Рішення № 8990316, 24.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/43724.02.10 За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг”

до Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгової фірми «Радосинь»«Радосинь-Агро»

про розірвання договору фінансового лізингу № 10-04-193 фл від 23.02.04 р. та стягнення 292 847, 51 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від прокуратури: Морозов В.Ю.

від позивача: Гребелюк Л.М.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про розірвання договору фінансового лізингу № 10-04-193 фл від 23.02.04 р., укладеного між сторонами; про стягнення з відповідача на користь державного бюджету Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” 292 847, 51 грн. за зазначеним договором, з яких: 176 728, 04 грн. основного боргу, 16475, 53 грн. пені, 87 525, 52 грн. інфляційних нарахувань, 12 118, 42 грн. 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати відповідно до умов вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.08.09 р. за участю представників сторін та прокуратури, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача, неналежне виконання учасниками судового процесу вимог суду, необхідність витребування нових доказів у справі та з технічних причин.

У даному судовому засіданні представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 16.07.09 р. не виконав, доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини, суду не надав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про наслідки ненадання ним відзиву на позов та витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.02.2010 р. за згодою представників прокуратури та позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.04 року між сторонами був укладений договір № 10-04-193 фл (надалі –договір), за умовами якого позивач зобов’язався передати відповідачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору «Кількість, ціна і вартість предмета лізингу», за умови сплати відповідачем лізингових платежів, черговість, розмір і строки сплати яких встановлюються графіком сплати лізингових платежів.

Пунктом 2.2. договору визначено, що строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником, що укладається у 5-ти автентичних примірниках і є підставою для передачі предмета лізингу.

Пунктом 8.1. договору визначено, що договір вступає в дію з моменту укладення і діє до повного виконання сторонами положень договору.

Пунктами 4.1. - 4.3. договору сторони погодили, що з моменту одержання предмета лізингу за користування останнім відповідач сплачує позивачу лізингові платежі, черговість яких кратна шести місяцям і складається із суми, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу та суми щорічної винагороди за переданий у фінансовий лізинг предмет лізингу в розмірі 7 % невідшкодованої вартості. Розмір лізингових платежів, їх склад та строк оплати встановлюється додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів». Відповідач після укладення договору за предмет лізингу, що передається, перераховує на рахунки позивача попередні лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмету лізингу в розмірі 15 % його вартості, включаючи ПДВ та в частині винагороди в розмірі 7 % невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок позивача.

19.03.04 р. сторонами був підписаний акт № 4 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, відповідно до якого відповідач прийняв об’єкт лізингу-сільськогосподарську техніку та зобов’язання перед позивачем по сплаті вартості переданої йому техніки в сумі 69840,00 грн.

05.04.04 р. сторонами був підписаний акт № 7 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, відповідно до якого відповідач прийняв об’єкт лізингу-сільськогосподарську техніку та зобов’язання перед позивачем по сплаті вартості переданої йому техніки в сумі 35400,00 грн.

19.04.04 р. сторонами був підписаний акт № 26 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, відповідно до якого відповідач прийняв об’єкт лізингу-сільськогосподарську техніку та зобов’язання перед позивачем по сплаті вартості переданої йому техніки в сумі 15555,00 грн.

20.04.04 р. сторонами був підписаний акт № 29 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, відповідно до якого відповідач прийняв об’єкт лізингу-сільськогосподарську техніку та зобов’язання перед позивачем по сплаті вартості переданої йому техніки в сумі 44550,00 грн.

22.04.04 р. сторонами був підписаний акт № 23 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, відповідно до якого відповідач прийняв об’єкт лізингу-сільськогосподарську техніку та зобов’язання перед позивачем по сплаті вартості переданої йому техніки в сумі 19794,00 грн.

27.04.04 р. сторонами був підписаний акт № 27 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, відповідно до якого відповідач прийняв об’єкт лізингу-сільськогосподарську техніку та зобов’язання перед позивачем по сплаті вартості переданої йому техніки в сумі 15555,00 грн.

