Рішення № 8990769, 24.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/57624.02.10 «24»лютого 2010 р.Справа № 14/576 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши матеріали справи№ 14/576

за позовомДочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Лубенський насіннєобробний завод"

доДержавного комітету України з державного матеріального резерву

простягнення 164427,41 грн.

за участю представників сторін від позивача- Устименко Н.С. від відповідача- Глузманова М.П. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Лубенський насіннєобробний завод" (надалі –ДП ДАК "Хліб України" "Лубенський насіннеобробний завод") звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 164427,41 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей.

Позивач неодноразово подавав уточнення позовних вимог, згідно останніх уточнень розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 11133 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей.

В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилається на те, що ним зберігались матеріальні цінності за період з 01.09.2006 р. по 31.08.2009 р. за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № юр-2зб/152-2001, у зв’язку з чим позивачем понесені витрати на зберігання, які не відшкодовані відповідачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2009 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 02.12.2009 р., зобов’язано сторони виконати певні дії.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 02.12.2009 р., 22.01.2010 р., 05.02.2010 р. розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 05.02.2010 р. представники сторін підтримали свої правові позиції.

Відповідач в порядку ст. 59 ГПК України подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що позивачем не надано детального та обґрунтованого розрахунку позовних вимог, не надано доказів на підтвердження розмірів понесених позивачем витрат по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву та не доведено, що такі витрати понесені позивачем саме у зв’язку зі зберіганням таких цінностей.

В процесі розгляду справи, позивач, змінивши і підставу, і предмет позову, фактично заявив нові вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, відсотків річних, що суперечить положенням ст. 22 ГПК України, а тому вказані вимоги не можуть бути прийняті судом до розгляду. Разом з тим, позивач не позбавлений права звернутись з позовною заявою про стягнення пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних до господарського суду в загальному порядку.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 5 лютого 2001 р. між Державним агентством з управління державним матеріальним резервом та Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Лубенський насіннєобробний завод" (надалі –зберігач) укладено договір відповідального зберігання № юр-2зб/152-2001 (надалі –Договір).

Предметом Договору є відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву –зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей без права надання права користування цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Згідно Договору позивач зобов'язаний прийняти матеріальні цінності до державного резерву, які закладаються на відповідальне зберігання, за якістю і кількістю, у відповідності до інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання затверджених Державним арбітражем та Держстандартом України; надавати відповідачу один примірник приймального акту по формі Р-16, яким оформлюється факт закладання матеріальних цінностей у держрезерв на зберігання; створювати необхідні умови та забезпечувати належне зберігання матеріальних цінностей державного резерву згідно інструкціями, на протязі встановленого терміну; самостійно проводити освіження та заміну матеріальних цінностей, які знаходяться на відповідальному зберіганні, з одночасним поданням відповідачу акт про освіження за формою Р-17; надолужувати нестачі й витрати матеріальних цінностей державного резерву одноіменними матеріальними цінностями такої ж якості, негайно після виявлення нестач і витрат; щороку станом на 1 січня, подавати звіт відповідачу по формі № 1 та інформацію про інвентаризацію.

В свою чергу, відповідач зобов’язаний контролювати умови зберігання, якісний та кількісний стан матеріальних цінностей державного резерву, які зберігаються на площах відповідального зберігача; визнавати зберігачу природні витрати матеріальних цінностей при зберіганні, а також нестачі понад природні втрати спричинені покращенням якості, на підставі актів зачистки, затверджених Державною хлібною інспекцією та зменшенням кількості продукції на ці втрати та нестачі; відшкодовувати витрати зберігача по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву виходячи із розрахунку 2,50 грн. (з урахуванням ПДВ) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок зберігача.

Строк дії Договору відповідно до умов п. 9 Договору встановлений з моменту його підписання і до видання відповідачем розпоряджень-нарядів на відпуск матеріальних цінностей державного резерву, що зберігається в повному обсязі.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані главою 36 Цивільного кодексу УРСР, главою 66 ЦК України, Законом України "Про державний матеріальний резерв".

Відповідно до Указу Президента України № 603 від 07.08.2001 р. правонаступником Державного агентства з управління матеріальним резервом є Державний комітет України з державного матеріального резерву. Таким чином, до останнього перейшли всі права та обов’язки Державного агентства з управління матеріальним резервом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 417 ЦК УРСР, ч. 3. ст. 947 ЦК України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов’язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно зі ст. 947 ЦК України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. № 532 "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" (надалі –Порядок) передбачено Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.

У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.

Згідно до розділу 4 Договору "Розрахунки", відповідач зобов’язаний відшкодовувати витрати ДП ДАК "Хліб України" "Лубенський насіннєобробний завод" по зберіганню, виходячи з розрахунку 2 грн. 50 коп. (з урахуванням ПДВ) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У своєму позові позивач зазначає, що виконуючи взяте на себе за Договором зобов’язання щодо зберігання матеріальних цінностей, за рахунок власних коштів зберігало цінності державного резерву, у зв’язку з чим понесло витрати на їх утримання та зберігання.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема, первинними документами, актами перевірки Контрольно-ревізійним відділом східного регіону Державного комітету України з державного матеріального резерву наявності, якісного стану, обліку та звітності, умов зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 23.06.2005 р. та 11.07.2008 р., поясненнями позивача, поданим ним розрахунками.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач на адресу відповідача направив претензію № 524 від 26.12.2003 р., у якій позивач зазначив про наявність у Державного комітету України з матеріального резерву заборгованості за Договором у розмірі 156506,46 грн.

Відповідачем була надіслана відповідь, в якій зазначено, що претензія № 2/1292 від 24.02.2004 р. не підлягає задоволенню, з огляду на те, що позивачем не надано належних документів, які б підтверджували суму заборгованості. Крім того, відповідачу не виділялись з Державного бюджету кошти на фінансування витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням.

Досліджуючи матеріали справи, оцінюючи подані докази в їх сукупності, судом встановлено, що позивачем понесені витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.09.2006 р. по 31.08.2009 р. на загальну суму 11133 грн.

Доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей суду не надано.

Доказів належної оплати за Договором суду не надано.

Отже, враховуючи положення чинного законодавства, загальний строк позовної давності у три роки, а також те, що відповідач у семиденний строк з дня пред’явлення йому вимоги не оплатив витрати позивача на відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, з нього на користь позивача підлягає стягненню 11133 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей за період з 01.09.2006 р. по 31.08.2009 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позов про стягнення 11133 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей повністю.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) на користь Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Лубенський насіннєобробний завод" (37552, Полтавська область, Лубенський район, с. Засулля, вул. Комсомольська, 137, код 00955489) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 11133 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей, 111,33 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 17.03.2010 р.