Рішення № 8990534, 22.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/8422.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Марка «Соня»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «О’кей Україна»

про стягнення 125055,38 грн.

                                                                       Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Александров О. В. –керівник

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «О’кей Україна»заборгованості за Договором поставки № 245/08/07-ПТ від 31.08.2007р. в розмірі 125055,38 грн., в тому числі 104785,24 грн. - основного боргу, 3604,99 грн. - збитків від інфляції, 1851,68 грн. –3% річних, 14813,17 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2010р. порушено провадження у справі № 53/84 та призначено розгляду справи на 22.03.2010р.

В судовому засіданні 22.03.2010 р. представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 17.03.2010р. № 21-10/1459-1, наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 25.02.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення, відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності сторін відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 22.03.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31.08.2007р. між сторонами у справі був укладений договір поставки № 245/08/07-ПТ, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та відповідно до замовлень покупця (відповідач) постачати товар, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар і оплатити його вартість, за цінами, вказаними у відповідній специфікації.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Позивач та відповідач також уклали Додаток № 1 до Договору в якому погодили штрафні санкції за неналежне виконання умов Договору та Додаток № 2 до Договору в якому погодили надання послуг покупцем продавцю.

До матеріалів справи позивач додав надані відповідачем повідомлення про зразки печатки (штампу) відповідача, якими матеріально відповідальні особи будуть завіряти на супровідних документах (накладних, актах, ордерах тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Згідно з п. 12.2 Договору 245/08/07-ПТ від 31.08.2007р. у випадку, якщо за 30 днів до дати закінчення дії Договору Покупець не направить письмове повідомлення про припинення Договору, він вважається пролонгованим Сторонами на наступний календарний рік. Така пролонгація не обмежена за терміном і може здійснюватися щорічно.

