Рішення № 8989699, 15.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/3915.03.10 За позовом Приватного акціонерного товариства “Нова лінія” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дверний холдінг”

про стягнення заборгованості в розмірі 91608,73 грн.

                                                                                Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Дідевич В. М. –представник за довіреністю від 14.12.2009р.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дверний холдінг” заборгованості за Договором № 8/061201-у від 01.12.2006р. про надання інформаційно-консультаційних послуг в розмірі 91608,73 грн., в тому числі 42857,33 грн. –основний борг, 22499,90 грн. –пеня, 23058,35 грн. –збитків від інфляції, 3193,15 грн. –3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2010р. порушено провадження по справі № 53/39, розгляд справи призначено на 15.02.2010р.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 15.02.2010р. представника відповідача розгляд справи було відкладено на 15.03.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 15.03.2010р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені на витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/643-1 від 08.02.2010р.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 22.01.2010р. та від 15.02.2010р., про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.03.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.12.2006р. між сторонами у справі було укладено договір про надання інформаціно-консультаційних послуг № 870/06/301-У, відповідно до умов якого Виконавець (позивач) зобов’язується, згідно з замовленням Замовника (відповідач), надавати інформаційно-консультаційні послуги останньому, стосовно способів та методів реалізації непродовольчих товарів, які постачаються Замовником через торговельну мережу Виконавця. Інфомаційно-консультаційні послуги за Договором надаються щомісячно (п. 1.1 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

          22.10.2007р. сторони у справі уклали Додаткову угоду № 1 до Договору про надання інформаціно-консультаційних послуг № 870/06/301-У в якій погодили продовження строку дії Договору до 31.12.2008р. та додаткову оплату по Договору.

На підтвердження надання послуг по Договору позивач надав суду належним чином завірені копії Актів здачі-приймання (надання послуг): № ЦОЧ70430148 від 30.04.2007р., № ЦОЧ70531172 від 31.05.2007р., , № ЦОЧ70731173 від 31.07.2007р., № ЦОЧ 80731191 від 31.07.2008р., № ЦОЧ70630167 від 30.06.2007р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

При дослідженні Актів здачі-приймання (надання послуг) наданих позивачем, суд встановив, що акти здачі-приймання (надання послуг): № ЦОЧ70430148 від 30.04.2007р., № ЦОЧ70531172 від 31.05.2007р., № ЦОЧ70731173 від 31.07.2007р., не підписані зі сторони відповідача по справі.

Акти здачі-приймання (надання послуг): № ЦОЧ 80731191 від 31.07.2008р., № ЦОЧ70630167 від 30.06.2007р. підписані обома сторонами у справі.

На оплату за надані послуги позивач виставляв в відповідачу рахунки-фактури: № ЦОЧ70430152 від 30.04.2007р., № ЦОЧ70531166 від 31.05.2007р., № ЦОЧ70630165 від 30.06.2007р., № ЦОЧ70731173 від 31.07.2007р., № ЦОЧ80731190 від 31.07.2008р.

Згідно з п. 4.1. договору оплата здійснюється Замовником щомісячно, на підставі рахунків, які надаються Виконавцем, але не пізніше 5 днів з моменту отримання рахунку.

Послуги за Договором вважаються прийнятими після підписання актів прийому-передачі послуг. (п. 4.5 Договору).

У разі не підписання акту прийому-передачі послуг Замовником, останній повинен письмово надати вмотивовану відмову від підписання акту, протягом 3 календарних днів з моменту отримання акту. У випадку не отримання мотивованої відмови Замовника Виконавцем у вказаний термін, акти вважаються підписаними, послуги вважаються таким, що прийняті, а рахунок підлягає обов’язковій оплаті. (п. 4.6 Договору).

На підтвердження направлення та отримання відповідачем актів здачі-приймання (надання послуг): № ЦОЧ70430148 від 30.04.2007р., № ЦОЧ70531172 від 31.05.2007р., № ЦОЧ70731173 від 31.07.2007р. та рахунків-фактур: № ЦОЧ70430152 від 30.04.2007р., № ЦОЧ70531166 від 31.05.2007р., № ЦОЧ70630165 від 30.06.2007р., № ЦОЧ70731173 від 31.07.2007р. позивач надав суду повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.05.2007р., від 20.06.2007р. та від 14.08.2007р.

На підтвердження направлення рахунку-фактури № ЦОЧ80731190 від 31.07.2008р. позивач надав суду фіскальні чеки про поштове відправлення № 3137, № 3136 від 11.01.2010р. та описи вкладення в цінний лист від 11.01.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач частково розрахувався за надані йому послуги на суму в розмірі 25257,67 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень № 260 від 08.08.2007р. та № 267 від 07.08.2008р.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що cуб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 42857,33 основного боргу, а відповідач, в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував розміру позовних вимог, не оспорив та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх обов’язків, то позов Приватного акціонерного товариства “Нова лінія”, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дверний холдінг” суми основного боргу за договором про надання інформаціно-консультаційних послуг № 870/06/301-У у розмірі 42857,33 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути з відповідача 22499,90 грн. пені за порушення умов договору в частині своєчасності оплати за переданий товар.

Як вбачається з пункту 5.1 Договору за порушення терміну оплати, визначеного п. 4.1 Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня та яка нараховується від суми заборгованості, за кожний день прострочення виконання своїх зобов’язань.

