Рішення № 8989077, 03.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/76103.03.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»про стягнення 18335,42 грн. за участю представників позивача –не з’явився, відповідача –Теплюка В.В., довіреність без номера від 04.01.2010 р.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 15338,83 грн. боргу, 1793,40 грн. пені, 569,46 грн. інфляційної складової боргу, 218,53 грн. 3% річних, а загалом 18335,42 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язання за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 170/1 від 01.11.2008 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.12.2009 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 21.01.2010 року.

Через канцелярію суду 18.01.2010 року представник позивача надав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, де просив суд стягнути з відповідача 1793,40 грн. пені, 569,46 грн. інфляційної складової боргу, 218,53 грн. 3% річних.

Через канцелярію суду 03.03.2010 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечує.

Представник позивача в судове засідання 03.03.2010 року не з’явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Комунальним підприємством «Теплоенерго»(виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко»(споживач) 01.11.2008 року укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 170/1, відповідно до умов якого виконавець зобов’язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення –на протязі опалювального сезону, постачання (підігрів) гарячої води –протягом року, а споживач –своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Договір укладається на п’ять років і набирає чинності з дня його укладення, а в частині проведення розрахунків –до повного розрахунку(п. 31 договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до п. 1 договору виконавець зобов’язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення –на протязі опалювального сезону, постачання (підігрів) гарячої води –протягом року.

П.3 договору передбачено, що вартість послуг визначається згідно обсягів теплової енергії (додаток №1) за діючими тарифами в розрахунковий період.

Згідно з п. 7 договору розрахунковим періодом є календарний місяць з моменту пред’явлення вимоги (виставлення рахунку або іншого належного документу). При застосуванні щомісячної системи оплати послуг, платежі вносяться не пізніше 30 числа місяця, що настає за розрахунковим.

У разі застосування авансової системи оплати послуг, платежі вносяться за один місяць у розмірі згідно додатку №1 до договору, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаних рахунків виконавцем.

Однак, взяті на себе зобов’язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.12.2008р. по 01.09.2009р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2009 р. склала 15338,83 грн.

Поясненнями позивача, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі розшифровки рахунку № 121 від 30.04.2009 року стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом указаного періоду за спірним договором теплової енергії на суму 15338,83 грн. (в т.ч. ПДВ), а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за спожиту теплову енергію у сумі 15338,83 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості на момент звернення позивача з указаним позовом до суду надано не було.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором та поставив відповідачу теплову енергію, а останній виконав неналежним чином взяті на себе зобов’язання з оплати спожитої теплової енергії за зазначеним договором у спірний період та має перед позивачем заборгованість за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 170/1 у сумі 15338,83грн.

Однак, відповідачем після порушення провадження у справі сплачено 15338,83 грн. боргу за спожиту енергію за даним договором у спірний період, що підтверджується платіжними дорученнями № 229805 від 15.12.2010р. на суму 8051,09 грн., №229414 від 11.12.2009р. на суму 2250,73 грн., №229411 від 11.12.2009р. на суму 8037,01 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати теплової енергії за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 569,46 грн. інфляційних сум, 218,53 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 17 договору виконавець має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі встановленому законом.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати отриманого товару нараховано 1793,40 грн. пені відповідно до наданого розрахунку.

З урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язання, стану виконання відповідачем цього зобов’язання, розміру прострочених сум суд вважає можливим відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені до 100,00 грн. В позові в частині стягнення 1693,40 грн. пені судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Державне мито у сумі 25,82 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача, пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 80 п.1-1, 82–85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»(03045, м. Київ, просп. Науки, 8, код 32104254) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго»(39617, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Чапаєва, 68, код 31700972) 569 (п’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 46 коп. інфляційної складової боргу, 218 (двісті вісімнадцять) грн. 53 коп. 3% річних, 100 (сто) грн. 00 коп. пені, 25 (двадцять п’ять) грн. 82 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                          С.О. Чебикіна