Рішення № 8988069, 22.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/27822.03.10

За позовом:           Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр «Голосіївський»

До:                     Українського інституту експертизи сортів рослин

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства України у Київській області

Про                     стягнення 43193, 61 грн.

                    Суддя Гавриловська І.О.          

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:           Крупка М.А., дов. № б/н від 28.11.2008 р.           

Від відповідача:           Васильєва К.А., дов. № б/н від 21.07.2009 р.

Від третьої особи: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр «Голосіївський»до Українського інституту експертизи сортів рослин про стягнення 25447, 76 грн. основного боргу, 2133, 54 грн. пені, 13690, 89 грн. інфляційних нарахувань та 1922, 18 грн. річних процентів у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за виконані роботи за договором № 10-08-06 від 10.08.2006 р. та за актом виконаних робіт № 113564 від 16.11.2006 р.

Ухвалою суду від 05.06.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/278 та призначено її розгляд на 24.06.2009 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Ухвалою від 24.06.2009 р. розгляд справи було відкладено до 01.07.2009 р. у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі.

Ухвалою суду від 01.07.09 р. розгляд справи відкладався до 17.07.2009 р. у зв’язку з необхідністю залучити до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України у Київській області.

У судовому засіданні 17.07.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що послуги Українським інститутом експертизи рослин від позивача не отримувались. При цьому посилався на те, що довіреність ЯЛТ № 342424 від 14.11.2006 р., видана Українським інститутом експертизи сортів рослин, є недійсною, оскільки не відповідає формі довіреності, яка повинна видаватися для отримання послуг з ремонту автомобіля. Повторно звернув увагу суду на те, що сума договору № 10-08-06 від 10.08.2006 р. становить 15000 грн., тоді як позивач виконав роботи на суму 25447, 76 грн. Пояснив, що Український інститут експертизи сортів рослин погоджує усі свої видатки з органами Державного казначейства. Оскільки ж органи Державного казначейства України не давали згоду на збільшення ціни договору 10-08-06 від 10.08.2006 р., то відповідач не погоджується зі зміною ціни договору до 25447, 76 грн.

Представник третьої особи пояснив суду, що Головним управлінням Державного казначейства України у Київській області в 2006 році були зареєстровані зобов’язання відповідача за договором № 10-08-06 від 10.08.2006 р. на суму 12311, 24 грн.

У судовому засіданні 17.07.2009 р. суд дійшов висновку про необхідність проведення у даній справі судової бухгалтерської експертизи, яка б встановила, чи отримувалися відповідачем послуги (роботи) від позивача, стосовно яких виник спір у даній справі, та на яку суму. При цьому суд виходив з того, що ці обставини неможливо встановити без застосування спеціальних знань, тоді як вони мають суттєве значення для розгляду спору по суті.

Представники учасників судового процесу проти призначення судової експертизи заперечень не навели. З метою надання можливості сторонам запропонувати суду запитання на вирішення судової експертизи та пропозиції щодо експертної установи у судовому засіданні була оголошена перерва до 24.07.2009 р.

У судовому засіданні 24.07.2009 р. представник позивача надав суду пропозиції щодо запитань на вирішення судової експертизи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.07.09 р. призначив у даній справі судову експертизу, виконання якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. При цьому витрати на проведення судової експертизи суд поклав на позивача.

02.02.2010 р. супровідним листом (вихідний номер 7572/12189 від 14.01.10 р.) Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув справу № 37/278, надав висновок судово-економічної експертизи № 7572/12189 та акт виконаних робіт.

Враховуючи наведене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 р. було поновлено провадження у даній справі № 37/278, розгляд справи призначено на 10.03.2010 р., зобов’язано сторін надати письмові пояснення по суті спору з урахуванням висновку судової експертизи № 7572/12189.

У судовому засіданні 10.03.2010 р. представник позивача надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка судом була прийнята, у відповідності до якої просить суд стягнути з відповідача 25447, 76 грн. основного боргу, 2133, 54 грн. пені, 15675, 82 грн. інфляційних нарахувань та 2380, 24 грн. річних процентів. На виконання вимог ухвали від 08.02.2010 р. надав суду письмові пояснення по суті спору.

Представник відповідача пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, а також надав суду письмові пояснення по суті спору.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 10.03.2010 р. судове засідання було перенесено на 22.03.2010 р. для прийняття рішення та виготовлення його повного тексту.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр «Голосіївський»(підрядник) та Українським інститутом експертизи сортів рослин (замовник) був укладений договір № 10-08-06 від 10.08.2006 р. про надання послуг з технічного обслуговування автомобілів, згідно з пунктом 1.1. якого позивач зобов’язався виконувати на замовлення відповідача ремонт, технічне обслуговування наданих відповідачем автомобілів, а відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати виконані роботи на умовах, визначених цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

У відповідності до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з пунктом 2.2. договору № 10-08-06 від 10.08.2006 р., роботи виконуються відповідно до заказ-наряду, що підписується представниками сторін, і є невід’ємною частиною цього договору.

В пункті 2.10. вищевказаного договору зазначено, що після виконання робіт позивач надає уповноваженому представнику відповідача акт виконаних робіт, в якому зазначається перелік виконаних робіт, їх вартість, перелік та вартість встановлених запасних частин та аксесуарів, перелік та вартість використаних матеріалів, гарантійні терміни на виконані роботи.