Нарахування та сплата пені за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань за цим Договором здійснюється без обмежень певним строком, протягом усього періоду від дня, коли грошові зобов’язання повинні бути виконані, до дня їх фактичного виконання на користь Виконавця (п. 5.2 Договору).

При дослідженні розрахунку позивача суд встановив, що позивач не правильно нарахував пеню по заборгованості за рахунком-фактурою № ЦОЧ70630165 від 30.06.2007р. та № ЦОЧ80731190 від 31.07.2008р., а саме позивач вказав неправильну дату початку нарахування пені за вищевказаними рахунками.

Дата початку нарахування пені по рахунку-фактурі № ЦОЧ70630165 від 30.06.2007р. –02.09.2007р., адже рахунок-фактуру № ЦОЧ70630165 від 30.06.2007р. відповідач отримав 28.08.2007р., як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Розрахунок суми пені по рахунку-фактурі № ЦОЧ70630165 від 30.06.2007р.

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

791202.09.2007 - 31.12.20071218.0000 %0.044 %*419.66

791201.01.2008 - 29.04.200812010.0000 %0.055 %*518.82

791230.04.2008 - 15.02.200929212.0000 %0.066 %*1514.95

791216.02.2009 - 14.06.200911912.0000 %0.066 %*619.09

791215.06.2009 - 11.08.20095811.0000 %0.060 %*276.59

791212.08.2009 - 15.12.200912610.2500 %0.056 %*559.91

Дата початку нарахування пені по рахунку-фактурі № ЦОЧ80731190 від 31.07.2008р., адже рахунок-фактуру № ЦОЧ80731190 від 31.07.2008р. позивач направив відповідачу 11.01.2010р., що вбачається з фіскальних чеків про поштове відправлення № 3137, № 3136 від 11.01.2010р. та описи вкладення в цінний лист від 11.01.2010р.

Враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач отримав рахунок-фактуру № ЦОЧ80731190 від 31.07.2008р. –14.01.2010р., а заборгованість по зазначеному рахунку-фактури виникла –з 19.01.2010р.

Оскільки позивач просить стягнути пеню за рахунком-фактурою № ЦОЧ80731190 від 31.07.2008р. у період з 06.08.2008р. по 15.12.2009р., а судом встановлено, що у цей період у відповідача по справі була відсутня заборгованість за рахунком-фактурою № ЦОЧ80731190 від 31.07.2008р., то суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за рахунком-фактурою № ЦОЧ80731190 від 31.07.2008р.

З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача пені за Договором в розмірі 22401,21 грн., відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач надав суду неправильний розрахунок 3% річних за рахунком-фактурою № ЦОЧ70630165 від 30.06.2007р. та № ЦОЧ80731190 від 31.07.2008р., а саме позивач вказав неправильну дату початку нарахування 3% річних за вищевказаними рахунками.

Розрахунок процентів рахунку-фактурі № ЦОЧ70630165 від 30.06.2007р.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

791202.09.2007 - 15.12.20098363 %543.65 Оскільки позивач просить стягнути 3 % та збитки від інфляції за рахунком-фактурою № ЦОЧ80731190 від 31.07.2008р. у період з 06.08.2008р. по 15.12.2009р., а судом встановлено, що у цей період у відповідача по справі була відсутня заборгованість за рахунком-фактурою № ЦОЧ80731190 від 31.07.2008р., то суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за рахунком-фактурою № ЦОЧ80731190 від 31.07.2008р.

Оскільки позивач просить стягнути 3% річних за рахунком-фактурою № ЦОЧ80731190 від 31.07.2008р. у період з 06.08.2008р. по 15.12.2009р., а судом встановлено, що у цей період у відповідача по справі була відсутня заборгованість за рахунком-фактурою № ЦОЧ80731190 від 31.07.2008р., то суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за рахунком-фактурою № ЦОЧ80731190 від 31.07.2008р.

З огляду на викладене, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 3175,58 грн., відповідно до розрахунку суду.

Судом встановлено, що позивач надав суду неправильний розрахунок збитків від інфляції за рахунком-фактурою № ЦОЧ70630165 від 30.06.2007р. та № ЦОЧ80731190 від 31.07.2008р., а саме позивач вказав неправильну дату початку нарахування 3% річних за вищевказаними рахунками.

Суд, при своєму розрахунку збитків від інфляції нарахував більшу суму ніж заявляє позивач по справі.

Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд може виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 23058,35 грн., як заявляє позивач.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

          Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дверний холдінг” (01010, м. Київ, вул. Московська, 24, кв. 21, код ЄДРПОУ 34692309 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства “Нова лінія” (02091, м. Київ, Харківське шосе, 168, код ЄДРПОУ 30728887) 42857 (сорок дві тисячі вісімсот п’ятдесят сім) грн. 33 коп. основного боргу, 22401 (двадцять дві тисячі чотириста одна) грн. 21 коп. пені, 3175 (три тисячі сто сімдесят п’ять) грн. 58 коп. 3% річних, 23058 (двадцять три тисячі п’ятдесят вісім) грн. 35 коп. збитки від інфляції, 914 (дев’ятсот чотирнадцять) грн. 92 коп. державного мита, 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 70 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                             Грєхова О.А.