Позивач поставив відповідачу продукцію на суму 775078,01 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи видатковими накладними: № РН-0000102 від 18 травня 2009р.; № РН-0000080 від 6 квітня 2009р.; № РН-0000114 від 15 травня 2009р.; № РН-0000111 від 15 травня 2009р.; № РН-0000112 від 15 травня 2009р.; № РН-0000103 від 18 травня 2009р.; № РН-0000110 від 15 травня 2009р.; № РН-0000124 від 25 травня 2009р.;№ РН-0000121 від 19 травня 2009р.; № РН-0000116 від 19 травня 2009р.; № РН-0000115 від 19 травня 2009р.; № РН-0000126 від 29 травня 2009р.; № РН-0000104 від 18 травня 2009р.; № РН-0000125 від 25 травня 2009р.; № РН-0000136 від 3 червня 2009р.; № РН-0000127 від 29 травня 2009р.; № РН-0000109 від 18 травня 2009р.; № РН-0000128 від 29 травня 2009р.; № РН-0000107 від 15 травня 2009р.; № РН-0000108 від 18 травня 2009р.; № РН-0000099 від 15 травня 2009р.; № РН-0000098 від 15 травня 2009р.; РН-0000074 від 2 квітня 2009р.; № РН-0000073 від 2 квітня 2009р.; № РН-0000089 від 24 квітня 2009р.; № РН-0000088 від 24 квітня 2009р.; № РН-0000082 від 8 квітня 2009р.; № РН-0000081 від 8 квітня 2009р.; № РН-0000065 від 1 квітня 2009р.; № РН-0000070 від 3 квітня 2009р.; № РН-0000071 від 3 квітня 2009р.; № РН-0000064 від 1 квітня 2009р.; № РН-0000063 від 24 березня 2009р.; № РН-0000062 від 24 березня 2009р.; № РН-0000061 від 24 березня 2009р.; № РН-0000057 від 26 березня 2009р.; № РН-0000058 від 26 березня 2009р.; № РН-0000044 від 19 березня 2009р.; № РН-0000043 від 19 березня 2009р.; № РН-0000042 від 19 березня 2009р.; № РН-0000054 від 19 березня 2009р.; № РН-0000052 від 19 березня 2009р.; № РН-0000046 від 19 березня 2009р.; № РН-0000045 від 19 березня 2009р.; № РН-0000041 від 19 березня 2009р.; № РН-0000001 від 8 січня 2009р.; № РН-0000571 від 26 грудня 2008р.; № РН-0000569 від 30 грудня 2008р.; № РН-0000568 від 30 грудня 2008р.; № РН-0000570 від 26 грудня 2008р.; № РН-0000574 від 26 грудня 2008р.; № РН-0000510 від 23 жовтня 2008р.; № РН-0000391 від 26 серпня 2008р.; № РН-0000389 від 26 серпня 2008р.; № РН-0000354 від 12 серпня 2008р.; № РН-0000366 від 15 серпня 2008р.; № РН-0000369 від 20 серпня 2008р.; № РН-0000353 від 12 серпня 2008р.; № РН-0000390 від 26 серпня 2008р. № РН-0000370 від 20 серпня 2008р.; № РН-0000365 від 15 серпня 2008р.; № РН-0000266 від 20 червня 2008р.; № РН-0000174 від 12 травня 2008р.; № РН-0000175 від 12 травня 2008р.; № РН-0000214 від 23 травня 2008р.; № РН-0000217 від 30 травня 2008р.; № РН-0000232 від 30 травня 2008р.; № РН-0000230 від 30 травня 2008р.; № РН-0000215 від 19 травня 2008р.; № РН-0000208 від 21 травня 2008р.; № РН-0000229 від 30 травня 2008р.; № РН-0000231 від 30 травня 2008р.; РН-0000184 від 12 травня 2008р.; № РН-0000207 від 21 травня 2008р.; № РН-0000177 від 12 травня 2008р.; № РН-0000231 від 30 травня 2008р.; № РН-0000183 від 12 травня 2008р.; № РН-0000168 від 21 квітня 2008р.; № РН-0000153 від 22 квітня 2008р.; № РН-0000141 від 3 квітня 2008р.; № РН-0000139 від 3 квітня 2008р.; № РН-0000123 від 24 березня 2008р.; № РН-0000140 від 2 квітня 2008р.; № РН-0000109 від 21 березня 2008р.; № РН-0000114 від 24 березня 2008р.; № РН-0000171 від 25 квітня 2008р.; № РН-0000522 від 12 листопада 2008р.; № РН-0000527 від 6 листопада 2008р.; № РН-0000526 від 6 листопада 2008р.; № РН-0000521 від 12 листопада 2008р.; № РН-0000532 від 12 листопада 2008р.; № РН-0000536 від 14 листопада 2008р.; № РН-0000533 від 17 листопада 2008р.; № РН-0000529 від 11 листопада 2008р.; № РН-0000498 від 14 жовтня 2008р.; № РН-0000499 від 14 жовтня 2008р.; № РН-0000458 від 24 вересня 2008р.; № РН-0000413 від 12 вересня 2008р.; № РН-0000509 від 23 жовтня 2008р.; № РН-0000496 від 13 жовтня 2008р.; № РН-0000507 від 23 жовтня 2008р.; № РН-0000495 від 13 жовтня 2008р.; № РН-0000523 від 6 листопада 2008р.; № РН-0000534 від 17 листопада 2008р.; № РН-0000514 від 23 жовтня 2008р.; № РН-0000512 від 23 жовтня 2008р.; № РН-0000508 від 23 жовтня 2008р.; № РН-0000515 від 23 жовтня 2008р.; № РН-0000429 від 18 вересня 2008р.; № РН-0000414 від 9 вересня 2008р.; № РН-0000430 від 18 вересня 2008р.; № РН-0000446від 18 вересня 2008р.; № РН-0000464 від 25 вересня 2008р.; № РН-0000476 від 29 вересня 2008р.; № РН-0000415 від 9 вересня 2008р.; № РН-0000477 від 29 вересня 2008р.; № РН-0000457 від 24 вересня 2008р.; № РН-0000465 від 25 вересня 2008р.; № РН-0000426 від 15 вересня 2008р.; № РН-0000372 від 20 серпня 2008р.; № РН-0000385 від 27 серпня 2008р.; № РН-0000384 від 27 серпня 2008р.; № РН-0000383 від 27 серпня 2008р.; № РН-0000265 від 20 червня 2008р.; № РН-0000253 від 13 червня 2008р.; № РН-0000264 від 20 червня 2008р.; № РН-0000277 від 26 червня 2008р.; № РН-0000278 від 26 червня 2008р.; № РН-0000276 від 26 червня 2008р.; № РН-0000244 від 10 червня 2008р.; № РН-0000258 від 18 червня 2008р.; № РН-0000254 від 13 червня 2008р.; № РН-0000245 від 10 червня 2008р.; № РН-0000243 від 10 червня 2008р.; № РН-0000284 від 2 липня 2008р.; № РН-0000298 від 11 липня 2008р.; № РН-0000286 від 2 липня 2008р.; № РН-0000315 від 18 липня 2008р.; № РН-0000321 від 29 липня 2008р.; № РН-0000300 від 11 липня 2008р.; № РН-0000299 від 11 липня 2008р.; № РН-0000322 від 29 липня 2008р.; № РН-0000283 від 2 липня 2008р.; № РН-0000309 від 17 липня 2008р.; № РН-0000327 від 23 липня 2008р.; № РН-0000303 від 11 липня 2008р. -; № РН-0000313 від 29 липня 2008р.; № РН-0000314 від 18 липня 2008р.; № РН-0000308 від 17 липня 2008р.; № РН-0000112 від 24 березня 2008р.; № РН-0000090 від 29 лютого 2008р.; № РН-0000082 від 25 лютого 2008р.; № РН-0000077 від 19 лютого 2008р.; № РН-0000059 від 7 лютого 2008р.; № РН-0000088 від 29 лютого 2008р.; № РН-0000056 від 12 лютого 2008р.; № РН-0000064 від 15 лютого 2008р.; № РН-0000063 від 14 лютого 2008р.; № РН-0000042 від 1 лютого 2008р.; № РН-0000041 від 31 січня 2008р.; № РН-0000032 від 24 січня 2008р.; № РН-0000020 від 18 січня 2008р.; № РН-0000016 від 18 січня 2008р.; № РН-0000004 від 16 січня 2008р.; № РН-0000003 від 17 січня 2008р.; № РН-0000099 від 26 грудня 2007р.; № РН-0000098 від 17 грудня 2007р.; № РН-0000097 від 28 грудня 2007р.; № РН-0000091 від 17 грудня 2007р.; № РН-0000090 від 21 грудня 2007р.; № РН-0000080 від 14 грудня 2007р.; № РН-0000067 від 3 грудня 2007р.; № РН-0000065 від 3 грудня 2007р.; № РН-0000063 від 3 грудня 2007р.; № РН-0000059 від 30 листопада 2007р.; № РН-0000066 від 15 листопада 2007р.; № РН-0000055 від 26 листопада 2007р.; № РН-0000049 від 12 листопада 2007р.; № РН-0000036 від 26 жовтня 2007р.

