Рішення № 8990903, 22.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/6422.03.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укртеплоенергомонтаж»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»

простягнення 145770,28 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Ковпатюк Л.О. –представник за довіреністю б/№ від 25.11.2009 року;

від відповідача:Кириченко Н.С. –представник за довіреністю № 28/09/09 від 13.08.2009 року. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртеплоенергомонтаж» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Максімус»про стягнення 145770,28 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 1-01/10 від 01.10.2008 року позивач передав у строкове платне користування відповідача підйомне будівельне обладнання. Відповідач об’єкти оренди використовував, проте, в порушення умов договору, зобов’язання зі сплати орендних платежів виконав частково. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 105640,27 грн., пеню у розмірі 23931,51 грн., збитки від інфляції у розмірі 13017,24 грн. та 3 % річних у розмірі 3181,26 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 22.02.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 22.02.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 02.02.2010 року, та заявив клопотання про зміну найменування відповідача на Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон», у зв’язку з внесенням змін до установчих документів відповідача.

          Суд задовольнив заявлене позивачем клопотання про зміну найменування відповідача.

          Представник відповідача у судове засідання 22.02.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 02.02.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 09.03.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 09.03.2010 року надав усні пояснення по суті спору, подав заяву про зменшення позовних вимог та заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

          Відповідно до поданої заяви про зменшення позовних вимог позивач, посилаючись на сплив щодо вимоги про стягнення пені позовної давності та приписи частини 6 статті 232 ГК України, просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 105640,27 грн., збитки від інфляції у розмірі 13017,24 грн. та 3 % річних у розмірі 3181,26 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог.

          Представник відповідача у судовому засіданні 09.03.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 22.02.2010 року, надав відзив на позовну заяву та усні пояснення по суті спору.

          У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що, в порушення пункту 4.2 договору № 1-01/10 від 01.10.2008 року, позивач не надав відповідачу рахунки на оплату наданих послуг, а тому, станом на день звернення до суду строк виконання відповідачем обов’язку розрахуватися за надані послуги не настав. З огляду на вказане, відповідач просить відмовити у позові в повному обсязі.

          У судовому засіданні 09.03.2010 року судом оголошено перерву до 22.03.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 22.03.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 22.02.2010 року, та надав заяву про уточнення позовних вимог.

          Відповідно до наданої заяви про уточнення позовних вимог позивач, посилаючись на збільшення тривалості прострочення виконання зобов’язань, просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 105640,27 грн., збитки від інфляції у розмірі 17031,60 грн. та 3 % річних у розмірі 4264,08 грн.

          На підставі частини 4 статті 22 ГПК України суд прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог.

          Представник відповідача у судовому засіданні 22.03.2010 року надав усні пояснення по суті спору.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          01.10.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртеплоенергомонтаж» (надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»(надалі –відповідач) укладено договір оренди техніки № 1-01/10 (надалі –договір).

          Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування підйомне будівельне обладнання, яка є та залишається об’єктом власності позивача.

          Пунктом 1.2 договору сторони обумовили, що термін оренди, найменування і кількість підйомного будівельного обладнання, яке передається відповідачу за договором, інші особливості в разі необхідності, зазначаються у додатковій угоді № 1 до договору.

          Згідно з додатковою угодою № 1 від 01.10.2008 року позивач зобов’язався передати, а відповідач прийняти в тимчасове платне користування ножичний підйомник JLG 40RTS, серійний номер 0200075899, на строк з 01.10.2008 року по 31.10.2008 року.

          Відповідно до додаткової угоди № 2 від 10.10.2008 року позивач зобов’язався передати, а відповідач прийняти в тимчасове платне користування ножичні підйомники JLG 40RTS в кількості двох штук, серійні номери 0200081608 та 0200074171, на строк з 11.10.2008 року по 31.10.2008 року.

          Згідно з підпунктом 6.5.3 пункту 6.5 договору позивач зобов’язався власними силами та за рахунок відповідача доставити техніку до місця використання.

          01.10.2008 року та 10.10.2008 року відповідно на виконання умов договору позивач доставив до місця використання та передав, а відповідач прийняв об’єкти оренди, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі, які підписані повноважними представниками сторін.

          Додатковими угодами № 2 та № 3 від 01.11.2008 року сторони продовжили строк оренди двох з переданих ножичних підйомників на період з 01.11.2008 року по 21.11.2008 року та одного з них –на період з 01.11.2008 року по 24.11.2008 року.

          Відповідно до наданих суду актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 444 від 31.10.2008 року на суму 27860,00 грн., № 445 від 31.10.2008 року на суму 38520,00 грн., № 465 від 14.11.2008 року на суму 36120,17 грн. та № 476 від 24.11.2008 року на суму 20640,10 загальна вартість наданих позивачем послуг склала 123140,27 грн.

          Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що відповідач здійснює 100 % оплату за оренду та вартість послуг з доставки будівельного обладнання протягом трьох робочих днів з моменту виставлення позивачем рахунку на оплату, але до моменту отримання обладнання в оренду.

          З метою оплати відповідачем наданих послуг позивач виставив останньому рахунки-фактури № 178 від 01.10.2008 року на суму 27860,00 грн., № 182 від 10.10.2008 року на суму 38520,00 грн., № 202 від 03.11.2008 року на суму 36120,17 грн. та № 213 від 11.11.2008 року на суму 41280,19 грн.

          Сума до сплати, вказана в рахунку-фактурі № 213 від 11.11.2008 року є помилкою, оскільки була розрахована позивачем виходячи зі строку оренди по 30.11.2008 року, тоді як фактично згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 476 від 24.11.2008 року два з переданих ножичних підйомників використовувалися відповідачем по 21.11.2008 року, та один з них –по 24.11.2008 року, як це передбачено додатковими угодами № 2 та № 3 від 01.11.2008 року.

