Рішення № 8988344, 22.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/4622.03.10 За позовомФізичної особи-підприємця Мельника Сергія Васильовича

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд»

Простягнення 9 383,30 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Мельник С.В.

Від відповідача: Прудкий В.І., дов. № б/н від 20.01.2010 р.

                    ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Мельника Сергія Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд»про стягнення 7250, 00 грн. основного боргу, 546, 05 грн. інфляційних збитків, 191, 28 грн. трьох процентів річних та 1395, 97 грн. пені, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 02/09 від 02.09.2008 р. щодо оплати виконаних позивачем робіт.

Ухвалою суду від 25.01.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/46 та призначено її розгляд на 24.02.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 24.02.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду пояснення по суті спору та витребувані судом документи на виконання вимог ухвали від 25.01.2010 р.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, хоча був належним чином обізнаний про призначене судове засідання.

У зв’язку з нез’явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали від 25.01.2010 р., ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 15.03.2010 р.

У судовому засіданні 15.03.2010 р. представник позивача повторно надав пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не надано суду доказів належного виконання умов договору щодо обсягу робіт та оформлення їх виконання належним чином.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 22.03.2010 р. для прийняття рішення та виготовлення його повного тексту.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем Мельником Сергієм Васильовичем (виконавець) та ТОВ «Холдингова компанія «Київінвестбуд»(замовник) укладено договір № 02109 від 02.09.2008 р., за умовами п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання за завданням замовника надати послуги автомобільними кранами КС-55712, КТА-25 разом з технічним персоналом для виконання будівельно-монтажних робіт.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 1.2. договору обсяг робіт визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт КБ-3 виходячи з кількості відпрацьованих робіт.

Відповідно до п. 3.1 договору, замовник (відповідач) проводить розрахунки з виконавцем (позивачем) на підставі оформлених підписами та печатками сторін актів приймання виконаних робіт/наданих послуг виконавцем. Замовник перевіряє правильність акту протягом 3 (трьох) робочих днів з дня його отримання та підписує або обґрунтовує причини відмови від їх підписання.

Позивач надав послуги автомобільними кранами відповідачу, що підтверджується актами прийняття виконаних підрядних робіт, підписаними представниками та скріпленими печатками сторін (належним чином засвідчені копії актів додані до матеріалів справи), а саме:

№ 19 від 30 вересня 2008 р. –2160, 00 грн.

№ 20 від 30 вересня 2008 р. –9792, 00 грн.

№ 21 від 13 жовтня 2008 р. –2304, 00 грн.

№ 30 від 30 грудня 2008 р. –9000, 00 грн.

№ 1 від 30 січня 2009 р. –5400, 00 грн.

№ 7 від 26 лютого 2009 р. –2250, 00 грн.

Загальна вартість наданих позивачем послуг становить –30906 грн.(тридцять тисяч дев’ятсот шість) грн.

В свою чергу, згідно п.3.2 договору оплата фактично виконаних робіт здійснюється протягом трьох днів з дня підписання акту замовником, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

Представник позивача пояснив суду, що відповідач в рахунок оплати за надані послуги здійснив наступні платежі:

08.10.2008 р. –плат. доручення № 1981 передплата за послуги автокрана згідно рахунку від 30. 09.2008 р. –2160, 00 грн.

08.10.2008 р. –плат. доручення № 1980 передплата за послуги автокрана згідно рахунку від 30. 09.2008 р. –9 792, 00 грн.

04.11.2008 р. –плат. доручення № 2145 передплата за послуги автокрана згідно рахунку від 13.10.08 р. –2 304, 00 грн.

05.02.2009 р. –плат. доручення № 2492 передплата за послуги автокрана згідно рахунку від 30.01.09 р. –5 400, 00 грн.

19.02.2009 р. –плат. доручення № 40 передплата за послуги автокрана згідно рахунку від 30.01.09 –4 000, 00 грн.

Таким чином, загальна сума платежів за надані послуги механізмами становить 23656(двадцять три тисячі шістсот п’ятдесят шість) грн. 00 коп., у зв’язку з чим сума основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд»перед фізичною особою-підприємцем Мельник С.В. станом 18.01.2010 р. становить 7250, 00 грн.

Дані надходження коштів підтверджуються виписками по особовому рахунку Мельник С.В. № 26009114337 за здійсненими операціями (платежами).

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення 23656, 00 грн., основного боргу, 546, 00 грн. інфляційних нарахувань, 1395, 97 грн. пені та 191, 28 грн. річних процентів у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо виконаних робіт від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 02/09 від 02.09.2008 р. строк не здійснив оплату за надані послуги.

У судовому засіданні представник відповідача надав суду письмові заперечення проти позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову, стверджуючи, що позивачем не надано суду доказів належного виконання умов договору щодо обсягу робіт та оформлення їх виконання належним чином, що є порушення умов договору та чинного законодавства України, тому підстави для розрахунків між сторонами договору відсутні, так само як і відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат і процентів за користування грошовими коштами, а навпаки, прийняв ці послуги та оплатив їх.

Проте суд не погоджується з твердженням відповідача, оскільки позивачем надавалися відповідачу не підрядні роботи, а послуги автокраном, у зв’язку з чим підстави складати акти за формою КБ-2 та довідки за формою КБ-3 у позивача відсутні. Крім того, відповідач до судового розгляду справи не звертався до позивача з приводу належного оформлення факту передачі послуг.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7250, 00 грн. за договором № 02/09 від 02.09.2008 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Фізична особа підприємець Мельник С.В. також просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд»546,00 грн. інфляційних нарахувань, 1395, 97 грн. пені та 191, 28 грн. річних процентів у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 7250, 00 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 546,05 грн. інфляційних нарахувань та 191, 28 грн. річних процентів за період прострочення виконання зобов’язання з 04.03.2009 р. до 18.01.2010 р.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1 395, 97 грн. пені за порушення договірного зобов’язання.

Згідно з п. 7.3.1. договору № 02/09 від 02.09.2008 р. за порушення грошових зобов’язань замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 22 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, пеня нарахована в період з 04.03.2009 р.-18.01.2010р. в сумі 1395, 97 грн., тоді як у відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Отже до розрахунку потрібно брати період з 04.03.2009 –03.09.2009.

Враховуючи наведене, згідно з розрахунком суду, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 834, 04 грн.

Таким чином, позов Фізичної особи-підприємця Мельника Сергія Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530,546, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд»(04060, вул. Вавилових, 9, м. Київ, код ЄДРПОУ 32776576) на користь Фізичної особи-підприємця Мельника Сергія Васильовича (03115, вул. Львівська, 12, кв.45, м. Київ, ідентифікаційний номер 2177704036) 7250 (сім тисяч двісті п’ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 834 (вісімсот тридцять чотири) грн. 04 коп. пені, 546 (п’ятсот сорок шість) грн. 05 коп. інфляційних нарахувань, 191 (сто дев’яносто одна) грн. 28 коп. річних процентів, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 221 (двісті двадцять одну) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3          В решті позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Гавриловська І.О.