Рішення № 89846287, 15.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2020 р. Справа№200/2262/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання наказу незаконним, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання наказу незаконним, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у листопаді 2019 року він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га. із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. До клопотання було додано, в тому числі, викопіювання витребуваної земельної ділянки.

Наприкінці січня 2020 року позивачем отримано Наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 7196-СГ від 25.12.2019 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», відповідно до якого відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, оскільки наказом від 23.12.2019 року № 7093- СГ земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах.

Позивач вважає, що Наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 25.12.2019 року № 7196-СГ не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, адже нею не передбачена така підстава, як включення земельної ділянки до переліку ділянок, право на яку може бути продано.

З наведених підстав позивач просив визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 7196-СГ від 25.12.2019 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2.0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою від 03 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження по справі.

З боку відповідача до суду наданий відзив на позовну заяву, де зазначено, що клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 га на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства надійшло на розгляд Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області 26 листопада 2019 року. Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області у встановлені статтею 118 Земельного кодексу України строки, було видано наказ від 25 грудня 2019 року № 7196-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» у зв`язку з тим, що зазначена позивачем земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 23 грудня 2019 року № 7093-СГ.

Посилаючись на норми частини 3 статті 136 Земельного кодексу України, відповідач зазначив, що вказана земельна ділянка не може бути відчужена, і це є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З наведених підстав, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На стадії підготовчого провадження представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

До судового засідання при розгляді справи по суті сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 КАС України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 26.11.2019 року позивачем було подано клопотання до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 га на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства (а.с.19).

До зазначеного клопотання було долучено викопіювання з проекту реформування КСП «Родина» (а.с.20).

За наслідками розгляду вказаного клопотання позивача відповідачем прийнятий наказ від 25 грудня 2019 року № 7196-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» у зв`язку з тим, що зазначена позивачем земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 23 грудня 2019 року № 7093-СГ (а.с.21).

До відзиву на позовну заяву відповідачем надана копія наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 23 грудня 2019 року № 7093-СГ «Про визначення переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги» (а.с.22).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, з урахуванням встановлених при розгляді справи обставин, суд зазначає про таке.

Спірні правовідносини врегульовані Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України «Про землеустрій». Частиною 1 статті 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до підпункту б) частини 1 статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди повинні перевіряти їх на відповідність того, чи прийняті (вчинені) останні з дотриманням усіх вимог, визначених частиною 3 статті 2 КАС України.

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 (далі - Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Підпунктом 31 пункту 4 Положення № 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління Держгеокадастру у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

За змістом частин 1 - 3 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" ч. 1), для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара (п. "в" ч. 1).

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Зі змісту частини 6 статті 118 ЗК України слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

При цьому, частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі надання відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у частині 7 статті 118 ЗК України.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини 2 статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі №520/8576/18, яку суд враховує при розгляді цієї справи відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Водночас, фактичні обставини цієї адміністративної справи істотно відрізняються від обставин справи №520/8576/18.

Досліджуючи правомірність відмови з боку відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає, що відповідачем доведено і не спростовано позивачем, що земельна ділянка, щодо якої позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах.

Статтею 134 ЗК України встановлена обов`язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах). Відповідно до частини 1 вказаної статті земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Водночас, зазначена позивачем земельна ділянка не відноситься до земельних ділянок державної чи комунальної власності, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) відповідно до частини 2 статті 134 ЗК України.

В силу прямої норми частини 6 статті 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Отже, викладена у наказі відповідача від 25 грудня 2019 року № 7196-СГ відмова у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою у зв`язку з тим, що зазначена позивачем земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах, відповідає приписам частини 6 статті 136 ЗК України.

Як зазначено вище, частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у разі невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідності місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідності місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Оскільки спірний наказ від 25 грудня 2019 року № 7196-СГ відповідає приписам частини 6 статті 136 ЗК України, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не суперечить нормам частини 7 статті 118 ЗК України.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач діяв відповідно до наявної в нього компетенції та нормам спеціального законодавства. Тому заявлені у справі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат суд вказує, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відшкодування судових витрат у разі відмови у задоволенні позову законом не передбачено.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 16, ЄДРПОУ 39767332) про визнання наказу незаконним, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписане 15 червня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов