Вирок № 89893007, 15.06.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 15.06.2020

Справа № 320/6173/19

Провадження № 1-кп/937/363/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фурсової Л.І.,

прокурора - Нагорного В.А.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_1 - адвоката Медвідь Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140001875 від 06 липня 2019 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Мелітополя Запорізької області, громадянки України, неодруженої, маючої на утриманні малолітню дитину 2017 року народження, офіційно не працевлаштованої, студентки І курсу факультету АТЕ ТДАУ, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:

07 липня 2019 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 185, ч.ч. 1, 3 ст. 357 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

05 липня 2019 року, приблизно о 12 годині, ОСОБА_1 , знаходячись біля шостого під`їзду будинку № 11 по вул. Я.Мудрого в м. Мелітополі Запорізької області, з метою подальшого збуту, незаконно придбала наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, вагою 0,1172 грам, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «метадон» відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.

Після чого, 05 липня 2019 року, приблизно о 14 годині, ОСОБА_1 продовжуючи свої злочині дії, направлені на збут наркотичного засобу «Метадон», обіг якого обмежено, загальна маса якого в перерахунку на основу склала 0,1172 грам, перенесла вищевказаний наркотичний засіб до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , де зберігала його з метою подальшого збуту своєму співмешканцю ОСОБА_2 в ІТТ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області через їх спільного знайомого ОСОБА_3 .

Знаходячись за місцем свого мешкання, ОСОБА_1 , за допомогою голки та ниток, вшила у рушник придбаний наркотичний засіб, обіг якого обмежено - «Метадон», з метою його приховання, та подальшої передачі до ІТТ №3 Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області своєму співмешканцю ОСОБА_2 .

З метою, подальшої передачі, ОСОБА_1 попросила свого знайомого ОСОБА_3 , передати посилку з продуктами харчування на ім`я ОСОБА_4 для подальшого отримання її ОСОБА_2 в ІТТ №3 Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області. Після чого, ОСОБА_3 , не усвідомлюючи протиправність своїх дій, так як ОСОБА_1 не повідомила про наявність у посилці наркотичних засобів, знаходячись у приміщенні ІТТ №3 Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, розташованого за адресою: Запорізька область м. Мелітополь, вул. Гетьманська, 83, передав посилку з продуктами на ім`я ОСОБА_4 , в ході огляду якої в період часу з 18 години 21 хвилин до 18 годин 51 хвилини 05 липня 2019 року, було виявлено та вилучено відповідно до висновку експерта № 7-1296 від 25.07.2019 кристалічна речовина білого кольору, містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - «Метадон», і сильнодіючий лікарський засіб, за міжнародною непатентованою або загальноприйнятою назвою - дифенгідрамін (димедрол). Маса «Метадону» склала 0,1172 грам (в перерахунку на основу), маса дифенгідраміну (димедролу) склала 0,0612 грам (в перерахунку на основу), який ОСОБА_1 зберігала при собі з метою збуту ОСОБА_2 шляхом передачі її знайомим ОСОБА_3 до місця позбавлення волі.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання наркотичного засобу з метою збуту, та передачі наркотичного засобу у місця позбавлення волі.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Допитана в судовому засіданні в якості обвинуваченої ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України визнала повністю, згодна з обсягом і кваліфікацією вчиненого злочину та пояснила, що скоїла правопорушення при вищезазначених обставинах, а саме, що вона незаконно придбала наркотичні засоби, принесла їх додому, вшила в рушник та підготувала посилку з продуктами для свого співмешканця ОСОБА_2 , який знаходився в ізоляторі. Посилку попросила передати свого знайомого, однак його не повідомила, що в посилці є рушник, в якому вшиті наркотичні засоби. Просить суд суворо її не карати, оскільки вона жалкує про вчинений злочин, щиросердно розкаялася у скоєному та має на утриманні маленьку дитину 2017 року народження.

Судом роз`яснено обвинуваченій ОСОБА_1 суть обвинувачення та з`ясовано, що обвинувачена правильно розуміє зміст викладених обставин та у суду відсутні сумніви у добровільності її позиції.

Судом роз`яснено обвинуваченій ОСОБА_1 положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У зв`язку з тим, що обвинувачена повністю визнала свою провину, немає сумнівів у добровільності та істинності її позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився тільки допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченої. Інші докази по справі не досліджувалися.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд враховує суспільну небезпеку скоєного діяння та особу винної, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особа, яка здійснила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того, при ухваленні вироку відносно обвинуваченому суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання наркотичних засобів та збут наркотичних засобів у місця позбавлення волі .

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні вище зазначеного кримінального правопорушення, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання наркотичних засобів та збут наркотичних засобів у місця позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Як вказує законодавець у ст. 50 КК України, - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченій, виходячи з вимог закону про достатність покарання для його виправлення, запобігання скоєнню нею нових злочинів, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, дані про особу обвинуваченої, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Суд, при призначенні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , оцінив надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності, враховуючи положення ст.ст. 50, 65 КК України, а також всі обставини справи, ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, характеристику особи обвинуваченої, яка хоча раніше судима, за місцем проживання характеризується добре, навчається на І курсу факультету АТЕ ТДАУ, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, вину визнала повністю та щиро розкаялася в скоєному, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В якості обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає те, що обвинувачена у судовому засіданні повністю визнала провину, щиросердно покаялася у скоєному, своїми правдивими свідченнями активно сприяла розкриттю злочину, має на утриманні малолітню дитину 2017 року народження.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р., з відповідними змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі "Скоппола проти Італії" від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

З урахуванням вказаних вимог закону, практики ЄСПЛ, а також обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема: повного визнання обвинуваченою ОСОБА_1 своєї провини, щиросердного розкаяння у скоєному, активного сприяння у розкритті злочину, враховуючи особу винної: позитивну характеристику за місцем проживання, яка має на утриманні малолітню дитину 2017 року народження, враховуючи поведінку обвинуваченої після скоєння злочину, суд вважає за можливе, призначити обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої ч. 2 ст. 307 КК України, у виді позбавлення волі на строк чотири роки, із застосуванням ст. 75 КК України та покладанням на неї обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Обрана міра покарання, за глибоким переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Цивільний позов по кримінальному провадженню відсутній.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі вимог ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експерта суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.

На підстав вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-376, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, якщо вона протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати засуджену ОСОБА_1 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до засудженого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Речові докази:

-квитанція № 3700505530701669 від 05.07.2019 щодо сплати грошових коштів на придбання наркотичного засобу - метадон, що долучена до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

-спеціальний пакет № 4107228, в яку знаходиться рушник синього кольору з кристалічною речовиною «метадон» в зіп-пакеті, вагою 0,2740 грамів, які зберігаються в камері схову Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, згідно квитанції № 385-293 - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в сумі 628 (шістсот двадцять вісім) гривень 04 копійки, за проведення судової хімічної експертизи № 7-1296 від 25 липня 2019 року, перерахувавши на наступні реквізити: (рахунок № UA098999980313010115000008009 , одержувач - УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300, код банку 899998, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку - Казначейство України (ЕАП).

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