Відповідно до п. 8.2 Договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару протягом 45 днів з моменту поставки товару.

          Відповідач по справі повернув позивачу частину товару, що підтверджується накладним на повернення товару: № 0000028059794; № 0000028059790; № 0000028059125; № 0000028065937; № 0000028065933; № 0000028067958; № 0000028067958; № 0000028067957; № 00000280070102; № 0000028048784; № 0000028007175; № 0000028010621; № 0000028010203; № 0000028018680; № 0000028018724; № 0000028018756; № 0000028027611; № 0000028018757; № 0028018754;; № 0000028030871; № 0000028028331; № 0000028028411; № 0000028028352; № 0000028028372; № 0000028040016; № 0000028040019; № 0000028044124; № 0000028044119; № 0000028044125.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, що підтверджується довідкою банку № 002-01-2/219 від 12.03.2010р. та № 002-01/2/218 від 12.03.2010р.

Відповідач здійснив повернення товару та сплату за поставлений товар на суму в розмірі 147505,14 грн.

Також відповідач надавав позивачу маркетингові, інформаційні, рекламні послуги за весь період на суму 49629,36 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт залучених до матеріалів справи. Позивач частково розрахувався з відповідачем за надані послуги на суму в розмірі 6909,46 грн., тобто заборгованість з послуг наданих Постачальнику перед Покупцем становить 42719,90 грн.

Відповідно до п. 7. Додатку № 2 до Договору Заборгованість покупця перед постачальником за товари, які були поставлені відповідно до Договору може бути зменшена на вартість послуг покупця, шляхом проведення заліку зустрічних вимог без підписання додаткового документу (акту, протоколу, тощо).

Таким чином, з огляду на вищезазначене заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 104785,24 грн., що також підтверджується довідкою за підписами головного бухгалтера та генерального директора позивача.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобов’язання щодо поставки товару, тоді як ТОВ «О’Кей Україна»зобов’язання щодо оплати за отриманий товар не виконало в повному обсязі, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 104785,24 грн.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 8.2 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар повністю не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ТОВ «Торгова Марка «Соня»щодо стягнення з ТОВ «О’Кей Україна»основного боргу за договором поставки у розмірі 104785,24 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення з відповідача основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 14813,47 грн. пені.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку прострочення відповідачем оплати поставленого позивачем товару.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 14813,47 грн. за несвоєчасну оплату отриманого товару задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1851,68 грн. та збитків від інфляції в сумі 3604,99 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «О’Кей Україна»(01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33, поверх 13, код ЄДРПОУ 34356884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Марка «Соня»(02218, м. Київ, вул. Райдужна, 7, кв. 87; код ЄДРПОУ 34875911) 104785 (сто чотири тисячі сімсот вісімдесят п’ять) грн. 24 коп. основного боргу, 1851 (одна тисяча вісімсот п’ятдесят одна) грн. 68 коп. –3% річних, 3604 (три тисячі шістсот чотири) грн. 99 коп. –збитки від інфляції, 1 102 (одна тисяча сто дві) грн. 42 коп. витрат по сплаті державного мита та 208 (двісті вісім) грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.