28.04.04 р. сторонами був підписаний акт № 36 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, відповідно до якого відповідач прийняв об’єкт лізингу-сільськогосподарську техніку та зобов’язання перед позивачем по сплаті вартості переданої йому техніки в сумі 22020,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.07 р. порушено провадження у справі № 49/217-б за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»до Дочірнього підприємства «Радосинь-Агро»Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгової фірми «Радосинь» та з моменту порушення провадження у справі введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Постановою Господарського суду міста Києва від 20.08.08 р. у справі № 49/217-б за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»до Дочірнього підприємства «Радосинь-Агро»Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгової фірми «Радосинь»про визнання банкрутом Дочірнє підприємство «Радосинь-Агро»Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгової фірми «Радосинь»визнано банкрутом. При цьому, п. 8 зазначеної постанови Господарський суд міста Києва постановив припинити нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута з 20.08.08 р.

Відповідач лізингові платежі здійснював не в повному обсязі, у зв’язку з чим у нього виник основний борг в сумі 176 728, 04 грн., що підтверджується матеріалами справи. Наведена обставина відповідачем не спростована.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати за договором № 10-04-193 фл від 23.02.04 р. позивач просить розірвати договір фінансового лізингу № 10-04-193 фл від 23.02.04 р., укладеного між сторонами.

Оцінюючи подані прокуратурою та позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору від 23.02.04 р. № 10-04-193 фл, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором лізингу, а тому до нього застосовуються положення законодавства про лізинг.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, а відповідно до ч. 1 ст.16 зазначеного Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що позивач має право ініціювати дострокове припинення дії договору за несплату відповідачем протягом трьох місяців лізингового платежу або за не укладення документів, передбачених договором.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судове засідання не з’явився та доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини, суду не представив.

За таких обставин суд визнає неналежне виконання відповідачем договірних зобов’язань щодо сплати істотним порушенням договору від 23.02.04 р. № 10-04-193 фл та підставою для його розірвання.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 176 728, 04 грн. основного боргу за період з березня 2004 року до 01.07.09 р.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 176 728, 04 грн. основного боргу визнаються правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 16475,53 грн. пені за період з 21.03.05 р. до 26.04.09 р.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів відповідач за кожний день прострочення від несплаченої суми сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.07 р. про порушення провадження у справі № 49/217-б за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» до Дочірнього підприємства «Радосинь-Агро»Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгової фірми «Радосинь»з моменту порушення провадження у справі введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що нарахування неустойки (штрафу, пені) припинено з 27.11.07 р., нарахування пені на прострочення грошового зобов’язання здійснюється до 26.11.07 р. включно.

За розрахунком суду, здійсненого з урахуванням ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з відповідача на користь позивача стягненню підлягає пеня в розмірі 11056,11 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 87 525, 52 грн. інфляційних нарахувань, 12 118, 42 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 87 525, 52 грн. інфляційних нарахувань, 12 118, 42 грн. 3 % річних визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір фінансового лізингу № 10-04-193 фл від 23.02.04 р., що укладений між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»та Дочірнім підприємством Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгової фірми «Радосинь»«Радосинь-Агро».

3. Стягнути з Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгової фірми «Радосинь»«Радосинь-Агро»(02156, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 8, ідентифікаційний код 30491162) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, ідентифікаційний код 25979249) 176728 (сто сімдесят шість тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 04 грн. основного боргу, 11056 (одинадцять тисяч п’ятдесят шість) грн. 11 коп. пені, 87525 (вісімдесят сім тисяч п’ятсот двадцять п’ять) грн. 52 коп. інфляційних нарахувань, 12118 (дванадцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 42 коп. 3 % річних.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгової фірми «Радосинь»«Радосинь-Агро»(02156, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 8, ідентифікаційний код 30491162) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 2959 (дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн. 27 коп. державного мита, 115 (сто п'ятнадцять) грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б. Дата підписання 25.03.2010 р.