Рішення № 8989407, 23.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/42123.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестандартні рішення» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробничий центр «АРТВІП»

Про стягнення 457669,10 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

В засіданнях приймали участь:

Від позивача Сікорська О.М.- представник за довіреністю № б/н від 01.12.09.

Від відповідача Крисюк М.М. –представник за довіреністю № б/н від 21.12.09.;

Костовський О.Б. - засновник

Рішення прийнято 23.03.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 18.02.10. по 11.03.10., з 11.03.10. по 23.03.10.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестандартні рішення»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробничий центр «АРТВІП»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 457669 (чотириста п’ятдесят сім тисяч шістсот шістдесят дев’ять) грн., 10 коп., які складаються: 421000 грн. 00 коп. –сума отриманих відповідачем коштів; 36 669 грн. 10 коп. - сума штрафних санкцій за прострочення грошового зобов’язання.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач безпідставно користується грошовими коштами позивача, не виконавши при цьому своїх зобов’язань та не поставивши позивачу продукцію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.09. порушено провадження у справі № 30/421, розгляд справи було призначено на 01.12.09. о 15-00.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/421 відкладено на 22.12.09. о 09-15.

В судовому засіданні 22.12.09. представником відповідача подано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробничий центр «АРТВІП» просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з огляду на те, що позивач не виконав своїх зобов’язань, передбачених Договором у строк, та не вказав куди доставити виготовлений товар, а в подальшому від умов Договору відмовився. Відповідач вважає, що він не порушив умов договору, а самі умови договору не суперечать чинному законодавству. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробничий центр «АРТВІП»зазначає, що позивачем неправомірно нараховані інфляційні втрати у сумі 36669,10 грн., оскільки в Договорі не встановлено терміну (строку) виконання робіт, та на думку відповідача він не є боржником перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Нестандартні рішення»з огляду на те, що відповідачем виконувались роботи за договором, а позивачем вони оплачувались.

В судовому засіданні 22.12.09. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.01.10. о 09-30.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.10. розгляд справи № 30/421 відкладено на 02.02.10. о 15-15.

Представник позивача в судове засідання 02.02.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 12.01.10. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.10. розгляд справи № 30/421 відкладено на 18.02.10. о 11-15.

В судовому засіданні 18.02.10. представниками сторін було подано спільну заяву про продовження на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строку вирішення спору у справі № 30/421.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.10. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 30/421; в судовому засіданні 18.02.10. оголошено перерву до 11.03.10. о 15-45.

05.03.10. відповідачем через канцелярію Господарського суду міста Києва подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 11.03.10. позивачем подано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 30/421 шляхом накладення арешту на рахунки відповідача.

Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

У п. 6.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.94. N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначається, що у позовному провадженні при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат.

Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу в задоволенні його клопотання про забезпечення позову, в зв’язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

11.03.10. позивачем подано суду додаткове обґрунтування позовних вимог, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Нестандартні рішення»зазначає, що на підставі рахунку-фактури № СФ-0000145 від 27.08.08. відповідач повинен був виготовити конструкції у наступній кількості: конструкції-пішоходна огорожа (лампова) - 179 штук загальною вартістю 672 959,45 грн.; конструкції-пішоходна огорожа (світлодіоди) - 90 штук загальною вартістю 429 289,20 грн.

Позивач вказує на те, що відповідач повинен був виготовити продукцію у кількості пропорційній сплаченій позивачем сумі грошових коштів у розмірі 421000,00 грн.

Також позивача зазначає, що відповідачем лише 05.05.09., а саме через майже шість місяців від дня відправлення позивачем листа-вимоги від 21.11.08, було направлено лист про виготовлення лише 5-ти конструкцій без уточнення яких саме: лампових або світлодіодів.

В судовому засіданні 11.03.10. позивач підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 11.03.10. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23.03.10. о 14-24 для виготовлення повного тексту рішення по справі № 30/421.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За твердженням позивача, що не спростовані відповідачем, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нестандартні рішення»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробничий центр «АРТВІП»було досягнуто усну домовленість про виготовлення та поставку відповідачем продукції згідно з рахунком-фактурою № СФ-0000145.

Позивач зазначає, що на підставі зазначеної усної домовленості та враховуючи відповідні норми законодавства України відповідач надав позивачеві рахунок-фактуру від 27.08.08. № СФ-0000145 на загальну суму 1322698,38 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нестандартні рішення» перерахувало на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробничий центр «АРТВІП»№ 26007416901 в Філії ВАТ «Морський транспортний банк»у м. Києві грошові кошти у сумі 421000, 00 грн. такими частинами:

- 27.08.08. сплачено 180000,00 грн.;

- 10.10.08. сплачено 200000, 00 грн.;

- 14.10.08. сплачено 30000, 00 грн.;

- 19.11.08. сплачено 11000, 00 грн.

