Рішення № 8985636, 25.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/54925.11.09 За позовомВідкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»

доПриватного підприємства «Консул»

прозвернення стягнення на предмет застави

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Кравчик І.П. (довіреність № 413/11.5.2 від 17.09.2009); від відповідача –не з’явився. СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк»(далі –Банк або позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства «Консул» (далі –Підприємство або відповідач) про звернення стягнення на заставлене майно за договором застави № 17/4-z від 28.02.2006 (далі –Договір застави), договором № 1 від 28.02.2006 та договором № 2 від 30.03.2006 про внесення змін до договору застави № 17/4-z від 28.02.2006 (далі –Договір № 1 та Договір № 2), укладеними між Акціонерним комерційним банком «Мрія»(правопопередником Банку) та Підприємством, на загальну суму 120 910 157,58 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- 23.02.2006 між Акціонерним комерційним банком «Мрія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БудІнвестХолдинг»(далі –Будівельна компанія, боржник) було укладено кредитний договір № 17 (далі –Кредитний договір), відповідно до якого, з урахуванням внесених додатковими угодами № 1 від 28.02.2006 та № 2 від 30.03.2006 змін, Будівельній компанії було відкрито кредитну лінію та надано кредит на загальну суму 48000000 грн. строком до 23.01.2011 під 18% річних, із виплатою процентів щомісячно;

- Будівельна компанія всупереч умовам Кредитного договору протягом періоду з січня 2007 року до лютого 2009 року процентів за користування кредитом не сплачувала, у зв’язку із цим у позивача виникло право на дострокове стягнення суми виданого кредиту;

- на суму заборгованості за кредитом та процентами позивачем на підставі статті 625 ЦК України та пункту 8.1 Кредитного договору нараховані інфляційні втрати та 30% річних починаючи з 01.02.2007 до 06.03.2009, а також на підставі пункту 8.2 Кредитного договору пеня;

- станом на 06.03.2009 загальна заборгованість Будівельної компанії за Кредитним договором склала 120910157,58 грн.;

- з метою забезпечення виконання Будівельною компанією своїх зобов’язань за Кредитним договором, в тому числі щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, збитків та будь-яких інших платежів, між позивачем та відповідачем били укладені, відповідно, 28.02.2006, 28.02.2006, 30.03.2006 Договір застави та Договори № 1 та № 2, відповідно до яких Підприємством було передано у заставу Банку основні засоби - трактор Т-150, бетононасос PUTZMEISTER ВА 1981 року випуску, бетононасос Schwing 1979 року випуску. Предмет застави сторони оцінили в 776134 грн.;

- згідно з пунктом 11.3 Договору застави за рахунок Предмету застави Заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі на момент фактичного задоволення (максимальний розмір вимоги), включаючи вимоги по кредиту, платі за користування кредитом, пені, штрафним санкціям, передбаченими кредитним договором, збиткам, завданим йому пошкодженням, втратою Предмету застави і простроченням виконання зобов'язання за кредитним договором та витрати на здійснення забезпеченою заставою вимогою.

29.09.2009 позивач подав через канцелярію суду заяву від 28.09.2009 за № 4852/1-04-2 про збільшення суми позовних вимог, відповідно до якої просив суд звернути стягнення на заставлене майно за Договором застави та Договорами № 1 та № 2 на загальну суму 140630873,59 грн.

Вказана заява мотивована тим, що станом на 28.09.2009 сума заборгованості Будівельної компанії за Кредитним договором збільшилась до 140630873,59 грн., з яких:

- 48 000 000,00 грн. –сума неповернутого кредиту;

- 23 055 780,86 грн. –заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом, які нараховані за період з 01.02.2007 до 28.09.2009;

- 38 307 945,21 грн. –30% річних, нарахованих за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії) за період з 01.02.2007 до 28.09.2009;

- 432 401,44 грн. –пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) нарахована за період з 01.04.2008 до 03.12.2008;

- 21 264 000,00 грн. –інфляційні втрати нараховані за період з лютого 2007 року до серпня 2009 року, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту (кредитної лінії);

- 4 840 317,38 грн. – інфляційні втрати нараховані за період з лютого 2007 року до серпня 2009 року, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією);

- 4 730 428,70 грн. – три проценти річних за період з 01.02.2007 до 28.09.2009, нараховані за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією).

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання, а також про відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача: 03115, м. Київ, площа Святошинська, 1, а також на адресу: 08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 6.8.

