Рішення № 8988207, 17.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/4417.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехно-Безпека» до Товариства з обмеженою відповідальністю Ремонтно-будівельне підприємство

«Фірн»

про стягнення заборгованості

                                                                                           Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Варишко П.В. (довіреність № 1 від 20.01.2010р.);

від відповідача: не з’явились;

17.03.2010р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехно-Безпека»(надалі ТОВ «Укртехно-Безпека», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне підприємство «Фірн»(надалі ТОВ «Ремонтно-будівельне підприємство «Фірн», відповідач) 10074, 50 грн. суми боргу по договору № 7-ПЕ від 29.03.2005р..

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням з боку відповідача зобов’язань по оплаті виконаних та прийнятих робіт за укладеним договором підряду № 7-ПЕ від 29.03.2005р., у зв’язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 03.12.2009р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження товариства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Провадження у справі порушено ухвалою від 10.02.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2005р. між ТОВ ремонтно-будівельне підприємство «Фірн»та ТОВ «Укртехно-безпека»укладено договір № 7-ПЕ згідно з яким підрядник (позивач у справі) зобов’язувався поставити і виконати монтажні роботи устаткування системи, що поставляється, охоронної пожежної сигналізації, системи контролю доступу і відео-спостереження на об’єкті замовника за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська б. 2-б, а замовник (відповідач у справі) оплатити вартість зазначених робіт, а також оплатити вартість устаткування у відповідності зі специфікацією, зазначеної у додатку № 1, який є невід’ємною частиною договору.

Виконання договірних зобов’язань позивачем підтверджується представленим до матеріалів справи актом приймання-здачі робіт від 14.07.2007р., який у належним чином засвідченій копії міститься у матеріалах справи, підписаний сторонами, скріплений печатками підприємств, а доказів які підтверджують неприйняття вказаних робіт, виявлення недоліків у виконаній роботі суду не надано.

Остаточні розрахунки з позивачем за поставлене обладнання, виконані та прийняті відповідачем роботи по договору останнім не здійснені, загальна заборгованість станом на час вирішення спору складає 10074, 50 грн., зазначена сума підтверджена з боку відповідача у акті звірки від 14.07.2007р., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору підряду, так і договору поставки. Відносини сторін що виникають по договору з приводу поставки обладнання регулюються положеннями параграфу 3 глави 54 ЦК України, у главі 61 визначені положення які регулюють відносини що виникають з підряду (виконання робіт).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

          Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порядок розрахунків за договором сторони погодили у розділі 5 договору, згідно з п. 5.2 якого оплата провадиться замовником у два етапи:

- попередня оплата у розмірі 50%, що складає 20074, 50 грн. (п. 5.2.1);

- остаточна оплата складає 20074, 50 грн. (п. 5.2.2).

          Зобов’язання по оплаті, що виникли для відповідача з договору № 7 ПЕ від 23.03.2005р. останнім виконані не у повному обсязі, згідно представлених довідок з банку (за вих. № 7-4-4/1040 від 26.02.2010р., № 7-4-4/0941 від 19.02.2010р.) підтверджено надходження оплати в сумі 20074, 50 грн. –04.04.2005р., 10000 грн. –21.11.2005р.. Про необхідність здійснення оплати по договору в сумі 10074, 50 грн. зазначено сторонами у акті приймання-здачі робіт від 14.07.2007р..

У зв’язку з нездійсненням відповідачем остаточного розрахунку по договору, позивач звернувся до відповідача з претензією (від 25.02.2009р.) у якій просив сплатити заборгованість що виникла в сумі 10074, 50 грн.. Доказом направлення претензії відповідачу є поштовий чек № 6476 від 25.02.2010р. з описом-вкладенням, відповідно строк виконання зобов’язань по здійсненню остаточного розрахунку станом на час вирішення спору є таким що настав.

Довідками з банку за вих. № 7-4-4/1040 від 26.02.2010р., № 7-4-4/0941 від 19.02.2010р. (ПуАТ «СЕБ Банк») підтверджено відсутність здійснення проплат на користь позивача після проведеної оплати 21.11.2005р. в періоді по 18.02.2010р., сума заборгованості відповідача за договором № 7 ПЕ від 23.03.2005р. складає 10074, 50 грн. заявлена до стягнення, і вимоги щодо такої підлягають задоволенню.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов та документів на підтвердження своїх заперечень, на вимоги ухвали суду не надано, доказів здійснення розрахунків за договором № 7 ПЕ від 23.03.2005р. у повному обсязі, обов’язок по оплаті з якого виник у відповідача згідно надісланої претензії, суду не представлено.

Сума понесених витрат в розмірі 1 000 грн., що пов’язані з оплатою послуг адвоката не підлягає стягненню з відповідача виходячи з наступного.

В абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" зазначено, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зазначених доказів та обґрунтувань позивачем до матеріалів справи не надано.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ремонтно-будівельне підприємство «Фірн»(юрид. адреса: 01001, м. Київ, вул. Лютеранська 7/10; р/р 26008166703001 в КРУ КБ «Приватбанк»МФО 321842, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 30178167) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехно-безпека»(юрид. адреса: 03110, м. Київ, вул. І. Клименка 25; адреса: 03022, м. Київ, вул. Васильківська 34, р/р 26005021904681 в залізничному відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк»м. Києва, МФО 322012, ідент. код 31720737) 10074, 50 грн. (десять тисяч сімдесят чотири гривні 50 копійок) основного боргу, 102 грн. (сто дві гривні) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 22.03.2010