Рішення № 8990289, 01.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/2401.03.10                     

За позовомЗакритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Добробут та Захист”

До Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант”

Простягнення 7472,34 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаКорінь А.А. —представник за довіреністю від 25.01.2010 р. № 108

Від відповідача не з’явився 01.03.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2010 року Закрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Добробут та Захист” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант” 6145,02 грн. заборгованості за договором облігаторного пропорційного квотового перестрахування наземних транспортних засобів від 01.03.2008 р. № 05/ОП/03/2008, а також 1327,32 грн. пені.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/24 від 29.01.2010 р., яку призначено до розгляду на 12.02.2010 р.

11.02.2010 р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, мотивованим перебуванням уповноваженого представника у відпустці.

12.02.2010 р. розгляд справи було відкладено на 01.03.2010 р. зважаючи на неявку представника відповідача та поважність пропуску ним судового засідання, а також неподання сторонами витребуваних судом документів

У судове засідання, призначене на 01.03.2010 р., відповідач повторно уповноваженого представника не направив, вимоги ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача, позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем обов’язку з договору перестрахування від 01.03.2008 р. № 05/ОП/03/2008.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2008 р. між Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Добробут та Захист” та Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Альфа-Гарант” було укладено договір № 05/ОП/03/2008 пропорційного облігаторного квотного перестрахування наземних транспортних засобів (далі - договір № 05/ОП/03/2008).

На підставі договору № 05/ОП/03/2008 було укладено рахунок-бордеро премій № 07 від 01.09.2008 р. (далі - рахунок-бордеро премій № 07), відповідно до якого позивачем було передано відповідачу у перестрахування ризик за договором страхування № 10/17-1560 від 31.07.2008 р. (далі - договір страхування № 10/17-1560), страхувальником за яким є Савенко Михайло Михайлович.

Згідно з заявою страхувальника від 25.03.2009 р. на вул. Набережне шосе в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено застрахований за договором страхування № 10/17-1560 автомобіль Lexus GS 350, державний номер АА 3484 НО.

Відповідно до п. 5.2.1 Договору страхування № 10/17-1560 випадок пошкодження автомобіля Lexus GS 350, державний номер АА 3484 НО, в результаті дорожньо-транспортної пригоди є страховим. Розмір завданих Савенку Михайлу Михайловичу збитків у зв’язку з цим відповідно до висновку фахівця автотоварознавця № 109 від 01.04.2009 р. склав 64 991,45 грн.

Закрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Добробут та Захист” сплатило Савенку Михайлу Михайловичу 52 853,63 грн. (платіжне доручення № 1341 від 29.05.2009 p., страховий акт № 361/05/09 від 29.05.2009 p.).

Відповідно до підпункту 4.1 договору № 05/ОП/03/2008 перестраховик в межах власного утримання, приймає участь у відшкодуванні всіх збитків за договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію договору перестрахування.

Згідно з п. 3.4.4 договору № 05/ОП/03/2008 перестраховик взяв на себе зобов’язання по сплаті своєї частки страхового відшкодування протягом 5 робочих днів з дня отримання від перестрахувальника документів на виплату страхового відшкодування.

04.06.2009 р. листом № 747 позивач надіслав повідомлення відповідачу про настання страхового випадку разом з документами, необхідними для виплати відповідної частини страхового відшкодування. Отже, з урахуванням положень п. 3.4.4 Договору № 05/ОП/03/2008 відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 6 145,02 грн. не пізніше 09.06.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про страхування" перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Стаття 26 Закону України "Про страхування" передбачає перелік випадків відмови у страхових виплатах або страховому відшкодуванні.

Слід зазначити, що відповідач не подав до суду обґрунтовані заперечення на позовну заяву та на протязі судових засідань не довів суду належними засобами доказування, щодо звільнення від обов’язків по сплаті своєї частки як ретроцесіонера у відшкодуванні в розмірі 6 145,02 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені вище обставини, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 1327,32 грн. пені.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 11.2 Договору № 05/ОП/03/2008 передбачено відповідальність сторін одна перед одною у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання передбачених договором розрахунків в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу.

Враховуючи положення п. 6 ст. 236 Господарського України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає 679,99 грн. пені за прострочення в оплаті грошового зобов’язання за період, що не перевищує шестимісячного строку та виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України з 07.04.2009 р. (через 5 робочих днів після повідомлення про страховий випадок 30.03.2009 р.) по 04.10.2009 р. (181 день).

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Альфа-Гарант” (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) на користь Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Добробут та Захист” (02232, м. Київ, вул. Бальзака, 81/1, код ЄДРПОУ 31571133) 6 145 (шість тисяч сто сорок п'ять) грн. 02 коп. боргу, 679 (шістсот сімдесят дев’ять) грн. 99 коп. пені, 93 (дев’яносто три) грн. 17 коп. державного мита 215 (двісті п’ятнадцять) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 22.03.2010 р.