Рішення № 89883534, 12.06.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2020 року м. Ужгород№ 260/597/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Гонтовий Ю.О.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - у судове засідання не з`явився;

відповідач: Військова частина 3002 Національної гвардії України – представник Логвінов Віктор Юрійович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини 3002 Національної гвардії України (79060, Львівська область, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 105, код ЄДРПОУ 08682683) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 12 червня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі виготовлено 16 червня 2020 року.

11 березня 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 3002 Національної гвардії України, якою просить: 1) визнати протиправними дії військової частини 3002 Національної гвардії України (79060, Закарпатська область, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 105, код ЄДРПОУ 08682683) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації податку на доходи фізичних осіб у сумі 67 554,44 грн. утриманого з грошового забезпечення за період проходження військової служби з 10 січня 2017 року по 17 січня 2020 року; 2) стягнути з військової частини 3002 Національної гвардії України (79060, Закарпатська область, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 105, код ЄДРПОУ 08682683) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію податку на доходи фізичних осіб у сумі 67 554,44 грн.

16 березня 2020 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній адміністративній справі.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що відповідачем протиправно не виплачувалась компенсація податку на доходи фізичних осіб утриманого з грошового забезпечення за весь період проходження військової служби за контрактом з 10 січня 2017 року по 17 січня 2020 року включно. Тобто, відповідач не провів повного розрахунку з ним у день його звільнення, оскільки кошти не поступили на картковий рахунок позивача в день його звільнення. Позивач дізнався, що його права порушено, коли отримав лист – відповідь від відповідача 21 лютого 2020 року, додатком до якого була довідка про доходи позивача від 20 лютого 2020 року № 74. Згодом, позивач звірив доходи з вищезгаданої довідки про доходи позивача із отриманою випискою з «Приватбанк», і в подальшому виявив/встановив, що з нього було утримано та не компенсовано позивачу податок з доходу фізичних осіб, який повинен був відшкодовуватись, оскільки позивач під час проходження військової служби за контрактом мав статус «військовослужбовець».

01 квітня 2020 року, представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де проти задоволення позову заперечують у повному обсязі, (а.с. 46-53). В обґрунтування якого вказано, що Військовою частиною 3002 НГ України гр. ОСОБА_1 було виплачено грошове забезпечення в повному обсязі та компенсовано суми ПДФО. Так, відповідно до розгорнутої довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року по 17 січня 2020 року, вбачається, що сума в колонці «утримано ПДФО 18%» відповідає сумі в колонці «компенсація ПДФО 18%». Тобто, компенсація ПДФО 18% позивачу була здійсненна в повному обсязі. Позивач помилково прийшов до висновку про те, що з нього утримували ПДФО у зв`язку з тим, що довідка про доходи, яка надавалась позивачу являється типовою та затверджена наказом Міністерства прані та соціальної політики від 27.08.2004 № 192 «Про затвердження форми Довідки про доходи» і має лише графу «податок з доходів фізичних осіб», а графи «компенсований податок з доходів фізичних осіб» не містить. Однак, одночасно зі сплатою ПДФО проводиться компенсація сплаченої ПДФО з фонду грошового забезпечення частини, що відповідає вимогам п. 168. 5 ст. 168 Податкового кодексу України.

Позивач у судове засідання не з`явився, 05 червня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 17 січня 2020 року, ОСОБА_1 , виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, відповідно до витягу з наказу командира Військової частини 3002 № 14, (а.с. 26).

21 лютого 2020 року, на запит позивача від 06 лютого 2020 року, Військовою частиною 3002 Національної гвардії України надано відповідь № 50/02/33-274, до якої було долучено довідку про доходи від 20 лютого 2020 року № 74 та 01 червня 2020 року до суду на виконання вимог ухвали надано довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачу з 10 січня 2017 року по 17 січня 2020 року.

Вважаючи дії Військової частини 3002 Національного гвардії України щодо невиплати компенсації податку на доходи фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення за період проходження військової служби протиправними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, позивач звернувся з даним позовом до суду.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( далі по тексту – Закон № 2011-XII) встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Національній гвардії України за контрактом та отримував грошове забезпечення.

Нормами пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 р. (далі - Порядок), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно з пунктом 4 Порядку, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 5 Порядку, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

31 березня 2020 року на електронну адресу суду та 01 червня 2020 року, засобами поштового зв`язку відповідачем надано суду довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 з 10 січня 2017 року по 17 січня 2020 року.

Дослідивши надану суду довідку, судом встановлено, що за час проходження, ОСОБА_1 , військової служби, відповідачем, одночасно з виплатою грошового забезпечення, виплачувалась компенсація податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення у розмірі 18% від грошового забезпечення. Крім того, такі ж відомості підтверджуються випискою по картці позивача з особового рахунку, що ним була надана суду, ( а.с. 27-30).

Військовою частиною 3002 НГ України гр. ОСОБА_1 було виплачено грошове забезпечення в повному обсязі та компенсовано суми податку з доходів фізичних осіб. Згідно розгорнутої довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року по 17 січня 2020 року, вбачається, що сума в колонці «утримано ПДФО 18%» відповідає сумі в колонці «компенсація ПДФО 18%». Тобто, компенсація податку з доходів фізичних осіб 18% позивачу була здійсненна в повному обсязі. Звернувшись до суду, позивач помилково вважав, що з нього утримували даний вид податку.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах повноважень, на підставі та у спосіб передбачений законодавством, що спростовує вимоги адміністративного позову як необґрунтованого та у задоволенні якого слід відмовити.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3002 Національної гвардії України (79060, Львівська область, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 105, код ЄДРПОУ 08682683) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяТ.В.Скраль