Рішення № 8989089, 17.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/9117.03.10 За позовомПриватного підприємства "Крок"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Дизель"

простягнення 27 704,05 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Чемоданов В.В.

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Крок" (надалі –ПП "Крок") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Дизель" (надалі –ТОВ "Ресурс-Дизель") про стягнення 27 704,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору купівлі-продажу №13/01-1 від 13.01.2009 р. позивач поставив нафтопродукти, а відповідач своє грошове зобов’язання по оплаті отриманого товару належним чином не виконав, у зв’язку із чим виникла заборгованість у розмірі 23 046,00 грн. На вказану суму позивачем нарахована пеня у розмірі 3767,09 грн. та 3% річних у розмірі 530,96 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.03.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 17.03.2010 р.

В судове засідання 17.03.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання 17.03.2010 р. не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленням про вручення рекомендованого листа №09021055 від 16.02.2010 р., отримане відповідачем 18.02.2010 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 21, офіс 406, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується довідкою Головного управління статистики у місті Києві №13-1177 від 01.03.2010 р. та вказано в позові.

Також, судом було додатково відправлено ухвали суду на адресу відповідача (03065, м.Київ, бул. Лепсе, 16), що вказана в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2009 р. між ПП "Крок" (продавець) та ТОВ "Ресурс-Дизель" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №13/01-1 (надалі "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов’язується продати, а покупець оплатити і прийняти нафтопродукти, надалі –товар, на умовах передачі об’єму по сховищу.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що ціна одного літра, асортимент і вартість партії товару, а також ПДВ встановлюється рахунком-фактурою та накладною.

Згідно із п. 2.2 Договору покупець проводить оплату в безготівковій гривні України на протязі двох банківських днів, з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 2.3 Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін накладної, підтверджуючої кількість, ціну, загальну вартість з урахуванням ПДВ і фактичну передачу товару від продавця покупцю.

Згідно із п. 3.3 Договору претензії по кількості і якості приймаються продавцем на протязі двох днів з моменту отримання товару.

Пунктом 6.3 Договору погоджено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009 р.

На виконання умов Договору, у період з 13.01.2009 р. по 05.05.2009 р. позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 45 670,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000009 від 13.01.2009 р., №РН-0000127 від 04.03.2009 р., №РН-0000251 від 28.04.2009 р., №РН-0000268 від 05.05.2009 р.

Від імені відповідача товар прийнято уповноваженим представником Беспалько С.В., що підтверджується довіреностями серії НБЄ №028945 від 13.01.2009 р., серії ЯПП №659008 від 04.03.2009 р. та серії ЯПП №659037 від 01.05.2009 р.

Відповідачем частково було оплачено переданий товар у розмірі 22 624,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

07.09.2009 р. сторонами було підписано та скріплено печатками аналіз взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача за поставлений згідно Договору товар становить 23 046,00 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті переданого товару, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 23 046,00 грн., а саме: частково згідно накладної №РН-0000251 від 28.04.2009 р. у розмірі 8 302,00 грн. та повністю за переданий товар згідно накладної №РН-0000268 від 05.05.2009 р. у розмірі 15 744,00 грн.

Договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача відповідачеві товару згідно Договору за спірними накладними на суму 24 046,00 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 2.2 Договору покупець проводить оплату в безготівковій гривні України на протязі двох банківських днів, з моменту отримання товару.

З урахуванням дат складання видаткових накладних та враховуючи приписи п.2.2Договору, відповідач був зобов’язаний виконати грошове зобов’язання по оплаті вартості отриманих товарів згідно накладної №РН-0000251 від 28.04.2009 р. до 30.04.2009 р., а згідно накладної №РН-0000268 від 05.05.2009 р. до 07.05.2009 р.

07.07.2009 р. відповідачем частково оплачено заборгованість у розмірі 1 000,00 грн., вказана сума зарахована в оплату поставленого товару за накладною №РН-0000251 від 28.04.2009 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 23 046,00 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Ресурс-Дизель" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ПП "Крок" про стягнення з ТОВ "Ресурс-Дизель" заборгованості у розмірі 23 046,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 3 767,09 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.2 Договору у випадку затримання оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по оплаті 23 046,00 грн., нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у період з 09.05.2009 р. по 08.02.2010 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

По-перше, судом встановлено, що останнім днем виконання грошового зобов’язання відповідачем по оплаті поставленого товару є 30.04.2009 р. та 07.05.2009р. відповідно, а тому правомірним є нарахування пені за прострочення по оплаті поставленого товару згідно накладної №РН-0000251 від 28.04.2009 р. з 01.05.2009 р. та №РН-0000268 від 05.05.2009 р. з 08.05.2009 р.

По-друге, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється 30.10.2009 р. та 07.11.2009 р. відповідно. Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Отже, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та враховуючи визначений позивачем строк нарахування пені (з 09.05.2009 р. по 08.02.2010 р.), правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті товару, поставленого згідно накладної №РН-0000251 від 28.04.2009 р. нарахованої за період з 09.05.2009р. по 30.10.2009 р. у розмірі 761,01 грн.. та згідно накладної №РН-0000268 від 05.05.2009 р. нарахованої за період з 09.05.2009 р. по 07.11.2009 р. у розмірі 1711,57 грн., що разом становить 2 472,58 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 530,96грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 09.05.2009 р. по 08.02.2010 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 530,96 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Ресурс-Дизель" на користь ПП "Крок" основного боргу у розмірі 23 046,00 грн., пені у розмірі 2 472,58 грн. та 3% річних у розмірі 530,96 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 1 294,51 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Приватного підприємства "Крок" задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Дизель" (04053, м. Київ, вул. Артема, 21, офіс 406; ідентифікаційний код 35254996) на користь Приватного підприємства "Крок" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 32-А; ідентифікаційний код 30223565) основний борг у розмірі 23 046 (двадцять три тисячі сорок шість) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2 472 (дві тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 58 коп., 3% річних у розмірі 530 (п’ятсот тридцять) грн. 96 коп., державне мито у розмірі 260 (двісті шістдесят) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 221 (двісті двадцять одна) грн. 90 коп. Видати наказ.

3.          В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 Господарського кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                              Р.В. Бойко