Вищезазначена юридична адреса відповідача підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Про отримання відповідачем поштової кореспонденції за вказаною адресою, зокрема, ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання, свідчить наявне у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 07897697.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Розгляд справи у зв’язку із неявкою представника відповідача вже відкладався.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.02.2006 між Акціонерним комерційним банком «Мрія»та Будівельною компанією було укладено Кредитний договір, за умовами якого позивач надав Будівельній компанії кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі 30000 000,00 грн. строком до 23.02.2011 та сплатою плати за користування кредитом в розмірі 18% річних.

Додатковими угодами до кредитного договору № 1 від 28.02.2006 та № 2 та від 30.03.2006 кредитну лінію збільшено відповідно на 3000 000,00 грн. та 15000 000,00 грн., в результаті чого загальний ліміт кредитної лінії склав 48000 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 Статуту позивача останній є правонаступником всіх прав та обов’язків Акціонерного комерційного банку «Мрія».

На виконання умов Кредитного договору позивач свої зобов’язання по видачі кредиту виконав в повному обсязі, а саме –перерахував на рахунок Будівельної компанії 48 000 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних ордерів та банківською випискою по особовому рахунку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1). Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3).

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1053 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з підпунктом 4.2 пункту 4 Кредитного договору Будівельна компанія зобов’язана сплатити позивачу плату за користування кредитом та плату за управління зобов’язаннями по кредиту у розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором.

Відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 Кредитного договору Будівельна компанія зобов’язана перераховувати позивачу плату за користування кредитом на рахунок 20885301008666.980.1 в розмірі 18% річних щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачується разом з основною сумою кредиту.

Проте, Будівельною компанією було порушено зобов’язання, визначені підпунктом 4.2. пункту 4 та підпункту 7.1 пункту 7 Кредитного договору. Так, позичальник користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, свої зобов’язання за Кредитним договором належним чином не виконав, а саме –не сплатив проценти за користування кредитом за період з січня 2007 року до лютого 2009 року. Доказів зворотного суду не надано.

Згідно з підпунктом 4.4 пункту 4 Кредитного договору позичальник зобов’язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом, незалежно від настання строку виконання зобов’язання, зокрема у випадку несплати плати за користування кредитом (в т.ч. неналежної сплати).

Як убачається з матеріалів справи, станом на 28.09.2009 у Будівельної компанії перед Банком обліковується наступна заборгованість:

- 48 000 000,00 грн. –сума неповернутого кредиту;

- 23 055 780,86 грн. –заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом, які нараховані за період з 01.02.2007 до 28.09.2009.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до підпункту 8.2 пункту 8 Кредитного договору у разі несвоєчасної сплати плати за користування кредитом позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Керуючись даними положеннями, позивач нарахував Будівельній компанії пеню за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) за період з 01.04.2008 до 03.12.2008, всього в сумі 432 401,44 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з підпунктом 8.1 пункту 8 Кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

На підставі зазначених норми закону та положення Кредитного договору Банком станом на 28.09.2009 нараховані:

- інфляційні втрати за період з лютого 2007 року до серпня 2009 року, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту (кредитної лінії), у сумі 21 264 000,00 грн.;

- інфляційні втрати за період з лютого 2007 року до серпня 2009 року, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією), у сумі 4 840 317,38 грн.;

- за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії) за період з 01.02.2007 до 28.09.2009 30% річних у сумі 38 307 945,21 грн.;

- за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) за період з 01.02.2007 до 28.09.2009 три проценти річних у сумі 4 730 428,70 грн.

Суд вважає, що встановлення в кредитному договорі обов’язку відповідача сплачувати проценти за користування кредитними коштами не виключає обов’язку щодо сплати сум індексації грошового боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України, враховуючи, що проценти, встановлені в Кредитному договорі, стосуються плати за користування кредитними коштами, а частина 2 статті 625 ЦК України встановлює проценти лише на випадок прострочення виконання грошового зобов’язання, тобто є мірою відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

Загалом розрахунок, наданий позивачем на кожну складову загальної суми заборгованості, перевірений судом та відповідає умовам Кредитного договору і положенням чинного законодавства.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду м. Києва від 26.02.2008 у справі №11/16 задоволені позовні вимоги позивача до Будівельної компанії про стягнення 74 329 355,91 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що з метою забезпечення виконання Будівельною компанією своїх зобов’язань за Кредитним договором, в тому числі щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, збитків та будь-яких інших платежів, між позивачем та відповідачем били укладені, відповідно, 28.02.2006, 28.02.2006, 30.03.2006 Договір застави та Договори № 1 та № 2, відповідно до яких Підприємством було передано у заставу Банку основні засоби - трактор Т-150, бетононасос PUTZMEISTER ВА 1981 року випуску, бетононасос Schwing 1979 року випуску. Предмет застави сторони оцінили в 776134 грн.

Вказаний предмет застави зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідними Витягами з реєстру від 07.03.2006 №6730005, від 24.03.2006 № 6928061 та підтверджує переважне право позивача (вищий пріоритет) перед іншими заставодержателями на звернення стягнення на предмет застави.

За таких обставин позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Судом встановлено, що Будівельна компанія у порушення умов Кредитного договору своїх зобов’язань щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за його користування не виконала, а також не сплатила Банку нарахованих інфляційних втрат, 3% і 30% річних та пені.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини 2 статті 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 11.2 Договору застави передбачено, що у разі невиконання /неналежного виконання зобов'язань за Кредитним договором та/або цим договором Заставодержатель має право звернути стягнення на Предмет застави.

Згідно з пунктом 11.3 Договору застави за рахунок Предмету застави Заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі на момент фактичного задоволення (максимальний розмір вимоги), включаючи вимоги по кредиту, платі за користування кредитом, пені, штрафним санкціям, передбаченими кредитним договором, збиткам, завданим йому пошкодженням, втратою Предмету застави і простроченням виконання зобов'язання за кредитним договором та витрати на здійснення забезпеченою заставою вимогою.

Оскільки у позивача, враховуючи наведені обставини та положення пункту 4.4 розділу 4 Кредитного договору, виникло право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань за Кредитним договором, то, відповідно, у Позивача виникає, враховуючи норми частини 2 статті 590 ЦК України та пункту 11.2 Договору застави, право звернути стягнення на заставлене майно.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про заставу»передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України «Про заставу»звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Як убачається з позовних вимог, Банк просить суд звернути стягнення на заставлене майно шляхом проведення публічних торгів, із початковою ціною реалізації предмета застави, узгодженою у Договорі застави, а саме –в сумі 776134 грн.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що продаж предмета застави повинен відбуватися шляхом проведення публічних торгів, із початковою ціною реалізації предмета іпотеки в сумі 776134 грн. та направлення коштів отриманих від цієї реалізації на погашення заборгованості за Кредитним договором, що є предметом розгляду у даній справі.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Відтак, суд визнає позовні вимоги за законні та обґрунтовані, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Звернути стягнення на предмет застави за договором застави № 17/4-z від 28.02.2006 (з урахуванням внесених договорами № 1 від 28.02.2006 та № 2 від 30.03.2006 змін), укладеним між Акціонерним комерційним банком «Мрія»(правопопередник Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк») та Приватним підприємством «Консул», а саме –трактор Т-150, бетононасос PUTZMEISTER ВА 1981 року випуску, бетононасос Schwing 1979 року випуску (знаходиться у володінні заставодавця за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 28), шляхом проведення публічних торгів, та направлення коштів, отриманих від реалізації предмета застави в рахунок погашення заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БудІнвестХолдинг»(03115, м. Київ, вул. Генерала Вітрука, 13/2, ідентифікаційний код 32530370) перед Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк»(01004, м. Київ, вул. Пушкінська/бул. Шевченка, 8/26, ідентифікаційний код 14359319) за кредитним договором № 17 від 23.02.2006 (з урахуванням змін внесених додатковими угодами № 1 від 28.02.2006 та № 2 від 30.03.2006), укладеним між Акціонерним комерційним банком «Мрія»(правопопередник Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БудІнвестХолдинг», розмір якої станом на 28.09.2009 становив 140630873 (сто сорок мільйонів шістсот тридцять тисяч вісімсот сімдесят три) гривні 59 копійок, з яких:

- 48 000 000,00 грн. –сума неповернутого кредиту;

- 23 055 780,86 грн. –заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом, які нараховані за період з 01.02.2007 до 28.09.2009;

- 38 307 945,21 грн. –30% річних, нарахованих за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії) за період з 01.02.2007 до 28.09.2009;

- 432 401,44 грн. –пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) нарахована за період з 01.04.2008 до 03.12.2008;

- 21 264 000,00 грн. –інфляційні втрати нараховані за період з лютого 2007 року до серпня 2009 року, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту (кредитної лінії);

- 4 840 317,38 грн. – інфляційні втрати нараховані за період з лютого 2007 року до серпня 2009 року, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією);

- 4 730 428,70 грн. – три проценти річних за період з 01.02.2007 до 28.09.2009, нараховані за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією).

3. Встановити початкову ціну вказаного предмета застави для його подальшої реалізації в сумі 776134 (сімсот сімдесят шість тисяч сто тридцять чотири) гривні.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Консул»(03115, м. Київ, площа Святошинська, 1, ідентифікаційний код 25589264, п/р 26082301008883 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767, а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»(01004, м. Київ, вул. Пушкінська/бул. Шевченка, 8/26, ідентифікаційний код 14359319) 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 21.12.2009