          Обґрунтованою сумою, що підлягала сплаті відповідно до рахунку-фактури № 213 від 11.11.2008 року є сума у розмірі 20640,10 грн., зазначена в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 476 від 24.11.2008 року.

          Відповідно до наявних в матеріалах справи фіскальних чеків № 3487, № 5136, № 7439, № 8891 вказані вище рахунки на оплату послуг позивач надіслав на адресу відповідача 07.11.2008 року, 18.11.2008 року, 03.12.2008 року та 11.12.2008 року відповідно.

          З огляду на вказане, оплатити рахунок-фактуру № 178 від 01.10.2008 року відповідач зобов’язаний був у термін до 12.11.2008 року, рахунок-фактуру № 182 від 10.10.2008 року –у термін до 21.11.2008 року, рахунок-фактуру № 202 від 03.11.2008 року –у термін до 08.12.2008 року, рахунок-фактуру № 213 від 11.11.2008 року –у термін до 16.12.2008 року.

          Тому, доводи відповідача щодо ненастання станом на день розгляду справи строку виконання відповідачем обов’язку оплатити надані послуги суд вважає непереконливими та не приймає до уваги.

          Згідно з наданими суду виписками банку по особовому рахунку відповідач розрахувався за надані послуги частково, здійснивши на користь позивача переказ 17500,00 грн.

          Зокрема, 05.11.2008 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 15000,00 грн., 27.04.2009 року –500,00 грн., 08.07.2009 року –1000,00 грн., 16.07.2009 року –500,00 грн. та 28.07.2009 року –500,00 грн.

          Враховуючи зазначене, станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 105640,27 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частина 1 статті 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

          Відповідно до частини 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язань щодо оплати наданих послуг відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 105640,27 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем оплати наданих послуг, позивач просить стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 17031,60 грн. за період з грудня 2008 року по січень 2010 року та 3 % річних у розмірі 4264,08 грн. за період з 06.11.2008 року по 09.03.2010 року.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Вище вказувалося, що оплатити рахунок-фактуру № 178 від 01.10.2008 року відповідач зобов’язаний був у термін до 12.11.2008 року, рахунок-фактуру № 182 від 10.10.2008 року –у термін до 21.11.2008 року, рахунок-фактуру № 202 від 03.11.2008 року –у термін до 08.12.2008 року, рахунок-фактуру № 213 від 11.11.2008 року –у термін до 16.12.2008 року. Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 13.11.2008 року, 22.11.2008 року, 09.12.2008 року та 17.12.2008 року відповідно.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          З огляду на вказане, розмір збитків від інфляції складає:

          12860,00 грн. * (102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 %) –12860,00 грн. = 1170,26 грн.

          12360,00 грн. * (100,5 % * 101,1 %) –12360,00 грн. = 197,76 грн.

          10860,00 грн. * 99,9 % –10860,00 грн. = –10,86 грн.

          10360,00 грн. * (99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 %) –10360,00 грн. = 559,44 грн.

          38520,00 грн. * (102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 %) –38520,00 грн. = 6432,84 грн.

          36120,17 грн. * (102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 %) –36120,17 грн. = 6032,07 грн.

          20640,10 грн. * (102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 %) –20640,10 грн. = 3446,90 грн.

          Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір збитків від інфляції за прострочення оплати наданих послуг складає 17828,41 грн.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню у розмірі 17031,60 грн.

          Розмір 3 % річних складає:

          12860,00 грн. * 3 % * 49 (з 13.11.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 51,65 грн.

          12860,00 грн. * 3 % * 116 (з 01.01.2009 року по 26.04.2009 року) / 365 = 122,61 грн.

          12360,00 грн. * 3 % * 72 (з 27.04.2009 року по 07.07.2009 року) / 365 = 73,14 грн.

          11360,00 грн. * 3 % * 8 (з 08.07.2009 року по 15.07.2009 року) / 365 = 7,47 грн.

          10860,00 грн. * 3 % * 12 (з 16.07.2009 року по 27.07.2009 року) / 365 = 10,71 грн.

          10360,00 грн. * 3 % * 225 (з 28.07.2009 року по 09.03.2010 року) / 365 = 191,59 грн.

          38520,00 грн. * 3 % * 40 (з 22.11.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 126,30 грн.

          38520,00 грн. * 3 % * 433 (з 01.01.2009 року по 09.03.2010 року) / 365 = 1370,89 грн.

          36120,17 грн. * 3 % * 23 (з 09.12.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 68,10 грн.

          36120,17 грн. * 3 % * 433 (з 01.01.2009 року по 09.03.2010 року) / 365 = 1285,48 грн.

          20640,10 грн. * 3 % * 15 (з 17.12.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 25,38 грн.

          20640,10 грн. * 3 % * 433 (з 01.01.2009 року по 09.03.2010 року) / 365 = 734,56 грн.

          Отже, за перерахунком суду загальний розмір 3 % річних за прострочення оплати наданих послуг складає 4067,88 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 4067,88 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 759, 762 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»(01030, м. Київ, вул. Пирогова, 10-В; ідентифікаційний код 33194914) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеплоенергомонтаж»(04070, м. Київ, Контрактова площа/Андріївський узвіз, 11/2, прим. 52 в літ. Г; ідентифікаційний код 32251484) основну заборгованість у розмірі 105640 (сто п’ять тисяч шістсот сорок) грн. 27 коп., збитки від інфляції у розмірі 17031 (сімнадцять тисяч тридцять одна) грн. 60 коп., 3 % річних у розмірі 4067 (чотири тисячі шістдесят сім) грн. 88 коп., 1267 (одну тисячу двісті шістдесят сім) грн. 40 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А.