Рішення № 89846288, 16.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2020 р. Справа№200/2700/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-20875-45 від 11 лютого 2020 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 28436,33грн, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2020 року шляхом надсилання поштою позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-20875-45 від 11 лютого 2020 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 28436,33грн, зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач не погоджується із винесеною податковим органом вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 11 лютого 2020 року, посилаючись на дію пунктів 9-3 та 9-4 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VIІ.

У зв`язку із чим, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області №Ф-20875-45 від 11 лютого 2020 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 28436,33грн;

- зобов`язати посадових осіб ГУ ДПС в Донецькій області внести до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відомості щодо скасування заборгованості з єдиного внеску, штрафів та пені в розмірі 28 436 грн. 33 коп. та здійснити дії щодо коригування облікових даних інформаційної системи податкового органу з єдиного внеску шляхом зменшення заборгованості з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 31 січня 2020 року становила 28436,33грн. Не сплачуючи єдиний внесок та намагаючись вилучити суми заборгованості з ІКП, позивач апелює положеннями п.9-4 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, проте слід врахувати, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18-а зазначила, що зміст норми п. 9-3 (у подальшому п. 9-4) розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 не скасовує взагалі обов`язків платників єдиного внеску, а лише на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану дає можливість не виконувати обов`язки, визначені у ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-УІ.

В свою чергу, пункт 9-4 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2464 не містить у собі приписи щодо не нарахування та не відображення в інтегрованих картках належних до сплати сум єдиного внеску. Просить суд відмовити у задоволенні позову/а.с.43-48/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи/а.с.38/.

Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п.п.2 п.9 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Перебуває на обліку в органі доходів і зборів (Покровській ДПІ Покровсько-Добропільського управління Головного управління ДПС у Донецькій області), що розташований на території населеного пункту, де проводилась АТО.

Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області є юридичною особою, органом державної влади. Статус державної фіскальної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що відповідачем 11 лютого 2020 року було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-20875-45, відповідно до якої станом на 31 січня 2020 року за відповідачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 28436,33грн/а.с.28/.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464, далі по тексту у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень статті 1 зазначеного Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами частини 8, частини 12 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Згідно статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" ( далі по тексту у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено.

Згідно п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 р. до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII, згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Таким чином, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на закінчення антитерористичної операції з огляду на те, що на час прийняття спірної вимоги Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, Указ Президента Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 р. № 405/2014 є чинний, тобто період проведення АТО триває. Крім того, суд звертає увагу на той факт, що Указом Президента України від 30 квітня 2018 року № 116/2018 затверджено рішення РНОБО Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей. Тобто, виходячи з назви самого рішення РНБО слідує, що антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей триває, що спростовує доводи відповідача щодо завершення АТО.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2018 року у справі №812/1092/18-а на яку посилається відповідач, також вказує на те, що зміст норми п. 9-3 (у подальшому п. 9-4) розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-УІ не скасовує взагалі обов`язків платників єдиного внеску, а лише на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану дає можливість не виконувати обов`язки, визначені у ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-УІ.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратило чинність), від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Серед цього переліку зазначено м. Покровськ, де позивач перебуває на обліку як платник податків.

Отже, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якою є спірна вимога.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що у відповідності до приписів Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов`язків платника єдиного внеску та від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску.

Таким чином, суд доходить до висновку, що вимога №Ф-20875-45 від 11 лютого 2020 року прийнята всупереч вимогам діючого законодавства, оскільки сума недоїмки, зазначена у вказаній вимозі нарахована відповідачем за період, який включає час проведення на території Донецької області антитерористичної операції.

Щодо позовних вимог про внесення до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відомості щодо скасування заборгованості з єдиного внеску, штрафів та пені в розмірі 28 436 грн. 33 коп. та здійснити дії щодо коригування облікових даних інформаційної системи податкового органу з єдиного внеску шляхом зменшення заборгованості з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 7 статті 25 Закону №2464 сума недоїмки з єдиного внеску не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов`язання із сплати єдиного внеску.

Згідно з п.9 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 зареєстрованої, в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 за №508/26953, списанню підлягає борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у разі:

повної ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску, коли борги (недоїмка) із сплати єдиного внеску залишилися непогашеними у зв`язку з недостатністю майна такого платника або майна засновників чи учасників, якщо вони несуть повну чи додаткову відповідальність за зобов`язаннями платника;

смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її у судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною, за умови відсутності осіб, які відповідно до Закону несуть зобов`язання зі сплати єдиного внеску, та засвідчення цього факту відділом державної реєстрації актів цивільного стану чи постановленням судового рішення.

Пункт 9-4 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2464, на який посилається позивач не містить у собі приписи щодо не нарахування та не відображення в інтегрованих картках належних до сплати сум єдиного внеску.

З огляду на що суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно вимог п. 3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову:

майнового характеру, який подано фізичною або фізичною особою - підприємцем судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.

Тобто розмір судового збору за подання вищевказаного адміністративного позову складає 2942,80грн(840,80грн та 2102грн).

Так, позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2942,80грн. за подання даного позову, що містить майнову (судовий збір 840,80грн) та немайнову (судовий збір 2102грн) вимогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору, а саме у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.

Відповідно до п.п.2 п.9 прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обстав.

На підставі положень Податкового кодексу України, та на підставі ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (вул. Італійська,59, м. Маріуполь,87526, ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-20875-45 від 11 лютого 2020 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 28436,33грн, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 11 лютого 2020 року №Ф-20875-45 на суму недоїмки 28436,33гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (вул. Італійська,59, м. Маріуполь,87515, ЄДРПОУ 43142826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати з судового збору у розмірі 840,80грн.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 16 червня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 Кодексу адміністративного судочинства України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов