Рішення № 8990764, 22.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/2522.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера-Імпорт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Томаш»

про стягнення заборгованості

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Дзюба Г.Є. (довіреність № 1 від 04.01.2010р.);

від відповідача: не з’явились;

22.03.2010р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера-Імпорт»(надалі ТОВ «Баядера-Імпорт», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Томаш»(надалі ТОВ «Томаш», відповідач) в примусовому порядку суми основного боргу в розмірі 14363, 59 грн., 114, 90 грн. індексу інфляції, 106, 25 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови мирової угоди, що затверджена судом за результатами вирішення спору у справі 22/107. У зв’язку з тим, що заборгованість по погашенню якої досягнуто згоди шляхом укладення мирової угоди, відповідачем не сплачена, позивач вважає наявними підстави для звернення до суду з вимогами про її стягнення в примусовому порядку, заявивши до стягнення також суму інфляційних збитків та 3% річних.

Під час розгляду справи суд не знайшов підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача, як того просив позивач, а заявлене клопотання судом відхилене через наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Позовна заява, ухвала суду направлялись на юридичну адресу ТОВ «Томаш»(довідка про знаходження в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.02.2010р. наявна в матеріалах справи).

Провадження у справі порушено ухвалою від 02.02.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, встановивши обставини справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За результатами вирішення судом спору у справі 22/107 за позовом ТОВ «Баядера-Імпорт»про стягнення з ТОВ «Томаш»суми основного боргу за договором поставки від 12.09.2007р. в розмірі 18498, 98 грн., 2311, 10 грн. пені, 3851, 84 грн. –40% річних за користування грошовими коштами, Господарським судом міста Києва затверджено мирову угоду укладену між сторонами та припинено провадження у справі, про що винесено ухвалу від 12.01.2009р..

Мирову угоду затверджено судом на умовах зазначених у п. 1 ухвали, згідно з п. 1.3 ухвали, де викладені умови мирової угоди за якими ТОВ «Томаш»брав на себе обов’язки виплачувати борг в сумі 16498, 98 грн., державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 364, 61 грн., по 2200 грн. щомісяця до повного погашення боргу, починаючи з грудня 2008р.. Останній платіж з виплати суми боргу в липні місяці 2009р..

Згідно представлених до матеріалів справи банківських виписок, в рахунок погашення боргу, щодо якого розглянуто спір у справі 22/107, відповідачем перераховано 2500 грн., у зв’язку з чим сума основного боргу що залишилась несплаченою складає 14363, 59 грн..

Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України про затвердження мирової угоди сторін суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Мирова угода за своєю правовою природою - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спір, не здійснюють правосуддя, що являється прерогативою судової влади, а, досягнувши згоди між собою, припиняють спір. Мирова угода грунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило, виконується добровільно. В іншому випадку мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.

Ухвала про затвердження мирової угоди являється судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.

Згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених Законом.

Відповідно до п. 2 ст. 3 вказаного Закону до рішень, що підлягають примусовому виконанню Державною виконавчою службою, зокрема, віднесені ухвали та постанови господарських судів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, Закон України «Про виконавче провадження»визначає умови та порядок виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб), які згідно закону підлягають примусовому виконанню у випадку невиконання їх в добровільному порядку.

Виконання мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду врегульовано нормами процесуального права у зв’язку з чим у сторін з укладенням такої угоди і лише у випадку її затвердження судом виникають не цивільні чи господарські права і обов’язки, а господарсько-процесуальні. В тому числі право на зміну способу і порядку виконання такої ухвали, встановлене ст. 121 ГПК України, право на пред’явлення її до виконання визначене у ст. 115 ГПК України та Законом «Про виконавче провадження».

Зазначена позиція викладена зокрема у Постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2008р..

За наведених обставин, провадження у справі в частині заявлених вимог про стягнення з відповідача 14363, 59 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки заявлена вимога не може бути самостійним предметом позову та розглядатись в господарському суді в порядку окремого позовного провадження, що не позбавляє позивача права звернутись в межах справи, за результатами розгляду якої затверджено мирову угоду, з заявою про зміну порядку виконання ухвали з добровільного на примусовий.

Сума заборгованості по стягненню якої з відповідача на користь позивача розглядався спір у справі 22/107 несплаченою залишається в сумі 14363, 59 грн., умови мирової угоди щодо здійснення виплат частинами та оплата боргу у відповідні строки (кінцевий строк оплати у липні 2009р.) відповідачем порушені, у зв’язку з чим позивач за допущене прострочення в періоді з 01.08.2009р. по 29.10.2009р. нарахував 3% річних в розмірі 106, 25 грн. та інфляційні збитки в сумі 114, 90 грн., стягнення яких, також, є предметом даного спору.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з вирішенням спору в судовому порядку, у зв’язку з чим, враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань, непогашення у встановлений строк у повному розмірі суми належної до сплати, щодо якої сторони уклали мирову угоду, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача суми нарахованих відсотків за період з 01.08.2009р. по 29.10.2009р. в розмірі 106, 25 грн. та інфляційних збитків у розмірі 114, 90 грн. (в періоді прострочення серпень 2009р. –жовтень 2009р.) такими що підлягають задоволенню.

Приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після вирішення судом питання про стягнення суми боргу, про що зокрема зазначено і у постанові Верховного Суду України від 30.09.2008 № 1/384-07.

Згідно встановлених вище обставин, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в частині.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 145, 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог в сумі 5, 72 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині розгляду заявлених вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Томаш»14363, 59 грн. суми основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Томаш»(01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця 7/14, р/р 26009026508271 АКБ «Укрсоцбанк»МФО 322012, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 19123900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера-Імпорт»(02160, м. Київ, вул. Регенераторна, 4, р/р 26006001302918 в ЗАТ «ОТП Банк»м. Київ, МФО 300528, ідент. код 32155618) 114, 90 грн. (сто чотирнадцять гривень 90 копійок) інфляційних збитків, 106, 25 грн. (сто шість гривень 25 копійок) 3% річних, 5, 72 грн. (п’ять гривень 72 копійки) судових витрат.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І.Самсін

дата підписання рішення 26.03.2010