Рішення № 8990920, 22.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/7422.03.10 За позовомКомунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району» доТовариства з обмеженою відповідальністю «БМ Будмеханізація»

простягнення 16378,52 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Мукосій С.О. –представник за довіреністю від 13.10.2009 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Будмеханізація»про стягнення 16378,52 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 21/10 від 22.04.2008 року позивачем надано на користь відповідача послуги на загальну суму 11011,60 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобов’язання з оплати послуг відповідач виконав частково. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 10843,07 грн., пеню у розмірі 2532,90 грн., збитки від інфляції у розмірі 2457,13 грн. та 3 % річних у розмірі 545,42 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.03.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 01.03.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 08.02.2010 року, надав письмові пояснення щодо нарахування заявленої до стягнення суми пені та усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 01.03.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 08.02.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 22.03.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 22.03.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 01.03.2010 року, надав уточнений розрахунок заявлених до стягнення сум та усні пояснення по суті спору.

          Відповідно до поданого розрахунку позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 10843,07 грн., пеню у розмірі 1297,60 грн., збитки від інфляції у розмірі 2777,02 грн. та 3 % річних у розмірі 478,58 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв наданий позивачем уточнений розрахунок заявлених до стягнення сум.

          Представник відповідача у судове засідання 22.03.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 01.03.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          22.04.2008 року між Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району»(надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Будмеханізація»(надалі –відповідач) укладено договір № 21/10 про транспортне обслуговування (надалі –договір).

          Згідно з умовами договору позивач зобов’язався за попереднім замовленням відповідача надавати в користування останнього автомобільну техніку, а відповідач зобов’язався оплачувати надані послуги.

          На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 53492,31 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за квітень 2008 року на суму 9282,63 грн., за квітень 2008 року на суму 1728,97 грн., за травень 2008 року на сум 9429,79 грн., за червень 2008 року на суму 1177,96 грн., за червень 2008 року на суму 14264,12 грн., за червень 2008 року на суму 4425,26 грн., за червень 2008 року на суму 1803,88 грн., за червень 2008 року на суму 2449,44 грн., за липень 2008 року на суму 4837,24 грн., за липень 2008 року на суму 2817,28 грн. та за серпень 2008 року на суму 1275,74 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

          Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що оплата наданих позивачем послуг провадиться на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом п’яти банківських днів після його отримання.

          Належних доказів, на підставі яких можливо встановити момент отримання відповідачем актів виконаних робіт (наданих послуг), позивач суду не подав.

          Однак, відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1 договору надавати зазначені документи для підписання позивач зобов’язався до 5-го числа місяця, наступного за звітним.

          За таких обставин, суд вважає, що вищевказані акти виконаних робіт (наданих послуг) відповідач отримував 5-го числа місяця, наступного за звітним.

          Згідно з частиною 1 статті 73 КЗпП України 9 травня є святковим днем, в який робота не провадиться.

          Враховуючи зазначене, розрахуватися за послуги, надані в квітні 2008 року, відповідач зобов’язаний був у термін до 13.05.2008 року, за послуги, надані в травні 2008 року, –у термін до 12.06.2008 року, за послуги, надані в червні 2008 року, –у термін до 11.07.2008 року, за послуги, надані в липні 2008 року, –у термін до 12.08.2008 року, за послуги, надані в серпні 2008 року, –у термін до 12.09.2008 року.

          Відповідно до наявних в матеріалах справи виписок по особовому рахунку позивача відповідач частково оплатив надані послуги, здійснивши на користь позивача переказ 19837,24 грн.

          Зокрема, 18.07.2008 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 10000,00 грн., 19.08.2008 року –5000,00 грн. та 19.09.2008 року –4837,24 грн.

