Рішення № 8990267, 19.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/2719.03.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Теліані Трейдінг”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Легіс Вері”

Простягнення 4 013,10 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаГорностай А.В. —представник за довіреністю від 17.12.2009 р.

Від відповідача не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Теліані Трейдінг” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Легіс Вері”4013,10 грн. заборгованості з оплати вартості поставленого йому товару за договором від 03.03.2009 р. № 005/ПР-1.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/27 від 02.02.2010 р., яку призначено до розгляду на 22.02.2010 р.

22.02.2010 р. розгляд справи було відкладено на 19.03.2010 р. зважаючи на неявку в засідання представника відповідача та не повне виконання сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

У судове засідання, призначене на 19.03.2010 р., відповідач повторно уповноваженого представника не направив, вимоги ухвал суду у справі № 46/27 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Під час розгляду спору по суті представник Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Теліані Трейдінг” підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача заборгованість, що складає вартість переданого у власність, але не оплаченого товару.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір, видаткову накладну, що підтверджує поставку товару, товарно-транспортну накладну на переміщення товару, видаткову накладну, що підтверджує повернення частини товару.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

03.03.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Теліані Трейдінг” в якості постачальника та Товариство з обмеженою відповідальністю “Легіс Вері” в якості покупця уклали договір № 005/ПР-1, за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язався постачати, а покупець (відповідач) —приймати та оплачувати на умовах цього договору товари (алкогольну продукцію вино).

Відповідно до п. 1.2 договору покупець надає замовлення на поставку продавцю на основі специфікації, затвердженої сторонами, в якій вказаний асортимент (список) товарів, які поставляються за цим договором.

Замовлення на поставку товару формується на умовах затвердженого сторонами графіку замовлень та поставок (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 3.5 договору оплата товару, що постачається, здійснюється покупцем на підставі товарних накладних не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Відповідно до п. 3.4 договору сума цього договору визначається загальною сумою товарних накладних за весь період дії договору.

Аналіз умов угоди від 03.03.2009 р. № 005/ПР-1 дає підстави стверджувати про виникнення між сторонами зобов’язань з договору поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе за договором від 03.03.2009 р. зобов’язання, а саме: поставив товар загальною вартістю 9 723,60 грн., а відповідач —прийняв його у власність, що підтверджується видатковою накладною № ТТ-0000397 від 24.03.2009 р.

З видаткової накладної на повернення товару від 05.08.2009 р. № РН-0000001 слідує, що відповідач повернув, а позивач прийняв товар на суму 5 710,50 грн., що був поставлений за накладною № ТТ-0000397 від 24.03.2009 р.

За твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, станом на час його звернення до суду, відповідач не оплатив вартість отриманого товару у сумі 4 013,10 грн., чим порушив умови укладеного правочину та чинне законодавство, що регулює зобов’язальні правовідносини господарюючих суб’єктів.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений паро дату, час і місце судового засідання у справі № 46/27, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості, доказів її перерахування на користь позивача.

Таким чином, з матеріалів справи та пояснень представника позивача судом встановлено, що покупець повернув товар на суму 5 710,50 грн. і не оплатив у розмірі 4 013,10 грн.

Виходячи з викладеного борг відповідача складає 4 013,10 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, позовні вимоги про стягнення основного боргу за договором поставки від 03.03.2009 р. № 005/ПР-1 р. в сумі 4 013,10 грн. підлягають повному задоволенню.

Зважаючи на норми ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а надмірно сплачена позивачем сума державного мита —поверненню платнику.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Легіс Вері” (02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, 5, ідентифікаційний код 33442998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Теліані Трейдінг” (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, ідентифікаційний код 34613940) 4 013 (чотири тисячі тринадцять) грн. 10 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Теліані Трейдінг” (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, ідентифікаційний код 34613940) зайво сплачене державне мито в сумі 468 (чотириста шістдесят вісім) грн., перераховане платіжним дорученням витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 136 (сто тридцять шість) грн., перераховане відповідно до платіжного доручення від 25.12.2009 р. № 1889, оригінал якого знаходиться в матеріалах справі № 46/27.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             Л.В.Омельченко