Вирок № 89893008, 11.06.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 11.06.2020

Справа № 937/1720/20

Провадження № 1-кп/937/674/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суду Запорізької області в складі:

головуючого судді - Бахаєва І.М.,

за участі:

секретаря судового засідання - Фурсової Л.І.,

прокурора - Довгань М.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

захисника обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Ненашевої Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080140000432 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, маючого середню освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харків, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, який не має освіти, без зареєстрованого місця проживання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого:

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2020 року, приблизно о 21-00 годині, ОСОБА_2 , з метою вчинення таємного викрадення чужого майна та обернення на свою користь, знаходячись біля будинку АДРЕСА_4, керуючись корисливими мотивами, діючи за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_1 , скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, зайшли через хвіртку на територію вказаного домоволодіння, після чого за допомогою підручних засобів, пошкодили навісний замок на вхідних дверях вказаного будинку та проникли до приміщення.

Реалізуючи свої злочинні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна, знаходячись в приміщенні вказаного будинку, ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння, спільно з ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, з приміщення будинку таємно викрали майно, яке належить потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме:

- дві колонки марки «Genius» в корпусі чорного кольору, вартістю 250 гривень;

- акустичну систему марки «Stortex» в корпусі чорного кольору, вартістю 500 гривень;

- блок керування від електро-ковдри марки «Nordica» білого кольору, вартістю 250 гривень;

- переноска білого кольору, довжиною 5 метрів, вартістю 70 гривень;

- з`єднувальні дроти по побутової техніки та дріт для підключення до Інтернету, білого кольору, які не мають матеріальної цінності для потерпілого ОСОБА_5 ;

- DVD марки «Reinford» модель 4100, сірого кольору, вартістю 1000 гривень;

- обігрівач марки Luxell By Ku mtel, сірого кольору, вартістю 1500 гривень;

- телевізор марки TCL, в корпусі сірого кольору, вартістю 1000 гривень;

- 5 медалей (медаль «Захисника Вітчизни», медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», медаль «За довголітню сумлінну працю. Ветеран праці», медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», значок «Переможець соцзмагання 1979 р», які не представляють матеріальної цінності для потерпілої ОСОБА_4 , вчинили усі дії, спрямовані на доведення злочину до кінця, а саме подолання перешкод, щодо проникнення до приміщення будинку та викрадення майна потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , але з причин, що не залежали від їх волі у зв`язку з тим, що на територію домоволодіння повернувся потерпілий ОСОБА_5 , не змогли винести з двору майно, яке належало ОСОБА_4 , а саме побутову техніку, після чого з місця події зникли, чим заподіяли майнову шкоду потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 1070 гривень.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчинене за попередньою групою осіб, поєднане з проникненням до житла, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

ОСОБА_1 , 06 лютого 2020 року, приблизно о 21-00 годині, знаходячись біля будинку АДРЕСА_4, з метою вчинення таємного викрадення чужого майна та обернення на свою користь, керуючись корисливими мотивами, діючи за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_2 , скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, зайшли через хвіртку на територію вказаного домоволодіння, після чого за допомогою підручних засобів, пошкодили навісний замок на вхідних дверях вказаного будинку та проникли до приміщення.

Реалізуючи свої злочинні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна, знаходячись в приміщенні вказаного будинку, ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, спільно з ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння, з приміщення будинку винесли у двір майно, яке належить потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме:

- дві колонки марки «Genius» в корпусі чорного кольору, вартістю 250 гривень;

- акустичну систему марки «Stortex» в корпусі чорного кольору, вартістю 500 гривень;

- блок керування від електро-ковдри марки «Nordica» білого кольору, вартістю 250 гривень;

- переноска білого кольору, довжиною 5 метрів, вартістю 70 гривень;

- з`єднувальні дроти по побутової техніки та дріт для підключення до Інтернету, білого кольору, які не мають матеріальної цінності для потерпілого ОСОБА_5 ;

- DVD марки «Reinford» модель 4100, сірого кольору, вартістю 1000 гривень;

- обігрівач марки Luxell By Ku mtel, сірого кольору, вартістю 1500 гривень;

- телевізор марки TCL, в корпусі сірого кольору, вартістю 1000 гривень;

- 5 медалей (медаль «Захисника Вітчизни», медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», медаль «За довголітню сумлінну працю. Ветеран праці», медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», значок «Переможець соцзмагання 1979 р», яка не представляє матеріальної цінності для потерпілої ОСОБА_4 , вчинили усі дії, спрямовані на доведення злочину до кінця, а саме подолання перешкод, щодо проникнення до приміщення будинку та викрадення майна потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , але з причин, що не залежали від їх волі у зв`язку з тим, що на територію домоволодіння повернувся потерпілий ОСОБА_5 , не змогли винести з двору майно, яке належало ОСОБА_4 , а саме побутову техніку, після чого з місця події зникли, чим заподіяли майнову шкоду потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 1070 гривень.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчинене за попередньою групою осіб, поєднане з проникненням до житла, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю, згоден з обсягом і кваліфікацією вчиненого, щиросердно розкаявся у вчиненому і пояснив, що він дійсно вчинив кримінальні правопорушення при вищезазначених обставинах, а саме: 06 лютого 2019 року, у вечірній час доби, він, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля будинку АДРЕСА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , скориставшись тим, що за ними ніхто не спостерігає, зайшли через хвіртку на територію вказаного домоволодіння, після чого за допомогою підручних засобів, пошкодили замок на вхідних дверях та проникли до житла. Звідти винесли у двір побутову техніку, дроти, медалі, однак вкрасти не змогли, оскільки додому повернувся господар, та вони залишивши викрадене майно, зникли з місця злочину. Окрім пояснень, просив суд його суворо не карати.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю, згоден з обсягом і кваліфікацією вчиненого, щиросердно розкаявся у вчиненому і пояснив, що він дійсно вчинив кримінальні правопорушення при вищезазначених обставинах, а саме: 06 лютого 2019 року, у нічний час доби, десь 21-00 годині, він, перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння, знаходячись біля будинку АДРЕСА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 , скориставшись тим, що за ними ніхто не спостерігає, зайшли через хвіртку на територію вказаного домоволодіння, після чого за допомогою підручних засобів, пошкодили замок на вхідних дверях та проникли до житла. Звідти викрали побутову техніку, дроти, медалі та перенесли у двір, однак вкрасти не змогли, оскільки додому повернувся господар, та вони залишивши викрадене майно, зникли з місця злочину. Викрадене майно повернуто. Просив суд його суворо не карати.

