Рішення № 89847105, 15.06.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/1335/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до третя особаМіністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ - 00032684) Головне управління Національної поліції України в Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. Чміленка, 41)провизнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання винити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати висновок Міністерства внутрішніх справ України від 26 березня 2020 року «Про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року»;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.02.2020 року про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням III групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувшись до управління Міністерства внутрішніх справ України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги надав всі необхідні документи, проте, відповідачем повернуто матеріали на виплату одноразової грошової допомоги без права на виплату.

На думку позивача, відповідачем протиправно повернуто матеріали та не виплачено одноразову грошову допомогу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд в задоволенні адміністративного позову повністю відмовити, оскільки за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано на неналежне оформлення документів, що унеможливило прийняття рішення за наслідками розгляду матеріалів.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою суду від 04.05.2020 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22.05.2020 року третьою особою до суду подано пояснення по суті заявлених позовних вимог (а.с.25-28).

26.05.2020 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву (а.с.45-50).

29.05.2020 року від позивача до суду надійшла заява в порядку статей 47, 49 КАС України (а.с.60-67), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 щодо призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням Третьої групи інвалідності та дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без розгляду документів про призначення одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву про призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 щодо призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням Третьої групи інвалідності, та прийняти рішення відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" та в порядку, визначеному пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Оскілки шістдесятий день припадає на період перебування головуючого судді по справі у відпустці (інший неробочий день), з урахуванням положень ч.1, ч.6 ст.120, ст.258 КАС України, останнім днем для вирішення даної справи є 15.06.2020 року.

V. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ та був звільнений 05.11.2002 року.

На підставі огляду медико-соціальної експертної комісії в 2002 році позивачу встановлено 25% ступеня втрати працездатності.

Згідно довідки ПАТ НАСК "Оранта" від 28.12.2019 року №1190-06/336 позивачу нараховано та виплачено страхову суму з державного обов`язкового страхування у розмірі 2000,00 грн. за 25% втрати працездатності на підставі довідки 218-АА №017768 від 05.12.2002 року (а.с.31).

За результатами медичного огляду 08.01.2020 року Кіровоградською обласною МСЕК позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 16.12.2019 року, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК – 2 (а.с.15).

На підставі акту огляду МСЕК від 08.01.2020 року позивачу видано довідку серії 12 ААА №008021 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у розмірі 40 відсотків (а.с.5).

03.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності від захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.30).

11.02.2020 року Ліквідаційною комісією УМВС України в Кіровоградській області направлено висновок та комплект документів, визначених пунктом 7 Порядку №850 для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України (а.с.38).

Згідно висновку, нарахована одноразова грошова допомога складає 315 300,00 грн., раніше виплачена сума – 2 000,00 грн., розмір одноразової грошової допомоги до виплати – 313 000,00 грн. (а.с.37).

Листом Департамент фінансово-облікової політики МВС України від 18.03.2020 №8579/33 повідомив, що позивач не має права на призначення одноразової грошової допомоги та вказав на розбіжність в датах, вказаних МСЕК в медичних документах, тому Департамент охорони здоров`я та реабілітації МВС не може висловити обґрунтовану позицію з питання відповідності надісланих ліквідаційною комісією медичних документів, вимогам, що визначені Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (Постанова КМУ від 21.10.2015 року № 850) (а.с.39).

Листом від 26.03.2020 за №9929/15-2020 Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повернуто матеріали з питання призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги до ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області без прийняття рішення (а.с.40).

Листом від 15.04.2020 року голова ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області повідомив позивача про прийняте Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України рішення та повернув усі надані позивачем документи (а.с.41).

Позивач вважає протиправною відмову Відповідача у проведенні виплати, адже матеріали справи містять достатньо доказів, щодо підстав для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.

Незгода із прийнятим відповідачем висновком обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 07.11.2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком №850.

Відповідно до статті 23 Закону №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Порядком № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги. Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» Закон України «Про міліцію» визнано таким, що втратив чинність.

Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» й, виходячи з положень якого обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

Законом №565-ХІІ не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №850. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 850, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:

- учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;

- учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);

- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Отже, суд доходить висновку, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку № 850, і підстави, з якої виходив відповідач, вказана норма не містить.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2019 (справа №296/10138/16-а), від 26.05.2020 року (справа №281/490/17).

Щодо тверджень представників відповідача та третьої особи про втручання у дискреційні повноваження суд зазначає наступне.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002).

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Судом встановлено, що позивач отримав інвалідність ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зазначений вище розмір одноразової грошової допомоги передбачений Законом.

Міністерство внутрішніх справ України досліджувало документи, подані позивачем, і їх було протиправно повернуто, але з підстав, які свідчать, що розгляд фактично відбувся і не визнається саме право позивача на отримання допомоги.

Отже, не зважаючи на форму вирішення звернення позивача, має місце відмова по суті звернення і позивач потребує ефективного судового захисту.

Під час судового розгляду передбачених законом підстав для відмови у виплаті допомоги відповідачем не наведено і їх наявність в ході розгляду справи не встановлено.

Відповідач не довів наявності у нього можливостей вибору різних видів правомірної поведінки на його розсуд, що б свідчило про дискреційні повноваження з питань, що стосуються предмету спору.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Варто зазначити, що Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 №850, оскільки будь-яких перешкод та підстав для відмови щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, крім тих, які вже розглянуті судом, відповідачем не зазначено та судом не встановлено.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ІV. Судові витрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак суд дійшов до висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати по сплаті судового збору, що становлять 840,80 грн.

Керуючись статтями 132, 139, 241-246, 250, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ - 00032684) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 щодо призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням Третьої групи інвалідності та дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без розгляду документів про призначення одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву про призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 щодо призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням Третьої групи інвалідності, та прийняти рішення відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" та в порядку, визначеному пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені ним витрати на сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ - 00032684) у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Процесуальні строки, визначені рішенням суду застосовуються з урахуванням п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 15 червня 2020 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук