що висновки по акту перевірки № 970/23-4/05444546/95 від 31.07.2009р. відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим за результатами розгляду заперечень буде спрямовано відповідне повідомлення-рішення (а.с. 103, 104-107).

Даний акт перевірки було покладено Красноперекопською ОДПІ в основу податкового повідомлення-рішення № 0000142304/0 від 12.08.2009р., яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 208397,00грн., в тому числі 203255,00грн. по декларації за квітень 2009р. та 5142,00грн. по декларації за травень 2009р. (а.с. 109).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ВАТ «Кримський содовий завод» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Судом встановлено, що результати перевірки показників податкової декларації з ПДВ за квітень 2009р. відображені у п. 3.1 акту перевірки № 970/23-4/05444546/95 від 31.07.2009р., а результати перевірки показників податкової декларації з ПДВ за травень 2009р. відображені у п. 4.1 вказаного акту.

Так, у п. 3.1 акту перевірки зазначено, що позивачем, згідно податковим накладним за квітень 2009р., включено до складу податкового кредиту податкові накладні, які виписано у минулих періодах: у березні 2009р. по 7 податковим накладним. Об’єм постачання (без ПДВ) складає 1016126,42грн., сума ПДВ 203225,28грн., періоди виписки податкових накладних: грудень 2008р., листопад 2008р. (а.с. 32).

Крім того, у п. 4.1 акту перевірки відображено, що підприємством, згідно Додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009р., поданої до Красноперекопської ОДПІ (№ 9446 від 19.06.2009р.), у податковій декларації з податку на додану вартість за період, що перевіряється, задекларовано податковий кредит минулих періодів: у квітні 2009р. по 2 податковим накладним. Об’єм постачання (без ПДВ) складає 25712,00грн., сума ПДВ 5142,40грн., періоди виписки податкових накладних: грудень 2008 року, січень 2009 року. (а.с. 51).

За висновками Красноперекопської ОДПІ, таке формування податкового кредиту є порушенням окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість», що полягає в наступному.

Так, на думку відповідача, з підпункту 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., відповідно до якого податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках і оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця, слідує, що податкова накладна повинна бути отримана покупцем у звітному періоді, на який приходиться дата виникнення податкових зобов’язань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобов’язань встановлені п. 7.3 ст. 7 Закону).

Відповідач вважає, що вказаний висновок ґрунтується також на положеннях п. 6.1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, яким встановлено, що оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу і зазначений документ зберігається покупцем разом із розрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (послуг) у порядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов’язань із сплати податків.

В акті перевірки також зазначено, що на виконання вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону позивач до податкових декларацій по ПДВ відповідних звітних періодів не надавав заяв до Красноперекопської ОДПІ зі скаргами на постачальника за ненадання (несвоєчасне надання) податкових накладних, які є підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

За таких обставин, Красноперекопська ОДПІ вважає, що ВАТ «Кримський содовий завод», у порушення вказаних пунктів Закону України «Про податок на додану вартість», завищено суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування за березень 2009р. на суму 203225,00грн. та за квітень 2009р. на суму 5142,40грн. (а.с. 34, 53).

Проаналізувавши вказані висновки ДПІ, суд дійшов висновку, що встановлене перевіркою порушення полягає в тому, що підприємство формувало податковий кредит у податковому періоді, в якому отримувало від контрагентів податкові накладні, час отримання яких не співпадав з датою їх складання, тобто формування податкового кредиту відбувалось не за правилом першої події, встановленим у п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд вважає, що вказані висновки ДПІ є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на наступне.

Так, у п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної – вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Аналогічне положення закріплено і в листі ДПА України від 10.08.2006р. №15155/7/16-1517-10.

При цьому, жодних вимог до часу отримання покупцем податкової накладної, зокрема, що податкова накладна має бути отримана покупцем тільки у звітному періоді, коли вона складена, та на який припадає дата виникнення податкових зобов’язань продавця, Закон України «Про податок на додану вартість» не містить.

Не навів такої норми і відповідач по справі.

В той же час, п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків.

Відповідно до п. 2.3.4 даного Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Суд вважає, що вказане свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст.19 Конституції України, яка зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, а також ст.13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, яка встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Крім того, оцінивши доводи відповідача про те, що у порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач до податкових декларацій по ПДВ відповідних звітних періодів не надавав заяв до Красноперекопської ОДПІ зі скаргами на постачальника за ненадання (несвоєчасне надання) податкових накладних, що могло б стати підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Частиною 2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отже, вказаною нормою передбачено право, а не обов’язок платника податків – отримувача товарів на подачу заяви зі скаргою.

До того ж, виходячи з даної норми, вона подається до податкової декларації за той звітний податковий період, в якому покупець включив до податкового кредиту суми за податковими накладними, які постачальник відмовляється надати або ним порушено порядок їх заповнення.

В даному ж випадку відповідачем не доведено, що ВАТ «Кримський содовий завод» включав суми ПДВ до податкового кредиту попередніх звітних періодів, коли податкові накладні були виписані, але фактично не отримані позивачем.

Навпаки, як свідчать матеріали справи, позивачем спірна сума ПДВ включена до податкового кредиту тих звітних періодів, коли ним фактично були отримані від постачальників належним чином оформлені податкові накладні, у зв’язку з чим положення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проте, жодних застережень відносно того, що при цьому дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є датою складання податкової накладної та повинна співпадати з нею, вказана норма та інші положення вказаного Закону не містить.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що факт отримання спірних податкових накладних саме у тих звітних періодах, в яких на їх підставі було сформовано податковий кредит, підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 184-221), а отже, суд вважає, що позивачем податковий кредит сформовано правильно – датою отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) – коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, в силу п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В той же час, як свідчать матеріали справи та відображено в акті перевірки, в даному випадку спірна сума податкового кредиту в загальному розмірі 208367,68грн. (відповідачем в акті перевірки та спірному податковому повідомленні-рішенні помилково вказано 208 397,00грн.) підтверджується належним чином оформленими та складеними платниками ПДВ податковими накладними № 1031 від 27.11.2008р. (ТОВ «ЕсАй БІС») на суму 897580,14грн. (в т.ч. ПДВ 149596,69грн.), № 2111081 від 21.11.2008р. (ТОВ «Татенерго») на суму 4128,00грн. (в т.ч. ПДВ 688,00грн.), № 263 від 17.11.2008р. (ТОВ «Енерготех») на суму 41004,00грн. (в т.ч. ПДВ 6834,00грн.), № 264 від 17.11.2008р. (ТОВ «Енерготех») на суму 108360,00грн. (в т.ч. ПДВ 18060,00грн.), № 280/1 від 24.12.2008р. (ТОВ «Енерготех») на суму 45949,46грн. (в т.ч. ПДВ 7658,24грн.), № 284 від 29.12.2008р. (ТОВ «Енерготех») на суму 112716,00грн. (в т.ч. ПДВ 18786,00грн.), № 56357 від 25.11.2008р. (ТОВ «Хімлаборреактив») на суму 9614,10грн. (в т.ч. ПДВ 1602,35грн.), № Р3-28/01-1 від 28.01.2009р. (ТОВ «Регалс-Запоріжжя») на суму 1574,40грн. (в т.ч. ПДВ 262,40грн.) та № 2412081 від 24.12.2008р. (ТОВ «Татенерго») на суму 29280,00грн. (в т.ч. ПДВ 4880,00грн.) (а.с. 125-131, 158-159).

Вказані податкові накладні були досліджені перевіряючими, але неправомірно не були прийняті до уваги у зв’язку тим, що звітні періоди, в яких вони були отримані позивачем та на їх підставі було сформовано податковий кредит, не співпадає зі звітними періодами, коли вони були складені.

Як встановлено судом, у звітних періодах, коли спірні накладні були складені продавцями, але позивачем не отримані, до податкового кредиту відповідні суми ПДВ позивачем не включалися, тобто подвійного включення сум до податкового кредиту різних звітних періодів не відбувалося.

Доказів зворотного Красноперекопською ОДПІ суду не надано.

П.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

П.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 даного Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Проаналізувавши вказані норми Закону, а також дослідивши матеріали справи, суд вважає, що висновки відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок в банку за квітень 2009р., яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось за квітень на суму 203225,00грн., а також про завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду податкового кредиту з ПДВ за травень на суму 5142,00грн. є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, суд вважає, що вказані висновки фактично позбавляють позивача на формування податкового кредиту на підставі належно оформлених та отриманих ним податкових накладних, що не ґрунтується на чинному податковому законодавстві України.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У зв’язку зі складністю справи судом 25.11.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 30.11.2009р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 0000142304/0 від 12.08.2009р. про зменшення Відкритому акціонерному товариству «Кримський содовий завод» суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 208397,00грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод» (96002, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.Проектна, 1, код ЄДРПОУ 05444546) 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Кушнова А.О.