В пункті 2.11. договору № 10-08-06 від 10.08.2006 р. передбачається, що при відсутності взаємних, обґрунтованих претензій уповноважена особа відповідача протягом 2 робочих днів після виконання робіт підписує акт виконаних робіт.

У відповідності до пункту 2.12. зазначеного договору, по закінченні робіт та підписання акту виконаних робіт, автомобіль видається особі, уповноваженій відповідачем на отримання автомобіля. Підставою для видачі автомобіля є довіреність.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач свої зобов’язання щодо забезпечення своєчасного і якісного виконання робіт з ремонту та сервісного обслуговування автомобіля відповідача, у відповідності до пункту 3.1.1. договору № 10-08-06 від 10.08.2006 р., виконав належним чином.

14.11.2006 р. відповідач замовив у Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр «Голосіївський»ремонтні роботи автомобіля Nissan/X-Trail, державний номер АА3329КС, на виконання яких було оформлено замовлення-наряд № 113564 на суму 25447, 76 грн.

Позивачем було виконано роботи в обсягах, погоджених з відповідачем, що підтверджується вищенаведеним замовленням-нарядом № 113564, підписаним представниками сторін 16.11.2006 р., та актом виконаних робіт №113564 від 16.11.2006 р, а також довіреністю Українського інституту експертизи сортів рослин ЯЛТ № 342424 від 14.11.2006 р. на ім’я представника Охтень А.П.

Відповідно до п. 4.1. договору № 10-08-06 від 10.08.2006 р., замовник повинен протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту закінчення робіт та підписання акту виконаних робіт оплатити їх вартість, яка визначається згідно з замовленням та актом виконаних робіт.

Оскільки акт виконаних робіт на суму 25447, 76 грн. був підписаний сторонами 16.11.2006 р., то відповідач зобов’язаний був оплатити виконані роботи до 22.11.2006 р.

Представник позивача пояснив суду, що відповідач виконані роботи не оплатив до цього часу, у зв’язку з чим заборгованість Українського інституту експертизи сортів рослин перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр «Голосіївський»становить 25447, 76 грн., які позивач просить стягнути з відповідача як основний борг. Також позивач просить стягнути з відповідача 2133, 54 грн. пені, 15675, 82 грн. інфляційних нарахувань та 2380, 24 грн. річних процентів у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо якості та своєчасності виконання робіт від відповідача не надходило, тоді як відповідач за ці роботи розрахунок не провів.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що послуги Українським інститутом експертизи рослин від позивача не отримувались. При цьому посилався на те, що довіреність ЯЛТ № 342424 від 14.11.2006 р., видана Українським інститутом експертизи сортів рослин, є недійсною, оскільки не відповідає формі довіреності, яка повинна видаватися для отримання послуг з ремонту автомобіля. Повторно звернув увагу суду на те, що сума договору № 10-08-06 від 10.08.2006 р. становить 15000 грн., тоді як позивач виконав роботи на суму 25447, 76 грн.

Проте суд не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки висновком №7572/12189 судово-економічної експертизи у даній справі встановлено, що борг Українського інституту експертизи сортів рослин перед ТОВ «Автомобільний центр «Голосіївський»за актом виконаних робіт № 113564 від 16.11.2006 р. становить 25447, 76 грн. Крім того, слід зазначити, що про первісну вартість робіт представнику відповідача було відомо ще 14.11.2006 р., при здачі автомобіля в ремонт, про що є підпис представника на замовленні-наряді № 113564 від 14.11.2006 р., проте відповідач не повідомив позивачу про незгоду із заявленою вартістю робіт, а 16.11.2006 р. прийняв ці роботи, про що на замовленні-наряді представник відповідача поставив другий підпис.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач, в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр «Голосіївський»щодо стягнення з Українського інституту експертизи сортів рослин основного боргу за договором № 10-08-06 від 10.08.2006 р. у розмірі 25447, 76 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр «Голосіївський»просить суд також стягнути з відповідача 15675, 82 грн. інфляційних нарахувань та 2380, 24 грн. річних процентів за період з 21.11.2006 р. до 03.03.2009 р. у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за виконані роботи.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 25447, 76 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 15675, 82 грн. інфляційних нарахувань та 2380, 24 грн. річних процентів.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 2133, 54 грн. пені за період прострочення з 22.11.2006 р. до 21.05.2007 р., то, застосовуючи частину 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд визнає їх обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр «Голосіївський»підлягає задоволенню повністю.

Витрати за проведення судової експертизи, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Українського інституту експертизи сортів рослин (03041, вул. Генерала Родимцева, 15, м. Київ, Україна, код 00488332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр «Голосіївський»(03127, вул. Героїв Оборони, 4, м. Київ, Україна, код 14333225) 25 447 (двадцять п’ять тисяч чотириста сорок сім) грн. 76 коп. основного боргу, 2 133 (дві тисячі сто тридцять три) грн. 54 коп. пені, 15675 (п'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят п’ять) грн. 82 коп. інфляційних нарахувань, 2 380 (дві тисячі триста вісімдесят) грн. 24 коп. річних процентів, 6900 (шість тисяч дев’ятсот) грн. 00 коп. витрат за проведення судової експертизи, 456 (чотириста п’ятдесят шість) грн. 38 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.