          31.10.2008 року зобов’язання відповідача з оплати наданих послуг сторони частково, у розмірі 22812,00 грн., припинили шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

          З огляду на вказане, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 10843,07 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг (частина 1 статті 901 ЦК України), за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язань за договором щодо оплати наданих послуг відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 10843,07 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем оплати наданих послуг, позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 1297,60 грн. за період з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року, збитки від інфляції у розмірі 2777,02 грн. за період з жовтня 2008 року по лютий 2010 року та 3 % річних у розмірі 478,58 грн. за період з 01.10.2008 року по 21.03.2010 року.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що в разі затримки платежу за надані послуги відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості послуг за кожний день затримки.

          З наданого позивачем уточненого розрахунку судом вбачається, що заявлену до стягнення суму пені останній нараховує на суму основної заборгованості відповідача, що існувала станом на день звернення до суду.

          Станом на день звернення до суду неоплаченими залишалися послуги, надані в серпні, липні 2008 року, та частково, у розмірі 1912,81 грн., послуги, надані в червні 2008 року.

          Вище вказувалося, що розрахуватися за послуги, надані в червні 2008 року, відповідач зобов’язаний був у термін до 11.07.2008 року, за послуги, надані в липні 2008 року, –у термін до 12.08.2008 року, за послуги, надані в серпні 2008 року, –у термін до 12.09.2008 року. Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 12.07.2008 року, 13.08.2008 року та 13.09.2008 року відповідно.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          З огляду на вказане, нарахування пені за прострочення оплати послуг, наданих в червні 2008 року, можливе по 11.01.2009 року, нарахування пені за прострочення оплати послуг, наданих в липні 2008 року, –по 12.02.2009 року, нарахування пені за прострочення оплати послуг, наданих в серпні 2008 року, –по 12.03.2009 року.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Таким чином, нарахування судом пені за прострочення оплати наданих послуг можливе виключно в межах позовних вимог, тобто в межах періоду, заявленого позивачем (з 01.10.2008 року).

          Враховуючи зазначене, розмір пені складає:

          1912,81 грн. * 24 % * 92 (з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 115,40 грн.

          1912,81 грн. * 24 % * 11 (з 01.01.2009 року по 11.01.2009 року) / 365 = 13,84 грн.

          7654,52 грн. * 24 % * 92 (з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 461,78 грн.

          7654,52 грн. * 24 % * 43 (з 01.01.2009 року по 12.02.2009 року) / 365 = 216,42 грн.

          1275,74 грн. * 24 % * 92 (з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 76,96 грн.

          1275,74 грн. * 24 % * 71 (з 01.01.2009 року по 12.03.2009 року) / 365 = 59,56 грн.

          Отже, за перерахунком суду загальний розмір пені за прострочення оплати наданих послуг складає 943,96 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 943,96 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          З огляду на вказане, за перерахунком суду розмір збитків від інфляції за прострочення оплати наданих послуг складає:

          10843,07 грн. * (101,7 % * 101,5 % * 102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 % * 101,9 %) –10843,07 грн. = 2472,22 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 2472,22 грн.

          Розмір 3 % річних складає:

          10843,07 грн. * 3 % * 92 (з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 81,77 грн.

          10843,07 грн. * 3 % * 445 (з 01.01.2009 року по 21.03.2010 року) / 365 = 396,59 грн.

          Отже, за перерахунком суду загальний розмір 3 % річних за прострочення оплати наданих послуг складає 478,36 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 478,36 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 901, 903 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Будмеханізація»(03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 26; ідентифікаційний код 32424632) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району»(02121, м. Київ, вул. Дніпродзержинська, 130; ідентифікаційний код 31722818) основну заборгованість у розмірі 10843 (десять тисяч вісімсот сорок три) грн. 07 коп., пеню у розмірі 943 (дев’ятсот сорок три) грн. 96 коп., збитки від інфляції у розмірі 2472 (дві тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 22 коп., 3 % річних у розмірі 478 (чотириста сімдесят вісім) грн. 36 коп., 147 (сто сорок сім) грн. 38 коп. державного мита та 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А.