Рішення № 8986802, 18.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/4218.02.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБАЖУР"

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Міком-Хаус"

про                     стягнення 192 112,40 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:           

Від позивача представник –Безсмертна Н.В.(дов. № б/н від 30.12.09)

Від відповідача арбітражний керуючий Чекштуріна Т.М.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 128500,00 грн., що становить заборгованість за договором №77А03 на електромонтажні роботи від 14.03.2007р. та 5503,32 грн. пені, 50266,20 грн. збитків від інфляції, 7842,88 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2009р. порушено провадження у справі №8/42, розгляд справи призначений на 28.01.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2010р. розгляд справи відкладений на 18.02.2010р., у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання, неподанням ним витребуваних доказів.

У судове засідання, призначене на 18.02.2010р. з‘явилися представник позивача та арбітражний керуючий відповідача.

У судовому засіданні арбітражним керуючим повідомлено, що за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міком-Хаус"24.11.2009р. порушена справа № 15/504-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Міком-Хаус". 02.12.2009р. у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Міком-Хаус" винесена постанова про визнання боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Враховуючи те, що станом на день розгляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міком-Хаус" не ліквідовано, тому підстави для припинення провадження у даній справі відсутні, справа підлягає розгляду по суті.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

14.03.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міком-Хаус" –«замовник»та Товариством з обмеженою відповідальністю "АБАЖУР" –«виконавець»був укладений договір № 77А03 на електромонтажні роботи (надалі - договір), відповідно п.1.1 «замовник»доручив, а «виконавець»зобов’язався власними силами та засобами виконати електромонтажні роботи, що передбачені кошторисом, який є невід’ємною частиною даного договору на об’єкті: «Реконструкція незавершеного будівництвом об’єкта –науково-дослідного центру медичного обладнання та інформаційних технологій під офісний центр по вул. Дегтярівській, 27 у Шевченківському районі м.Києва», а «замовник»зобов’язався оплатити їх в безготівковому порядку на поточний рахунок «виконавця».

Загальна вартість робіт «виконавця»за цим договором становить 930000,00 грн. (у т.ч. ПДВ) (п.2.1 договору).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що у випадку, якщо за бажанням «замовника», «виконавець»буде виконувати додаткові роботи, які не входять до кошторису за цим договором та не оплачуються згідно п.2.1 договору, «підрядник»зобов’язується виконати їх на підставі окремих кошторисів шляхом підписання додаткової угоди до даного договору.

У зв’язку із збільшенням обсягу електромонтажних робіт на об’єкті «Реконструкція незавершеного будівництвом об’єкта –науково-дослідного центру медичного обладнання та інформаційних технологій під офісний центр по вул. Дегтярівській, 27 у Шевченківському районі м.Києва», сторонами по договору була укладена додаткова угода № 1 від 16.08.2007р. до договору, якою сторони погодили, що вартість робіт, визначених п.п.2 договору цієї угоди збільшується на суму 183588,00 грн. (у т.ч. ПДВ).

03.09.2007р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 2 до договору, якою вартість робіт, визначених п.п.2 договору цієї угоди збільшена на суму 10282,80 грн. (у т.ч. ПДВ).

Умовами договору сторони погодили, що приймання виконаних «виконавцем»робіт здійснюється на підставі акта приймання виконаних робіт, що супроводжується відомістю ресурсів (ф.№4а), довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (ф КБ3) (п.4.1.1 договору).