Позивач вказує на те, що на підставі рахунку-фактури № СФ-0000145 від 27.08.08. відповідач повинен був виготовити конструкції у наступній кількості:

- конструкція-пішоходна огорожа (лампова) - 179 штук загальною вартістю 672 959,45 грн.;

- конструкція-пішоходна огорожа (світлодіоди) - 90 штук загальною вартістю 429 289,20 грн.;

Таким чином, відповідач повинен був виготовити продукцію у кількості пропорційній сплаченій позивачем сумі грошових коштів у розмірі 421000, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства не було виготовлено та поставлено продукцію позивачу, в зв’язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Нестандартні рішення»звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробничий центр «АРТВІП»з листом-вимогою № 531 від 21.11.08., відповідно до якого повідомило відповідача про існування у останнього заборгованості за непоставлену продукцію в сумі 421000,00 грн., та просило погасити заборгованість в строк до 30.11.08.

Але як зазначає позивач, відповідачем не було повернуто грошових коштів позивачу за непоставлену продукцію в розмірі 421000,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України, якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Для замовника важливим є виконання роботи не у будь-який час взагалі, а у певний строк.

Розумність строку - оціночна категорія, яка встановлюється з врахуванням того, що середній, професійний, добросовісний підрядник виконає її з врахуванням суті зобов'язання, характеру обсягів роботи, звичаїв ділового обороту у середній для такого виду підрядних робіт строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання усного договору, у відповідності до рахунку-фактури № СФ-0000145 від 27.08.08. на рахунок відповідача було сплачено 421000,00 грн., а саме: 27.08.08. сплачено 180000,00 грн.; 10.10.08. –200000,00 грн.; 14.10.08. –30000,00 грн.; 19.11.08. –11000,00 грн.

Таким чином, з наведеного вбачається, що остання проплата була здійснена позивачем 19.11.08., а відповідачем не було виготовлено та поставлено позивачу продукції у розумні на це строки, в зв’язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Нестандартні рішення»звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробничий центр «АРТВІП»з листом –вимогою № 531 від 21.11.08. про повернення грошових коштів в сумі 421000,00 грн., сплачених позивачем на рахунок відповідача відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000145 від 27.08.08.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач своїми діями порушив вимоги чинного законодавства щодо виконання свого обов’язку по виготовленню та поставці продукції позивачу.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст. 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

- повернення виконаного за недійсним правочином;

- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

- повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги (наприклад, "боржник зобов'язаний повернути суму позики на вимогу кредитора"). В такому випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час.

Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням.

Це правило є важливим, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 531 від 21.11.08., у відповідності до якого просив повернути грошові кошти в сумі 421000,00 грн., але відповідачем у семиденний строк від дня пред’явлення позивачем зазначеної вимоги не було здійснено дій по поверненню коштів позивачу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в розумінні зазначеної норми закону не подав суду належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що грошові кошти в сумі 421000,00 грн. підлягають поверненню позивачу, а тому позовні вимоги в цій частині позову визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач посилаючись на норми ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 36669,10 грн. –збитків від інфляції.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 36669,10 грн. інфляційних витрат, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано суду належних доказів відправки на адресу відповідача листа-вимоги від 21.11.08. № 531 про повернення грошових коштів в сумі 421000, 00 грн. не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у відповідності до норм ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України на адресу відповідача було направлено лист-вимогу № 531 від 21.11.08. про повернення коштів в сумі 421000,00 грн.

Слід зазначити, що нормами ст. 530 Цивільного кодексу України не визначено форми, змісту та обов’язку направлення вимоги кредитором боржнику саме рекомендованим або цінним листом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

В зв’язку з тим, що позивачем при подачі позовної заяви державне мито було сплачено в меншому розмірі, ніж це передбачено Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», з позивача в доход державного бюджету України підлягає стягненню 0, 05 грн. недоплаченого державного мита.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестандартні рішення»задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробничий центр «АРТВІП»(02166, м. Київ, вул. Братиславська, 9 а, кв. 44; 02125, м. Київ, проспект Визволителів, 1, код ЄДРПОУ 35182005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестандартні рішення»(02002, м. Київ, вул. Панельна, 5, кв. 3; 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 31/27, офіс 7; м. Київ, вул. Панківська, 6 б, офіс 7; код ЄДРПОУ 35083054) 421000 (чотириста двадцять одна тисяча) грн. 00 коп. –основного боргу, 36669 (тридцять шість тисяч шістсот шістдесят дев’ять) грн. 10 коп. –збитків від інфляції, 4 576 (чотири тисячі п’ятсот сімдесят шість) грн. 69 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестандартні рішення»(02002, м. Київ, вул. Панельна, 5, кв. 3; 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 31/27, офіс 7; м. Київ, вул. Панківська, 6 б, офіс 7; код ЄДРПОУ 35083054) в доход Державного бюджету України 00 грн. 05 коп. - недоплаченого державного мита.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 Т.М. Ващенко