Від потерпілої сторони до суду надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності, цивільний позов заявляти відмовляється, у зв`язку з тим, що викрадене майно повернуто.

Учасники кримінального провадження не наполягали на виклику для безпосереднього допиту потерпілих та свідків.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачені не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом з`ясовано, що обвинувачені вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, тобто визнання ними вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

А тому, крім допиту обвинувачених, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи кожного обвинуваченого та характеризуючих їхніх даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Допитавши обвинувачених, які визнали себе винним та добровільно повідомили суду обставини вчинення кримінального правопорушення, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинувачених, суд дійшов до таких висновків.

Показання обвинувачених є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння обвинуваченими обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позиції.

При ухваленні вироку відносно обвинувачених, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене обвинувачення:

- ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням до житла;

- ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням до житла.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Як вказує законодавець у ст. 50 КК України, - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд також повинен урахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання.

Згідно ч. 1 ст. 75 КК України, якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбуття покарання, він дійсно може прийняти рішення про звільнення від відбування основного покарання з випробуванням.

Таке рішення суду, відповідно до вимог ст. 374 КПК України, повинно бути належним чином вмотивоване, про що також зазначено і в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року.

Суд, при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , оцінив надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності, враховуючи положення ст.ст. 50, 65 КК України, а також всі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, характеристику особи винного, який за місцем проживання характеризується добре, в теперішній час на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, неодружений, офіційно не працевлаштований, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, вину визнав у повному обсязі, щиросердно дієво розкаявся та жалкує у скоєному, своїми правдивими і послідовними показаннями сприяв встановленню істини у справі.

В якості обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає: щиросердне розкаяння в скоєному та визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України із звільненням його від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ч.ч. 1, 2 ст. 76 КК України обов`язки, буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, гуманності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок його м`якості.

Суд, при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , оцінив надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності, враховуючи положення ст.ст. 50, 65 КК України, а також всі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, характеристику особи винного, який за місцем проживання характеризується добре, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, неодружений, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, вину визнав у повному обсязі, щиросердно дієво розкаявся та жалкує у скоєному, своїми правдивими і послідовними показаннями сприяв встановленню істини у справі.

В якості обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає: щиросердне розкаяння в скоєному та визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України із звільненням його від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ч.ч. 1, 2 ст. 76 КК України обов`язки, буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, гуманності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок його м`якості.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Цивільні позови по кримінальному провадженню відсутні.

Витрати на залучення експерта суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі вимог ст. 100 КПК України.

На підстав вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-376, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року 6 (шести) місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_1 :

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Зарахувати ОСОБА_1 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання, строк попереднього ув`язнення з 06 лютого 2020 року по 08 лютого 2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року 6 (шести) місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_2 :

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Зарахувати ОСОБА_2 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання, строк попереднього ув`язнення з 06 лютого 2020 року по 08 лютого 2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- дві колонки марки «Genius» в корпусі чорного кольору; акустичну систему марки «Stortex» в корпусі чорного кольору; блок керування від електро-ковдри марки «Nordica» білого кольору; з`єднувальні дроти по побутової техніки та дріт для підключення до Інтернету, білого кольору; переноска білого кольору, довжиною 5 метрів, які передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 - залишити ОСОБА_5

- DVD марки «Reinford» модель 4100, сірого кольору, вартістю 1000 гривень; телевізор марки TCL, в корпусі сірого кольору, вартістю 1000 гривень; обігрівач марки Luxell By Ku mtel, сірого кольору, вартістю 1500 гривень; 5 медалей (медаль «Захисника Вітчизни», медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», медаль «За довголітню сумлінну працю. Ветеран праці», медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», значок «Переможець соцзмагання 1979 р», що упаковані до спец пакету № 7034408, та передані згідно розписки на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_4 - залишити ОСОБА_4 ;

-спец пакети № 0836690 та № 0836705, в яких знаходиться дактилокарта на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та сліди папілярних узорів вилучених у ході ОМП, що передані до камери зберігання речових доказів Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області - залишити в матеріалах кримінального провадження;

-спец пакет № 7034409, в якому знаходиться електричний ліхтарик, вилучений у ОСОБА_2 , який передано до камери зберігання речових доказів Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області згідно квитанції № 191-565 - повернути

ОСОБА_2 Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати в сумі 1256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) гривень 08 копійок, за проведення судової дактилоскопічної експертизи № 17-94 від 26 лютого 2020 року, перерахувавши на наступні реквізити: рахунок № UA098999980313010115000008009

Одержувач: УК у Шевч. р-ні м.Зап./Шевч./24060300, Код банку (МФО): 899998, Код ЄДРПОУ: 38025367, Назва банку: Казначейство України (ЕАП).

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