Сторонами по договору були складені, підписані та скріплені печатками сторін довідки про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2007р. на суму 231314,40 грн., за травень 2007р. на суму 398758,80 грн., за червень 2007р. на суму 282913,20 грн., за липень 2007р. на суму 107187,60 грн., за липень 2007р. на суму 17013,60 грн., за серпень 2007р. на суму 53760,00 грн., за вересень 2007р. на суму 22640,40 грн., за листопад 2007р. на суму 61521,60 грн., за грудень 2007р. на суму 70809,60 грн., за січень 2008р. на суму 116370,00 грн., за лютий 2008р. на суму 250987,20 грн., за березень 2008р. на суму 68695,20 грн., за травень 2008р. на суму 21546,00 грн., за червень 2008р. на суму 10282,80 грн., за червень 2008р. на суму 28370,40 грн., за липень 2008р. на суму 13516,80 грн., за жовтень 2008р. на суму 14539,20 грн. та акти приймання виконаних підрядних робіт № 1-1/1 за квітень 2007р. на суму 231314,40 грн., № 1-1/2 за травень 2007р. на суму 398758,80 грн., № 1-1/3 за червень 2007р. на суму 282913,20 грн., № 1 (додаткових робіт) за липень 2007р. на суму 107187,60 грн., № 2 (додаткових робіт) за серпень 2007р. на суму 53760,00 грн., № 1-1/4 за липень 2007р. на суму 17013,60 грн., № 3 (додаткових робіт) за вересень 2007р. на суму 22640,40 грн., № 1 за листопад 2007р. на суму 61521,60 грн., № 1 за грудень 2007р. на суму 70809,60 грн., № 1 за січень 2008р. на суму 116370,00 грн., № 1 за лютий 2008р. на суму 250987,20 грн., № 2 за березень 2008р. на суму 68695,20 грн., № 1 за травень 2008р. на суму 21546,00 грн., № 1 за червень 2008р. на суму 10282,80 грн., № 1 за червень 2008р. на суму 28370,40 грн., № 2 за липень 2008р. на суму 13516,80 грн., № 1 за жовтень 2008р. на суму 14539,20 грн., на загальну суму 1770226,80 грн., які свідчать про виконання «виконавцем»робіт та прийняття їх «замовником»без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

П.п.2.3.2 п.2.3 договору передбачено, що розрахунок за виконані «виконавцем»роботи здійснюється щомісяця на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в). Оплата здійснюється «замовником»протягом 10-ти днів з моменту підписання відповідних актів.

Відповідач не виконав власні зобов’язання належним чином, за виконані позивачем роботи розрахувався частково в сумі 1659457,20 грн., що підтверджується банківською випискою (в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів (ч. 4 ст. 837 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконав власні зобов’язання належним чином та у встановлений договором строк, за виконані позивачем роботи у повному обсязі не розрахувався.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та згідно наявних у суду матеріалів, становить 110769,60 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань та з урахуванням наявних у суду матеріалів, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи за договором №77А03 на електромонтажні роботи від 14.03.2007р. підлягає задоволенню частково в сумі 110769,60 грн. В іншій частині основного боргу слід відмовити.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 5503,32 грн. пені, 50266,20 грн. збитків від інфляції, 7842,88 грн. трьох відсотків річних.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що сторона, яка порушила строки передбачених цим договором грошових зобов’язань, сплачує іншій стороні пеню, у розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.7.2 договору).

З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача 5503,32 грн. пені, нараховану на суму заборгованості в розмірі 128500,00 грн., за період з 04.09.2008р. по 04.09.2009р. При цьому позивач не врахував положень ст. 258 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в одних рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 2 статті 9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 175 ГК України).

Нормами ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст. 261 ЦК України).

Таким чином позивач дізнався про порушення свого права у вересні 2008р. та саме з цієї дати почався строк позовної давності встановленої для вимог про стягнення пені, тоді як позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом 14.12.2009р., тобто після спливу позовної давності встановленої для вимог про стягнення пені.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 5503,32 грн. слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору № 77А03 на електромонтажні роботи від 14.03.2007р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 7842,88 грн. та збитків від інфляції в розмірі 50266,20 грн. зазначених позивачем в розрахунку та перевіривши наданий позивачем розрахунок суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних підлягає задоволенню частково в сумі 7422,93 грн., в іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних слід відмовити, вимога ж позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції, з урахуванням положень п.2 ст. 83 ГПК України, підлягає задоволенню у повному обсязі в сумі 50 266,20 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 110769,60 грн. основного боргу, 7422,93 грн. трьох відсотків річних, 50 266,20 грн. збитків від інфляції, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково в сумі 168458,73 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 258, 261, 267, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 611, 612, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міком-Хаус" (03680, м.Київ, вул. Боженка, 86, літ. Б; код 32046706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБАЖУР" (03115, м.Київ, проспект Перемоги, буд. 136, кім. 34; код 33550246) 110769 (сто десять тисяч сімсот шістдесят дев’ять) грн. 60 коп. основного боргу, 7422 (сім тисяч чотириста двадцять дві) грн. 93 грн. трьох відсотків річних, 50266 (п’ятдесят тисяч двісті шістдесят шість) грн. 20 коп. збитків від інфляції, 1684 (одну тисячу шістсот вісімдесят чотири) грн. 59 коп. державного мита, 206 (двісті шість) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич Дата підписання: 01.03.2010р.