Рішення № 8989567, 26.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/1526.02.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Київгаз»

ДоКиївської міської клінічної лікарні № 10

Простягнення 22723,03 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Заєць О.А. –дов. № Д –87/09 від 31.12.2009 року;

від відповідача: Тугай Т.М. –дов. № 42 від 26.01.2009 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Київгаз»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської клінічної лікарні № 10 про стягнення 20380,90 грн. –основного боргу, 260,09 грн. –інфляційних втрат, 81,53 грн. –3% річних, 991,92 грн. –0,1% пені та 1008,59 грн. –7% штрафу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № 241007 від 02.01.2009 року не виконав свої зобов’язання щодо оплати коштів за поставлений природний газ.

Ухвалою від 20.01.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 08.02.2010 року.

В судовому засіданні 08.02.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.02.2010 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову в повному обсязі заперечував. Крім того, представник відповідача надав докази на підтвердження часткового погашення заборгованості.

В судовому засіданні 08.02.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 26.02.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 26.02.2010 року надав усні пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 26.02.2010 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зобов’язався погасити існуючу заборгованість по мірі надходження коштів на його рахунок.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.02.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Київгаз»(далі –ВАТ «Київгаз»постачальник) (позивач) та Київською міською клінічною лікарнею № 10 (далі - споживач) (відповідач) був укладений договір поставки природного газу та надання послуг з його транспортування бюджетним споживачам № 241007 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1) сторони погодили, що ВАТ «Київгаз»зобов’язується поставити природний газ, а також виконати послуги з його транспортування розподільними газопроводами від ГРС магістрального газопроводу до ГРП споживача, а споживач зобов’язується прийняти газ і оплатити його на умовах Договору ВАТ «Київгаз»вартість газу та послуги з його транспортування.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що вартість послуг за місяць визначається обсягами газу, протранспортованого у даному місяці, за послуги. Загальна сукупна вартість послуг за договором складається із сум вартості місячних обсягів усіх послуг з газопостачання.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата вартості газу та послуг з його транспортування проводиться споживачем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- перший платіж споживач здійснює до 15 числа поточного місяця, у розмірі 100% вартості газу та послуг з його транспортуванням передбачених договором на місяць поставки газу;

- остаточний розрахунок здійснюється протягом п’яти календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених ВАТ «Київгаз», послуг за звітний місяць.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що в платіжних дорученнях споживач повинен обов’язково зазначати призначення платежу: за послуги з газопостачання, номер договору, дату його підписання. При наявності заборгованості споживача за даним договором, ВАТ «Київгаз»наділяється правом зараховувати кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за послуги, надані в минулі періоди за договором, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення черговості платежу.

Позивач на виконання умов договору за період з серпня по листопад 2009 року поставив відповідачу природний газ на суму 20922,22 грн., що підтверджується актами прийому –передачі природного газу та прийняття послуг з його транспортування розподільними газопроводами від 31.08.2009 року на суму 2952,05 грн., від 30.09.2009 року на суму 6735,53 грн., від 31.10.2009 року на суму 5262,13 грн. та від 30.11.2009 року на суму 5972,51 грн.

Однак відповідач в порушення умов договору з позивачем розрахувався частково на суму 541,32 грн. у зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 20380,90 грн., що підтверджується розрахунком позивача та не заперечується відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач частково погасив заборгованість за поставлений природний газ в сумі 10200,00 грн., що засвідчується платіжними дорученнями № 8 від 26 січня 2010 року на суму 5100,00 грн. та № 39 від 11 лютого 2010 року на суму 5100,00 грн., а тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10200,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 10180,90 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за надані послуги з газопостачання у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, споживач сплачує на користь ВАТ «Київгаз», крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Позивач керуючись пунктом 7.3 Договору нарахував та просить стягнути пеню у сумі 991,92 грн. та 7% штраф у сумі 1008,59 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пункту 6.1 та 7.3 Договору, а також дат поставок та проплат, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені з урахуванням обмеження нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ підлягають задоволенню частково в сумі 557,10 грн. перерахунок якої здійснено з межах періодів визначених позивачем.

При розрахунку розмір пені обмежено подвійною обліковою ставкою Національного банку України відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», так як розмір пені встановлений статтею 231 ГК України до даних правовідносин не застосовуються, оскільки ні позивач, ні відповідача не мають ознак суб’єкта господарювання державного сектору економіки в розумінні статті 22 ГК України, а фінансування по Договору поставки природного газу та надання послуг з його транспортування бюджетним споживачам № 241007 від 02 січня 2009 року здійснюється з місцевого бюджету.

Виходячи з положень статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Беручи до уваги світову фінансову кризу, тяжке матеріальне становище відповідача, його бюджетне фінансування та відсутність відповідного фінансування на погашення штрафних санкцій, суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити розмір штрафу до 500,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 81,53 грн. та 260,09 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних витрат з урахуванням пункту 6.1 Договору, а також дат поставок та проплат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,–

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження по справі в частині стягнення з Київської міської клінічної лікарні № 10 заборгованості в розмірі 10200,00 грн. на підставі п.1-1 ч. 1ст. 80 ГПК України.

3. Стягнути з Київської міської клінічної лікарні № 10 (місцезнаходження: 03039, м. Київ, Голосіївський р –н, просп. 40 –річчя Жовтня, буд. 59 –Б, код ЄДРПОУ 01993931) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київгаз»(місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331) 10 180 (десять тисяч сто вісімдесят) грн. 90 коп. –основного боргу, 260 (двісті шістдесят) грн. 09 коп. –інфляційних витрат, 81 (вісімдесят одну) грн. 53 коп. –3% річних, 557 (п’ятсот п’ятдесят сім) грн. 10 коп. - пені, 500 (п’ятсот) грн. 00 коп. –штрафу, 217 (двісті сімнадцять) грн. 80 коп. - державного мита та 226 (двісті двадцять шість) грн. 20 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

24.03.2010 року